Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Хоменка
Переклад Турконяка
І вийшовши звідти, прибув у свою батьківщину, а слідом за ним пішли й його учні.
Ісус вийшов звідти і попрямував до свого рідного краю, а за Ним йшли слідом Його учні.
Якже настала субота, він почав навчати у синагозі; багато з тих, що його слухали, дивувались, кажучи: "Звідкіль оте в нього? Що то за мудрість, що йому дана, і такі чуда, що діються його руками?
А коли настала субота, Він почав навчати в синагозі. І багато хто слухав і дивувався, кажучи: Звідки в Нього це? І що за мудрість дана Йому? І що за чудеса творяться Його руками?
Хіба ж він не тесля, син Марії, брат Якова, Йосифа, Юди та Симона? І сестри його — хіба не тут між нами?" І брали йому це за зле.
Хіба Він — не тесля, не син Марії та не брат Якова, Йосії, Юди і Симона? Хіба не Його сестри серед нас? І вони спокушалися через Нього.
Але Ісус промовив до них: "Нема пророка без пошани, — як тільки у своїй країні, між власною родиною та у своєму домі."
А Ісус їм відповідав, що пророк буває без пошани лише у своєму рідному краї, серед своїх рідних і у своєму домі.
І неспроможен був створити там ніякого чуда, лише вилікував деяких недужих, поклавши на них руки;
І не міг Він там жодного чуда зробити, тільки оздоровив декількох недужих, поклавши на них руки.
і вражений був їхньою невірою. І ходив кругом по селах, і навчав.
І дивувався їхньому невірству. Тож обходив довколишні села, навчаючи.
І покликав дванадцятьох і заходився їх посилати по двох, даючи їм владу над нечистими духами.
Покликавши дванадцятьох, Він почав посилати їх по двох, наділяючи їх владою над нечистими духами.
І наказав їм, щоб нічого не брали на дорогу, крім палиці самої, — ні хліба, ні торбини, ані грошей у гаманець;
І сказав їм, щоб нічого не брали в дорогу — тільки одну палицю: ні хліба, ні торби, ні мідяків у пояс,
щоб обувались у сандалі й не вдягались у дві одежі.
але щоби взули сандалі й не одягалися у дві одежини.
І говорив їм: "До якого б дому ви тільки зайшли, там перебувайте, аж поки не вийдете звідти.
І Він говорив їм: Куди тільки ввійдете в дім, там перебувайте, доки не вийдете звідти.
А коли в якомусь місці вас не приймуть і не слухатимуть вас, то, виходивши звідтіль, обтрусіть порох із ваших підошов — на свідоцтво їм."
І коли б у якомусь місці не прийняли вас і не послухали вас, то, виходячи звідти, обтрусіть пил з ніг — як свідчення проти них. [Запевняю вас: легше буде Содому й Гоморрі в день судний, ніж місту цьому].
і виганяли численних бісів, а й намащували олією чимало хворих та оздоровлювали.
і виганяли численних бісів, а багатьох недужих помазували олією і зціляли.
І зачув цар Ірод, — бо ім'я його стало явним, — і казав, що Йоан Христитель воскрес із мертвих, тим то й чуда діються з-за нього.
І почув цар Ірод, оскільки відоме стало Його Ім’я, і люди говорили, що це — Іван Хреститель устав з мертвих, тому й такі чудеса здійснюються Ним.
Інші ж твердили: "То — Ілля!" — а ще інші: "То пророк — один із пророків!"
Інші ж казали, що це — Ілля, ще інші вважали, що це — пророк або один із пророків.
Зачувши про те Ірод, мовив: "То Йоан, якому голову я стяв; він устав із мертвих."
А Ірод, почувши, сказав: Той Іван, якому я відтяв голову, це він воскреснув!
Бо той Ірод послав був схопити Йоана і зв'язав його в темниці з-за Іродіяди, жінки Филипа, свого брата, — бо оженився був з нею.
Адже Ірод, пославши воїнів, схопив Івана і посадив його у в’язницю через Іродіяду, дружину свого брата Филипа, бо одружився з нею.
Йоан же казав Іродові: "Не личить тобі мати жінку брата твого."
А Іван сказав Іродові: Не годиться мати тобі жінку твого брата!
Іродіяда ж лютилась на нього й убити його бажала, та не могла,
Тож Іродіяда таїла злобу на нього й бажала його вбити, та не могла.
бо Ірод боявся Йоана, знаючи, що чоловік він був справедливий і святий, тож і беріг його. Слухаючи його, непокоївся він дуже, однак слухав його охоче.
Бо Ірод боявся Івана, знаючи його як чоловіка праведного та святого, і оберігав його, а слухаючи, дуже непокоївся, але слухав з насолодою.
Як же настав сприятливий день, коли то Ірод на день своїх народин споряджав бенкет для своїх вельмож, тисячників та знатних галилейських,
Як настав слушний день, коли Ірод з нагоди дня свого народження влаштував бенкет для своїх вельмож, тисяцьких, галилейських старшин,
увійшла дочка тієї Іродіяди, танцювала й догодила Іродові та гостям. Цар сказав дівчині: "Проси в мене чого бажаєш, — я дам тобі!"
увійшла дочка Іродіяди і, танцюючи, догодила Іродові й тим, які з ним сиділи при столі. Цар же сказав дівчині: Проси в мене, чого тільки хочеш, і дам тобі!
Ще й присягнув їй: "Чого б ти тільки в мене просила, — дам тобі, хоч би й половину мого царства."
І він поклявся їй: Чого тільки попросиш у мене, дам тобі, хоч би й півцарства мого.
Вийшла вона та й до своєї матері каже: "Чого маю просити?" Вона ж відповіла: "Голову Йоана Христителя!"
І вона, вийшовши, запитала в матері: Що попросити? Та ж сказала: Голови Івана Хрестителя!
І негайно, увійшовши притьмом до царя, попросила дівчина: "Хочу, щоб ти мені дав зараз же на полумиску голову Йоана Христителя."
І, повернувшись відразу з поспіхом до царя, вона попросила, кажучи: Хочу, щоб негайно дав ти мені на полумиску голову Івана Хрестителя!
Вельми засмутився цар, та з-за присяги та з огляду на гостей не хотів їй відмовити.
І цар сильно засмутився, але через клятву й тих, які сиділи при столі, він не захотів їй відмовити.
Тож послав цар відразу прибічника, наказавши йому принести голову Йоана. Пішов той, стяв його у в'язниці,
Тож відразу цар послав свого охоронця, наказавши принести голову Івана. Той пішов, відтяв його голову у в’язниці
приніс його голову на полумиску й подав її дівчині, а дівчина дала її матері своїй.
та приніс його голову на полумиску, дав дівчині, а дівчина віднесла її своїй матері.
Учні ж його, довідавшись про те, прийшли й узяли його тіло та поклали його у гробі.
А коли його учні почули, то прийшли, взяли тіло і поховали його в гробниці.
Апостоли ж зійшлися до Ісуса й розповіли йому про все, що робили й чого навчали.
І посходилися апостоли до Ісуса та сповістили Йому про все: що зробили і чого навчили.
Він їм і каже: "Ідіть самі одні осторонь, десь насамоту, та й відпочиньте трохи." Бо тих, що приходили й відходили, так було багато, що вони не мали часу навіть щось перекусити.
А Він каже їм: Ви підіть самі подалі в пустинне місце та відпочиньте трохи! Бо так багато було тих, які приходили й відходили, що навіть не було їм коли попоїсти.
І відплили вони човном у відлюдне місце самі одні.
Тож вони самі відпливли човном до відлюдного місця.
Але бачили їх, як вони відпливали, й багато впізнали їх, тож пішки збіглись туди з усіх міст та й випередили їх.
Та побачили їх, як пливли, і багато хто впізнав їх. І пішки люди збіглися туди з усіх міст і прибули раніше за них.
Вийшовши Ісус, побачив силу народу — і змилосердився над ними, були бо вони, немов вівці, що пастуха не мають. І він навчав їх чимало.
Вийшовши, Ісус побачив великий натовп; і змилосердився над ними, бо вони були, як ті вівці, які не мають пастуха, і почав їх багато навчати.
А коли була вже пізня година, приступили до нього його учні й кажуть: "Місце самотнє тут, та й час уже пізній.
І коли минуло чимало часу, учні, підійшовши до Нього, говорили: Це місце пустинне, а пора вже пізня,
Відпусти їх, хай собі підуть в околишні слободи й села та куплять собі щось із'їсти."
тож відпусти їх, щоби пішли до навколишніх хуторів і сіл та купили собі щось їсти.
А він у відповідь їм: "Дайте ви їм їсти." Ті йому й кажуть: "Чи не піти нам та купити хліба за двісті динаріїв і дати їм спожити?"
Він же у відповідь сказав їм: Дайте ви їм їсти! А вони відповідають Йому: Чи нам піти купити на двісті динаріїв [1] хліба і дати їм їсти?
Він і же каже їм: "Скільки хлібів маєте? Підіть та подивіться." Розвідались вони і кажуть: "П'ять, ще й дві риби."
Він же каже їм: Скільки хлібів маєте? Ідіть подивіться. І довідавшись, кажуть: П’ять і дві рибини.
Тоді він повелів їм посадити всіх гуртками на моріжку.
І звелів їм посадити всіх групами на зеленій траві.
Узяв він п'ять хлібів і дві риби та й, поглянувши на небо, поблагословив, розломив хліби й став роздавати учням, щоб клали перед тими. А й дві риби розділив між усіма.
Узявши п’ять хлібів та дві рибини і звернувши погляд до неба, Він поблагословив, розломив хліби і давав учням Своїм, щоби клали перед ними, і обидві рибини всім розділив.
І назбирали кусків хліба повних дванадцять кошиків, ще й рештки риби.
а з того, що залишилося, та з риб зібрали дванадцять повних кошиків.
Тих же, що їли хліби, було п'ять тисяч чоловік!
А тих, які споживали хліб, було зо п’ять тисяч чоловіків.
І відразу ж спонукав своїх учнів сідати в човен і плисти поперед нього на той бік до Витсаїди, — поки він відпустить народ.
І негайно Він змусив Своїх учнів сісти в човен і раніше за Нього пливти на той бік, до Витсаїди, а Він тим часом відпустить людей.
Як настав вечір, човен був посеред моря, а він сам один на землі.
А як настав вечір, човен був серед моря, а Він Сам-один на суходолі.
Коли ж побачив, як вони, веслувавши, втомились, — вітер бо їм був противний, — то близько четвертої сторожі ночі подався до них, простуючи морем, — хотів обминути їх.
Побачивши, що втомилися від веслування, — бо вітер дув супроти них, — близько четвертої сторожі [2] ночі Він підійшов до них, ідучи по морю, і хотів їх минути.
Вони ж, побачивши, як він ступає морем, гадали, що то примара, та й закричали.
Вони ж, побачивши, що Він іде по морю, подумали, що то привид, і закричали,
Усі бо уздріли його й занепокоїлись. Він же вмить заговорив до них, мовивши: "Будьте ж мужні: це я, не бійтесь!"
бо всі Його побачили і занепокоїлися. І тут же Він заговорив до них, і сказав їм: Кріпіться, це Я, не бійтеся!
І ввійшов до них у човен, — й ущух вітер. І вони в собі вельми здумілись, — понад міру,
Він увійшов до них у човен — і вітер ущух.
бо не розуміли чуда з хлібами — серце їхнє було нечуйне.
А в собі вони все ще були сповнені жаху, тому що не зрозуміли чуда з хлібами, бо їхнє серце було закам’янілим.
І, перепливши, прибули вони в землю Генезаретську й причалили.
І, перепливши, вони прибули до Генісаретської землі й причалили.
А коли вийшли з човна, люди зараз же його впізнали
Коли вони вийшли з човна, люди відразу, упізнавши Його,
і розбіглися по всій країні та почали приносити хворих на ліжках, де тільки чули, що він перебуває.
оббігли всю ту околицю і почали на носилках приносити хворих — скрізь, де б Він не з’явився.
І куди він тільки приходив, — у села чи міста, чи в слободи, — клали на майданах хворих і просили його про змогу бодай доторкнутися краю його одежі; і хто тільки торкавсь його, ставав здоровий.
І куди б Він не входив, — до сіл, міст, хуторів, — скрізь на майданах клали недужих і благали Його, щоб хоч до краю Його одягу доторкнутися, а ті, хто торкався до Нього, зцілялися.