Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Хоменка
Переклад Огієнка
Він розповів їм притчу про те, що їм треба молитись завжди й не падати духом.
І Він розповів їм і притчу про те, що треба молитися за́вжди, і не занепада́ти духом,
І казав: “В одному місті був один суддя, що не боявся Бога, ні людей не соромився.
говорячи: „У місті якомусь суддя був один, що Бога не боявся, і людей не соро́мився.
Була ж одна вдова в тім місті, що (завжди) приходила до нього й говорила: Оборони мене від мого супротивника!
У тому ж місті вдова перебува́ла, що до нього ходила й казала: „Оборони мене від мого супроти́вника!“
І довго не хотів він, але згодом мовив сам до себе: Хоч я Бога не боюся і людей не соромлюся,
Але він довгий час не хотів. А зго́дом сказав сам до се́бе: „Хоч і Бога я не боюся, і людей не соро́млюся,
але тому, що ця вдова мені надокучає, я її обороню, щоб вона не приходила безперестанку та не морочила мені голови.”
але через те, що вдовиця оця докучає мені, то візьму́ в оборону її, щоб вона без кінця не ходила, і не докучала мені“.
Тут Господь додав: “Слухайте, що суддя несправедливий каже!
І промовив Господь: „Чи чуєте, що́ говорить суддя цей неправедний?
А Бог хіба не оборонить своїх вибраних, які до нього день і ніч голосять, і чи баритиметься до них?
А чи ж Бог в оборону не ві́зьме обра́них Своїх, що голосять до Нього день і ніч, хоч і ба́риться Він щодо них?
Кажу вам: Оборонить їх негайно. Тільки ж Син Чоловічий, коли прийде, чи знайде на землі віру?”
Кажу вам, що Він їм незаба́ром подасть оборону! Та Син Лю́дський, як при́йде, чи Він на землі зна́йде віру?“
Для деяких, що були певні про себе, мовляв, вони справедливі й ні за що мали інших, він сказав цю притчу:
А для деяких, що були себе певні, що вони ніби праведні, і за ніщо́ мали інших, Він притчу оцю розповів.
“Два чоловіки зайшли в храм помолитись: один був фарисей, а другий — митар.
„Два чоловіки до храму ввійшли помолитись, — один фарисе́й, а другий був ми́тник.
Фарисей, ставши, молився так у собі: Боже, дякую тобі, що я не такий, як інші люди — грабіжники, неправедні, перелюбці, або як оцей митар.
Фарисей, ставши, так молився про себе: „Дякую, Боже, Тобі, що я не такий, як інші люди: зди́рщики, неправедні, перелю́бні, або як цей ми́тник.
Пощу двічі на тиждень, з усіх моїх прибутків даю десятину.
Я по́щу два ра́зи на тиждень, даю десятину з усьо́го, що тільки надба́ю!“
А митар, ставши здалека, не смів і очей звести до неба, тільки бив себе в груди, кажучи: Боже, змилуйся надо мною грішним!
А ми́тник здалека стояв, та й очей навіть звести до неба не смів, але бив себе в груди й казав: „Боже, будь милости́вий до мене грішного!“
Кажу вам: Цей повернувся виправданий до свого дому, а не той; бо кожний, хто виноситься, буде принижений, а хто принижується, — вивищений.”
Говорю́ вам, що цей повернувся до дому свого більш виправданий, аніж той. Бо кожен, хто підно́ситься, — буде пони́жений, хто ж понижа́ється, — той піднесе́ться“.
Приносили й малих дітей до нього, щоб до них доторкнувся. Побачивши те, учні їм докоряли.
До Нього ж прино́сили й немовлят, щоб до них доторкнувся, а учні, побачивши, їм докоряли.
Ісус покликав їх, кажучи: “Пустіть дітей, нехай ідуть до мене; не бороніть їм: таких бо Царство Боже.
А Ісус їх покликав та й каже: „Пустіте дітей, щоб до Мене прихо́дили, і не забороняйте їм, — бо таких Царство Боже.
Істинно кажу вам: Хто Царства Божого не прийме як дитина, той не ввійде до нього.”
Поправді кажу́ вам: Хто Божого Царства не при́йме, як дитя, той у нього не вві́йде!“
Один знатний спитав Ісуса: “Учителю благий, що мені робити, щоб успадкувати життя вічне?”
І запитався Його один і́з нача́льникі́в, говорячи: „Учителю Добрий, що робити мені, щоб вспадкува́ти вічне життя?“
А Ісус озвавсь до нього: “Чому мене звеш благим? Ніхто не благий, хіба один Бог.
Ісус же йому відказав: „Чого звеш Мене Добрим? Ніхто не є Добрий, — тільки Сам Бог!
Ти заповіді знаєш: не перелюбствуй, не вбивай, не кради, не свідкуй ложно, шануй свого батька і матір.”
Знаєш заповіді: „Не чини пере́любу, не вбивай, не кради́, не свідку́й неправдиво, шануй свого батька та матір“.
Той же відповів: “Все це я зберіг змалку.”
А він відказав: „Усе́ це я виконав від юна́цтва свого́!“
Почувши те Ісус, сказав до нього: “Одного ще тобі бракує: продай усе, що маєш, і роздай бідним, і будеш мати скарб на небі; тоді прийди і йди слідом за мною.”
Як почув це Ісус, то промовив до нього: Одно́го тобі ще бракує: Розпро́дай усе, що ти маєш, і вбогим роздай, — і матимеш скарб свій на небі. Вертайся тоді, та й іди вслід за Мною!“
Почувши це, той засмутився вельми, бо був дуже багатий.
А він, коли почув це, то засумував, бо був ве́льми багатий.
Глянув Ісус на нього й мовив: “Як тяжко тим, що багатства мають, увійти в Царство Боже!
Як побачив Ісус, що той засумував, то промовив: „Як тяжко багатим увійти в Царство Боже!
Легше пройти верблюдові крізь вушко в голці, ніж багатому ввійти в Царство Боже.”
Бо верблю́дові легше пройти через го́лчине ву́шко, ніж багатому в Боже Царство ввійти“.
А ті, що слухали, сказали: “Хто ж тоді може спастися?”
Ті ж, що чули, спитали: „Хто́ ж тоді може спасти́ся?“
Він відповів: “Неможливе в людей, можливе є в Бога.”
А Він відповів: „Неможливе лю́дям — можливе для Бога!“
Тоді Петро промовив: “Ось ми покинули, що в нас було, і пішли за тобою.”
І промовив Петро: „От усе ми покинули, — та й пішли за Тобою слідо́м“.
Ісус сказав їм: “Істинно кажу вам: Нема такого, що кинув би дім чи жінку, чи братів, чи дітей задля Божого Царства,
А Ісус відказав їм: „Поправді кажу́ вам: Немає такого, щоб покинув свій дім, або дружи́ну, чи братів, чи батьків, чи дітей ради Божого Царства,
і не отримав би багато більше за цього часу, а в наступнім віці життя вічне.”
і не одержав би значно більш цього́ ча́су, а в віці наступнім — життя вічне“.
І взявши дванадцятьох, Ісус до них промовив: “Оце ми йдем в Єрусалим, і все написане пророками про Сина Чоловічого здійсниться.
І, взявши Дванадцятьо́х, промовив до них: „Оце в Єрусалим ми йдемо́, і все здійсни́ться, що́ писали Пророки про Лю́дського Сина.
Він буде виданий поганам, і насміхатимуться з нього, і зневажатимуть його, і плюватимуть на нього,
Бо Він ви́даний буде поганам, і буде осмі́яний, і покривджений, і опльо́ваний.
і, бичувавши, уб'ють його, та третього дня він воскресне.”
і, збичува́вши, уб'ють Його, — але третього дня Він воскресне!“
Вони ж нічого з того не зрозуміли; це слово було для них закрите, й вони не знали, про що він говорив.
Та з цього нічо́го вони не збагну́ли, і ця річ перед ними закрита була́, і ска́заного вони не розуміли.
І як він наближався до Єрихону, один сліпий сидів край дороги й просив милостині.
І сталось, як Він наближа́вся був до Єрихо́ну, один невидю́щий сидів при дорозі й просив.
Почувши, що народ іде мимо, він спитався, що б воно могло бути.
А коли він прочув, що проходить наро́д, то спитався: „Що́ це таке?“
І він почав голосно кричати: “Ісусе, Сину Давидів, змилуйся надо мною!”
І став він кричати й казати: „Ісусе, Сину Давидів, — змилуйся надо мною!“
Ті, що йшли попереду, сварилися на нього, щоб замовчав, та він кричав ще дужче: “Сину Давидів, змилуйся надо мною!”
А ті, що попе́реду йшли, сварились на нього, щоб він замо́вк, а він іще більше кричав: „Сину Давидів, — змилуйся надо мною!“
Ісус зупинився і звелів привести його до себе. І коли той наблизився до нього, спитав:
І спинився Ісус, і привести його до Себе звелів. А коли той набли́зивсь до Нього, то Він запитався його:
“Що хочеш, щоб я зробив тобі?” “Господи”, — сказав той, — “щоб я прозрів!”
„Що́ ти хочеш, щоб зробив Я тобі?“ А той відповів: „Господи, — нехай стану видю́щим!“
Ісус сказав до нього: “Прозри! Віра твоя спасла тебе.”
Ісус же до нього сказав. „Стань видющий! Твоя віра спасла тебе!“