Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Перевезлись вони на той бік моря, в країну Геразинську.
І коли з човна він вийшов, відразу перестрів його чоловік з гробу, що мав у собі нечистого духа.
Він перебував у гробах, і ніхто навіть ланцюгом не міг його зв'язати;
— раз-у-раз його зв'язували кайданами та ланцюгами, але він розривав ланцюги і трощив кайдани, й ніхто не міг його уговтати.
Днями і ночами, завжди перебував він по гробах та горах, кричав і товк себе камінням.
Побачивши здалека Ісуса, він прибіг, уклонився йому
і закричав великим голосом: "Що мені, та й тобі, Ісусе, Сину Всевишнього Бога? Заклинаю тебе Богом: Не муч мене!"
Бо він сказав до нього: "Вийди, нечистий душе, з цього чоловіка!"
Ще й спитав його: "Як тебе звати?" Той же відрік: "Легіон — мені ім'я, багато бо нас!"
І благав його вельми, щоб не виганяв їх з краю.
А було там на узгір'ї велике стадо свиней, що паслося собі.
Тож удалися до нього з проханням: "Пошли нас у тих безрогих, щоб ми ввійшли в них."
І дозволив він їм. І вийшовши, нечисті духи ввійшли у свиней, тож кинулось стадо — близько дві тисячі! — з кручі у море та й потопилось у морі.
А пастухи їхні повтікали й порозповідали про те в місті та по селах, — то й повиходили побачити, що сталось.
Приходять вони до Ісуса та й бачать біснуватого; сидить одягнений, при здоровому глузді, — той, що мав у собі легіон, — і полякались.
І розповіли їм очевидці, як воно сподіялося з біснуватим, а й про безрогих.
Тож просили його, щоб вийшов з їхніх околиць.
І коли сідав у човен, заходився його просити колишній біснуватий про змогу бути при ньому.
Ісус же йому не дозволив, а сказав до нього: "Іди до свого дому, до своїх, і повідай їм, що Господь зробив для тебе і як змилосердивсь над тобою."
Пішов він і взяв проповідувати у Десятимісті те, що зробив йому Ісус, — отож чудувалися всі.
Коли Ісус переплив човном знову на той бік, зібралась до нього сила народу, і перебував він над морем.
Аж ось приходить один із старшин синагоги, Яір на ім'я, а побачивши його, упав йому до ніг
і благав його вельми, кажучи: "Дочка моя вже на сконі. Прийди, поклади лишень на неї руки, щоб видужала й жила."
Тож пішов з ним. Слідом же за ним ішло багато люду, що тиснувся до нього.
А жінка, що дванадцять років страждала на кровотечу
й натерпілася чимало від лікарів численних та витратила все, що мала, а допомоги ніякої не зазнала, — ба, навпаки, ще гірше було їй, —
почувши про Ісуса, підійшла в юрмі ззаду та й доторкнулась його одежі.
Мовляла бо: "Як доторкнуся до його одежі — видужаю."
І всох тієї ж хвилини витік її крови, і вона зчулася тілом, як одужала від хвороби.
Ісус же, відчувши негайно у собі, що з нього вибуло сили, обернувшись до народу, спитав: "Хто доторкнувся до моєї одежі?"
Учні ж його сказали йому: "Бачиш, як натовп тиснеться до тебе, а питаєш: Хто мене доторкнувся?"
Отож озирнувся навколо себе, щоб побачити ту, що вчинила так.
Жінка ж, налякана й тремтяча, — знала бо, що сталося з нею, — приступила, впала перед ним та й оповіла всю правду.
А він же їй: Дочко, тебе спасла віра твоя. Іди в мирі й будь здорова від своєї недуги."
Коли він ще говорив, приходять від старшини синагоги й кажуть: "Дочка твоя померла, навіщо клопочеш Учителя?"
Але Ісус, почувши слово, що ті сказали, промовив до старшини синагоги: "Не бійся! Тільки віруй."
І не дозволив іти нікому з собою, окрім Петра, Якова та Йоана, брата Якова.
Приходять вони до старшини синагоги в хату, — бачить він метушню і тих, що ридали й голосили вельми.
Увійшов же й каже: "Чого метушитесь і плачете? Не померло дівча, спить воно!"
І насміхались з нього. Він же відсторонив усіх, узяв батька дівчати та матір і тих, що з ним були, та й увійшов, де дівча лежало.
Взявши ж дівча за руку, сказав до нього: "Таліта кум" — що значить у перекладі: "Дівчино, кажу тобі, встань!"
І притьмом устало дівча й почало ходити, — років же дванадцять мало, — і нараз охоплені були всі дивом-дивенним.
Та повелів їм суворо, щоб ніхто про те не довідався, — і наказав дати їй їсти.
← (Марка 4) | (Марка 6) →