Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Хоменка
Переклад Турконяка
Був один недужий: Лазар з Витанії, села Марії та її сестри Марти.
Був один хворий, Лазар з Витанії, із села Марії та її сестри Марти.
Марія ж, брат якої Лазар слабував, була ота, що миром помазала Господа і волоссям своїм обтерла йому ноги.
Це була та Марія, яка помазала Господа миром та обтерла Його ноги своїм волоссям; її брат Лазар хворів.
Отож послали сестри до нього сказати йому: «Господи, той, що любиш ти його, слабує.»
Сестри послали передати Йому: Господи, той, кого Ти любиш, хворіє.
Зачувши те Ісус, мовив: «Недуга ця не на смерть, а на славу Божу: щоб Син Божий ним прославився.»
Почувши це, Ісус сказав: Ця хвороба не на смерть, але для Божої слави, щоби Божий Син прославився через неї!
Тож як зачув, що той хворіє, ще два дні лишився на тому місці, де перебував.
Та коли почув, що він хворіє, то залишався два дні на тому місці, де перебував.
Щойно по тому мовив до учнів: «Ще раз до Юдеї вирушаймо.»
Після цього звелів учням: Підемо знову в Юдею!
Учні ж йому казали: «Учителю, оце недавно юдеї тебе каменувати хотіли, а ти знов туди ідеш?»
А учні сказали Йому: Учителю, таж ось юдеї намагалися Тебе камінням побити, а Ти знову туди йдеш?
Відрік Ісус: «Чи не дванадцять годин дневі? Коли хтось удень ходить, то не спотикається, бачить бо світло світу цього.
Ісус відповів: Хіба не дванадцять годин є на день? Якщо хто ходить вдень, не спотикається, адже бачить світло цього світу.
Коли ж хтонебудь ходить уночі, то спотикається: у такому нема світла!»
Якщо хто ходить уночі, то спотикається, бо немає світла в ньому!
Сказав ото, а тоді мовив до них: «Лазар, приятель наш, заснув. Піду, проте, і розбуджу його.»
Сказавши це, вів далі: Наш друг Лазар заснув, — піду розбудити його.
А учні йому: «Господи, коли заснув, то й одужає.»
А Його учні сказали: Господи, якщо заснув, то одужає!
Про його смерть говорив Ісус, вони ж собі гадали, що про спочинок у сні мова його була.
Ісус сказав про його смерть, а вони подумали, що Він говорить про звичайний сон.
і радію я за вас, що мене там не було, — щоб ви увірили! Ходім, однак, до нього.»
і радію за вас, що Я там не був, щоб ви повірили; та ходімо до нього.
Тоді Тома, на прізвисько Близнюк, сказав до співучнів: «Ходімо й ми з ним, щоб разом умерти.»
Тоді Хома, званий ще Близнюком, сказав іншим співучням: Ходімо й ми, щоб померти з Ним!
Прибувши, застав Ісус його вже чотириденним у гробі.
Коли Ісус прийшов, то знайшов, що він уже чотири дні як перебуває в гробі.
Була ж Витанія недалеко Єрусалиму, стадій з п'ятнадцять,
Витанія була поблизу Єрусалима, якихось п’ятнадцять стадій,
і багато з юдеїв посходилося до Марти та Марії, щоб розважити їх по братові.
тож багато юдеїв прийшло до Марти й Марії, щоб розрадити їх за брата.
Почувши ж Марта, що Ісус наближається, метнулась йому назустріч, тоді як Марія сиділа в хаті.
Коли ж Марта почула, що йде Ісус, то вийшла Йому назустріч. Марія ж сиділа вдома.
Отож заговорила Марта до Ісуса: «Господи, якби ти був тут, — мій брат не вмер би!
Марта сказала Ісусові: Господи, якби Ти був тут, не помер би мій брат.
А й тепер знаю, що все, що попросиш ти в Бога, Бог тобі дасть.»
Але й тепер знаю, що Бог дасть Тобі те, що лише попросиш у Бога.
«Знаю, — каже до нього Марта, — що воскресне у воскресіння, дня останнього.»
Говорить Йому Марта: Знаю, що воскресне у воскресінні, останнього дня.
А Ісус їй: «Я — воскресіння і життя. Хто в мене вірує, той навіть і вмерши — житиме!
Та Ісус їй сказав: Я є воскресіння і життя; хто вірить у Мене, — хоч і помре, буде жити.
Кожен, хто живе і в мене вірує, — не вмре повіки. Віриш тому?»
І кожний, хто живе й вірить у Мене, — не помре повік. Чи віриш ти в це?
«Так, Господи, — каже йому, — вірую, що Христос єси, Божий Син, який гряде у світ цей.»
Каже Йому: Так, Господи, я повірила, що Ти — Христос, Син Божий, Який приходить у світ.
Те сказавши, пішла й покликала свою сестру Марію та й каже пошепки: «Учитель прийшов і тебе кличе.»
Сказавши це, вона пішла й покликала свою сестру Марію. Вона пошепки промовила: Учитель прийшов і кличе тебе!
Ледве та вчула це, підвелася притьмом та й подалась до нього.
Та ж, як почула, швидко встала й пішла до Нього,
Ісус ще не ввійшов у село; був він на тому місці, де його зустріла Марта.
оскільки Ісус ще не прийшов до села, а був на тому місці, де зустріла Його Марта.
Юдеї ж, що були в хаті з нею та її розважали, побачивши, що Марія встала похапцем і вийшла, пішли слідом за нею, бо думали, що до гробу подалась, аби там поплакати.
А юдеї, які були з нею в хаті й потішали її, побачивши, що Марія швидко встала й вийшла, подалися за нею, гадаючи, що вона пішла до гробниці, щоб там поплакати.
Та Марія, прийшовши туди, де був Ісус, і побачивши його, впала йому до ніг і сказала йому: «Господи, якби ти був тут, то мій брат не вмер би!»
Коли Марія прийшла туди, де був Ісус, і побачила Його, то впала Йому до ніг і промовила: Господи, якби Ти був тут, мій брат не помер би!
Побачив Ісус, що вона плаче, а й юдеї, що прийшли з нею, плачуть і собі, тож відчув жалощі в дусі і, зворушений,
Ісус, побачивши, що вона плаче, та юдеї, які прийшли з нею, також плачуть, розжалобився духом і Сам зворушився.
запитав: «Де поклали ви його?» Кажуть йому: «Іди, Господи, і поглянь.»
І Він запитав: Де ви його поклали? Йому відповіли: Господи, іди поглянь!
А деякі з них мовили: «Чи ж оцей, що сліпому очі зрячими вчинив, не міг так учинити, щоб і отой не помер?»
Деякі з них зауважили: Хіба не міг Той, Хто відкрив очі сліпому, зробити так, щоб і цей не помер?
І знову жалощі відчув Ісус у собі і подався до гробу. А була то печера, і камінь лежав зверху.
Перебуваючи у внутрішній жалобі, Ісус підходить до гробниці. Це була печера, до якої прилягав камінь.
«Відкотіть камінь», звелів Ісус. Марта ж, сестра померлого, каже йому: «Господи, відгонить уже: четвертий бо день.»
Ісус промовив: Відваліть камінь! Марта, сестра померлого, сказала Йому: Господи, вже чути запах, бо чотири дні вже минуло!
«А хіба я тобі не казав, — озвавсь Ісус, — що коли віруєш, то побачиш славу Божу?»
Ісус їй відповів: Хіба не сказав Я тобі, що коли будеш вірити, — побачиш Божу славу?
Відкотили отже камінь. І звів Ісус очі вгору й мовив: «Отче, тобі подяку складаю, що вислухав єси мене!
Відвалили камінь від печери, [де лежав померлий]. Ісус звів очі вгору й промовив: Отче, дякую Тобі, що Ти вислухав Мене.
Я добре знаю, що повсякчас вислуховуєш мене, тож тільки з-за люду, який ото стоїть навколо, сказав я: щоб вони увірили, що ти мене послав.»
Я знав, що Ти завжди Мене вислуховуєш, але задля натовпу, який стоїть довкола, Я сказав, — аби повірили, що Ти Мене послав!
А промовивши те, кликнув на ввесь голос: «Лазарю, вийди сюди!»
Промовивши це, Він вигукнув гучним голосом: Лазарю, вийди сюди!
І мертвий вийшов із зав'язаними в полотно руками й ногами та обличчям, хусткою обмотаним. І сказав їм Ісус: «Розв'яжіть його і пустіть, нехай ходить.»
І померлий вийшов. Руки й ноги його були обмотані полотном, а його обличчя обв’язане хусткою. Каже їм Ісус: Розв’яжіть його й звільніть, щоб міг ходити.
І бачивши, що вчинив Ісус, увірували в нього численні юдеї, які зійшлися були до Марії.
Тоді багато юдеїв, які прийшли до Марії та побачили, що Він зробив, повірили в Нього.
Деякі з них, однак, пішли до фарисеїв та й оповіли їм, що вчинив Ісус.
Деякі з них пішли до фарисеїв і розповіли їм, що вчинив Ісус.
Зібрали тоді первосвященики та фарисеї раду й заговорили: «Що робити нам? Силу чудес отой чоловік робить!
Зібрали первосвященики й фарисеї раду і говорили: Що нам робити? Адже Ця Людина робить багато чудес!
Якщо залишимо його так, то всі увірують у нього, тож нагрянуть римляни, місто наше знищать та й народ наш!»
Якщо залишимо Його, то всі повірять у Нього; і прийдуть римляни, і віднімуть у нас і храм, і народ!
Один же з них, Каяфа, що був первосвященик того року, мовив до них: «Нічого ви не розумієте,
Один же з них, Каяфа, який був того року первосвящеником, сказав їм: Ви нічого не знаєте!
то й не здогадаєтеся, що ліпше вам буде, коли один чоловік за народ помре, а не ввесь люд загине.»
Хіба не розумієте, що краще для вас, щоб Одна Людина померла за народ, а не щоб увесь народ загинув?
Сказав же він так не від себе самого, але, бувши первосвящеником того року пророкував, що Ісус мав умерти за народ;
Це він сказав не від себе, але, бувши того року первосвящеником, пророкував, що Ісус мав померти за народ, —
і не тільки за народ, але й за те, щоб зібрати в одне розкидані діти Божі.
і не тільки за народ, але щоб і розсіяних Божих дітей зібрати разом.
Тому не ходив уже Ісус більше відкрито серед юдеїв, а подався звідти в околицю неподалеку пустині, у місто, зване Ефраїм, і перебував там з учнями своїми.
Ісус більше не ходив відкрито між юдеями, але пішов звідти в край, що біля пустелі, до міста, яке називається Єфрем, і там залишався з учнями.
А надходила юдейська Пасха, і багато людей з країни прибуло перед Пасхою до Єрусалиму, щоб очиститися.
Наближалася юдейська Пасха, і багато людей з країни пішли в Єрусалим перед Пасхою, щоб очиститися.
Вони отже шукали Ісуса і, стоявши у храмі, говорили між собою: «Як вам здається? Хіба не прийде він на свято?»
Шукали тоді Ісуса і, стоячи в храмі, говорили між собою: Як ви вважаєте, чи прийде Він на свято?