Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Хоменка
Переклад Куліша та Пулюя
Перед святом Пасхи Ісус, знаючи, що вибила його година переходу з цього світу до Отця, полюбивши своїх, що були в світі, полюбив їх до кінця.
Перед сьвятом же пасхи, знаючи Ісус, що прийшла Його година, щоб зійти з сьвіту сього до Отця, — любивши своїх, що були в сьвітї, до кінця любив їх.
І під час вечері, коли то диявол уже вклав у серце Юди Іскаріотського, сина Симона, щоб зрадив його,
І по вечері, як диявол уже вкинув у серце Юди Симонового Іскариоцького, щоб Його зрадив,
Ісус знаючи, що Отець усе дав йому в руки, і що від Бога він вийшов і до Бога повертається,
знаючи Ісус, що все дав Йому Отець у руки, й що від Бога вийшов, і до Бога йде,
встав від вечері, скинув одіж, узяв рушника й підперезався.
устає зза вечері і скидає одежу; і, взявши рушник, підперезавсь.
Тоді налив води до умивальниці й почав обмивати учням ноги та обтирати рушником, яким був підперезаний.
Після того налив води в умивальницю, та й почав обмивати ноги ученикам та обтирати рушником, котрим був підперезаний.
Підходить, отже, і до Симона Петра, — та той йому: «Ти, Господи, — мені вмивати ноги?»
Приходить же до Симона Петра, й каже Йому той: Господи, Ти обмиваєш ноги мої?
Каже йому Ісус у відповідь: «Те, що я роблю, ти під цю пору не відаєш; зрозумієш потім.»
Відказав Ісус, і рече Йому: Що я роблю, ти не знаєш тепер, зрозумієш же опісля.
Петро ж йому каже: «Ні, не митимеш моїх ніг повіки!» — «Коли я тебе не вмию, — одрікає Ісус, — то не матимеш зо мною частки.»
Каже Йому Петр: Не мити меш ніг моїх до віку. Відказав йому Ісус: Як не обмию тебе, не мати меш части зо мною.
«Господи, — проказує до нього Симон Петро, — то не тільки ноги, але і руки, і голову!»
Каже Йому Симон Петр: Господи, не тільки ноги мої, та й руки й голову.
А Ісус йому: «Тому, хто обмитий, нічого не треба вмивати, крім самих ніг; увесь бо він чистий. І ви чисті, та — не всі.»
Рече йому Ісус: Обмитому не треба, як тільки ноги мити, а чистий увесь. І ви чисті, та не всї.
Знав бо, хто зрадити його мав, тим то й мовив: «Не всі ви чисті.»
Знав бо зрадника свого; тим і сказав: Не всї ви чисті.
Обмивши їм ноги, вбрався знову в одіж, сів до столу та й каже до них: «Чи знаєте, що я зробив вам?
Як же пообмивав ноги їх і взяв одежу свою, сївши знов, рече їм: Чи знаєте, що зробив я вам?
Ви звете мене: Учитель, Господь, і правильно мовите, бо я є.
Ви звете мене Учителем і Господом, і добре кажете, се бо я.
Тож коли вмив вам ноги я — Господь і Учитель, — то й ви повинні обмивати ноги один одному.
Коли ж я помив вам ноги, Господь і Учитель, то й ви повинні один одному обмивати ноги.
Приклад дав я вам, щоб і ви так робили, як оце я вам учинив.
Приклад бо дав вам, і як я зробив вам, і ви робіть.
Істинно, істинно говорю вам: Слуга не більший за пана свого, а посланий не більший за того, хто послав його.
Істино, істино глаголю вам: Не єсть слуга більший пана свого, анї посланець більший пославшого його.
Знавши те, щасливі будете, коли так чинитимете.
Коли се знаєте, то блаженні ви, коли робити мете се.
Говорю я не про всіх вас, знаю бо, кого обрав я, але щоб збулося Писання: Хто їсть зо мною хліб, той п'яту свою підніс на мене.
Не про всїх вас глаголю: я знаю кого вибрав; та щоб писаннє справдилось: Хто їсть зо мною хлїб, підняв на мене пяту свою.
Ось нині говорю вам, перед тим як настане воно, щоб, коли настане, вірили ви, що я — Сущий.
Від нинї глаголю вам, перше нїж стало ся, щоб, як станеть ся, увірували, що се я.
Істинно, істинно говорю вам: Хто приймає того, кого я пошлю, той мене приймає; а хто мене приймає — приймає того, який послав мене.»
Істино, істино глаголю вам: Хто приймає, коли я кого пішлю, мене приймає; а хто мене приймає, приймає Пославшого мене.
Отак сказавши, стривожився Ісус духом. І посвідчив, промовивши: «Істинно, істинно говорю вам: Один з-поміж вас мене зрадить!»
Се промовивши Ісус, зворушив ся духом, і сьвідкував і рече: Істино, істино глаголю вам, що один із вас ізрадить мене.
Учні ж поглянули один на одного розгублено, не відаючи, про кого він говорив.
Ззирались тодї між собою ученики, сумнїваючись, про кого Він говорить.
А був за столом, біля грудей, той з його учнів, що його Ісус любив.
Був же за столом один із учеників Його на лонї Ісусовім, котрого любив Ісус.
До нього й кивнув Симон Петро та мовив йому: «Спитайся лишень, хто той, про якого він каже?»
Сьому кивнув Симон Петр, щоб спитав, хто б се був, про кого говорить.
Отож той, нахилившись до грудей Ісусових, йому й говорить: «Господи, хто то такий?»
Пригорнувшись той до грудей Ісусових, каже Йому: Господи, хто се?
«Той, — відповів Ісус, — кому я кусень, умочивши, подам.» І вмочив кусень, і подав його Юді Іскаріотському, синові Симона.
Відказав Ісус: Той, кому я, умочивши кусок, подам. І, вмочивши кусок, дав Юдї Симонову Іскариоцькому.
І ввійшов тоді за куснем у нього сатана. «Що робиш — негайно роби!» — сказав йому Ісус.
А за куском увійшов тодї в него сатана. Рече ж йому Ісус: Що робиш, роби швидко.
Та ніхто з тих, що при столі були, не збагнув, до чого він йому це мовив.
Сього не зрозумів нїхто, що сидїли за столом, проти чого сказав йому.
А що мав Юда скарбничку, то й гадав дехто, що Ісус сказав йому: Купи, чого нам треба на свято, — чи щоб роздав щось бідним.
Деякі бо думали, — яко ж бо скриньку мав Юда, — що каже йому Ісус: купи, що треба нам про сьвято; або, щоб що дав убогим.
І негайно ж, узявши кусень, вийшов той. А ніч була.
Узявши ж він кусок, зараз вийшов; була ж ніч.
І коли вийшов він, Ісус промовив: «Тепер прославився Син Чоловічий, і Бог прославився в ньому.
Як же вийшов, рече Ісус: Тепер прославив ся Син чоловічий, й Бог прославив ся в Йому.
І коли Бог прославився в ньому, то Бог і його прославить у собі, — і прославить його незабаром.
Коли Бог прославив ся в Йому, то Бог прославить і Його в собі, і скоро прославить Його.
Дітоньки, ще трохи я з вами. Шукатимете ви мене, та як я юдеям повідав: Куди я іду, ви піти неспроможні, — так само й вам повідаю нині.
Дїтки! ще короткий час я з вами. Шукати мете мене, і яко ж казав я Жидам: Що, куди йду я, ви не можете йти, і вам глаголю тепер.
Нову заповідь даю вам, щоб ви любили один одного! Як я був полюбив вас, так любіте і ви один одного!
Заповідь нову даю вам: щоб любили один одного. Як я любив вас, щоб і ви любили один одного.
З того усі спізнають, що мої ви учні, коли любов взаємну будете мати.»
По сьому знати муть усї, що ви мої ученики, коли любов мати мете один до одного.
Каже до нього Симон Петро: «Господи, куди ж ідеш?» Відказує йому Ісус: «Куди я йду, неспроможен єси зо мною нині йти. Аж потім підеш за мною.»
Рече Йому Симон Петр: Господи, куди йдеш? Відказав йому Ісус: Куди йду, не можеш тепер за мною йти; опісля ж пійдеш за мною.
Петро ж до нього: «Чого бо, Господи, неспроможен я нині йти за тобою? Життя моє за тебе покладу я!»
Каже Йому Петр: Господи, чому не можу за Тобою йти тепер? Душу мою за Тебе положу.