Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Хоменка
Переклад Турконяка
Тоді встала вся їхня громада, і повели його до Пилата.
І встали всі вони, і повели Його до Пилата.
І заходились його винуватити, кажучи: “Цього ми знайшли, що він підбурює народ наш, забороняє давати кесареві податок і каже, що він — Христос-Цар.”
Почали Його звинувачувати, кажучи: Ми знайшли Цього, Який бунтує наш народ, забороняє давати кесареві данину і каже, що Він — Сам Христос, Цар.
Пилат спитав його: “Ти цар юдейський?” А Ісус у відповідь сказав до нього: “Ти кажеш.”
Пилат запитав Його, кажучи: Ти є Цар юдеїв? А Він у відповідь сказав йому: Ти кажеш!
Тоді Пилат промовив до первосвящеників і юрби: “Я не знаходжу ніякої провини на цій людині.”
Пилат же сказав первосвященикам і юрбі: Жодної вини я не знаходжу в Цій Людині.
Вони ж наполягали і кричали: “Народ бунтує, навчаючи по всій Юдеї, почавши з Галилеї аж сюди.”
Та вони ще наполегливіше твердили, запевняючи, що Він підбурює народ, навчає по всій Юдеї, починаючи з Галилеї і аж сюди.
Почувши це Пилат, спитав, чи цей чоловік галилеянин;
Пилат, почувши це, запитав, чи Він галилеєць.
а довідавшися, що він з-під влади Ірода; відіслав його до Ірода, який тими днями перебував також у Єрусалимі.
Переконавшись, що Він з підвладних Ірода, відіслав Його до Ірода, який тими днями перебував у Єрусалимі.
Ірод дуже зрадів, побачивши Ісуса; бажав бо здавна бачити його, тому, що чув про нього й сподівавсь побачити від нього якесь чудо.
Ірод, побачивши Ісуса, дуже зрадів; давно бажав Його бачити, бо чув [багато] про Нього і сподівався побачити від Нього якусь ознаку.
Силу питань він йому ставив, але Ісус не відповідав йому нічого.
Ставив Йому багато запитань, але Він нічого йому не відповідав.
Первосвященики ж та книжники стояли там і сильно його винуватили.
Первосвященики та книжники стояли, завзято обвинувачуючи Його.
Тоді Ірод з вояками своїми, зневаживши його й насміявшись з нього, надів на нього білу одіж і відіслав його назад до Пилата.
Ірод зі своїми воїнами, принизивши та висміявши Його, одягнув у світлий одяг і відіслав Його до Пилата.
І того ж самого дня Ірод і Пилат стали приятелями між собою, раніш бо ворогували.
Того дня Ірод і Пилат стали друзями, хоча раніше вони ворогували між собою.
Скликавши, отже, первосвящеників, старшин і народ,
Пилат, покликавши первосвящеників, начальників та людей,
Пилат промовив до них: “Ви привели до мене цього чоловіка як бунтаря народу; ото я, розсудивши справу перед вами, не знайшов на цьому чоловікові (ніякої) провини в тому, про що оскаржуєте його.
сказав їм: Привели ви мені Цю Людину як Того, Хто підбурює народ. І ось, я перед вами допитував і не знайшов у Цій Людині жодної провини з того, у чому Її обвинувачуєте.
Та й Ірод ні, бож відіслав його до нас. Виходить, отже, що він не допустився нічого, гідного смерти.
Так само й Ірод, який повернув Його нам. Отже, нічого вартого смерті Він не зробив;
Треба ж було їм одного випустити з-за празника.
[Треба ж було йому щосвята відпускати їм когось одного].
Та вони всі разом закричали: “Убий цього, а відпусти нам Варавву!”
Та вони всі разом закричали, вигукуючи: Візьми Цього, а відпусти Варавву!
Цього (останнього) за якийсь заколот у місті та за вбивство кинули були у в'язницю.
Варавва був ув’язнений за якийсь заколот у місті й за вбивство.
Пилат, бажаючи їм відпустити Ісуса, промовив до них знову.
А Пилат, бажаючи відпустити Ісуса, знову заговорив до них.
Та вони закричали: “Розіпни, розіпни його!”
Та вони кричали, вигукуючи: Розіпни, розіпни Його!
І втретє він до них промовив: “Яке ж бо зло вчинив він? Я не знайшов на ньому нічого, гідного смерти. Тож, покаравши його, відпущу.”
Тож він утретє сказав їм: Яке ж зло Він зробив? Нічого вартого смерті не знайшов я в Ньому. Я покараю Його й відпущу.
Але вони наполягали сильним криком і вимагали, щоб його розіп'яти. І крик їхній переміг.
Однак вони наполягали гучними голосами, вимагали Його розіп’яти, і голоси їхні [та первосвящеників] перемогли.
Тоді Пилат присудив, щоб сталося згідно з їхньою просьбою.
І Пилат присудив згідно з їхніми вимогами:
І він відпустив того, що за повстання і вбивство був вкинутий у темницю і що про нього вони просили; Ісуса ж видав їм напризволяще.
відпустив того, за кого вони просили, який за бунт і вбивство був посаджений до в’язниці, а Ісуса видав на їхню волю.
І як вони його повели, схопили якогось Симона Киринея, що повертався з поля, і поклали хрест на нього, щоб ніс за Ісусом.
І повели Його. Взявши якогось Симона з Киринеї, який ішов з поля, поклали на нього нести за Ісусом хрест.
Ішов за ним натовп людей великий і жінки, що плакали за ним та голосили.
Ішла ж за Ним велика юрба народу та жінки, які голосили й оплакували Його.
Ісус же обернувся до них і сказав: “Дочки єрусалимські, не плачте надо мною, а плачте над собою і над вашими дітьми!
Повернувшись до них, Ісус сказав: Дочки єрусалимські, не плачте за Мною, краще плачте за собою та за своїми дітьми,
Бо ось настануть дні, коли скажуть: Щасливі неплідні та й лона, що не родили, і груди, що не годували.
бо ось настають дні, коли скажуть: Блаженні неплідні й утроби, які не родили, і груди, які не годували.
Тоді почнуть вони горам казати: Впадьте на нас! — і горбам: Покрийте нас!
Тоді почнуть казати горам: Упадіть на нас! — і горбам: Покрийте нас!
Бо коли так обходяться з деревом зеленим, що тоді з сухим буде?”
Адже коли із зеленим деревом це роблять, то що станеться із сухим?
З ним вели також двох інших, злочинців, щоб їх скарати на смерть.
І вели з Ним на страту також інших двох злочинців.
І як прийшли на місце, що зветься Череп, там його розіп'яли і злочинців, одного по правиці, а другого по лівиці.
І коли прийшли на місце, яке зветься Череповище, тут розіп’яли Його й злочинців — одного праворуч, а другого — ліворуч.
Ісус же сказав: “Отче, відпусти їм, не знають бо, що роблять.” Коли ж ділили його одіж, то кидали жереб.
Ісус говорив: Отче, прости їм, бо вони не знають, що роблять! А ті, які ділили Його одяг, кидали жереб.
Люди стояли й дивились. Навіть князі їхні насміхалися, кажучи: “Інших спасав, нехай спасе себе самого, коли він — Месія Божий, Вибраний!”
А народ стояв і дивився. Насміхалися і начальники [з ними], кажучи: Він інших спасав, тож нехай спасе і Себе Самого, якщо Він Христос, Божий Обранець!
Вояки також глузували з нього; підходячи до нього й подаючи йому оцет,
Глузували з Нього й воїни; вони, приступаючи, подавали Йому оцет
примовляли: “Коли ти цар юдейський, спаси себе самого!”
і казали: Якщо Ти — юдейський Цар, спаси Себе!
А був над ним і напис грецьким письмом, латинським і єврейським: “Це — Цар Юдейський.”
Над Ним був напис, [зроблений грецьким, латинським та єврейським письмом]: Це — Цар юдеїв.
Один із повішених злочинців зневажав його, кажучи: “Хіба ти не Христос? Спаси себе і нас!”
Один із розп’ятих злочинців лихословив Його, кажучи: Хіба Ти не Христос? Спаси Себе й нас!
А другий, озвавшися, скартав його й мовив: “Чи не боїшся Бога, ти, що покутуєш ту саму кару?
А другий обізвався і, докоряючи йому, сказав: Чи ти не боїшся Бога, коли й сам на таке засуджений?
Бож ми приймаємо кару, гідну наших учинків, цей же не зробив нічого злого.”
Але ми — справедливо, бо дістаємо належне за те, що вчинили; Він же нічого поганого не зробив!
І додав: “Ісусе! Згадай про мене, як прийдеш у своє Царство.”
І додав: Ісусе, згадай мене, коли прийдеш у Царство Твоє!
Сказав (Ісус) до нього: “Істинно кажу тобі: Сьогодні будеш зо мною в раї.”
А Він сказав йому: Запевняю тебе: сьогодні ти будеш зі Мною в раю!
Було вже близько шостої години, і темрява по всій землі настала аж до дев'ятої години,
І коли настала шоста година, наступила темрява по всій землі — до дев’ятої години;
бо затьмарилось сонце; а й завіса храму роздерлася посередині.
померкло сонце, а завіса храму роздерлася надвоє.
Ісус закликав сильним голосом: “Отче, у твої руки віддаю духа мого!” Сказавши це, він віддав духа.
Скрикнувши гучним голосом, Ісус промовив: Отче, у Твої руки передаю Свій дух! Сказавши це, Він віддав духа.
Побачивши, що сталося, сотник почав прославляти Бога, кажучи: “Справді цей чоловік був праведний.”
Побачивши те, що сталося, сотник прославив Бога, промовляючи: Справді, праведний був Цей Чоловік!
Всі люди, що були збіглися на те видовище, побачивши, що сталось, поверталися (додому), б'ючи себе у груди.
Численні юрби, які прийшли на це видовище, спостерігаючи те, що сталося, били себе в груди й верталися.
Усі ж його знайомі стояли оподалік, а жінки, що були прийшли слідом за ним з Галилеї, дивилися на це.
На віддалі стояли й дивилися всі Його знайомі та жінки, які йшли за Ним із Галилеї.
І ось був чоловік, на ім'я Йосиф, радник, — людина добра й праведна,
Один чоловік, на ім’я Йосиф, який був радником, людина добра й праведна,
що не пристав був до їхньої ради, ані вчинків. Походив він з Ариматеї, юдейського міста й очікував Божого Царства;
з юдейського міста Ариматеї, — не пристав до ради та до їхньої справи, бо він очікував Божого Царства;
Зняв він його з хреста й, обгорнувши його в полотно, поклав у гробниці, висіченій у скелі, де ще ніхто не лежав.
знявши його, він обгорнув полотном і поклав у висічену гробницю, де ще ніколи ніхто не лежав.
Жінки ж, які були прийшли з Ісусом з Галилеї, ідучи слідом за Йосифом, бачили гробницю і як покладено тіло Ісуса.
А жінки, котрі йшли слідом, — ті, які прибули з Ним із Галилеї, — побачили гріб і як було покладене Його тіло.