Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Хоменка
Синодальный перевод
І вийшовши звідти, прибув у свою батьківщину, а слідом за ним пішли й його учні.
Оттуда вышел Он и пришёл в Своё отечество; за Ним следовали ученики Его.
Якже настала субота, він почав навчати у синагозі; багато з тих, що його слухали, дивувались, кажучи: "Звідкіль оте в нього? Що то за мудрість, що йому дана, і такі чуда, що діються його руками?
Когда наступила суббота, Он начал учить в синагоге; и многие слышавшие с изумлением говорили: откуда у Него это? что за премудрость дана Ему, и как такие чудеса совершаются руками Его?
Хіба ж він не тесля, син Марії, брат Якова, Йосифа, Юди та Симона? І сестри його — хіба не тут між нами?" І брали йому це за зле.
Не плотник ли Он, сын Марии, брат Иакова, Иосии, Иуды и Симона? Не здесь ли, между нами, Его сёстры? И соблазнялись о Нём.
Але Ісус промовив до них: "Нема пророка без пошани, — як тільки у своїй країні, між власною родиною та у своєму домі."
Иисус же сказал им: не бывает пророк без чести, разве только в отечестве своём и у сродников и в доме своём.
І неспроможен був створити там ніякого чуда, лише вилікував деяких недужих, поклавши на них руки;
И не мог совершить там никакого чуда, только на немногих больных возложив руки, исцелил их.
і вражений був їхньою невірою. І ходив кругом по селах, і навчав.
И дивился неверию их; потом ходил по окрестным селениям и учил.
І покликав дванадцятьох і заходився їх посилати по двох, даючи їм владу над нечистими духами.
И, призвав двенадцать, начал посылать их по два, и дал им власть над нечистыми духами.
І наказав їм, щоб нічого не брали на дорогу, крім палиці самої, — ні хліба, ні торбини, ані грошей у гаманець;
И заповедал им ничего не брать в дорогу, кроме одного посоха: ни сумы, ни хлеба, ни меди в поясе,
щоб обувались у сандалі й не вдягались у дві одежі.
но обуваться в простую обувь и не носить двух одежд.
І говорив їм: "До якого б дому ви тільки зайшли, там перебувайте, аж поки не вийдете звідти.
И сказал им: если где войдёте в дом, оставайтесь в нём, доколе не выйдете из того места.
А коли в якомусь місці вас не приймуть і не слухатимуть вас, то, виходивши звідтіль, обтрусіть порох із ваших підошов — на свідоцтво їм."
И если кто не примет вас и не будет слушать вас, то, выходя оттуда, отрясите прах от ног ваших, во свидетельство на них. Истинно говорю вам: отраднее будет Содому и Гоморре в день суда, нежели тому городу.
і виганяли численних бісів, а й намащували олією чимало хворих та оздоровлювали.
изгоняли многих бесов и многих больных мазали маслом и исцеляли.
І зачув цар Ірод, — бо ім'я його стало явним, — і казав, що Йоан Христитель воскрес із мертвих, тим то й чуда діються з-за нього.
Царь Ирод, услышав об Иисусе (ибо имя Его стало гласно), говорил: это Иоанн Креститель воскрес из мёртвых, и потому чудеса делаются им.
Інші ж твердили: "То — Ілля!" — а ще інші: "То пророк — один із пророків!"
Другие говорили: это Илия, а иные говорили: это пророк, или как один из пророков.
Зачувши про те Ірод, мовив: "То Йоан, якому голову я стяв; він устав із мертвих."
Ирод же, услышав, сказал: это Иоанн, которого я обезглавил; он воскрес из мёртвых.
Бо той Ірод послав був схопити Йоана і зв'язав його в темниці з-за Іродіяди, жінки Филипа, свого брата, — бо оженився був з нею.
Ибо сей Ирод, послав, взял Иоанна и заключил его в темницу за Иродиаду, жену Филиппа, брата своего, потому что женился на ней.
Йоан же казав Іродові: "Не личить тобі мати жінку брата твого."
Ибо Иоанн говорил Ироду: не должно тебе иметь жену брата твоего.
Іродіяда ж лютилась на нього й убити його бажала, та не могла,
Иродиада же, злобясь на него, желала убить его; но не могла.
бо Ірод боявся Йоана, знаючи, що чоловік він був справедливий і святий, тож і беріг його. Слухаючи його, непокоївся він дуже, однак слухав його охоче.
Ибо Ирод боялся Иоанна, зная, что он муж праведный и святой, и берёг его; многое делал, слушаясь его, и с удовольствием слушал его.
Як же настав сприятливий день, коли то Ірод на день своїх народин споряджав бенкет для своїх вельмож, тисячників та знатних галилейських,
Настал удобный день, когда Ирод, по случаю дня рождения своего, делал пир вельможам своим, тысяченачальникам и старейшинам Галилейским, —
увійшла дочка тієї Іродіяди, танцювала й догодила Іродові та гостям. Цар сказав дівчині: "Проси в мене чого бажаєш, — я дам тобі!"
дочь Иродиады вошла, плясала и угодила Ироду и возлежавшим с ним; царь сказал девице: проси у меня, чего хочешь, и дам тебе;
Ще й присягнув їй: "Чого б ти тільки в мене просила, — дам тобі, хоч би й половину мого царства."
и клялся ей: чего ни попросишь у меня, дам тебе, даже до половины моего царства.
Вийшла вона та й до своєї матері каже: "Чого маю просити?" Вона ж відповіла: "Голову Йоана Христителя!"
Она вышла и спросила у матери своей: чего просить? Та отвечала: головы Иоанна Крестителя.
І негайно, увійшовши притьмом до царя, попросила дівчина: "Хочу, щоб ти мені дав зараз же на полумиску голову Йоана Христителя."
И она тотчас пошла с поспешностью к царю и просила, говоря: хочу, чтобы ты дал мне теперь же на блюде голову Иоанна Крестителя.
Вельми засмутився цар, та з-за присяги та з огляду на гостей не хотів їй відмовити.
Царь опечалился, но ради клятвы и возлежавших с ним не захотел отказать ей.
Тож послав цар відразу прибічника, наказавши йому принести голову Йоана. Пішов той, стяв його у в'язниці,
И тотчас, послав оруженосца, царь повелел принести голову его.
приніс його голову на полумиску й подав її дівчині, а дівчина дала її матері своїй.
Он пошёл, отсёк ему голову в темнице, и принёс голову его на блюде, и отдал её девице, а девица отдала её матери своей.
Учні ж його, довідавшись про те, прийшли й узяли його тіло та поклали його у гробі.
Ученики его, услышав, пришли и взяли тело его, и положили его во гробе.
Апостоли ж зійшлися до Ісуса й розповіли йому про все, що робили й чого навчали.
И собрались Апостолы к Иисусу, и рассказали Ему всё, и что сделали, и чему научили.
Він їм і каже: "Ідіть самі одні осторонь, десь насамоту, та й відпочиньте трохи." Бо тих, що приходили й відходили, так було багато, що вони не мали часу навіть щось перекусити.
Он сказал им: пойдите вы одни в пустынное место и отдохните немного, — ибо много было приходящих и отходящих, так что и есть им было некогда.
І відплили вони човном у відлюдне місце самі одні.
И отправились в пустынное место в лодке одни.
Але бачили їх, як вони відпливали, й багато впізнали їх, тож пішки збіглись туди з усіх міст та й випередили їх.
Народ увидел, как они отправлялись, и многие узнали их; и бежали туда пешие из всех городов, и предупредили их, и собрались к Нему.
Вийшовши Ісус, побачив силу народу — і змилосердився над ними, були бо вони, немов вівці, що пастуха не мають. І він навчав їх чимало.
Иисус, выйдя, увидел множество народа и сжалился над ними, потому что они были как овцы, не имеющие пастыря; и начал учить их много.
А коли була вже пізня година, приступили до нього його учні й кажуть: "Місце самотнє тут, та й час уже пізній.
И как времени прошло много, ученики Его, приступив к Нему, говорят: место здесь пустынное, а времени уже много, —
Відпусти їх, хай собі підуть в околишні слободи й села та куплять собі щось із'їсти."
отпусти их, чтобы они пошли в окрестные деревни и селения и купили себе хлеба, ибо им нечего есть.
А він у відповідь їм: "Дайте ви їм їсти." Ті йому й кажуть: "Чи не піти нам та купити хліба за двісті динаріїв і дати їм спожити?"
Он сказал им в ответ: вы дайте им есть. И сказали Ему: разве нам пойти купить хлеба динариев на двести и дать им есть?
Він і же каже їм: "Скільки хлібів маєте? Підіть та подивіться." Розвідались вони і кажуть: "П'ять, ще й дві риби."
Но Он спросил их: сколько у вас хлебов? пойдите, посмотрите. Они, узнав, сказали: пять хлебов и две рыбы.
Тоді він повелів їм посадити всіх гуртками на моріжку.
Тогда повелел им рассадить всех отделениями на зелёной траве.
Узяв він п'ять хлібів і дві риби та й, поглянувши на небо, поблагословив, розломив хліби й став роздавати учням, щоб клали перед тими. А й дві риби розділив між усіма.
Он взял пять хлебов и две рыбы, воззрев на небо, благословил и преломил хлебы и дал ученикам Своим, чтобы они раздали им; и две рыбы разделил на всех.
І назбирали кусків хліба повних дванадцять кошиків, ще й рештки риби.
И набрали кусков хлеба и остатков от рыб двенадцать полных коробов.
І відразу ж спонукав своїх учнів сідати в човен і плисти поперед нього на той бік до Витсаїди, — поки він відпустить народ.
И тотчас понудил учеников Своих войти в лодку и отправиться вперёд на другую сторону к Вифсаиде, пока Он отпустит народ.
Як настав вечір, човен був посеред моря, а він сам один на землі.
Вечером лодка была посреди моря, а Он один на земле.
Коли ж побачив, як вони, веслувавши, втомились, — вітер бо їм був противний, — то близько четвертої сторожі ночі подався до них, простуючи морем, — хотів обминути їх.
И увидел их бедствующих в плавании, потому что ветер им был противный; около же четвёртой стражи ночи подошёл к ним, идя по морю, и хотел миновать их.
Вони ж, побачивши, як він ступає морем, гадали, що то примара, та й закричали.
Они, увидев Его, идущего по морю, подумали, что это призрак, и вскричали.
Усі бо уздріли його й занепокоїлись. Він же вмить заговорив до них, мовивши: "Будьте ж мужні: це я, не бійтесь!"
Ибо все видели Его и испугались. И тотчас заговорил с ними и сказал им: ободритесь; это Я, не бойтесь.
І ввійшов до них у човен, — й ущух вітер. І вони в собі вельми здумілись, — понад міру,
И вошёл к ним в лодку, и ветер утих. И они чрезвычайно изумлялись в себе и дивились,
бо не розуміли чуда з хлібами — серце їхнє було нечуйне.
ибо не вразумились чудом над хлебами, потому что сердце их было окаменено.
І, перепливши, прибули вони в землю Генезаретську й причалили.
И, переправившись, прибыли в землю Геннисаретскую и пристали к берегу.
А коли вийшли з човна, люди зараз же його впізнали
Когда вышли они из лодки, тотчас жители, узнав Его,
і розбіглися по всій країні та почали приносити хворих на ліжках, де тільки чули, що він перебуває.
обежали всю окрестность ту и начали на постелях приносить больных туда, где Он, как слышно было, находился.
І куди він тільки приходив, — у села чи міста, чи в слободи, — клали на майданах хворих і просили його про змогу бодай доторкнутися краю його одежі; і хто тільки торкавсь його, ставав здоровий.
И куда ни приходил Он, в селения ли, в города ли, в деревни ли, клали больных на открытых местах и просили Его, чтобы им прикоснуться хотя к краю одежды Его; и которые прикасались к Нему, исцелялись.