Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Хоменка
Переклад Огієнка
Перед святом Пасхи Ісус, знаючи, що вибила його година переходу з цього світу до Отця, полюбивши своїх, що були в світі, полюбив їх до кінця.
Перед святом же Пасхи Ісус, знавши, що настала годи́на Йому́ перейти до Отця з цього світу, полюбивши Своїх, що на світі були́, до кінця полюбив їх.
І під час вечері, коли то диявол уже вклав у серце Юди Іскаріотського, сина Симона, щоб зрадив його,
Під час же вече́рі, як диявол уже був укинув у серце синові Си́мона — Юді Іскаріотському, щоб він видав Його́,
Ісус знаючи, що Отець усе дав йому в руки, і що від Бога він вийшов і до Бога повертається,
то Ісус, знавши те, що Отець віддав все Йому в руки, і що від Бога прийшов Він, і до Бога відходить,
встав від вечері, скинув одіж, узяв рушника й підперезався.
устає від вечері, і здіймає одежу, бере рушника́ й підпері́зується.
Тоді налив води до умивальниці й почав обмивати учням ноги та обтирати рушником, яким був підперезаний.
Пото́му налив Він води до вмива́льниці, та й зачав обмивати ноги учням, і витирати рушнико́м, що ним був підпере́заний.
Підходить, отже, і до Симона Петра, — та той йому: «Ти, Господи, — мені вмивати ноги?»
І підходить до Си́мона Петра, а той каже Йому: „Ти, Господи, ми́тимеш но́ги мені?“
Каже йому Ісус у відповідь: «Те, що я роблю, ти під цю пору не відаєш; зрозумієш потім.»
Ісус відказав і промовив йому: „Що́ Я роблю́, ти не знаєш тепер, але опісля́ зрозумієш“.
Петро ж йому каже: «Ні, не митимеш моїх ніг повіки!» — «Коли я тебе не вмию, — одрікає Ісус, — то не матимеш зо мною частки.»
Говорить до Нього Петро: „Ти повік мені ніг не обмиєш!“ Ісус відповів йому: „Коли́ Я не вмию тебе, — ти не матимеш частки зо Мною“.
«Господи, — проказує до нього Симон Петро, — то не тільки ноги, але і руки, і голову!»
До Нього проказує Си́мон Петро: „Господи, — не самі мої но́ги, а й руки та го́лову!“
А Ісус йому: «Тому, хто обмитий, нічого не треба вмивати, крім самих ніг; увесь бо він чистий. І ви чисті, та — не всі.»
Ісус каже йому: „Хто обмитий, тільки но́ги обмити потребу́є, бо він чистий увесь. І ви чисті, — та не всі“.
Знав бо, хто зрадити його мав, тим то й мовив: «Не всі ви чисті.»
Бо Він знав Свого зра́дника, тому то сказав: „Ви чисті не всі“.
Обмивши їм ноги, вбрався знову в одіж, сів до столу та й каже до них: «Чи знаєте, що я зробив вам?
Коли ж пообмива́в їхні но́ги, і одежу Свою Він надів, засів зно́ву за стіл і промовив до них: „Чи знаєте ви, що́ Я зробив вам?
Ви звете мене: Учитель, Господь, і правильно мовите, бо я є.
Ви Мене називаєте: Учитель і Госпо́дь, — і добре ви кажете, бо Я є.
Тож коли вмив вам ноги я — Господь і Учитель, — то й ви повинні обмивати ноги один одному.
А коли обмив ноги вам Я, Госпо́дь і Вчитель, то повинні й ви один о́дному ноги вмивати.
Приклад дав я вам, щоб і ви так робили, як оце я вам учинив.
Бо то Я вам при́клада дав, щоб і ви те чинили, як Я вам учинив.
Істинно, істинно говорю вам: Слуга не більший за пана свого, а посланий не більший за того, хто послав його.
Поправді, поправді кажу́ вам: Раб не більший за пана свого́, послане́ць же не більший від того, хто вислав його.
Знавши те, щасливі будете, коли так чинитимете.
Коли знаєте це, то блаженні ви, якщо таке чините!
Говорю я не про всіх вас, знаю бо, кого обрав я, але щоб збулося Писання: Хто їсть зо мною хліб, той п'яту свою підніс на мене.
Не про всіх вас кажу́. Знаю Я, кого вибрав, але щоб збуло́ся Писа́ння: „Хто хліб споживає зо Мною, підняв той на Мене п'яту́ свою!“
Ось нині говорю вам, перед тим як настане воно, щоб, коли настане, вірили ви, що я — Сущий.
Уже тепер вам кажу́, перше ніж те настане, щоб як станеться, ви ввірували, що то Я.
Істинно, істинно говорю вам: Хто приймає того, кого я пошлю, той мене приймає; а хто мене приймає — приймає того, який послав мене.»
Поправді, поправді кажу́ вам: Хто приймає Мого посланця́, той приймає Мене; хто ж приймає Мене, той приймає Того, Хто послав Мене!“
Отак сказавши, стривожився Ісус духом. І посвідчив, промовивши: «Істинно, істинно говорю вам: Один з-поміж вас мене зрадить!»
Промовивши це, затривожився духом Ісус, і осві́дчив, говорячи: „Поправді, поправді кажу́ вам, що один із вас видасть Мене!“
Учні ж поглянули один на одного розгублено, не відаючи, про кого він говорив.
І озиралися учні один на одно́го, непевними бувши, про кого Він каже.
А був за столом, біля грудей, той з його учнів, що його Ісус любив.
При столі, при Ісусовім лоні, був один з Його учнів, якого любив Ісус.
До нього й кивнув Симон Петро та мовив йому: «Спитайся лишень, хто той, про якого він каже?»
От цьому кивну́в Си́мон Петро та й шепну́в: „Запитай, — хто б то був, що про нього Він каже?“
Отож той, нахилившись до грудей Ісусових, йому й говорить: «Господи, хто то такий?»
І, пригорну́вшись до ло́ня Ісусового, той говорить до Нього: „Хто́ це, Господи?“
«Той, — відповів Ісус, — кому я кусень, умочивши, подам.» І вмочив кусень, і подав його Юді Іскаріотському, синові Симона.
Ісус же відказує: „Це той, кому, умочивши, подам Я куска́“. І, вмочивши куска́, подав синові Си́мона, — Юді Іскаріо́тському!
І ввійшов тоді за куснем у нього сатана. «Що робиш — негайно роби!» — сказав йому Ісус.
За тим же куско́м тоді в нього ввійшов сатана́. А Ісус йому каже: „Що́ ти робиш — роби швидше“.
Та ніхто з тих, що при столі були, не збагнув, до чого він йому це мовив.
Але жоден із тих, хто був при столі, того не зрозумів, до чо́го сказав Він йому.
А що мав Юда скарбничку, то й гадав дехто, що Ісус сказав йому: Купи, чого нам треба на свято, — чи щоб роздав щось бідним.
А тому́, що тримав Юда скриньку на гроші, то деякі ду́мали, ніби каже до нього Ісус: „Купи, що потрібно на свято для нас“, або щоб убогим подав що.
І негайно ж, узявши кусень, вийшов той. А ніч була.
А той, узявши кусок хліба, зараз вийшов. Була ж ніч.
І коли вийшов він, Ісус промовив: «Тепер прославився Син Чоловічий, і Бог прославився в ньому.
Тоді, як він вийшов, промовляє Ісус: „Тепер ось просла́вивсь Син Лю́дський, і в Ньому просла́вився Бог.
І коли Бог прославився в ньому, то Бог і його прославить у собі, — і прославить його незабаром.
Коли в Ньому прославився Бог, то і Його Бог просла́вить у Собі, і зараз прославить Його!
Дітоньки, ще трохи я з вами. Шукатимете ви мене, та як я юдеям повідав: Куди я іду, ви піти неспроможні, — так само й вам повідаю нині.
Мої дітоньки, не довго вже бути Мені з вами! Ви шукати Мене будете, але́ — як сказав Я юдеям: „Куди Я йду, туди ви прибути не можете“, — те й вам говорю́ Я тепер.
Нову заповідь даю вам, щоб ви любили один одного! Як я був полюбив вас, так любіте і ви один одного!
Нову́ заповідь Я вам даю: Любіть один о́дного! Як Я вас полюбив, так любіть один о́дного й ви!
З того усі спізнають, що мої ви учні, коли любов взаємну будете мати.»
По то́му пізнають усі, що ви учні Мої, як бу́дете мати любов між собою“.
Каже до нього Симон Петро: «Господи, куди ж ідеш?» Відказує йому Ісус: «Куди я йду, неспроможен єси зо мною нині йти. Аж потім підеш за мною.»
А Симон Петро Йому каже: „Куди, Господи, ідеш Ти?“ Ісус відповів: „Куди Я йду, туди ти́ тепер іти за Мною не можеш, але по́тім ти підеш за Мною“.
Петро ж до нього: «Чого бо, Господи, неспроможен я нині йти за тобою? Життя моє за тебе покладу я!»
Говорить до Нього Петро: „Чому, Господи, іти за Тобою тепер я не мо́жу? За Те́бе я душу свою́ покладу́!“