Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Хоменка
Переклад Куліша та Пулюя
І первосвященики та книжники шукали, як би його вбити, боялись бо народу.
І шукали архиєреї та письменники, як би погубити Його; боялись бо народу.
Ввійшов же сатана в Юду, на прізвище Іскаріот, що був з числа дванадцятьох,
Ввійшов же сатана в Юду, на прізвище Іскариоцького, що був з числа дванайцяти.
і він пішов умовитися з первосвящениками та начальниками, як би його видати.
І пійшовши говорив з архиєреями та воєводами, як Його зрадити їм.
І він пристав на те й шукав нагоди, щоб видати його без відома народу.
І обіцяв ся, і шукав нагоди, щоб видати Його їм потай народу.
Настав день опрісноків, коли треба було жертвувати пасху.
Прийшов же день опрісноків, як треба було колоти пасхове ягня.
Ісус послав Петра та Йоана: “Ідіть”, — сказав, — “та приготуйте нам пасху, щоб ми її спожили.”
І післав Петра та Йоана, глаголючи: Йдїть та приготовте нам пасху їсти.
Вони його спитали: “Де хочеш, щоб ми приготували?”
Вони ж сказали Йому: Де хочеш, щоб приготовити?
Він відповів їм: “Ось, коли ввійдете в місто, стріне вас чоловік, що буде нести глечик води. Ідіть слідом за ним у господу, куди він увійде,
Він же рече їм: Ось, як увійдете в город, зустріне вас чоловік, глек води несучи. Йдїть слїдом за ним у господу, куди ввійде.
і скажіть господареві дому: Учитель тобі каже: Де світлиця, в якій я з учнями моїми міг би спожити пасху?
І скажіть господареві дому: Каже тобі учитель: Де сьвітлиця, щоб пасху з учениками моїми їсти?
І він покаже вам горницю велику, вистелену килимами; там приготуйте.”
І той вам покаже гірницю велику застелену; там приготовте.
Пішли вони й знайшли так, як він сказав їм, і приготували пасху.
Пійшовши ж знайшли, як сказав їм, і приготовили пасху.
І як прийшла година, сів він до столу й апостоли з ним.
І, як настала година, сїв Він, й дванайцять апостолів з Ним.
І він до них промовив: “Я сильно бажав спожити оцю пасху з вами перш, ніж мені страждати,
І рече до них: Бажаннєм забажав я сю пасху їсти з вами, перш нїж прийму муки:
бо кажу вам, я її більш не буду їсти, аж поки вона не звершиться в Божім Царстві.”
глаголю бо вам: Що більш не їсти му її, доки сповнить ся в царстві Божому.
І, взявши чашу, віддав хвалу й мовив: “Візьміть її і поділіться між собою,
І, взявши чашу, й оддавши хвалу, рече: Прийміть се та подїлить собі:
бо, кажу вам: Віднині я не буду більше пити з плоду винограду, доки не прийде Боже Царство.”
глаголю бо вам: Що не пити му вже від плоду винограднього, доки царство Боже прийде.
І, взявши хліб, віддав хвалу, поламав, дав їм і мовив: “Це — моє тіло, що за вас віддається. Чиніть це на мій спомин.”
І, взявши хлїб, та оддавши хвалу, переломив, і дав їм, глаголючи: Се єсть тїло моє, що за вас даєть ся. Се чинїть на мій спомин.
Так само чашу по вечері, кажучи: “Ця чаша — це Новий Завіт у моїй крові, що за вас проливається.
Так само й чашу після вечері, глаголючи: Ся чаша новий завіт у крові моїй, що за вас пролита буде.
Одначе, ось рука того, що мене видасть, на столі зо мною.
Та ось рука зрадника мого зо мною на столї.
Бо Син Чоловічий іде, як призначено, але горе тому чоловікові, що його видає.”
Син то чоловічий іде, як постановлено наперед, тільки ж горе чоловікові тому, що зрадить Його!
І вони заходились один одного питати, хто б то з них міг бути, що намірявся те зробити.
І стали вони перепитуватись між собою, хто б з них був, що се має зробити.
Знялась між ними й суперечка, хто з них має вважатися за більшого.
Постало ж і змаганнє між ними, хто з них здаєть ся бути більшим.
Ісус сказав їм: “Царі народів панують над ними, і ті, що владу над ними мають, доброчинцями звуться.
Він же рече їм: Царі в поган панують над ними, й ті, що власть над ними мають, добродїями звуть ся.
Не так хай буде з вами! А навпаки: більший між вами нехай буде як молодший, а наставник як слуга.
Ви ж не так: тільки ж найбільший між вами нехай буде як найменший, і хто старший — як слуга.
Хто бо більший? Той, що за столом, чи той, що служить? Хіба не той, що за столом? Та, проте, я між вами як той, що служить.
Хто бо більший: хто за столом, чи хто послугує? хиба не хто за столом? я ж між вами, як слуга.
і я завіщаю вам Царство, як мені завіщав Отець мій,
І я завітую вам, як завітував менї Отець мій, царство,
щоб їли й пили за столом у моїм Царстві й сиділи на престолах, судячи дванадцять племен Ізраїля.
щоб їли й пили за столом моїм у царстві моєму, і сидїли на престолах, судячи дванайцять родів Ізраїлевих.
О Симоне, Симоне! Ось Сатана наставав, щоб просіяти вас, як пшеницю,
Рече ж Господь: Симоне, Симоне, ось сатана жадав собі вас, щоб просївати, як пшеницю;
та я молився за тебе, щоб віра твоя не послабла, а ти колись, навернувшись, утверджуй своїх братів.”
я ж молив ся за тебе, щоб не поменшала віра твоя, і ти колись, навернувшись, утверди братів твоїх.
“Господи”, — сказав Петро до нього, — “з тобою я готовий піти й у тюрму, й на смерть.”
Він же каже Йому: Господи, з Тобою готов я і в темницю, і на смерть іти.
А Ісус мовив: “Кажу тобі, Петре, не заспіває нині півень, як ти тричі відречешся, мовляв, мене не знаєш.”
Він же рече: Глаголю тобі, Петре, не запіє сьогоднї півень, перш нїж тричі відречеш ся, що не знаєш мене.
Далі сказав їм: “Як я вас посилав без калитки, без торби та взуття, хіба вам чого бракувало?”
І рече їм: Як посилав вас я без сакви, й торбини, й обувя, чи чого недоставало вам? Вони ж казали: Нїчого.
“Нічого”, — відповіли. Він же до них промовив: “А тепер — хто мас калитку, нехай її візьме, так само й торбу; хто ж не має, хай продасть свою одежу й купить меч.
Рече тодї їм: А тепер хто має сакву, нехай бере так само й торбину: а хто не має, нехай продасть одежу, та купить меч.
Кажу вам: Має сповнитись на мені, що написане: Його зараховано до злочинців, — бо те, що стосується до мене, кінця доходить.”
Глаголю бо вам, що ще й се написане мусить справдитись на менї: І з беззаконними полїчено його: бо все про мене сповняєть ся.
Вони казали: “Господи! Ось два мечі тут.” А він відповів їм: “Досить!”
Вони ж сказали: Господи, ось мечів тут два. Він же рече їм: Доволї.
Тоді вийшов він і пішов, як звичайно, на Оливну гору. Слідом за ним пішли і його учні.
І вийшовши пійшов по звичаю на гору Оливну; ійшли ж слїдом за Ним і ученики Його.
Якже прибув на місце, він сказав їм: “Моліться, щоб не ввійти в спокусу.”
Прибувши ж на місце, рече їм: Молїть ся, щоб не ввійти в спокусу.
І сам відійшов від них так, як кинути каменем і, ставши на коліна, почав молитися:
А сам відступив од них, так як кинути каменем, і, приклонивши колїна, молив ся,
“Отче, коли ти хочеш, віддали від мене цю чашу, тільки хай не моя, а твоя буде воля!”
глаголючи: Отче, коли хочеш, мимо неси чашу сю від мене: тільки ж не моя воля, а Твоя нехай буде.
Тоді з'явився йому ангел з неба, що підкріплював його.
Явив ся ж Йому ангел з неба, підкріпляючи Його.
Повний скорботи та тривоги, ще пильніш молився, а піт його став, мов каплі крови, що падали на землю.
І, бувши в смертній боротьбі, ще пильнїще молив ся; був же піт Його як каплї крови, каплючі на землю.
Підвівшись від молитви, він підійшов до учнів і застав їх сплячими від смутку.
І, вставши від молитви, й прийшовши до учеників своїх, знайшов їх сплячих від смутку,
І сказав їм: “Чого спите? Вставайте та моліться, щоб не ввійти в спокусу!”
і рече їм: Чого спите? уставши молїть ся, щоб не ввійшли в спокусу.
Коли ще говорив, аж ось надходить юрба, і на чолі її йде один з дванадцятьох, званий Юда; і підійшов він до Ісуса, щоб його поцілувати.
Ще ж Він промовляв, ось народ і званий Юда, один з дванайцяти, йшов поперед них, і приступив до Ісуса, поцїлувати Його.
А Ісус сказав до нього: “Юдо, поцілунком видаєш Чоловічого Сина?”
Ісус же рече йому: Юдо, цїлуваннєм Сина чоловічого зраджуєш?
Побачивши, до чого доходить, сказали ті, що були з Ісусом: “Господи, чи не вдарити нам мечем?”
Бачивши ж ті, що коло Него, до чого доходить, казали Йому: Господи, чи вдарити нам мечем?
І вдарив один із них слугу первосвященика й відтяв йому праве вухо.
І вдарив один хтось із них слугу архиєрейського, та й відтяв йому ухо праве.
Ісус озвався: “Лишіть но!” І доторкнувшися до вуха, він зцілив його.
І озвавшись Ісус, рече: Оставте аж до сього. І, приторкнувшись до уха його, сцїлив його.
Тоді Ісус сказав до первосвящеників, начальників сторожі святині і старших, що були вийшли проти нього: “Як на розбійника ви вийшли з мечами та киями!
Рече ж Ісус до прийшовших на Него архиєреїв і воєвод, і церковних старших: Як на розбійника ви прийшли з мечами та киями?
Як я щодня був з вами в храмі, не простягнули ви рук на мене; та це ваша година, і влада темряви.”
Як щодня був я з вами в церкві, не простягали рук на мене; та се ваша година й власть темряви.
Схопивши Ісуса, вони повели його й привели в дім первосвященика. Петро ж ішов слідом за ним здалека.
Узявши ж Його, повели, й привели Його в двір архиєрейський. Петр же йшов слїдом оддалеки.
І коли вони розклали вогонь посеред двору та посідали вкупі, сів і Петро між ними.
Як же запалили огонь серед двора та посїдали вкупі, сїв і Петр серед них.
Побачила його одна слугиня, як він сидів біля багаття і, приглянувшись до нього пильно, каже: “І цей з ним був!”
Побачивши ж Його одна служниця, як сидїв коло сьвітла, й, придивляючись на него, сказала: І сей з Ним був.
А він відрікся, кажучи: “Не знаю його, жінко!”
Він же одрік ся Його, кажучи: Жінко, не знаю Його.
Та трохи згодом другий, побачивши його: “І ти з них”, — каже. Але Петро відповів: “Ні, чоловіче!”
А згодя другий, побачивши його, сказав: І ти з них єси. Петр же каже: Чоловіче, нї.
А по якійсь годині хтось інший почав наполегливо казати: “Справді, і цей з ним був! До того він і з Галилеї!”
І мало що не через одну годину, инший хтось ствердив, кажучи: Справдї і сей з Ним був, бо й Галилеєць він.
Петро озвавсь: “Не знаю, чоловіче, що ти кажеш.” І зараз, як він говорив ще, заспівав півень.
Каже Петр: Чоловіче, не знаю, що кажеш. І зараз, як ще говорив він, запіяв півень.
І Господь, обернувшись, глянув на Петра, і згадав Петро Господнє слово, коли Господь йому сказав: “Петре, перше, ніж півень заспіває, ти мене відречешся тричі.”
І обернувшись Господь, поглянув на Петра. І згадав Петр слово Господнє, як глаголав йому: Що перш нїж півень запіє, відречеш ся мене тричі.
Тим часом люди, що держали його, б'ючи його, над ним знущалися
А чоловіки, що держали Ісуса, насьміхались із Него, бючи.
і, накривши, питали його: “Пророкуй, хто той, що вдарив тебе?”
І, закривши Його, били в лице Його, та й питали Його, кажучи: Проречи, хто вдарив Тебе.
Якже настав день, зібралася рада старших народу, первосвященики та книжники; і привели його на суд свій
А як настав день, зібралась старшина людська, та архиєреї і письменники, та й повели Його в раду свою, кажучи:
і казали: “Коли ти — Христос, скажи нам.” Він відповів їм: “Коли скажу вам, ви не повірите;
Чи Ти єси Христос? скажи нам. Рече ж їм: Коли вам скажу, не піймете віри;
Віднині Син Чоловічий сидітиме по правиці Божої Сили.”
Від нинї сидїти ме Син чоловічий по правицї сили Божої.
А всі сказали: “То, значить, ти Син Божий?” Він сказав до них: “Самі ж кажете, що я.”
І сказали всї: То се Ти Син Божий? Він же до них рече: Ви кажете, що се я.