Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Хоменка
Переклад Куліша та Пулюя
Був один недужий: Лазар з Витанії, села Марії та її сестри Марти.
Був же один, що нездужав, Лазар з села Мариї та Марти, сестри її.
Марія ж, брат якої Лазар слабував, була ота, що миром помазала Господа і волоссям своїм обтерла йому ноги.
Була ж се Мария, що намастила Господа миром і обтерла ноги Його волоссєм своїм, котрої брат Лазар нездужав.
Отож послали сестри до нього сказати йому: «Господи, той, що любиш ти його, слабує.»
Післали тодї сестри до Него, кажучи: Господи, ось той, що Ти любиш, нездужає.
Зачувши те Ісус, мовив: «Недуга ця не на смерть, а на славу Божу: щоб Син Божий ним прославився.»
Почувши Ісус, рече: Ся болїсть не на смерть, а про славу Божу, щоб прославивсь Син Божий через неї.
Тож як зачув, що той хворіє, ще два дні лишився на тому місці, де перебував.
Як же почув, що нездужає, тодї зоставсь у тому місцї, де був, ще два днї.
Щойно по тому мовив до учнів: «Ще раз до Юдеї вирушаймо.»
Після того ж рече ученикам: Ходїм знов у Юдею.
Учні ж йому казали: «Учителю, оце недавно юдеї тебе каменувати хотіли, а ти знов туди ідеш?»
Кажуть Йому ученики: Рави, тепер шукали Тебе Жиди каменувати, й знов ійдеш туди!
Відрік Ісус: «Чи не дванадцять годин дневі? Коли хтось удень ходить, то не спотикається, бачить бо світло світу цього.
Відказав Ісус: Хиба не дванайцять годин у днї? Коли хто ходить у день, не спотикаєть ся, бо сьвітло сьвіта сього бачить.
Коли ж хтонебудь ходить уночі, то спотикається: у такому нема світла!»
Коли ж хто ходить поночі, спотикаєть ся, бо нема сьвітла в йому.
Сказав ото, а тоді мовив до них: «Лазар, приятель наш, заснув. Піду, проте, і розбуджу його.»
Се промовив, і після того рече їм: Лазар, друг наш, заснув; та я пійду, щоб розбудити його.
А учні йому: «Господи, коли заснув, то й одужає.»
Казали тодї ученики Його: Господи, коли заснув, то й одужає.
Про його смерть говорив Ісус, вони ж собі гадали, що про спочинок у сні мова його була.
Говорив же Ісус про смерть його; вони ж думали, що про спочинок сонний каже.
і радію я за вас, що мене там не було, — щоб ви увірили! Ходім, однак, до нього.»
І я радуюсь задля вас, що не був там, щоб ви увірували. Та ходїмо до него.
Тоді Тома, на прізвисько Близнюк, сказав до співучнів: «Ходімо й ми з ним, щоб разом умерти.»
Рече тодї Тома, на прізвище близняк, товаришам ученикам: Ходїмо й ми, щоб умерти з Ним.
Прибувши, застав Ісус його вже чотириденним у гробі.
Прийшовши тодї Ісус, застав його, що він чотирі днї вже у гробі.
Була ж Витанія недалеко Єрусалиму, стадій з п'ятнадцять,
Була ж Витания поблизу Єрусалиму, гоней на пятьдесять.
і багато з юдеїв посходилося до Марти та Марії, щоб розважити їх по братові.
І багато Жидів поприходило до Марти та Мариї, щоб розважати їх по братові їх.
Почувши ж Марта, що Ісус наближається, метнулась йому назустріч, тоді як Марія сиділа в хаті.
Марта ж, як почула, що Ісус прийшов, вибігла назустріч Йому; Мария ж сидїла в хатї.
Отож заговорила Марта до Ісуса: «Господи, якби ти був тут, — мій брат не вмер би!
Каже тодї Марта до Ісуса: Господи, коли б був єси тут, брат мій не вмер би.
А й тепер знаю, що все, що попросиш ти в Бога, Бог тобі дасть.»
Тільки ж і тепер знаю, що, чого попросиш у Бога, дасть Тобі Бог.
«Знаю, — каже до нього Марта, — що воскресне у воскресіння, дня останнього.»
Каже Марта до Него: Я знаю, що воскресне у воскресенню останнього дня.
А Ісус їй: «Я — воскресіння і життя. Хто в мене вірує, той навіть і вмерши — житиме!
Рече їй Ісус: Я воскресеннє і життє. Хто вірує в мене, коли й умре, жити ме.
Кожен, хто живе і в мене вірує, — не вмре повіки. Віриш тому?»
І всякий, хто живе й вірує в мене, не вмре по вік. Чи віруєш сьому?
«Так, Господи, — каже йому, — вірую, що Христос єси, Божий Син, який гряде у світ цей.»
Каже Йому: Так, Господи, я увірувала, що Ти єси Христос, Син Божий, грядущий на сьвіт.
Те сказавши, пішла й покликала свою сестру Марію та й каже пошепки: «Учитель прийшов і тебе кличе.»
І, се промовивши, пійшла та й покликала Марию, сестру свою, нишком, кажучи: Учитель прийшов, і кличе тебе.
Ледве та вчула це, підвелася притьмом та й подалась до нього.
Вона ж, як почула, встає хутко, і йде до Него.
Ісус ще не ввійшов у село; був він на тому місці, де його зустріла Марта.
Ще ж не прийшов у село Ісус, а був на місцї, де зустріла Його Марта.
Юдеї ж, що були в хаті з нею та її розважали, побачивши, що Марія встала похапцем і вийшла, пішли слідом за нею, бо думали, що до гробу подалась, аби там поплакати.
Тодї Жиди, що були з нею в хатї та розважали її, побачивши Марию, що хутко встала та вийшла, пійшли за нею, кажучи: Що йде до гробу, щоб плакати там.
Та Марія, прийшовши туди, де був Ісус, і побачивши його, впала йому до ніг і сказала йому: «Господи, якби ти був тут, то мій брат не вмер би!»
Мария ж, як прийшла, де був Ісус, і побачила Його, то впала в ноги Йому, кажучи до Него: Господи, коли б був єси тут, не вмер би брат мій.
Побачив Ісус, що вона плаче, а й юдеї, що прийшли з нею, плачуть і собі, тож відчув жалощі в дусі і, зворушений,
Ісус же, як побачив її, що плаче, і прийшовших з нею Жидів, що плачуть, засмутив ся духом, і зворушив ся,
запитав: «Де поклали ви його?» Кажуть йому: «Іди, Господи, і поглянь.»
і рече: Де положили його? Кажуть Йому: Господи, йди та подивись.
А деякі з них мовили: «Чи ж оцей, що сліпому очі зрячими вчинив, не міг так учинити, щоб і отой не помер?»
Деякі ж з них казали: Чи не міг Сей, що відкрив очі слїпому, зробити, щоб і він не вмер?
І знову жалощі відчув Ісус у собі і подався до гробу. А була то печера, і камінь лежав зверху.
Тодї Ісус, зітхнувши знов у собі, пійшов до гробу. Була ж печера, й камінь лежав на нїй.
«Відкотіть камінь», звелів Ісус. Марта ж, сестра померлого, каже йому: «Господи, відгонить уже: четвертий бо день.»
Рече Ісус: Зніміть каменя. Каже Йому сестра умершого Марта: Господи, уже смердить; чотири бо днї йому.
«А хіба я тобі не казав, — озвавсь Ісус, — що коли віруєш, то побачиш славу Божу?»
Рече їй Ісус: Чи не казав я тобі, що, коли вірувати меш, побачиш славу Божу?
Відкотили отже камінь. І звів Ісус очі вгору й мовив: «Отче, тобі подяку складаю, що вислухав єси мене!
Зняли тодї каменя, де положено мерця. Ісус же звів очі вгору, і рече: Отче, дякую Тобі, що почув єси мене.
Я добре знаю, що повсякчас вислуховуєш мене, тож тільки з-за люду, який ото стоїть навколо, сказав я: щоб вони увірили, що ти мене послав.»
Я ж знав, що всякого часу мене чуєш, тільки задля народу, що навколо стоїть, сказав, щоб увірували, що Ти мене післав.
А промовивши те, кликнув на ввесь голос: «Лазарю, вийди сюди!»
І, се промовивши, покликнув голосом великим: Лазаре, вийди!
І мертвий вийшов із зав'язаними в полотно руками й ногами та обличчям, хусткою обмотаним. І сказав їм Ісус: «Розв'яжіть його і пустіть, нехай ходить.»
І вийшов мрець з завязаними в полотно ногами й руками, й лице його хусткою було завязане. Рече їм Ісус: Розвяжіть його й пустїть, нехай іде.
І бачивши, що вчинив Ісус, увірували в нього численні юдеї, які зійшлися були до Марії.
Тодї многі з Жидів, що поприходили до Мариї, і видїли, що зробив Ісус, увірували в Него.
Деякі з них, однак, пішли до фарисеїв та й оповіли їм, що вчинив Ісус.
Деякі ж з них пійшли до Фарисеїв, та й сказали їм, що зробив Ісус.
Зібрали тоді первосвященики та фарисеї раду й заговорили: «Що робити нам? Силу чудес отой чоловік робить!
Зібрали тодї архиєреї та Фарисеї раду, і казали: Що нам чинити? бо сей чоловік багато робить ознак.
Якщо залишимо його так, то всі увірують у нього, тож нагрянуть римляни, місто наше знищать та й народ наш!»
Коли оставимо Його так, усї увірують в Него; й прийдуть Римляне, та й заберуть у нас і місце і нарід.
Один же з них, Каяфа, що був первосвященик того року, мовив до них: «Нічого ви не розумієте,
Один же з них, Каяфа, бувши архиєреєм року того, каже їм: Ви не знаєте нїчого,
то й не здогадаєтеся, що ліпше вам буде, коли один чоловік за народ помре, а не ввесь люд загине.»
і не думаєте, що лучче нам, щоб один чоловік умер за людей, а не ввесь народ загинув.
Сказав же він так не від себе самого, але, бувши первосвящеником того року пророкував, що Ісус мав умерти за народ;
Се ж не від себе промовив, а, бувши архиєреєм того року, пророкував, що має Ісус умерти за людей,
і не тільки за народ, але й за те, щоб зібрати в одне розкидані діти Божі.
і не тільки за людей, а щоб і дїти Божі розсипані зібрати в одно.
Тому не ходив уже Ісус більше відкрито серед юдеїв, а подався звідти в околицю неподалеку пустині, у місто, зване Ефраїм, і перебував там з учнями своїми.
Ісус же більш не ходив явно по Юдеї, а пійшов звідтіля в землю близько пустинї, у город званий Єфрем, і там пробував із учениками своїми.
А надходила юдейська Пасха, і багато людей з країни прибуло перед Пасхою до Єрусалиму, щоб очиститися.
Була ж близько пасха Жидівська; і йшло багато в Єрусалим із сіл перед пасхою, щоб очищати себе.
Вони отже шукали Ісуса і, стоявши у храмі, говорили між собою: «Як вам здається? Хіба не прийде він на свято?»
Шукали тодї Ісуса, й говорили між собою, стоячи в церкві: Як вам здаєть ся? чи не прийде на сьвято?