Переклад Хоменка

New Living Translation

А першого дня в тижні, рано-вранці, вони прийшли до гробниці, несучи пахощі, що їх вони приготували,

1

The Resurrection

But very early on Sunday morninga the women went to the tomb, taking the spices they had prepared.

2

й застали камінь, відкочений від гробниці.

2

They found that the stone had been rolled away from the entrance.

3

Ввійшовши, не знайшли тіла Господа Ісуса.

3

So they went in, but they didn’t find the body of the Lord Jesus.

4

І от, коли вони не знали, що їм про те думати, два чоловіки з'явились їм у блискучих шатах.

4

As they stood there puzzled, two men suddenly appeared to them, clothed in dazzling robes.

5

Коли ж вони налякались і схилили до землі обличчя, ті до них сказали: “Чому шукаєте живого між мертвими

5

The women were terrified and bowed with their faces to the ground. Then the men asked, “Why are you looking among the dead for someone who is alive?

6

Його нема тут: він воскрес. Пригадайте собі, як промовляв до вас, коли ще був у Галилеї, кажучи:

6

He isn’t here! He is risen from the dead! Remember what he told you back in Galilee,

7

Син Чоловічий має бути виданий грішникам у руки, має бути розіп'ятий і третього дня воскреснути.”

7

that the Son of Manb must be betrayed into the hands of sinful men and be crucified, and that he would rise again on the third day.”

8

І вони пригадали собі його слова;

8

Then they remembered that he had said this.

9

а, повернувшися від гробниці, оповіли все те одинадцятьом та всім іншим.

9

So they rushed back from the tomb to tell his eleven disciples — and everyone else — what had happened.

10

То були: Марія Магдалина, Йоанна й Марія, мати Якова. Інші жінки, що були з ними, теж оповіли це апостолам,

10

It was Mary Magdalene, Joanna, Mary the mother of James, and several other women who told the apostles what had happened.

11

але слова ці їм видавалися пустим верзінням, і вони не повірили їм.

11

But the story sounded like nonsense to the men, so they didn’t believe it.

12

Однак, Петро встав, побіг до гробниці й, нахилившись, побачив лиш пов'язки. І повернувсь до себе (додому), дивуючися тому, що сталося.

12

However, Peter jumped up and ran to the tomb to look. Stooping, he peered in and saw the empty linen wrappings; then he went home again, wondering what had happened.

13

Аж ось того самого дня двоє з них ішли в село, на ім'я Емаус, стадій сто шістдесят від Єрусалиму,

13

The Walk to Emmaus

That same day two of Jesus’ followers were walking to the village of Emmaus, seven milesc from Jerusalem.

14

і розмовляли між собою про те, що сталось.

14

As they walked along they were talking about everything that had happened.

15

А як вони розмовляли та сперечалися між собою, сам Iсус наблизившись, ішов разом з ними,

15

As they talked and discussed these things, Jesus himself suddenly came and began walking with them.

16

але очі їм заступило, щоб його не пізнали.

16

But God kept them from recognizing him.

17

Він їх спитався: “Що це за розмова, що ви, ідучи, ведете між собою?” Ті зупинились, повні смутку.

17

He asked them, “What are you discussing so intently as you walk along?”
They stopped short, sadness written across their faces.

18

Озвавсь тоді один з них на ім'я Клеопа, і йому каже: “Ти бо один, що мешкаєш у Єрусалимі, а не знаєш, що цими днями в ньому сталося?”

18

Then one of them, Cleopas, replied, “You must be the only person in Jerusalem who hasn’t heard about all the things that have happened there the last few days.”

19

І він спитав їх: “Що таке?” Вони ж йому сказали: “Те, що сталося з Ісусом Назарянином, мужем, що був пророком, могутнім — ділом та словом перед Богом і всім народом, —

19

“What things?” Jesus asked.
“The things that happened to Jesus, the man from Nazareth,” they said. “He was a prophet who did powerful miracles, and he was a mighty teacher in the eyes of God and all the people.

20

та як наші первосвященики й князі видали його на засуд смертний і його розіп'яли.

20

But our leading priests and other religious leaders handed him over to be condemned to death, and they crucified him.

21

А ми сподівались, що це він той, хто має визволити Ізраїля. До того ж усього ось третій день сьогодні, як це сталось!

21

We had hoped he was the Messiah who had come to rescue Israel. This all happened three days ago.

22

Деякі з наших жінок, щоправда, нас здивували: вони пішли були ранесенько до гробниці,

22

“Then some women from our group of his followers were at his tomb early this morning, and they came back with an amazing report.

23

та, не знайшовши його тіла, повернулись і нам оповіли, що вони бачили ангелів, які їм з'явились і сказали, що він живий.

23

They said his body was missing, and they had seen angels who told them Jesus is alive!

24

Деякі ж з наших пішли до гробниці й знайшли так, як жінки сказали; його ж вони не бачили.”

24

Some of our men ran out to see, and sure enough, his body was gone, just as the women had said.”

25

А він промовив до них: “О безумні й повільні серцем у вірі супроти всього, що були пророки оповіли!

25

Then Jesus said to them, “You foolish people! You find it so hard to believe all that the prophets wrote in the Scriptures.

26

Хіба не треба було Христові так страждати й увійти в свою славу?”

26

Wasn’t it clearly predicted that the Messiah would have to suffer all these things before entering his glory?”

27

І, почавши від Мойсея та від усіх пророків, він вияснював їм те, що в усім Писанні стосувалося до нього.

27

Then Jesus took them through the writings of Moses and all the prophets, explaining from all the Scriptures the things concerning himself.

28

Коли вони наблизилися до села, куди йшли, Ісус удав, що хоче простувати далі.

28

By this time they were nearing Emmaus and the end of their journey. Jesus acted as if he were going on,

29

Вони ж наполягали, кажучи: “Зостанься з нами, бо вже надвечір, і день уже похилився.” І він увійшов, щоб зостатись.

29

but they begged him, “Stay the night with us, since it is getting late.” So he went home with them.

30

І от, як він був за столом з ними, взяв хліб, поблагословив, і, розламавши його, дав їм.

30

As they sat down to eat,d he took the bread and blessed it. Then he broke it and gave it to them.

31

Тоді відкрилися в них очі, і вони його пізнали. А він зник від них:

31

Suddenly, their eyes were opened, and they recognized him. And at that moment he disappeared!

32

І казали вони один до одного: “Чи не палало наше серце в нас у грудях, коли він промовляв до нас у дорозі та вияснював нам Писання?”

32

They said to each other, “Didn’t our hearts burn within us as he talked with us on the road and explained the Scriptures to us?”

33

І вони рушили негайно й повернулися в Єрусалим, і там знайшли зібраних одинадцятьох і тих, що були з ними,

33

And within the hour they were on their way back to Jerusalem. There they found the eleven disciples and the others who had gathered with them,

34

які їм сказали: “Христос справді воскрес і з'явився Симонові.”

34

who said, “The Lord has really risen! He appeared to Peter.e”

35

І вони розповіли те, що сталося в дорозі і як вони його пізнали при ламанні хліба.

35

Jesus Appears to the Disciples

Then the two from Emmaus told their story of how Jesus had appeared to them as they were walking along the road, and how they had recognized him as he was breaking the bread.

36

Коли ж вони так говорили, сам Ісус став посеред них і до них каже: “Мир вам!”

36

And just as they were telling about it, Jesus himself was suddenly standing there among them. “Peace be with you,” he said.

37

Вони ж, налякані та повні страху, думали, що духа бачать.

37

But the whole group was startled and frightened, thinking they were seeing a ghost!

38

Та він сказав їм: “Чого стривожились? Чого ті сумніви постають у серцях ваших?

38

“Why are you frightened?” he asked. “Why are your hearts filled with doubt?

39

Гляньте на мої руки та на мої ноги: це ж я сам. Доторкніться до мене та збагніть, що дух тіла й костей не має, як бачите, що я їх маю.”

39

Look at my hands. Look at my feet. You can see that it’s really me. Touch me and make sure that I am not a ghost, because ghosts don’t have bodies, as you see that I do.”

40

Сказавши це, він показав їм руки й ноги.

40

As he spoke, he showed them his hands and his feet.

41

А як вони з радощів не йняли йому ще віри й чудувались, він сказав: “Чи маєте ви тут що їсти?”

41

Still they stood there in disbelief, filled with joy and wonder. Then he asked them, “Do you have anything here to eat?”

42

Вони подали йому кусень печеної риби.

42

They gave him a piece of broiled fish,

43

Він узяв його й спожив перед ними.

43

and he ate it as they watched.

44

Потім Ісус до них промовив: “Це власне ті слова, що я, бувши ще з вами, сказав вам: Треба, щоб сповнилось усе написане про мене в законі Мойсея, в пророків та у псалмах.”

44

Then he said, “When I was with you before, I told you that everything written about me in the law of Moses and the prophets and in the Psalms must be fulfilled.”

45

Тоді відкрив їм розум, щоб вони розуміли Писання,

45

Then he opened their minds to understand the Scriptures.

46

і до них мовив: “Так написано, що треба було, щоб Христос страждав і третього дня воскрес із мертвих,

46

And he said, “Yes, it was written long ago that the Messiah would suffer and die and rise from the dead on the third day.

47

і щоб у його ім'я проповідувалось покаяння на відпущення гріхів усім народам, почавши від Єрусалиму.

47

It was also written that this message would be proclaimed in the authority of his name to all the nations,f beginning in Jerusalem: ‘There is forgiveness of sins for all who repent.’

48

Ви — свідки того (всього).

48

You are witnesses of all these things.

49

Я вам пошлю те, що мій Отець обіцяв був. Сидіть у місті, аж поки не одягнетеся силою з висоти.”

49

“And now I will send the Holy Spirit, just as my Father promised. But stay here in the city until the Holy Spirit comes and fills you with power from heaven.”

50

І він вивів їх аж до Витанії і, знявши руки свої, благословив їх.

50

The Ascension

Then Jesus led them to Bethany, and lifting his hands to heaven, he blessed them.

51

А як він благословляв їх, віддалився від них і почав возноситись на небо.

51

While he was blessing them, he left them and was taken up to heaven.

52

Вони ж, поклонившися йому, повернулися з радістю великою в Єрусалим,

52

So they worshiped him and then returned to Jerusalem filled with great joy.