Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Хоменка
Переклад Турконяка
Наближалося свято опрісноків, що зветься Пасха.
Наближалося свято Опрісноків, що зветься Пасхою.
І первосвященики та книжники шукали, як би його вбити, боялись бо народу.
Первосвященики та книжники шукали, як убити Його, але боялися народу.
Ввійшов же сатана в Юду, на прізвище Іскаріот, що був з числа дванадцятьох,
Та сатана ввійшов у Юду, якого звали Іскаріотом, котрий був із числа дванадцятьох,
і він пішов умовитися з первосвящениками та начальниками, як би його видати.
і він пішов, домовився з первосвящениками та начальниками варти, як Його видати їм.
І він пристав на те й шукав нагоди, щоб видати його без відома народу.
І він пристав та шукав нагоди, щоб видати Його їм не при народі.
Настав день опрісноків, коли треба було жертвувати пасху.
Настав день Опрісноків, коли належало приносити в жертву пасху.
Ісус послав Петра та Йоана: “Ідіть”, — сказав, — “та приготуйте нам пасху, щоб ми її спожили.”
І послав Він Петра й Івана, сказавши: Підіть і приготуйте нам пасху, щоб ми її спожили.
Вони його спитали: “Де хочеш, щоб ми приготували?”
Вони сказали Йому: Де хочеш, щоб ми приготували?
Він відповів їм: “Ось, коли ввійдете в місто, стріне вас чоловік, що буде нести глечик води. Ідіть слідом за ним у господу, куди він увійде,
А Він відповів їм: Ось, як будете входити до міста, зустріне вас чоловік, який у глечику нестиме воду; йдіть за ним до того дому, куди він увійде,
і скажіть господареві дому: Учитель тобі каже: Де світлиця, в якій я з учнями моїми міг би спожити пасху?
і скажіть господареві дому: Учитель питає тебе: Де світлиця, в якій споживатиму пасху зі Своїми учнями?
І він покаже вам горницю велику, вистелену килимами; там приготуйте.”
І він вам покаже велику прибрану світлицю, там приготуйте.
Пішли вони й знайшли так, як він сказав їм, і приготували пасху.
Пішовши, вони знайшли, як Він сказав їм, і приготували пасху.
І як прийшла година, сів він до столу й апостоли з ним.
І коли настав час, Він сів при столі й апостоли з Ним.
І він до них промовив: “Я сильно бажав спожити оцю пасху з вами перш, ніж мені страждати,
І Він сказав їм: Я дуже забажав спожити з вами цю пасху, перш ніж страждатиму;
бо кажу вам, я її більш не буду їсти, аж поки вона не звершиться в Божім Царстві.”
кажу вам, що вже не буду споживати її, аж поки вона не сповниться в Божому Царстві.
І, взявши чашу, віддав хвалу й мовив: “Візьміть її і поділіться між собою,
Взявши чашу та віддавши подяку, Він сказав: Візьміть її і поділіть між собою.
бо, кажу вам: Віднині я не буду більше пити з плоду винограду, доки не прийде Боже Царство.”
Кажу вам, що не питиму відтепер з плоду виноградного, аж доки не прийде Царство Боже.
І, взявши хліб, віддав хвалу, поламав, дав їм і мовив: “Це — моє тіло, що за вас віддається. Чиніть це на мій спомин.”
І взявши хліб та віддавши подяку, переломив і дав їм, кажучи: Це тіло Моє, яке за вас віддається; це робіть на спомин про Мене.
Так само чашу по вечері, кажучи: “Ця чаша — це Новий Завіт у моїй крові, що за вас проливається.
Так само й чашу по вечері, кажучи: Ця чаша — Новий Завіт у Моїй крові, яка за вас проливається.
Одначе, ось рука того, що мене видасть, на столі зо мною.
Ось і рука того, хто видає Мене, зі Мною на столі.
Бо Син Чоловічий іде, як призначено, але горе тому чоловікові, що його видає.”
Хоча Син Людський іде, як призначено, але горе тій людині, яка Його видає.
І вони заходились один одного питати, хто б то з них міг бути, що намірявся те зробити.
І вони почали з’ясовувати між собою, хто з них міг би бути тим, хто це зробить.
Знялась між ними й суперечка, хто з них має вважатися за більшого.
Була й суперечка між ними, хто з них більший.
Ісус сказав їм: “Царі народів панують над ними, і ті, що владу над ними мають, доброчинцями звуться.
А Ісус сказав їм: Царі народів панують над ними, а ті, хто володіє ними, звуться доброчинцями.
Не так хай буде з вами! А навпаки: більший між вами нехай буде як молодший, а наставник як слуга.
Ви ж не так, але більший між вами хай буде як менший, і начальник — як слуга.
Хто бо більший? Той, що за столом, чи той, що служить? Хіба не той, що за столом? Та, проте, я між вами як той, що служить.
Хто більший: той, хто сидить, чи той, хто обслуговує? Хіба не той, хто сидить? Я ж серед вас як Той, Хто обслуговує.
Ви ті, що перебували зо мною у моїх спокусах,
Ви є ті, які залишилися зі Мною в Моїх випробуваннях;
і я завіщаю вам Царство, як мені завіщав Отець мій,
як заповів Мені Мій Отець Царство, так і Я заповідаю вам, —
щоб їли й пили за столом у моїм Царстві й сиділи на престолах, судячи дванадцять племен Ізраїля.
щоб ви їли й пили за Моїм столом у Моєму Царстві, щоб сиділи на престолах і судили дванадцять племен Ізраїля.
О Симоне, Симоне! Ось Сатана наставав, щоб просіяти вас, як пшеницю,
[Сказав же Господь]: Симоне, Симоне, ось сатана випросив вас, щоби пересіяти, як пшеницю;
та я молився за тебе, щоб віра твоя не послабла, а ти колись, навернувшись, утверджуй своїх братів.”
Я ж благав за тебе, щоб не забракло тобі віри; і ти, коли навернешся, зміцни своїх братів!
“Господи”, — сказав Петро до нього, — “з тобою я готовий піти й у тюрму, й на смерть.”
Той відказав Йому: Господи, з Тобою я готовий іти і до в’язниці, і на смерть.
А Ісус мовив: “Кажу тобі, Петре, не заспіває нині півень, як ти тричі відречешся, мовляв, мене не знаєш.”
Ісус же мовив: Кажу тобі, Петре, не заспіває півень сьогодні, як ти тричі зречешся Мене, стверджуючи, що не знаєш Мене!
Далі сказав їм: “Як я вас посилав без калитки, без торби та взуття, хіба вам чого бракувало?”
І сказав їм: Коли Я послав вас без гаманця, без торби і без взуття, то хіба чогось вам бракувало? Вони ж сказали: Нічого.
“Нічого”, — відповіли. Він же до них промовив: “А тепер — хто мас калитку, нехай її візьме, так само й торбу; хто ж не має, хай продасть свою одежу й купить меч.
А Він сказав їм: Але тепер, хто має гаманця, нехай візьме також і торбу, а хто не має, нехай продасть свій одяг і купить меча.
Кажу вам: Має сповнитись на мені, що написане: Його зараховано до злочинців, — бо те, що стосується до мене, кінця доходить.”
Кажу вам, що в Мені має збутися те, що написано: До злочинців зараховано Його, бо те, що сказане про Мене, звершується!
Вони казали: “Господи! Ось два мечі тут.” А він відповів їм: “Досить!”
Вони сказали: Господи, ось тут два мечі. А Він відповів їм: Достатньо.
Тоді вийшов він і пішов, як звичайно, на Оливну гору. Слідом за ним пішли і його учні.
Вийшовши, Він попрямував за звичаєм на Оливну гору, а за Ним пішли учні.
Якже прибув на місце, він сказав їм: “Моліться, щоб не ввійти в спокусу.”
Прийшовши на місце, Він сказав їм: Моліться, щоб не потрапили ви у спокусу.
І сам відійшов від них так, як кинути каменем і, ставши на коліна, почав молитися:
А Сам відійшов від них на віддаль, як кинути каменем, упав на коліна й молився,
“Отче, коли ти хочеш, віддали від мене цю чашу, тільки хай не моя, а твоя буде воля!”
промовляючи: Отче, коли хочеш, зроби, щоб минула Мене чаша ця; однак не Моя хай буде воля, але Твоя!
Тоді з'явився йому ангел з неба, що підкріплював його.
З’явився Йому ангел з неба, який додав Йому сили.
Повний скорботи та тривоги, ще пильніш молився, а піт його став, мов каплі крови, що падали на землю.
Перебуваючи у великій тривозі, Він ще ревніше молився; піт Його став, як краплини крові, що капали на землю.
Підвівшись від молитви, він підійшов до учнів і застав їх сплячими від смутку.
Уставши від молитви, Він підійшов до учнів і знайшов, що вони заснули від смутку.
І сказав їм: “Чого спите? Вставайте та моліться, щоб не ввійти в спокусу!”
І сказав їм: Чому спите? Устаньте й моліться, щоб ви не потрапили у спокусу.
Коли ще говорив, аж ось надходить юрба, і на чолі її йде один з дванадцятьох, званий Юда; і підійшов він до Ісуса, щоб його поцілувати.
Він ще говорив, як з’явилася юрба і з нею той, хто зветься Юдою, один із дванадцятьох; він ішов перед ними і наблизився до Ісуса, щоби поцілувати Його, [бо дав їм цей знак: Кого поцілую, — Той і є].
А Ісус сказав до нього: “Юдо, поцілунком видаєш Чоловічого Сина?”
Ісус сказав йому: Юдо, то ти поцілунком видаєш Сина Людського?
Побачивши, до чого доходить, сказали ті, що були з Ісусом: “Господи, чи не вдарити нам мечем?”
Ті, хто був з Ним, коли побачили те, що відбувається, сказали: Господи, чи не вдарити нам мечем?
І вдарив один із них слугу первосвященика й відтяв йому праве вухо.
І один з них вдарив раба первосвященика і відтяв йому праве вухо.
Ісус озвався: “Лишіть но!” І доторкнувшися до вуха, він зцілив його.
Та Ісус озвався і сказав: Облиште, вже досить; і доторкнувшись до вуха, зцілив його.
Тоді Ісус сказав до первосвящеників, начальників сторожі святині і старших, що були вийшли проти нього: “Як на розбійника ви вийшли з мечами та киями!
А до тих, які виступили проти Нього, — до первосвящеників, начальників варти храму та старших, — Ісус сказав: Наче проти розбійника вийшли ви з мечами і киями.
Як я щодня був з вами в храмі, не простягнули ви рук на мене; та це ваша година, і влада темряви.”
Жодного дня, коли Я був з вами у храмі, ви не підняли руки на Мене. Але це ваш час і влада темряви.
Схопивши Ісуса, вони повели його й привели в дім первосвященика. Петро ж ішов слідом за ним здалека.
Вони ж схопили Його, повели й привели у двір первосвященика. А Петро йшов слідом на віддалі.
І коли вони розклали вогонь посеред двору та посідали вкупі, сів і Петро між ними.
Коли розклали вогонь серед двору і разом сиділи, Петро сидів серед них.
Побачила його одна слугиня, як він сидів біля багаття і, приглянувшись до нього пильно, каже: “І цей з ним був!”
Коли він сидів при світлі, помітила його якась служниця і, поглянувши на нього, сказала: І цей був з Ним!
А він відрікся, кажучи: “Не знаю його, жінко!”
Він же відрікся, кажучи: Жінко, я не знаю Його!
Та трохи згодом другий, побачивши його: “І ти з них”, — каже. Але Петро відповів: “Ні, чоловіче!”
Невдовзі другий, побачивши його, сказав: І ти — один з них! Петро ж сказав: Чоловіче, я — ні!
А по якійсь годині хтось інший почав наполегливо казати: “Справді, і цей з ним був! До того він і з Галилеї!”
Минула приблизно одна година, і ще якийсь твердив, кажучи: Справді, і цей був з Ним, бо він — галилеєць.
Петро озвавсь: “Не знаю, чоловіче, що ти кажеш.” І зараз, як він говорив ще, заспівав півень.
Та Петро промовив: Чоловіче, не знаю, про що ти говориш! І тут же, як він говорив, заспівав півень.
І Господь, обернувшись, глянув на Петра, і згадав Петро Господнє слово, коли Господь йому сказав: “Петре, перше, ніж півень заспіває, ти мене відречешся тричі.”
Обернувшись, Господь поглянув на Петра; і Петро згадав слова Господа, коли Він йому сказав: Перше ніж півень сьогодні заспіває, відречешся від Мене тричі!
Тим часом люди, що держали його, б'ючи його, над ним знущалися
А мужі, які тримали Ісуса, глумилися з Нього, б’ючи;
і, накривши, питали його: “Пророкуй, хто той, що вдарив тебе?”
вони, зав’язавши Йому очі, [били Його в обличчя і] запитували Його, кажучи: Пророкуй, хто Тебе вдарив?
І багато іншого, глузуючи, говорили на нього.
І багато іншого, зневажливого, наговорювали на Нього.
Якже настав день, зібралася рада старших народу, первосвященики та книжники; і привели його на суд свій
Коли почався день, зібралася рада старших народу, первосвящеників і книжників, і повели Його на свої збори,
і казали: “Коли ти — Христос, скажи нам.” Він відповів їм: “Коли скажу вам, ви не повірите;
кажучи: Якщо Ти — Христос, то скажи нам! Він відповів їм: Якщо Я вам скажу, не повірите;
Віднині Син Чоловічий сидітиме по правиці Божої Сили.”
Віднині ж буде, що Син Людський сидітиме по правиці Божої сили.
А всі сказали: “То, значить, ти Син Божий?” Він сказав до них: “Самі ж кажете, що я.”
Тоді всі запитали: Чи Ти — Син Божий? А Він їм відповів: Ви самі говорите, що Я є.