Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Хоменка
Переклад Огієнка
Фарисеї ж і деякі з книжників, які були прийшли з Єрусалиму, зібрались коло Ісуса.
І зібрались до Нього фарисеї та деякі з книжників, які прибули́ із Єрусалиму,
І бачивши, що дехто з його учнів їсть хліб нечистими, тобто немитими руками, —
і побачили, що деякі з учнів Його їли хліб руками „нечистими“, цебто невмитими.
бо фарисеї й усі юдеї, додержуючи передання старших, не їдять, поки не вимиють добре рук,
Бо фарисеї й усі юдеї, зберігаючи переда́ння старших, не їдять, як старанно не вимиють рук;
і не споживають, повернувшися з торгу, поки себе не покроплять, та й багато іншого вони перейняли й дотримують: миття чаш, глеків, мосяжного посуду, —
а вернувшися з ринку, вони не їдять, поки не вмиються. Багато є й іншого, що вони прийняли́, щоб доде́ржувати: миття чаш, і глеків, і мідяно́го по́суду.
отож питали його книжники та фарисеї: "Чом твої учні не поводяться за переданнями старших, а їдять немитими руками?"
І запитали Його фарисеї та книжники: „Чому учні Твої не живуть за переда́нням старших, але хліб споживають руками нечистими?“
Він же відповів їм: "Добре пророкував про вас, лицемірів, Ісая, як ото написано: Народ цей устами мене почитає, серце ж їхнє далеко від мене;
А Він їм відказав: „Добре пророкував про вас, лицемірів, Ісая, як написано: „Оці люди устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене.
та вони марно мене почитають, навчаючи наук — наказів людських."
Та однак надаре́мне шанують Мене, бо навчають наук — лю́дських за́повідей“.
Заповідь Божу занедбавши, притримуєтеся ви передання людського: «обмиваєте глеки та кухлі й ще багато в тому роді.»"
Занеха́явши заповідь Божу, передань людськи́х ви трима́єтесь: обмиваєте глеки та чаші, і багато такого подібного й іншого робите ви“.
І сказав їм: "Красненько відкидаєте заповідь Божу, щоб зберегти ваше передання.
І сказав Він до них: „Спритно відкидаєте ви заповідь Божу, аби зберегти своє переда́ння.
Мойсей бо наказав: Шануй батька твого й матір твою, і — хто проклинає батька або матір — смерть такому!
Бо Мойсей наказав: „Шануй батька свого та матір свою“, та: „Хто злорічить на батька чи матір, нехай смертю помре“.
А ви твердите: Коли хтось батькові скаже чи матері — корван, мовляв, священний дар є те, чим я мав би тобі допомагати, —
А ви кажете: „Коли скаже хто батьку чи матері: Корва́н, чи дар Богові те, чим би ти скориста́тись від мене хотів,
тим то й не даєте більше змоги зробити щось для батька чи матері.
то вже вільно йому не робити нічого для батька чи матері,
Тож ви якраз касуєте слово Боже тим вашим переданням, яке ви самі собі передали, — та й чимало іншого такого чините!"
порушуючи Боже Слово вашим переда́нням, що його ви самі встановили. І багато такого ви іншого робите“.
І прикликавши знову народ, промовляв до нього: "Слухайте мене всі й розумійте!
І Він зно́ву покликав наро́д і промовив до нього: „Послухайте Мене всі, і зрозумійте!
Нема нічого зовнішнього для людини, що, входивши в неї, могло б її осквернити; лише те, що виходить з людини, те осквернює людину.
Немає нічого назо́вні люди́ни, що, увіходячи в неї, могло б опога́нити її; що ж із неї виходить, — те люди́ну опога́нює.
І коли він увійшов до хати, оподаль від народу, учні його спитали його про притчу.
А коли від наро́ду ввійшов Він до дому, тоді учні Його запиталися в Нього про при́тчу.
А він і каже їм: "То й ви ще такі недотепні? Не розумієте, що все, що ззовні входить у людину, не може її осквернити,
І Він їм відказав: „Чи ж і ви розумі́ння не маєте? Хіба ж не розумієте ви, що все те, що входить іззо́вні в люди́ну, — не може опога́нити її?
— воно бо не входить в її серце, лише в живіт і виходить геть, виявляючи всі страви чистими."
Бо не входить до серця йому, але до живота́, і виходить назо́вні, очищуючи всяку ї́жу“.
Далі казав: "Те, що виходить з людини, — те осквернює людину.
А далі сказав Він: „Що з люди́ни виходить, — те́ люди́ну опога́нює.
З нутра бо, з серця людини, виходять недобрі намисли, розпуста, злодійство, вбивство,
Бо зсере́дини, із лю́дського серця виходять лихі думки́, розпуста, краді́ж, душогу́бства,
перелюби, загребущість, лукавство, обман, безсоромність, заздрий погляд, наклеп, бундючність, безглуздя.
пере́люби, зди́рства, лукавства, пі́дступ, безстидства, завидю́щеє око, богозневага, го́рдощі, бе́зум.
Уся ця погань виходить із нутра й осквернюе людину."
Усе зле це виходить зсере́дини, — і люди́ну опога́нює!“
І вирушивши звідти, пішов у сторони Тиру та Сидону. Увійшовши ж в один дім, не хотів, щоб довідався хтонебудь про те, але не міг скритися.
І встав Він, і звідти пішов у землю ти́рську й сидонську. І, ввійшовши до дому, Він хотів, щоб ніхто не довідавсь, та не міг утаїтись.
Бо відразу одна жінка, дочка якої мала злого духа, дізнавшись про нього, прийшла й до ніг йому впала.
Негайно бо жінка одна, якої дочка мала духа нечистого, прочула про Нього, і прийшла, та й припала до ніг Йому.
Була ж та жінка грекиня, родом сирофінікійка. Благала вона його, щоб вигнав біса з її дочки.
А ця жінка греки́ня була́, родом сирофінікі́янка. Вона стала благати Його, щоб із дочки́ її де́мона вигнав.
Він відповів їй: "Дай спершу, щоб діти наїлись; не личить бо взяти хліб у дітей та й кинути щенятам.-
А Він їй сказав: „Дай, щоб перше наїлися діти, — не годиться бо хліб забирати в дітей, і кинути щеня́там!“
Вона ж озвалась та й каже йому: "Так, Господи, але й щенята їдять під столом крихти по дітях."
А вона Йому в відповідь каже: „Так, Господи! Але навіть щеня́та їдять під столом від дитячих кришо́к“.
І сказав їй: "За це слово йди: біс вийшов з твоєї дочки."
І Він їй сказав: „За слово оце йди собі, — де́мон вийшов із твоєї дочки́!“
Повернулася вона до свого дому і знайшла дитину, що лежала на ліжку, — біс вийшов.
А коли вона в дім свій верну́лась, то знайшла, що дочка́ на постелі лежала, а демон вийшов із неї.
І знову, покинувши країну Тирську, прийшов через Сидон над море Галилейське у межі околиць Десятимістя.
І вийшов Він знов із країв ти́рських і сидо́нських, і́ подався шляхом на Сидо́н над море Галілейське, через око́лиці Десятимі́стя.
І приводять йому глухонімого й благають його, щоб на нього руку поклав.
І приводять до Нього глухого немову, і благають Його, щоб руку на нього поклав.
І взявши його набік від народу, вклав йому пальці свої в уха і, добувши своєї слини, торкнув йому язика;
І взяв Він його від наро́ду само́го, і вклав пальці Свої йому в ву́ха, і, сплюнувши, доторкнувся його язика́.
а глянувши на небо, зідхнув та й каже: "Ефата", тобто: "Відкрийся!"
І, на небо спогля́нувши, Він зідхнув і промовив до нього: „Еффата́“; цебто: „Відкрийся!“
І зараз же відкрились його вуха, і розв'язалися зав'язі його язика, і почав він виразно говорити.
І відкрилися ву́ха йому, і путо його язика розв'яза́лось негайно, — і він став говорити вира́зно!
І наказав їм нікому про це не говорити. Та що більше він їм наказував, то більше вони те розголошували.
А Він їм звелів, щоб нікому цього не розповіда́ли. Та що більше наказував їм, то ще більш розголо́шували.