Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Хоменка
Переклад Куліша та Пулюя
І вийшовши звідти, прибув у свою батьківщину, а слідом за ним пішли й його учні.
І вийшовши звідтіля, прибув у свою країну; і йшли слїдом за Ним ученики Його.
Якже настала субота, він почав навчати у синагозі; багато з тих, що його слухали, дивувались, кажучи: "Звідкіль оте в нього? Що то за мудрість, що йому дана, і такі чуда, що діються його руками?
І, як настала субота, почав у школї навчати; й многі, слухаючи, дивувались, кажучи: Звідкіля се в Него? і що се за розум даний Йому, що дива такі руками Його роблять ся?
Хіба ж він не тесля, син Марії, брат Якова, Йосифа, Юди та Симона? І сестри його — хіба не тут між нами?" І брали йому це за зле.
Хиба ж сей не тесля, син Мариї, брат Яковів, і Йосиїв, і Юдин, і Симонів? і хиба не тут між нами сестри Його? І поблазнились Ним.
Але Ісус промовив до них: "Нема пророка без пошани, — як тільки у своїй країні, між власною родиною та у своєму домі."
Рече ж їм Ісус: Не єсть пророк без чести, хиба що в країнї своїй, та в родинї, і в домівцї своїй.
І неспроможен був створити там ніякого чуда, лише вилікував деяких недужих, поклавши на них руки;
І не міг там нїякого чуда зробити, тільки на деяких недужих положивши руки, сцїлив їх.
і вражений був їхньою невірою. І ходив кругом по селах, і навчав.
І дивувавсь недовірством їх. І ходив кругом по селах, навчаючи.
І покликав дванадцятьох і заходився їх посилати по двох, даючи їм владу над нечистими духами.
І покликав дванайцятьох, та й почав їх посилати по двоє, і дав їм власть над духами нечистими;
І наказав їм, щоб нічого не брали на дорогу, крім палиці самої, — ні хліба, ні торбини, ані грошей у гаманець;
і звелїв їм, щоб нїчого не брали на дорогу, тільки одну палицю: нї торбини, нї хлїба, нї у черес грошей,
щоб обувались у сандалі й не вдягались у дві одежі.
щоб обувались у постоли й не вдягались у дві одежинї.
І говорив їм: "До якого б дому ви тільки зайшли, там перебувайте, аж поки не вийдете звідти.
І рече їм: Де б ви нї зайшли в яку господу, там пробувайте, аж поки вийдете звідтіля.
А коли в якомусь місці вас не приймуть і не слухатимуть вас, то, виходивши звідтіль, обтрусіть порох із ваших підошов — на свідоцтво їм."
А хто не прийме вас, анї слухати ме вас, то, виходячи звідтіля, обтрусїть і порох із під ніг ваших, на сьвідкуваннє їм. Істино глаголю вам: Одраднїще буде Содомові та Гоморі суднього дня, нїж городові тому.
і виганяли численних бісів, а й намащували олією чимало хворих та оздоровлювали.
І бісів багато виганяли, й намащували оливою багато недужих, і сцїляли.
І зачув цар Ірод, — бо ім'я його стало явним, — і казав, що Йоан Христитель воскрес із мертвих, тим то й чуда діються з-за нього.
І дочув ся цар Ірод (явне бо зробилось імя Його), і каже: Що Йоан Хреститель із мертвих устав, і того роблять ся чудеса від него.
Інші ж твердили: "То — Ілля!" — а ще інші: "То пророк — один із пророків!"
Инші казали, що се Ілия; инші ж казали, що се пророк або один з пророків.
Зачувши про те Ірод, мовив: "То Йоан, якому голову я стяв; він устав із мертвих."
Почувши ж Ірод, сказав: Що се Йоан, котрого я стяв, він устав з мертвих.
Бо той Ірод послав був схопити Йоана і зв'язав його в темниці з-за Іродіяди, жінки Филипа, свого брата, — бо оженився був з нею.
Сей бо Ірод, піславши, взяв Йоана, та й звязав його в темницї за Іродияду, жінку Филипа, брата свого; бо оженивсь із нею.
Йоан же казав Іродові: "Не личить тобі мати жінку брата твого."
Сказав бо Йоан Іродові: Що не годить ся тобі мати жінку брата твого.
Іродіяда ж лютилась на нього й убити його бажала, та не могла,
Іродияда ж лютувала на него, й хотїла його вбити, та не могла.
бо Ірод боявся Йоана, знаючи, що чоловік він був справедливий і святий, тож і беріг його. Слухаючи його, непокоївся він дуже, однак слухав його охоче.
Ірод бо боявсь Йоана, знавши його, яко чоловіка праведного й сьвятого, то й беріг його й, слухаючи його, багато робив, і залюбки його слухав.
Як же настав сприятливий день, коли то Ірод на день своїх народин споряджав бенкет для своїх вельмож, тисячників та знатних галилейських,
Як же настав день нагідний, коли Ірод на свої родини бенкет справив дукам своїм, та гетьманам, та значним Галилейським,
увійшла дочка тієї Іродіяди, танцювала й догодила Іродові та гостям. Цар сказав дівчині: "Проси в мене чого бажаєш, — я дам тобі!"
і як увійшла дочка тієї Іродияди, танцювала, й догодила Іродові, й тим, що сидїли з ним, озвав ся цар до дївицї: Проси в мене, чого бажаєш, а дам тобі.
Ще й присягнув їй: "Чого б ти тільки в мене просила, — дам тобі, хоч би й половину мого царства."
І поклявсь їй: Що, чого б у мене нї попросила, дам тобі, хоч би й половину царства мого.
Вийшла вона та й до своєї матері каже: "Чого маю просити?" Вона ж відповіла: "Голову Йоана Христителя!"
Вона ж, вийшовши, каже матері своїй: Чого просити? Та ж каже: Голови Йоана Хрестителя.
І негайно, увійшовши притьмом до царя, попросила дівчина: "Хочу, щоб ти мені дав зараз же на полумиску голову Йоана Христителя."
І, ввійшовши зараз швидко до царя, просила, кажучи: Хочу, щоб менї дав зараз на блюдї голову Йоана Хрестителя.
Вельми засмутився цар, та з-за присяги та з огляду на гостей не хотів їй відмовити.
І зажурившись вельми цар, та задля клятьби й задля тих, що з ним сидїли, не хотїв їй відмовити.
Тож послав цар відразу прибічника, наказавши йому принести голову Йоана. Пішов той, стяв його у в'язниці,
І зараз піславши цар ката, звелїв принести голову його; він же пійшовши, стяв його в темницї.
приніс його голову на полумиску й подав її дівчині, а дівчина дала її матері своїй.
І принїс голову його на блюдї, і дав її дївицї, а дївиця дала її матері своїй.
Учні ж його, довідавшись про те, прийшли й узяли його тіло та поклали його у гробі.
І, довідавшись ученики його, пійшли і взяли тїло його, та й положили його в гробі.
Апостоли ж зійшлися до Ісуса й розповіли йому про все, що робили й чого навчали.
І посходились апостоли до Ісуса, й сповістили Його про все, й що робили, й чого навчали.
Він їм і каже: "Ідіть самі одні осторонь, десь насамоту, та й відпочиньте трохи." Бо тих, що приходили й відходили, так було багато, що вони не мали часу навіть щось перекусити.
І рече до них: Ійдїть ви самі окроме в пусте місце, та відпочиньте трохи; було бо багато, що приходили й відходили, й навіть нїколи було їм їсти.
Але бачили їх, як вони відпливали, й багато впізнали їх, тож пішки збіглись туди з усіх міст та й випередили їх.
І бачив їх народ, як відчалювали, й пізнали Його многі, і збігались туди пішки з усїх городів, та й випередили їх, і посходились до Него.
Вийшовши Ісус, побачив силу народу — і змилосердився над ними, були бо вони, немов вівці, що пастуха не мають. І він навчав їх чимало.
І вийшовши Ісус, побачив багато народу, й жалкував над ними, що були як вівцї, не маючі пастиря; і почав навчати їх багато.
А коли була вже пізня година, приступили до нього його учні й кажуть: "Місце самотнє тут, та й час уже пізній.
І як уже багато часу минуло, приступивши до Него ученики Його, кажуть: Що се пусте місце, і вже час пізний, —
Відпусти їх, хай собі підуть в околишні слободи й села та куплять собі щось із'їсти."
відпусти їх, щоб, пійшовши по околичнїх хуторах та селах, купили собі хлїба: не мають бо що їсти.
А він у відповідь їм: "Дайте ви їм їсти." Ті йому й кажуть: "Чи не піти нам та купити хліба за двісті динаріїв і дати їм спожити?"
Він же, озвавшись, рече до них: Дайте ви їм їсти. І кажуть Йому: Хиба, пійшовши, купимо за двістї денариїв хлїба, й дамо їм їсти?
Він і же каже їм: "Скільки хлібів маєте? Підіть та подивіться." Розвідались вони і кажуть: "П'ять, ще й дві риби."
Він же рече до них: Скільки хлїбів маєте? йдїть та подивіть ся. І, взнавши, кажуть: Пять, та дві риби.
Тоді він повелів їм посадити всіх гуртками на моріжку.
І звелїв їм садовити всїх купа коло купи на зеленій траві,
І посідали гуртками по сотнях та півсотнях.
і посїдали вони ряд коло ряду по сотням і по півсотням.
Узяв він п'ять хлібів і дві риби та й, поглянувши на небо, поблагословив, розломив хліби й став роздавати учням, щоб клали перед тими. А й дві риби розділив між усіма.
І, взявши пять хлїбів та дві риби, й поглянувши на небо, благословив, і ламав хлїби, та й давав ученикам своїм, щоб клали перед ними; й дві риби подїлив усїм.
І назбирали кусків хліба повних дванадцять кошиків, ще й рештки риби.
І набрали окрушин дванайцять повних кошів, та й із риб.
Тих же, що їли хліби, було п'ять тисяч чоловік!
А тих, що їли хлїби, було з пять тисяч чоловіка.
І відразу ж спонукав своїх учнів сідати в човен і плисти поперед нього на той бік до Витсаїди, — поки він відпустить народ.
І зараз примусив учеників своїх увійти в човен, та плисти на той бік попереду 'д Витсаїдї, поки сам одпустить народ.
Як настав вечір, човен був посеред моря, а він сам один на землі.
І як настав вечір, був човен серед моря, а він один на землї.
Коли ж побачив, як вони, веслувавши, втомились, — вітер бо їм був противний, — то близько четвертої сторожі ночі подався до них, простуючи морем, — хотів обминути їх.
І бачив, як вони силкувались, веслуючи; був бо вітер противний їм; і коло четвертої сторожи ночі приходить до них, ідучи по морю, і хотїв минути їх.
Вони ж, побачивши, як він ступає морем, гадали, що то примара, та й закричали.
Вони ж, бачивши Його, що ходить по морю, думали, що се мара, та й закричали:
Усі бо уздріли його й занепокоїлись. Він же вмить заговорив до них, мовивши: "Будьте ж мужні: це я, не бійтесь!"
всї бо Його бачили, й потрівожились. І зараз заговорив до них, і рече їм: Бодріть ся; се я; не лякайтесь.
І ввійшов до них у човен, — й ущух вітер. І вони в собі вельми здумілись, — понад міру,
І ввійшов до них у човен; і втих вітер, і вельми, над міру здумілись у собі, і дивувались.
бо не розуміли чуда з хлібами — серце їхнє було нечуйне.
Не зрозуміли бо про хлїби: було бо серце їх заслїплене.
І, перепливши, прибули вони в землю Генезаретську й причалили.
І, перепливши, прибули в землю Генисарецьку, й причалили.
А коли вийшли з човна, люди зараз же його впізнали
І як вийшли вони з човна, зараз, пізнавши Його,
і розбіглися по всій країні та почали приносити хворих на ліжках, де тільки чули, що він перебуває.
кинулись по всїй тій околицї, та й почали приносити на ношах тих, що нездужали, як почули, що Він там єсть.
І куди він тільки приходив, — у села чи міста, чи в слободи, — клали на майданах хворих і просили його про змогу бодай доторкнутися краю його одежі; і хто тільки торкавсь його, ставав здоровий.
І куди нї приходив Він, у села, чи городи, чи хутори, на майданах клали недужих, і благали Його, щоб їм хоч до краю одежі Його приторкнутись, і хто тільки доторкнувсь Його, спасав ся.