Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Хоменка
Переклад Турконяка
По тому Ісус з'явився своїм учням при Тиверіядському морі. З'явився ж так:
Після цього знову з’явився Ісус [Своїм] учням [по воскресінні з мертвих] біля Тиверіадського моря. А з’явився так:
Симон Петро, Тома, на прізвисько Близнюк, Натанаїл з Кани Галилейської, сини Заведеєві та ще двоє інших його учнів були разом.
були разом Симон-Петро й Хома, прозваний Близнюком, і Натанаїл, який був з Кани Галилейської, і сини Зеведеєві, й інші два Його учні.
Тож каже до них Симон Петро: «Іду ловити рибу.» А ті йому: «Підемо й ми з тобою.» Отож пішли і сіли в човен. Тієї ночі, однак, не вловили нічого.
Каже їм Симон-Петро: Іду рибу ловити! Говорять йому: Ідемо й ми з тобою. Вони вийшли, [тут же] сіли в човен, та тієї ночі не зловили нічого.
А як настав уже ранок, стояв над берегом Ісус, та не знали учні, що то — Ісус.
Як настав ранок, став Ісус на березі, але учні не впізнали, що це Ісус.
Каже до них Ісус: «Дітоньки, чи маєте що з'їсти?» Ті йому відповіли: «Ні.»
Каже їм Ісус: Діти, чи є у вас щось поїсти? Відповіли йому: Немає.
Тоді він каже до них: «Закиньте лишень сіті праворуч від човна, то знайдете.» І закинули, та неспроможні були вже і витягнути їх: така була там сила риби!
Він же сказав їм: Закиньте невода праворуч човна — і зловите. Вони закинули, і вже не могли витягти його від великої кількості риби.
Каже тоді отой учень, що його любив Ісус, до Петра: «То — Господь!» Симон же Петро, вчувши, що то Господь, підперезав одежу, був бо роздягнений, — та й кинувся в море!
Тоді учень, якого любив Ісус, каже Петрові: Це ж Господь! Симон-Петро, почувши, що це Господь, накинув на себе одяг, бо був нагий, і кинувся в море.
А інші учні припливли човном, — були бо неподалеку від землі, ліктів зо двісті, — та й притягнули сіті з рибою.
А інші учні попливли човном, оскільки були недалеко від землі, якихось двісті ліктів [1] , тягнучи невода з рибою.
Коли, отже, вийшли на землю, бачать — жар розкладено, а на ньому риба й хліб.
Коли вийшли на землю, бачать, що розкладений жар і лежить на ньому риба й хліб.
І мовить їм Ісус: «А принесіть тієї риби, що ви її тепер наловили.»
Ісус каже їм: Принесіть тієї риби, яку ви нині зловили.
Пішов Симон Петро, витягнув на землю сіті, повні великої риби — сто п'ятдесят три! — і хоч стільки її було, сіті не перервалися.
Симон-Петро пішов і витяг на землю невода, повного великих риб, — сто п’ятдесят три; і хоч стільки було, невід не порвався.
Мовить до них Ісус: «Ходіть но снідати!» І ніхто з учнів не зважився його питати: «Хто ти?» — знали бо, що то Господь.
Каже їм Ісус: Підходьте, їжте. Жодний учень не наважився запитати Його: Хто Ти? — бо знали, що це Господь.
Підходить тоді Ісус, бере хліб, роздає їм, а й рибу теж.
Ісус підходить, бере хліб, дає їм, а також рибу.
Це втретє вже з'явивсь Ісус учням по тому, як з мертвих воскрес.
Це вже втретє з’явився Ісус учням після воскресіння з мертвих.
Коли ж поснідали, каже Ісус до Симона Петра: «Симоне Йонин! Чи любиш ти мене більш, ніж оці?» — «Так, Господи, — відрікає той йому, — ти знаєш, що люблю тебе.» Тож мовить йому: «Паси мої ягнята!»
Коли поснідали, Ісус каже Симонові-Петрові: Симоне [Йонин], чи ти любиш Мене більше, ніж вони? Той відповідає Йому: Так, Господи, Ти знаєш, що люблю Тебе! Каже йому: Паси ягнята Мої!
І знову, вдруге каже до нього: «Симоне Йонин! Чи любиш мене?» «Так, Господи, — відвічає йому, — ти знаєш, що люблю тебе.» І мовить йому: «Паси мої вівці!»
Каже йому знову вдруге: Симоне [Йонин], чи ти любиш Мене? Той відповідає Йому: Так, Господи, Ти знаєш, що люблю Тебе. Каже йому: Паси вівці Мої!
І втретє йому каже: «Симоне Йонин! Чи любиш ти мене?» І засмутився Петро, що аж утретє його питає: «Чи любиш мене», — то й каже йому: «Господи, ти все знаєш, ти знаєш, що тебе люблю!» І каже йому Ісус: «Паси мої вівці!
Каже йому втретє: Симоне [Йонин], чи ти любиш Мене? Засмутився Петро, що запитав його втретє, «чи любиш Мене?», і відповів Йому: Господи, Ти все знаєш! Ти знаєш, що люблю Тебе! А Ісус йому говорить: Паси вівці Мої!
Істинно, істинно говорю тобі: Коли ти молодший був, то підперізувався сам і ходив, куди сам бажав. А як постарієшся, то руки свої простягнеш, і підпереже тебе інший та й поведе, куди ти не схочеш.»
Знову й знову запевняю тебе: коли ти був молодий, то підперізувався сам і ходив, куди хотів; коли ж постарієш, простягнеш свої руки й інший тебе підпереже та поведе, куди ти не захочеш.
Сказав же він це, вказуючи, якою то смертю прославить Бога. І промовивши те, сказав йому Ісус: «Іди за мною!»
Він сказав це, вказуючи, якою смертю той прославить Бога. Сказавши це, звелів йому: Іди за Мною!
І обернувшись, бачить Петро, що за ним іде учень, що його любив Ісус і що під час вечері схилився йому на груди та й запитав: «Господи, хто той, що тебе зрадить?»
Обернувшись, Петро побачив учня, якого любив Ісус, котрий йшов за ним, — того, який на вечері припав до Його грудей і запитував: Господи, хто зрадить Тебе?
Тож побачивши його Петро, каже Ісусові: «Господи, а цей що?»
І як побачив його Петро, то питає Ісуса: Господи, а цей що?
«Якщо я хочу, — відрікає йому Ісус, — щоб залишився він, аж поки я прийду, то яке тобі до того діло? Ти йди за мною!»
Відповідає йому Ісус: Якщо хочу, щоб він залишився, доки прийду, — що тобі до того? Ти йди за Мною!
Отож розповсюдилась чутка серед братів, мовляв, не вмре отой учень. Та не сказав йому Ісус, що не вмре, лише так: «Якщо я хочу, щоб залишився він, аж поки я прийду, то яке тобі до того діло?»
І рознеслося це слово між братами, що той учень не помре. Але Ісус не сказав йому, що не помре, але: Якщо хочу, щоб він залишився, доки прийду, — що тобі до того?
Це той учень, який оте свідчить і який оте написав, і знаємо, що його свідчення — правдиве.
Це той учень, котрий свідчить про це, який і написав оце. І знаємо, що його свідчення правдиве.