Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Хоменка
Переклад Куліша та Пулюя
«Істинно, істинно говорю вам: Хто не дверима в кошару овечу входить, а деінде влізає, — злодюга той, розбійник!
Істино, істино глаголю вам: Хто не ввіходить дверима в кошару, а перелазить де инде, той злодїй і розбійник.
Йому одвірний відчиняє, і вівці слухаються його голосу, і кличе він своїх овець на ім'я, і виводить їх.
Тому воротар одчиняє, і вівцї голосу його слухають, і свої вівцї кличе по імени, і виводить їх.
А коли виведе всіх своїх овець, то йде поперед них, і вівці слідують за ним, бо голос його знають.
І як вижене вівцї свої, ійде поперед них, а вівцї ійдуть слїдом за ним, бо знають голос його.
Не підуть за чужим вони — втечуть вони від нього, бо не знають голосу чужих.»
За чужим же не пійдуть, а втїкати муть од него, бо не знають голосу чужих.
Сказав ото їм Ісус цю притчу, та вони не второпали того, про що він казав їм.
Сю приповість сказав їм Ісус, вони ж не зрозуміли, що се було, про що глаголав їм.
Тож Ісус іще раз промовив до них: «Істинно, істинно говорю вам: Я — двері для овець.
Тодї знов рече їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Що я двері вівцям.
Усі, скільки їх передо мною прийшло, — злодії, розбійники. Вівці й не слухали їх.
Всї, скільки прийшло їх перше мене, злодїї і розбійники; тільки ж не послухали їх вівцї.
Я — двері. Хто ввійде крізь мене — спасеться. Увійде він, вийде — і знайде пасовисько!
Я — двері: мною коли хто ввійде, спасеть ся, і входити ме, й виходити ме, і знайде пашу.
Не приходить злодій, хіба щоб красти, вбивати, вигублювати. Я прийшов, щоб мали життя — щоб достоту мали.
Злодїй не приходить, як тільки щоб украсти, і вбити, й погубити. Я прийшов, щоб життє мали, й надто мали.
Я — добрий пастир. Добрий пастир життя своє за овець покладе.
Я пастир добрий: пастир добрий душу свою кладе за вівцї.
Наймит, що не є пастир, якому вівці не належать, — бачить вовка, що надходить, та й полишає вівці і біжить геть. А вовк хапає їх і розполохує.
Наймит же й хто не пастир, що не його вівцї, бачить вовка йдучого, та й кидає вівцї, та й утїкає; а вовк хапа їх, і розсипає вівцї.
Бо він — наймит і не турбується вівцями.
Наймит же втїкає, бо він наймит, і не журить ся про вівцї.
Я ж — добрий пастир і знаю своїх, а мої мене знають.
Я пастир добрий, і знаю моїх, і знають мене мої.
Як Отець мій мене знає, і я знаю Отця, і життя своє кладу я за моїх овець.
Яко ж знає мене Отець, так і я знаю Отця, і душу мою кладу за вівцї.
Ще й інші вівці я маю, що не з цієї кошари. Я і їх мушу привести, і вчують вони мій голос, — і буде одне стадо й один пастир!
І инші вівцї маю, що не сієї кошари; і тих я мушу привести, й голос мій почують, і буде одно стадо, й один пастир.
За те Отець мій мене й любить, бо я кладу моє життя, щоб знову його взяти.
За те Отець мене любить, що я кладу душу мою, щоб знов прийняти її.
Ніхто його в мене не забирає, бо я сам кладу його від себе. Владу бо маю його покласти і владу маю назад його забрати; від Отця мого прийняв я цю заповідь.»
Нїхто не бере її від мене, а я кладу її від себе. Маю власть положити її, і маю власть знов прийняти її. Сю заповідь прийняв я від Отця мого.
Тож знову точилися суперечки між юдеями з-за тих слів.
Постала тодї знов незгода між Жидами за слова сї.
Численні з них мовили: «Навіжений він і з глузду з'їхав. Навіщо його слухаєте?»
Казали ж многі з них: Біса має і божеволїє; чого ви Його слухаєте?
Інші ж: «То не навіженого слова. Чи навіжений спроможен очі сліпим зрячими робити?»
Инші казали: Се слова не біснуватого. Хиба біс може слїпим очі відкривати?
Ісус проходжувався у храмі Соломоновим присінком.
І ходив Ісус по церкві у Соломоновім ходнику.
Обступили його юдеї і йому кажуть: «Докіль же нас отак триматимеш у ваганні? Коли Христос ти, то відверто скажи нам!»
Обступили тодї Його Жиди, й казали Йому: Доки нас морочити меш? Коли Ти Христос, скажи нам явно.
Ісус же їм: «Казав я вам, та ви не віруєте. Дії, що чиню їх в ім'я Отця мого, — вони свідчать за мене.
Відказав їм Ісус: Я казав вам, та й не віруєте. Дїла, що я роблю в імя Отця мого, сї сьвідкують про мене.
Та ви не віруєте, бо не з моїх ви овець.
Та ви не віруєте, бо ви не з овець моїх, як я казав вам.
Вівці мої голосу мого слухаються і я їх знаю: вони за мною слідують,
Вівцї мої голосу мого слухають, і я знаю їх, і вони йдуть слїдом за мною.
і даю я їм життя вічне, і не пропадуть вони повіки, і ніхто не вирве їх із рук моїх.
І я життє вічнє даю їм; і не погинуть до віку, й не вихопить їх нїхто з рук моїх.
Отець мій, який мені їх дав, більший від усіх, і ніхто не вирве їх з рук Отця мого!
Отець мій, що дав менї, більший усїх, і нїхто не здолїє вихопити їх із рук Отця мого.
Юдеї знов ухопили за каміння, щоб каменувати його.
Брали тодї знов каміннє Жиди, щоб каменувати Його.
Тоді мовив до них Ісус: «Багато добрих діл появив я вам від Отця мого. За котре з тих діл каменуєте ви мене?»
Озвавсь до них Ісус: Багато добрих дїл явив я від Отця мого. За которе з тих дїл каменуєте мене?
А юдеї відповіли йому: «За добре діло ми тебе не каменуємо, але — за богохульство! За те, що, людиною бувши, Бога з себе робиш!»
Відказали йому Жиди, говорячи: За добре дїло не каменуємо Тебе, а за хулу, і що Ти, чоловіком бувши, робиш себе Богом.
Озвався до них Ісус: «Хіба не написано в законі вашім: Я сказав: ви — боги?
Озвавсь до них Ісус: Хиба не написано в законї вашому: Я сказав, ви боги?
Коли закон, отже, богами тих зве, до кого слово Боже було, — а Писання годі усунути! —
Коли тих назвав богами, до кого слово Боже було, та й не може поламатись писаннє, —
то до того, кого Отець освятив і у світ послав, говорите ви: Ти богохульство вирікаєш, — бо я сказав, що я — Син Божий?
то як же про Того, кого Отець осьвятив і післав у сьвіт, ви кажете: Що хулиш, бо сказав: Я Син Божий?
Не вірте мені, якщо я не роблю діл Отця мого!
Коли я не роблю дїл Отця мого, не йміть віри менї.
Коли ж роблю, то, мені не віривши, ділам бодай вірте, щоб спізнали ви й увірували, що Отець у мені, і я в Отці.»
Коли ж роблю, а ви менї не віруєте, то дїлам віруйте, щоб ви знали й вірували, що в менї Отець, і я в Йому.
І знову бажали вони його схопити, та уник він їхніх рук.
Шукали тодї знов Його схопити, та вхиливсь од рук їх,
І пішов знову на той бік Йордану, на місце, де Йоан спершу христив, — і перебував там.
та й пійшов ізнов на той бік у те місце, де Йоан перше хрестив, та й пробував там.
Багато людей посходилось до нього і казали: «Не вчинив Йоан ані одного чуда, та все, що Йоан говорив про нього, — була істина.»
І многі приходили до Него, й казали: Що Йоан нїякої ознаки не зробив, усе ж, що Йоан казав про сього чоловіка, правда була.