Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Хоменка
Переклад Огієнка
І по тому ходив Ісус Галилеєю; він не хотів більше ходити Юдеєю, бо юдеї бажали убити його.
Після цього Ісус ходив по Галілеї, не хотів бо ходи́ти по Юдеї, бо юдеї шукали наго́ди, щоб убити Його.
Отож мовили до нього брати його: «Йди таки в Юдею звідсіль: нехай і учні твої побачать діла, що їх ти робиш.
І сказали до Нього брати Його: „Піди звідси, і йди до Юдеї, щоб і учні Твої побачили вчинки Твої, що Ти робиш.
Ніхто бо не чинить нічого тайно, коли сам явним бути бажає. Якщо ти таке робиш, то і яви себе світові.»
Тайкома́ бо не робить нічо́го ніхто, але сам прагне бути відо́мий. Коли Ти таке чиниш, то з'яви́ Себе світові“.
Тоді Ісус відказав їм: «Ще мій час не надійшов, для вас же пора — завжди готова.
А Ісус промовляє до них: „Не настав ще Мій час, але за́вжди готовий час ваш.
Не може світ вас ненавидіти, — а мене він ненавидить, бо я свідчу проти нього, що діла його лихі.
Вас нена́видіти світ не може, а Мене він нена́видить, бо Я сві́дчу про нього, що діла́ його злі.
Тож ідіте ви на свято. Я на свято тепер не піду, бо не сповнився ще час мій.»
Ідіть на це свято, Я ж іще не піду́ на це свято, бо не ви́повнився ще Мій час“.
Та коли брати його пішли на свято, то й він так само пішов, однак не явно, а наче потай.
Коли ж вийшли на свято брати Його, тоді й Сам Він пішов, — не відкрито, але́ ніби по́тай.
Юдеї ж шукали його на святі, питалися: «Де він?»
А юдеї за свята шукали Його та питали: „Де Він?“
І говорили багато про нього люди між собою: одні твердили, що він добрий, а інші відказували: Ні, — він лише народ туманить.
І поголо́ска велика про Нього в наро́ді була. Одні говорили: „Він добрий“, а інші казали: „Ні, — Він зводить з дороги наро́д“.
Однак ніхто не говорив про нього явно — зо страху перед юдеями.
Та відкрито про Нього ніхто не казав, — бо боялись юдеїв.
А як уже настала середина свята, увійшов Ісус у храм і почав навчати.
У половині вже свята Ісус у храм увійшов і навчав.
І дивувались юдеї, примовлявши: «Як він знає Писання, не вчившися.»
І дивувались юдеї й казали: „Як Він знає Писа́ння, не вчившись?“
А Ісус озвався і мовив до них: «Моя наука не моя, а того, хто послав мене.
Відповів їм Ісус і сказав: „Наука Моя — не Моя, а Того, Хто послав Мене.
Якщо хтось бажає його волю чинити, то і взнає він, чи наука ота від Бога, а чи я промовляю сам від себе.
Коли хоче хто волю чинити Його, той довідається про науку, чи від Бога вона, чи від Себе Самого кажу́ Я.
Хто говорить сам від себе, той слави власної шукає. Хто ж того слави шукає, який послав його, той правдивий, і немає неправди в ньому.
Хто говорить від себе самого, той власної слави шукає, а Хто слави шукає Того, Хто послав Його, Той правдивий, — і в Ньому неправедности нема.
Хіба не дав вам Мойсей закону? А ніхто з вас закон не виконує! Чого бажаєте мене вбити?»
Чи ж Зако́на вам дав не Мойсей? Та ніхто з вас Зако́на того не виконує. На́що хочете вбити Мене?“
Озвався народ: «Чи ти навіжений? Хто тебе вбити бажає?»
Наро́д відповів: „Чи Ти де́мона маєш? Хто Тебе хоче вбити?“
А Ісус їм у відповідь: «Одне зробив я діло, і ви всі дивуєтесь.
Ісус відповів і сказав їм: „Одне ді́ло зробив Я, — і всі ви дивуєтесь.
Тим то дав вам Мойсей обрізання, — воно й не від Мойсея, лише від предків, — і ви обрізуєте чоловіка в суботу.
Через це Мойсей дав обрі́зання вам, — не тому́, що воно від Мойсея, але від отців, — та ви й у суботу обрізуєте чоловіка.
Чоловік приймає обрізання в суботу, щоб не був закон Мойсея порушений, — ви ж нарікаєте на мене, що я в суботу цілу людину здоровою вчинив!
Коли ж чоловік у суботу приймає обрі́зання, щоб Зако́ну Мойсеєвого не порушити, чого ж ре́мствуєте ви на Мене, що Я всю люди́ну в суботу вздоро́вив?
Не судіте з вигляду зовнішнього — судіте справедливим судом!»
Не судіть за обличчям, але суд справедливий чиніть!“
Казали отож деякі з єрусалимлян: «Чи не той це, що бажають його вбити?
Дехто ж з єрусали́млян казали: „Хіба́ це не Той, що Його шукають убити?
Ось він говорить явно, і йому нічого не кажуть. Невже старшина і справді визнала, що він Христос?
Бо говорить відкрито ось Він, — і нічого не кажуть Йому. Чи то справді дізналися старші, що Він дійсно Христос?
Та ми про нього знаємо, звідкіля він. А Христос коли прийде, то ніхто не знатиме, звідки він.»
Та ми знаєм Цього, звідки Він. Про Христа ж, коли при́йде, ніхто знати не бу́де, звідки Він“.
Отож Ісус промовив голосно, навчаючи у святині: «І мене знаєте, і знаєте, звідкіля я. Однак прийшов я не від себе самого, правдивий же той, хто послав мене, — а того ви не знаєте.
І скликнув у храмі Ісус, навчаючи й кажучи: „І Мене знаєте ви, і знаєте, звідки Я. А Я не прийшов Сам від Себе; правдивий же Той, Хто послав Мене, що Його ви не знаєте.
Я ж його знаю, бо я від нього, і він мене послав.»
Я знаю Його, — Я бо від Нього, і послав Мене Він!“
Тим то й хотіли вони схопити його. Та ніхто не наклав рук на нього — не настала бо ще його година.
Тож шукали вони, щоб схопи́ти Його, та ніхто не наклав рук на Нього, — бо то ще не настала година Його́.
Численні з народу увірували в нього і казали: «Невже Христос, коли прийде, то більше чудес чинитиме, аніж цей учинив?»
А багато з наро́ду в Нього ввірували та казали: „Коли при́йде Христос, чи ж Він чу́да чинитиме більші, як чинить Оцей?“
Зачули фарисеї, що народ отак гомонів про нього, тож первосвященики й фарисеї вислали слуг, щоб його схопити.
Фарисеї прочули такі поголо́ски про Нього в наро́ді. Тоді первосвященики та фарисеї послали свою́ службу, щоб схопи́ти Його.
Тоді Ісус промовив: «Ще трохи часу я з вами — і піду до того, хто мене послав.
Ісус же сказав: „Ще недовго побу́ду Я з вами, та й до Того піду́, Хто послав Мене.
Шукатимете мене — і не знайдете. І де я буду — не зможете прийти.»
Ви бу́дете шукати Мене, — і не зна́йдете; а туди, де Я є, ви прибути не можете“.
Юдеї ж говорили між собою: «Куди то він хоче податися, що ми і не знайдемо його? Чи не до отих розсіяних між греками волить іти ще й греків навчати?
Тоді говорили юдеї між собою: „Куди це Він хоче йти, що не зна́йдемо Його? Чи не хоче йти до виселе́нців між греки, та й греків навчати?
Що він отим словом сказати хотів: Шукатимете мене, і не знайдете, і де я буду, не зможете прийти?»
Що за слово, яке Він сказав: „Ви бу́дете шукати Мене, — і не знайдете; а туди, де Я є, ви прибути не можете?“
Останнього ж великого дня свята стояв Ісус і закликав на ввесь голос: «Коли спраглий хтось, нехай прийде до мене і п'є!
А останнього великого дня свята Ісус стояв і кликав, говорячи: „Коли прагне хто з вас — нехай при́йде до Мене та й п'є!
Хто вірує в мене, як Писання каже, то ріки води живої з нутра його потечуть!»
Хто вірує в Мене, як каже Писа́ння, то ріки живої води потечуть із утро́би його́“.
Так він про Духа казав, що його мали прийняти ті, які увірували в нього. Не прийшов був ще Дух Святий, бо Ісус не був ще прославлений.
Це ж сказав Він про Духа, що мали прийняти Його, хто ввірував у Нього. Не було́ бо ще Духа на них, — не був бо Ісус ще просла́влений.
Численні ж з народу, вчувши ті слова, казали: «Він дійсно пророк.»
А багато з наро́ду, почувши слова́ ті, казали: „Він справді пророк!“
Інші ж: «Він — Христос.» Ще інші: «Чи з Галилеї Христос прийде?
Інші казали: „Він Христос“. А ще інші казали: „Хіба при́йде Христос із Галілеї?
Хіба в Писанні не сказано, ще з роду Давидового Христос прийде, з села Вифлеєму, звідки був Давид?»
Чи ж не каже Писа́ння, що Христос при́йде з роду Давидового, і з села Вифлеє́му, звідкіля́ був Давид?“
Бажали і схопити його деякі, та ніхто не наклав рук на нього.
А де́котрі з них мали замір схопи́ти Його́, — та ніхто не поклав рук на Нього.
Повернулись, отже, слуги до первосвящеників та фарисеїв, а ті питають їх: «Чому не привели його?»
І вернулася слу́жба до первосвящеників та фарисеїв, а ті їх запитали: „Чому не привели́ ви Його?“
Слуги ж відказують: «Ніколи чоловік не говорив так, як цей чоловік говорить.»
Відказала та слу́жба: „Чоловік ще ніко́ли так не промовляв, як Оцей Чоловік“.
Фарисеї ж: «Чи й не ви дали себе звести?
А їм відповіли́ фарисеї: „Чи й вас із дороги не зве́дено?
Невже хтось із старшини або фарисеїв увірував у нього?
Хіба́ хто з старши́х або з фарисеїв увірував у Нього?
Але озвавсь до них Никодим, що приходив до нього вночі, а був же один з них:
Говорить до них Никоди́м, що приходив до Ньо́го вночі, і що був один із них:
«Чи дозволяє наш закон засуджувати чоловіка, не вислухавши його спершу та й не довідавшися, що він робить?»
„Хіба судить Зако́н наш люди́ну, як перше її не вислухає, і не дізнається, що́ вона робить?“
Ті ж йому: «Чи і ти з Галилеї? Розвідайся, то й побачиш: з Галилеї пророк не приходить.»
Йому відповіли та сказали вони: „Чи й ти не з Галілеї? Досліди та побач, що не при́йде Пророк із Галілеї“.