Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Хоменка
Переклад Куліша та Пулюя
Тоді встала вся їхня громада, і повели його до Пилата.
І вставши все множество їх, повели Його до Пилата.
І заходились його винуватити, кажучи: “Цього ми знайшли, що він підбурює народ наш, забороняє давати кесареві податок і каже, що він — Христос-Цар.”
І стали винувати Його, кажучи: Сього знайшли ми, що розвертає народ і забороняє кесареві данину давати, та й каже, що Він Христос-цар.
Пилат спитав його: “Ти цар юдейський?” А Ісус у відповідь сказав до нього: “Ти кажеш.”
Пилат же спитав Його, кажучи: Чи Ти цар Жидівський? Він же, озвавшись до него, рече: Ти кажеш.
Тоді Пилат промовив до первосвящеників і юрби: “Я не знаходжу ніякої провини на цій людині.”
Пилат же сказав до архиєреїв і до народу: Нїякої не знаходжу вини в чоловікові сьому.
Вони ж наполягали і кричали: “Народ бунтує, навчаючи по всій Юдеї, почавши з Галилеї аж сюди.”
Вони ж намагали, говорячи: Що бунтує народ, навчаючи по всїй Юдеї, почавши від Галилеї аж посї.
Почувши це Пилат, спитав, чи цей чоловік галилеянин;
Пилат же, почувши про Галилею, спитав, чи чоловік не Галилеєць,
а довідавшися, що він з-під влади Ірода; відіслав його до Ірода, який тими днями перебував також у Єрусалимі.
і, довідавшись, що Він присуду Іродового, післав Його до Ірода, що також був у Єрусалимі тими днями.
Ірод дуже зрадів, побачивши Ісуса; бажав бо здавна бачити його, тому, що чув про нього й сподівавсь побачити від нього якесь чудо.
Ірод же, побачивши Ісуса, зрадїв вельми; бажав бо здавна бачити Його; бо чув багато про Него; й сподївав ся яку ознаку бачити, що від Него станеть ся.
Силу питань він йому ставив, але Ісус не відповідав йому нічого.
Питав же Його словами многими; Він же нїчого не відказав йому.
Первосвященики ж та книжники стояли там і сильно його винуватили.
Стояли ж архиєреї та письменники, завзято винуючи Його.
Тоді Ірод з вояками своїми, зневаживши його й насміявшись з нього, надів на нього білу одіж і відіслав його назад до Пилата.
Зневаживши ж Його Ірод з воїнами своїми та насьміявшись, одягнувши Його в шату ясну, післав Його Пилатові.
І того ж самого дня Ірод і Пилат стали приятелями між собою, раніш бо ворогували.
Стали ж собі другами Пилат та Ірод того дня: жили бо перше, ворогуючи між собою.
Скликавши, отже, первосвящеників, старшин і народ,
Пилат же, скликавши архиєреїв та князїв і народ,
Пилат промовив до них: “Ви привели до мене цього чоловіка як бунтаря народу; ото я, розсудивши справу перед вами, не знайшов на цьому чоловікові (ніякої) провини в тому, про що оскаржуєте його.
каже до них: Привели ви менї чоловіка сього, яко розвертаючого народ; і ось я, перед вами питаючи, нїякої не знайшов в чоловікові сьому вини, якими винуєте Його;
Та й Ірод ні, бож відіслав його до нас. Виходить, отже, що він не допустився нічого, гідного смерти.
та й нї Ірод; посилав бо Його до него, й ось нїчого достойного смерти не знайдено в Ньому.
Треба ж було їм одного випустити з-за празника.
(Треба ж йому було відпускати їм що-сьвята одного.)
Та вони всі разом закричали: “Убий цього, а відпусти нам Варавву!”
Закричали ж вони всї разом, кажучи: Візьми сього, відпусти ж нам Вараву,
Цього (останнього) за якийсь заколот у місті та за вбивство кинули були у в'язницю.
котрого, за якусь бучу, що сталась у городї, і за убийство, вкинуто в темницю.
Пилат, бажаючи їм відпустити Ісуса, промовив до них знову.
Знов же Пилат покликнув, хотївши відпустити Ісуса.
І втретє він до них промовив: “Яке ж бо зло вчинив він? Я не знайшов на ньому нічого, гідного смерти. Тож, покаравши його, відпущу.”
Він же втретє каже до них: Яке ж бо зло зробив сей? Нїякої вини смерти не знайшов я в Йому. То покаравши, випущу Його.
Але вони наполягали сильним криком і вимагали, щоб його розіп'яти. І крик їхній переміг.
Вони ж намагали голосом великим, просячи, Його розпяти. І перемогли голоси їх та архиєрейські.
Тоді Пилат присудив, щоб сталося згідно з їхньою просьбою.
Пилат же присудив, щоб сталось по просьбі їх.
І він відпустив того, що за повстання і вбивство був вкинутий у темницю і що про нього вони просили; Ісуса ж видав їм напризволяще.
Відпустив же їм за бунт і убийство вкинутого в темницю, котрого просили; Ісуса ж видав на їх волю.
І як вони його повели, схопили якогось Симона Киринея, що повертався з поля, і поклали хрест на нього, щоб ніс за Ісусом.
І як повели Його, то, взявши одного Симона Киринея, ідучого з поля, положили на него хрест нести за Ісусом.
Ішов за ним натовп людей великий і жінки, що плакали за ним та голосили.
Ійшло ж слїдом за Ним велике множество народу й жінок, що голосили й ридали по Йому.
Ісус же обернувся до них і сказав: “Дочки єрусалимські, не плачте надо мною, а плачте над собою і над вашими дітьми!
І обернувшись до них Ісус, рече: Дочки Єрусалимські, не плачте по менї, а по собі плачте і по дїтях ваших.
Бо ось настануть дні, коли скажуть: Щасливі неплідні та й лона, що не родили, і груди, що не годували.
Бо ось прийдуть днї, коли скажуть: Блаженні неплідні, й утроби, що не родили, й соски, що не годували.
Тоді почнуть вони горам казати: Впадьте на нас! — і горбам: Покрийте нас!
Тодї стануть говорити горам: Упадїть на нас, і узгіррям: Покрийте нас.
Бо коли так обходяться з деревом зеленим, що тоді з сухим буде?”
Бо коли зеленому дереву се роблять, то з сухим що станеть ся?
З ним вели також двох інших, злочинців, щоб їх скарати на смерть.
Ведено ж і инших двох лиходїїв з Ним на смерть.
І як прийшли на місце, що зветься Череп, там його розіп'яли і злочинців, одного по правиці, а другого по лівиці.
І, як прийшли на врочище Черепове, там розпяли Його й лиходїїв, одного по правицї, а одного по лївицї.
Ісус же сказав: “Отче, відпусти їм, не знають бо, що роблять.” Коли ж ділили його одіж, то кидали жереб.
Ісус же рече: Отче, відпусти їм; не знають бо, що роблять.
Люди стояли й дивились. Навіть князі їхні насміхалися, кажучи: “Інших спасав, нехай спасе себе самого, коли він — Месія Божий, Вибраний!”
І стояв народ дивлячись. Насьміхали ся ж і старші з ними, кажучи: Инших спасав; нехай спасе й себе, коли се Христос, вибраний Божий.
Вояки також глузували з нього; підходячи до нього й подаючи йому оцет,
Насьміхали ся ж з Него й воїни, приступаючи й оцет подаючи Йому,
примовляли: “Коли ти цар юдейський, спаси себе самого!”
і кажучи: Коли Ти єси цар Жидівський, спаси себе.
А був над ним і напис грецьким письмом, латинським і єврейським: “Це — Цар Юдейський.”
Була ж і надпись над Ним письмом Грецьким та Римським, та Єврейським: Се цар Жидівський.
Один із повішених злочинців зневажав його, кажучи: “Хіба ти не Христос? Спаси себе і нас!”
Один же з повішених лиходїїв хулив Його, кажучи: Коли Ти Христос, спаси себе й нас!
А другий, озвавшися, скартав його й мовив: “Чи не боїшся Бога, ти, що покутуєш ту саму кару?
Озвавши ся ж другий, докорив йому, кажучи: І не боїш ся Бога, коли в такому ж осудї єси?
Бож ми приймаємо кару, гідну наших учинків, цей же не зробив нічого злого.”
Та ми по правдї; по заслузї бо за те, що коїли, приймаємо; сей же нїчого недоброго не зробив.
І додав: “Ісусе! Згадай про мене, як прийдеш у своє Царство.”
І сказав до Ісуса: Спогадай мене, Господи, як прийдеш у царство Твоє.
Сказав (Ісус) до нього: “Істинно кажу тобі: Сьогодні будеш зо мною в раї.”
І рече йому Ісус: Істино глаголю тобі: Сьогоднї зо мною будеш у раю.
Було вже близько шостої години, і темрява по всій землі настала аж до дев'ятої години,
Було ж се коло години шестої, і темрява сталась по всїй землї до години девятої.
бо затьмарилось сонце; а й завіса храму роздерлася посередині.
І померкло сонце, й роздерлась завіса церковня посерединї.
Ісус закликав сильним голосом: “Отче, у твої руки віддаю духа мого!” Сказавши це, він віддав духа.
І покликнувши голосом великим Ісус, рече: Отче, у Твої руки передаю духа мого! й, се промовивши, зітхнув духа.
Побачивши, що сталося, сотник почав прославляти Бога, кажучи: “Справді цей чоловік був праведний.”
Побачивши ж сотник, що сталось, прославив Бога, кажучи: Справдї, чоловік сей праведний був.
Всі люди, що були збіглися на те видовище, побачивши, що сталось, поверталися (додому), б'ючи себе у груди.
І ввесь народ, що зійшов ся на сю дивовижу, побачивши, що сталось, бючи себе в груди, вертав ся.
Усі ж його знайомі стояли оподалік, а жінки, що були прийшли слідом за ним з Галилеї, дивилися на це.
Стояли ж усї знакомі Його оддалеки й жінки, що поприходили слїдом за Ним із Галилеї, дивлячись на се.
І ось був чоловік, на ім'я Йосиф, радник, — людина добра й праведна,
І ось чоловік, на ймя Йосиф, що був радник, чоловік добрий і праведний,
що не пристав був до їхньої ради, ані вчинків. Походив він з Ариматеї, юдейського міста й очікував Божого Царства;
(сей не пристав до ради й дїла їх,) з Ариматеї, города Жидівського, що також сподївавсь царства Божого;
Зняв він його з хреста й, обгорнувши його в полотно, поклав у гробниці, висіченій у скелі, де ще ніхто не лежав.
І, знявши Його, обгорнув Його плащеницею, і положив Його у гробі висїченому, де нїколи нїхто не лежав.
Жінки ж, які були прийшли з Ісусом з Галилеї, ідучи слідом за Йосифом, бачили гробницю і як покладено тіло Ісуса.
Поприходивши ж слїдом жінки, що прийшли з Галилеї, дивились на гріб, і як положене було тїло Його.