Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!

Ти можеш змінити мову читання: ru en


Паралельне читання

← (Луки 13) | (Луки 15) →

Переклад Хоменка

Переклад Турконяка

  • Одного разу увійшов Ісус у суботу в дім якогось визначного фарисея спожити страву, і вони за ним назирали.
  • І сталося, що коли в суботу Ісус увійшов у дім якогось начальника з фарисеїв, щоб їсти хліб, то вони стежили за Ним.
  • Аж ото перед ним якийсь чоловік, хворий на водянку.
  • І ось, перед Ним був один чоловік, хворий на водянку.
  • Звертаючись до вчителів закону й фарисеїв, Ісус спитав: “Чи вільно зціляти в суботу, чи ні?”
  • Озвавшись, Ісус сказав до законників і фарисеїв: У суботу годиться оздоровляти чи ні?
  • Вони мовчали. Тоді він, діткнувшись його, оздоровив і відпустив.
  • Вони ж мовчали. А Він, доторкнувшись, оздоровив його й відпустив.
  • До них же промовив: “Хто з вас, коли в нього син чи віл упаде в колодязь, не витягне його негайно в день суботній?”
  • І сказав Він їм: Коли в когось із вас син або віл упаде в криницю, хіба не витягнете відразу ж — у день суботній?
  • І вони не могли нічого йому на це відповісти.
  • Та вони не могли дати відповіді на це.
  • Потім, зауваживши, як вони вибирали собі перші місця, Ісус сказав до запрошених притчу:
  • А як Він помітив, що вони вибирали собі перші місця, розповів запрошеним притчу, кажучи їм:
  • “Як хтось покличе тебе на весілля, не сідай на першім місці, щоб, бува, не знайшовся хтось, запрошений ним, поважніший від тебе,
  • Коли хто запросить тебе на весілля, не сідай на перше місце, аби часом хтось поважніший від тебе не виявився між запрошеними,
  • і той, хто тебе і його закликав, не підійшов і не сказав до тебе: Поступися цьому місцем! І тоді довелось би тобі з соромом посісти останнє місце.
  • і щоб той, хто тебе та його запросив, не прийшов і не сказав тобі: Поступися йому місцем. І тоді, засоромлений, станеш займати останнє місце.
  • А навпаки: коли тебе запросять, іди й займи останнє місце, щоб, коли прийде той, що тебе покликав, сказав до тебе: Друже, сідай вище! Тоді буде тобі честь перед усіма, що сидітимуть з тобою.
  • Але коли будеш запрошений, прийди, сядь на останнє місце, щоб той, хто запросив тебе, підійшов і сказав тобі: Друже, сядь вище! Тоді буде тобі честь перед усіма запрошеними з тобою.
  • Бо кожний, хто виноситься, буде принижений, а хто принижується, буде вивищений.”
  • Бо кожний, хто підноситься, буде понижений, а хто понижується, буде піднесений!
  • Він сказав також тому, що його покликав: “Коли справляєш обід або вечерю, не клич твоїх друзів, ні твоїх братів, ані твоїх родичів, ані сусідів багатих, щоб часом і вони також тебе не запросили й не було тобі відплати;
  • Говорив же Він і до того, хто запросив Його: Коли ти справляєш обід або вечерю, не запрошуй своїх друзів, ані своїх братів, ані своїх родичів, ані багатих сусідів, щоб і вони тебе колись запросили, — і в цьому буде тобі винагорода.
  • але як справляєш бенкет, заклич убогих, калік, кривих, сліпих.
  • Але коли влаштовуєш гостину, клич бідних, слабких, кривих, сліпих, —
  • І ти будеш щасливий, тому що вони не мають, чим тобі відплатити, — тобі бо віддасться в день воскресіння праведних.”
  • і будеш блаженний, бо не мають чим тобі віддати; віддасться ж тобі у воскресінні праведних!
  • Почувши це один із тих, що за столом сиділи, сказав до нього: “Щасливий той, хто їстиме хліб у Царстві Божім.”
  • Почувши це, один з тих, які сиділи при столі, сказав Йому: Блаженний той, хто їстиме хліб у Божому Царстві!
  • А Ісус озвавсь до нього: “Один чоловік справив вечерю велику й запросив багатьох.
  • Він же сказав йому: Один чоловік справляв велику гостину і запросив багатьох;
  • Під час вечері послав він слугу свого сказати запрошеним: Ідіть, усе готове.
  • і послав свого раба в час гостини, щоби сказав запрошеним: Ідіть, бо вже [все] готове!
  • Тоді всі вони однаково почали відмовлятися. Перший йому сказав: Поле купив я, мушу піти на нього подивитись; вибач мені, прошу тебе.
  • І враз усі почали відмовлятися. Перший сказав йому: Поле купив я, потрібно мені піти й побачити його; благаю тебе, вважай мене за виправданого.
  • Другий сказав: П'ять пар волів купив я і йду їх спробувати; прошу тебе, вибач мені.
  • А другий сказав: Купив я п’ять пар волів і йду випробувати їх; благаю тебе, вважай мене за виправданого.
  • А інший мовив: Я одружився і тому не можу прийти.
  • Ще один сказав: Я одружився і через те не можу прийти.
  • Повернувся слуга й розповів це панові своєму. Розгнівався тоді господар та й каже до слуги свого: Іди щоскоріш на майдани й вулиці міста й приведи сюди вбогих, калік, сліпих, кульгавих.
  • Повернувся раб і розповів це своєму панові. Тоді пан, розгнівавшись, сказав своєму рабові: Мерщій виходь на площі та вулиці міста і приведи сюди вбогих, калік, сліпих, кривих!
  • Пане, — озвавсь слуга, — сталось, як ти велів, і місця є ще.
  • І сказав раб: Пане, сталося так, як наказав ти, і ще є місця.
  • Сказав пан до слуги: Піди на шляхи та огорожі й наполягай увійти, щоб дім мій наповнився.
  • Та пан рабові сказав: Вийди на шляхи, на загороди і змушуй увійти, щоб наповнився мій дім.
  • Кажу бо вам: Ніхто з отих запрошених не покуштує моєї вечері.”
  • Кажу вам, що жодний з тих раніше запрошених мужів не скуштує Моєї вечері. [Бо багато покликаних, та мало вибраних].
  • Якже ішла з ним народу превелика сила, він обернувсь і до них мовив:
  • Ішло за Ним багато людей. Обернувшись, Він сказав їм:
  • “Коли хтось приходить до мене й не зненавидить свого батька й матір, жінку, дітей, братів, сестер, та ще й своє життя, той не може бути моїм учнем.
  • Якщо хто приходить до Мене і не зненавидить свого батька та матері, дружини й дітей, братів і сестер, та ще й душу свою, той не може бути Моїм учнем.
  • Хто не несе хреста свого, і не йде слідом за мною — не може бути моїм учнем.
  • Хто не несе свого хреста і не йде слідом за Мною, не може бути Моїм учнем.
  • Хто бо з вас, коли захоче збудувати башту, не сяде перше й не порахує видатків, чи має чим закінчити,
  • Бо хто з вас, бажаючи збудувати вежу, спочатку не сяде й не полічить коштів, чи вистачить для завершення,
  • щоб часом, як поставить підвалину та не спроможеться скінчити, усі, що бачитимуть те, не почали сміятися з нього,
  • щоб, коли покладе основу й не зможе докінчити, усі, які побачать, не почали сміятися з нього,
  • мовляв, цей чоловік узявся будувати, та не міг закінчити!
  • кажучи, що цей чоловік почав будувати й не спромігся закінчити.
  • Або який цар, ідучи війною проти іншого (царя), не сяде перш та не роздумає, чи може з десятьма тисячами стати проти того, хто йде з двадцятьма тисячами на нього?
  • Або який цар, ідучи на бій проти іншого царя, спершу не сяде порадитися, чи під силу йому з десятьма тисячами війська зустріти того, хто йде з двадцятьма тисячами проти нього?
  • Коли ж не може, то, як той ще далеко, шле посольство й просить миру.
  • Коли ні, то як той ще далеко, шле до нього посланців і просить примирення.
  • Так і кожний з вас, хто не зречеться всього, що має, не може бути моїм учнем.
  • Так ото й кожний з вас, хто не відречеться від усього свого майна, не може бути Моїм учнем.
  • Сіль — добра річ, але коли сіль звітріє, чим її приправити?
  • Отже, сіль — добра річ, але коли сіль звітріє, чим посолите?
  • Ні в землю, ні на гній вона більш не придатна: її геть викидають. Хто має вуха слухати, нехай слухає!”
  • Ні на землю, ні на добриво вона не придатна — її висипають геть. Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!

  • ← (Луки 13) | (Луки 15) →

    Історія оновлень Історія оновлень

    © UA biblenet - 2025