Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Хоменка
Переклад Куліша та Пулюя
Одного разу увійшов Ісус у суботу в дім якогось визначного фарисея спожити страву, і вони за ним назирали.
І сталось, як прийшов Він у господу до одного із старших Фарисейських у суботу їсти хлїб, були й вони, назираючи Його.
Звертаючись до вчителів закону й фарисеїв, Ісус спитав: “Чи вільно зціляти в суботу, чи ні?”
І озвавшись Ісус, рече до законників та Фарисеїв, глаголючи: Чи годить ся в суботу сцїляти?
Вони мовчали. Тоді він, діткнувшись його, оздоровив і відпустив.
Вони ж мовчали. І взявши сцїлив його, та й відпустив.
До них же промовив: “Хто з вас, коли в нього син чи віл упаде в колодязь, не витягне його негайно в день суботній?”
І, озвавшись до них, рече: В кого з вас осел або віл упаде в колодязь, чи зараз не витягне його субітнього дня?
Потім, зауваживши, як вони вибирали собі перші місця, Ісус сказав до запрошених притчу:
Сказав же до запрошених приповість, постерігши, як перві місця вибирають, глаголючи до них:
“Як хтось покличе тебе на весілля, не сідай на першім місці, щоб, бува, не знайшовся хтось, запрошений ним, поважніший від тебе,
Коли запрошений ти від кого на весїллє, то не сїдай на первому місцї, щоб часом поважнїщий тебе не був запрошений від него,
і той, хто тебе і його закликав, не підійшов і не сказав до тебе: Поступися цьому місцем! І тоді довелось би тобі з соромом посісти останнє місце.
і прийшовши той, хто запросив тебе й його, не сказав тобі: Дай сьому місце; а тодї доведеть ся тобі з соромом останнє місце заняти.
А навпаки: коли тебе запросять, іди й займи останнє місце, щоб, коли прийде той, що тебе покликав, сказав до тебе: Друже, сідай вище! Тоді буде тобі честь перед усіма, що сидітимуть з тобою.
Нї, коли ти запрошений, прийшовши сїдай на останньому місцї, щоб, як прийде, хто запросив тебе, сказав тобі: Друже, сїдай вище. Тодї буде тобі слава перед тими, що сидять з тобою.
Бо кожний, хто виноситься, буде принижений, а хто принижується, буде вивищений.”
Бо кожен, хто нести меть ся вгору, принизить ся, хто ж принизуєть ся, пійде вгору.
Він сказав також тому, що його покликав: “Коли справляєш обід або вечерю, не клич твоїх друзів, ні твоїх братів, ані твоїх родичів, ані сусідів багатих, щоб часом і вони також тебе не запросили й не було тобі відплати;
Рече ж і тому, що запросив його: Коли справляєш обід або вечерю, не клич приятелїв твоїх, нї братів твоїх, нї сусїд багатих; щоб часом і вони тебе не запросили, й не було тобі відплати.
але як справляєш бенкет, заклич убогих, калік, кривих, сліпих.
Нї, коли справляєш гостину, запрошуй убогих, калїк, кривих, слїпих;
І ти будеш щасливий, тому що вони не мають, чим тобі відплатити, — тобі бо віддасться в день воскресіння праведних.”
то будеш блажен, бо не мають чим віддати тобі; віддасть ся бо тобі у воскресенню праведних.
Почувши це один із тих, що за столом сиділи, сказав до нього: “Щасливий той, хто їстиме хліб у Царстві Божім.”
Почувши ж се один з сидячих з Ним, каже Йому: Блажен, хто їсти ме хлїб у царстві Божім.
А Ісус озвавсь до нього: “Один чоловік справив вечерю велику й запросив багатьох.
Він же рече йому: Один чоловік справив вечерю велику, та й запросив многих;
Під час вечері послав він слугу свого сказати запрошеним: Ідіть, усе готове.
і післав слугу свого часу вечері сказати запрошеним: Ійдїть, бо вже все готове.
Тоді всі вони однаково почали відмовлятися. Перший йому сказав: Поле купив я, мушу піти на нього подивитись; вибач мені, прошу тебе.
І почали рядом відпрошуватись усї. Первий сказав йому: Поле купив я, то мушу пійти та подивитись на него. Прошу тебе, вибач менї.
Другий сказав: П'ять пар волів купив я і йду їх спробувати; прошу тебе, вибач мені.
А другий сказав: Пять ярем волів купив я, і йду спробувати їх. Прошу тебе, вибач менї.
А інший мовив: Я одружився і тому не можу прийти.
А знов другий сказав: Я одруживсь, тому й не можу прийти.
Повернувся слуга й розповів це панові своєму. Розгнівався тоді господар та й каже до слуги свого: Іди щоскоріш на майдани й вулиці міста й приведи сюди вбогих, калік, сліпих, кульгавих.
І прийшовши слуга той, оповів панові своєму. Тодї прогнївившись господар, рече слузї своєму: Вийди хутко на дороги та на улицї городські, та вбогих, та калїк, та кривих, та слїпих поприводь сюди.
Пане, — озвавсь слуга, — сталось, як ти велів, і місця є ще.
І рече слуга: Пане, сталось, як звелїв єси, та й ще є місце.
Сказав пан до слуги: Піди на шляхи та огорожі й наполягай увійти, щоб дім мій наповнився.
І рече пан до слуги: Вийди на шляхи та на загороди, та й силуй увійти, щоб повна була господа моя.
Кажу бо вам: Ніхто з отих запрошених не покуштує моєї вечері.”
Глаголю бо вам, що нїхто з чоловіків тих запрошених не покоштує моєї вечері.
Якже ішла з ним народу превелика сила, він обернувсь і до них мовив:
Ійшло ж із Ним пребагато народу; й обернувшись рече до них:
“Коли хтось приходить до мене й не зненавидить свого батька й матір, жінку, дітей, братів, сестер, та ще й своє життя, той не може бути моїм учнем.
Коли хто приходить до мене, й не зненавидить батька свого, й матїр, і жінку, й дїти, й братів, і сестер, та ще й свою душу, не може учеником моїм бути.
Хто не несе хреста свого, і не йде слідом за мною — не може бути моїм учнем.
І хто не носить хреста свого й не ходить слїдом за мною, не може бути учеником моїм.
Хто бо з вас, коли захоче збудувати башту, не сяде перше й не порахує видатків, чи має чим закінчити,
Хто бо з вас, задумавши башту будувати, перше сївши не полїчить видатку, чи має на скінченнє?
щоб часом, як поставить підвалину та не спроможеться скінчити, усі, що бачитимуть те, не почали сміятися з нього,
щоб часом, як положить він основину, та не спроможеть ся скінчити, всї, дивлячись, не стали сьміятись із него, кажучи:
мовляв, цей чоловік узявся будувати, та не міг закінчити!
Що сей чоловік почав будувати, та й не спроміг ся скінчити.
Або який цар, ідучи війною проти іншого (царя), не сяде перш та не роздумає, чи може з десятьма тисячами стати проти того, хто йде з двадцятьма тисячами на нього?
Або який цар, ідучи на войну, ударити на другого царя, сївши перше не порадить ся, чи можливо з десятьма тисячами устояти проти того, хто з дванайцятьма тисячами йде на него.
Коли ж не може, то, як той ще далеко, шле посольство й просить миру.
Коли ж нї, то ще як той далеко, посли піславши, просить примирря.
Так і кожний з вас, хто не зречеться всього, що має, не може бути моїм учнем.
Так оце всякий з вас, хто не відцураєть ся від усього свого достатку, не може моїм учеником бути.
Сіль — добра річ, але коли сіль звітріє, чим її приправити?
Добро сіль; коли ж сіль звітріє, то чим приправити?