Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Хоменка
Переклад Огієнка
Перевезлись вони на той бік моря, в країну Геразинську.
І на другий бік моря вони прибули́, до землі Гадари́нської.
І коли з човна він вийшов, відразу перестрів його чоловік з гробу, що мав у собі нечистого духа.
І як вийшов Він із чо́вна, то зараз Його перестрів чоловік із могильних пече́р, що мав духа нечистого.
Він перебував у гробах, і ніхто навіть ланцюгом не міг його зв'язати;
Він ме́шкання мав у гроба́х, і ніхто й ланцюга́ми зв'язати не міг його,
— раз-у-раз його зв'язували кайданами та ланцюгами, але він розривав ланцюги і трощив кайдани, й ніхто не міг його уговтати.
бо часто кайда́нами та ланцюга́ми в'язали його, але він розривав ланцюги́ та кайда́ни торо́щив, — і ніхто не міг угамува́ти його.
Днями і ночами, завжди перебував він по гробах та горах, кричав і товк себе камінням.
І він повсякча́с перебува́в день і ніч у гроба́х та в гора́х, — і кричав, і бився об камі́ння.
Побачивши здалека Ісуса, він прибіг, уклонився йому
А коли він Ісуса побачив здале́ка, то прибіг, і вклонився Йому,
і закричав великим голосом: "Що мені, та й тобі, Ісусе, Сину Всевишнього Бога? Заклинаю тебе Богом: Не муч мене!"
і закричав гучни́м голосом, кажучи: „Що до мене Тобі, Ісусе, Сину Бога Всеви́шнього? Богом Тебе заклинаю, — не муч Ти мене!“
Бо він сказав до нього: "Вийди, нечистий душе, з цього чоловіка!"
Бо сказав Він йому: „Вийди, ду́ше нечистий, із люди́ни!“
Ще й спитав його: "Як тебе звати?" Той же відрік: "Легіон — мені ім'я, багато бо нас!"
І запитав Він його: „Як тобі на ім'я́?“ А той відповів: „Леґіо́н мені йме́ння — багато бо нас“.
І благав його вельми, щоб не виганяв їх з краю.
І він Його ду́же просив, щоб їх не висилав із тієї землі.
А було там на узгір'ї велике стадо свиней, що паслося собі.
Пасся ж там на горі гурт великий свине́й.
Тож удалися до нього з проханням: "Пошли нас у тих безрогих, щоб ми ввійшли в них."
І просилися де́мони, кажучи: „Пошли нас у свине́й, щоб у них ми ввійшли“.
І дозволив він їм. І вийшовши, нечисті духи ввійшли у свиней, тож кинулось стадо — близько дві тисячі! — з кручі у море та й потопилось у морі.
І дозволив Він їм. І повихо́дили духи нечисті, і в свиней увійшли́. І гурт кинувся з кручі до моря, — а було зо дві тисячі їх — і вони потопилися в морі.
А пастухи їхні повтікали й порозповідали про те в місті та по селах, — то й повиходили побачити, що сталось.
А їхні пастухи повтікали та в місті й по селах звістили. І повихо́дили люди побачити, що́ сталось.
Приходять вони до Ісуса та й бачать біснуватого; сидить одягнений, при здоровому глузді, — той, що мав у собі легіон, — і полякались.
І прийшли до Ісуса й побачили, що той біснуватий, що мав леґіо́на, убра́ний сидів, і при умі, — і полякались вони.
І розповіли їм очевидці, як воно сподіялося з біснуватим, а й про безрогих.
Самови́дці ж їм розповіли́, що́ сталося з тим біснуватим, також про свиней.
Тож просили його, щоб вийшов з їхніх околиць.
І вони стали благати Його, щоб пішов Собі з їхнього кра́ю.
І коли сідав у човен, заходився його просити колишній біснуватий про змогу бути при ньому.
А як Він сів до чо́вна, то біснуватий став просити Його, щоб залиши́тися з Ним.
Ісус же йому не дозволив, а сказав до нього: "Іди до свого дому, до своїх, і повідай їм, що Господь зробив для тебе і як змилосердивсь над тобою."
Ісус же йому не дозволив, а промовив до нього: „Іди до дому свого, до своїх, і їм розпові́ж, які речі великі Госпо́дь учинив тобі, і як змилувався над тобою!“
Пішов він і взяв проповідувати у Десятимісті те, що зробив йому Ісус, — отож чудувалися всі.
І пішов він та в Десятимісті зачав пропові́дувати, які речі великі Ісус учинив йому. І всі дивувались!
Коли Ісус переплив човном знову на той бік, зібралась до нього сила народу, і перебував він над морем.
І коли переплив Ісус чо́вном на то́й бік ізнов, то до Нього зібралось багато наро́ду. І був Він над морем.
Аж ось приходить один із старшин синагоги, Яір на ім'я, а побачивши його, упав йому до ніг
І приходить один із старши́х синагоги, на ймення Яі́р, і, як побачив Його, припадає до ніг Йому,
і благав його вельми, кажучи: "Дочка моя вже на сконі. Прийди, поклади лишень на неї руки, щоб видужала й жила."
і ду́же благає Його та говорить: „Моя дочка́ кінча́ється. Прийди ж, поклади Свої руки на неї, щоб видужала та жила́!“
Тож пішов з ним. Слідом же за ним ішло багато люду, що тиснувся до нього.
І пішов Він із ним. За Ним на́товп великий ішов, і тиснувсь до Нього.
А жінка, що дванадцять років страждала на кровотечу
А жінка одна, що дванадцять ро́ків хворою на кровоте́чу була́,
й натерпілася чимало від лікарів численних та витратила все, що мала, а допомоги ніякої не зазнала, — ба, навпаки, ще гірше було їй, —
що чимало нате́рпілася від багатьох лікарів, і витратила все добро своє, та ніякої помочі з того не мала, а прийшла ще до гіршого,
почувши про Ісуса, підійшла в юрмі ззаду та й доторкнулась його одежі.
як зачула вона про Ісуса, підійшла через на́товп ізза́ду, і доторкну́лась до одежі Його.
Мовляла бо: "Як доторкнуся до його одежі — видужаю."
Бо вона говорила про себе: „Коли хоч доторкнусь до одежі Його, то оду́жаю“.
І всох тієї ж хвилини витік її крови, і вона зчулася тілом, як одужала від хвороби.
І висохло хвилі тієї джерело́ кровотечі її, і тілом відчула вона, що видужала від неду́ги!
Ісус же, відчувши негайно у собі, що з нього вибуло сили, обернувшись до народу, спитав: "Хто доторкнувся до моєї одежі?"
І в ту мить Ісус вичув у Собі, що вийшла з Нього сила. І Він до наро́ду звернувся й спитав: „Хто́ доторкнувсь до Моєї одежі?“
Учні ж його сказали йому: "Бачиш, як натовп тиснеться до тебе, а питаєш: Хто мене доторкнувся?"
І відказали Йому Його учні: „Ти бачиш, що тисне на Тебе наро́д, а питаєшся: Хто́ доторкнувся до Мене?“
Отож озирнувся навколо себе, щоб побачити ту, що вчинила так.
А Він навкруги́ поглядав, щоб побачити ту, що зробила оце.
Жінка ж, налякана й тремтяча, — знала бо, що сталося з нею, — приступила, впала перед ним та й оповіла всю правду.
І жінка злякалась та затрусилась, бо знала, що сталося їй. І вона підійшла, і впала ницьма перед Ним, — і всю правду Йому розпові́ла.
А він же їй: Дочко, тебе спасла віра твоя. Іди в мирі й будь здорова від своєї недуги."
А Він їй сказав: „Твоя віра, о до́чко, спасла тебе; іди з ми́ром, і здоровою будь від своєї неду́ги!“
Коли він ще говорив, приходять від старшини синагоги й кажуть: "Дочка твоя померла, навіщо клопочеш Учителя?"
Як Він ще говорив, приходять ось від старшини́ синагоги та й кажуть: „Дочка́ твоя вмерла; чого ще турбуєш Учителя?“
Але Ісус, почувши слово, що ті сказали, промовив до старшини синагоги: "Не бійся! Тільки віруй."
А Ісус, як почув слово сказане, промовляє до старшини́ синагоги: „Не лякайсь, — тільки віруй!
І не дозволив іти нікому з собою, окрім Петра, Якова та Йоана, брата Якова.
І Він не дозволив іти за Собою ніко́му, тільки Петрові та Якову, та Іванові, братові Якова.
Приходять вони до старшини синагоги в хату, — бачить він метушню і тих, що ридали й голосили вельми.
І приходять у дім старшини́ синаго́ги, і Він бачить метушню́ та людей, що плакали та голоси́ли.
Увійшов же й каже: "Чого метушитесь і плачете? Не померло дівча, спить воно!"
А ввійшовши, сказав Він до них: „Чого ви мету́шитеся та плачете? Не вмерло дівча́, але спить!“
І насміхались з нього. Він же відсторонив усіх, узяв батька дівчати та матір і тих, що з ним були, та й увійшов, де дівча лежало.
І вони насміхалися з Нього. А Він усіх ви́провадив, узяв батька дівчати та матір, та тих, хто був із Ним, і ввійшов, де лежало дівча.
Взявши ж дівча за руку, сказав до нього: "Таліта кум" — що значить у перекладі: "Дівчино, кажу тобі, встань!"
І взяв Він за руку дівча та й промовив до нього: „Таліта́, ку́мі“ що значить: „Дівча́тко, кажу́ тобі — встань!“
І притьмом устало дівча й почало ходити, — років же дванадцять мало, — і нараз охоплені були всі дивом-дивенним.
І в ту мить підвелося й ходило дівча́; а ро́ків мало з дванадцять. І всі зараз жахнулися з дива великого!