Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Хоменка
Переклад Куліша та Пулюя
Переходивши, побачив Ісус чоловіка, зроду сліпого.
І, йдучи мимо, побачив чоловіка, слїпого зроду.
Запитали його, отже, учні його: «Учителю, хто згрішив? Він — чи батьки його, що сліпим він уродився?»
І спитали в Него ученики Його, говорячи: Рави, хто згрішив: він, чи родителї його, що слїпим родив ся.
«Ані він не згрішив, ані батьки його, — відказав Ісус, — але щоб ділам Божим виявитись на ньому!
Відказав Ісус: Нї він не згрішив, нї родителї його, тільки щоб явились дїла Божі на йому.
Поки дня, маємо виконувати діла того, хто послав мене, — бо ніч надходить, за якої ніхто не зможе діяти.
Менї треба робити дїла Пославшого мене, поки дня: прийде ніч; тодї нїхто не зможе робити.
Сказавши те, сплюнув на землю, споготовив слиною глей і помастив глеєм очі сліпому.
Се промовивши, плюнув на землю, і зробив грязиво з слини, та й помазав грязивом очі слїпому,
До нього ж сказав: «Іди, вмийся в купелі Силоамській», — що у перекладі означає: «Зісланій». Отож подався той, умився — і повернувся зрячим!
і рече йому: Іди, вмий ся в купелї Силоамській (що перекладом: Посланий). Пійшов же і вмивсь, та й прийшов видющий.
Сусіди ж і ті, що бачили його раніше сліпим, заговорили: «Чи то ж не той, який ото все сидів — жебрачив?»
Сусїди ж, що видїли його перше, що був слїпий, казали: Чи се не той, що сидїв та просив?
Одні казали: То він, — інші: Ні, лиш подібний до нього. Він же каже: «Це я!»
Инші казали: Що се той; а другі: Що похожий на него. Він же каже: Що се я.
Тож питались його: «Як воно так, що прозріли твої очі?»
Сказали тодї йому: Як відкрились твої очі?
А він: «Чоловік, що Ісусом звуть його, споготовив глей, очі мені помастив та й мовив: Піди до Силоаму, вмийся. Я пішов, умився — і прозрів.»
Відказав він, і каже: Чоловік, званий Ісус, зробив грязиво, й помазав мої очі, і рече менї: Іди до Силоамської купелї та вмий ся. Пійшовши ж і вмившись, прозрів я.
Вони його тоді питають: «Де він?» — «Не знаю», каже той.
Сказали тодї йому: Де Він? Каже: Не знаю.
Було ж у суботу, коли то Ісус споготовив глею і відкрив йому очі.
Була ж субота, як грязиво зробив Ісус, і відкрив його очі.
То й фарисеї спитали його, як він прозрів. А він їм: «Глею поклав мені на очі, я вмився, й ось бачу.»
Знов же питали його Фарисеї, як прозрів. Він же казав їм: Грязиво положив на очі мої, а я вмивсь, та й бачу.
Деякі з фарисеїв твердили: «Не від Бога цей чоловік, бо суботи не дотримує.» Інші мовили: «Чи може ж грішний чоловік отакі чудеса чинити?» Отож суперечка була серед них.
Казали тодї деякі з Фарисеїв: Сей чоловік не від Бога, бо суботи не хоронить. Инші казали: Як може чоловік грішний такі ознаки робити? І була незгода між ними.
І знову сліпому кажуть: «А ти що про нього кажеш — про те, що очі тобі відкрив?» Одрікає: «Пророк він.»
Кажуть слїпому знов: Ти що кажеш про Него, що відкрив твої очі? Він же сказав: Що Він пророк.
Проте юдеї щодо нього не вірили, що був він сліпий і прозрів, — аж поки не закликали батьків отого прозрілого.
Не увірували ж Жиди про него, що слїпим був і прозрів, аж доки покликали родителїв самого прозрівшого.
Спитали їх: «Чи то ваш син, про котрого кажете, що сліпим він уродився? А тепер як же він бачить?»
І питали їх, кажучи: Чи се син ваш, про котрого ви кажете, що слїпим родив ся? як же тепер бачить?
Батьки його і відказали, мовивши: «Знаємо, що то наш син, і що сліпим він був уродився.
Відказали їм родителї його, й казали: Знаємо, що син наш, і що слїпим родив ся;
А як він тепер бачить — не знаємо, і хто відкрив йому очі — не відаємо. Спитайте самого: він дорослий, сам про себе скаже.»
як же тепер бачить, не знаємо; або хто відкрив його очі, ми не знаємо. Він зріст має, його спитайте; сам про себе нехай говорить.
Так батьки його казали, бо юдеїв страхалися: юдеї бо вже були домовилися, щоб виключити кожного з синагоги, хто Христом його визнаватиме.
Се казали родителї його, бо боялись Жидів; уже бо постановили Жиди, щоб, коли хто Його визнає Христом, того вилучити із школи.
Тим то батьки його й казали: Дорослий він, — самого спитайте.
Тим родителї його казали: Що зріст має, його питайте.
Отож удруге закликали чоловіка, що сліпим був, та й кажуть йому: «Богові славу воздай! Ми знаємо, що той чоловік — грішник.»
Покликали тодї вдруге чоловіка, що був слїпим, і сказали йому: Дай славу Богу; ми знаємо, що чоловік сей грішний.
«Чи грішник він, — озвався він, — я не знаю. Знаю одне: був я сліпим, а тепер бачу.»
Озвав ся ж той, і сказав: Чи грішний, не знаю; одно знаю, що, слїпим бувши, тепер бачу.
Вони ж йому на те знов: «Що він таке тобі сподіяв? Як він очі тобі відкрив?»
Сказали ж йому знов: Що зробив тобі? як одкрив очі твої?
Той їм відказує: «Я вже вам оповів, та ви не слухали. Навіщо іще чути хочете? Чи, може, і ви його учнями бажаєте стати?»
Відказав їм: Я сказав вам уже, й ви чули. Чого знов хочете чути? Хиба й ви хочете Його учениками бути?
Ті з лайкою накинулись на нього, і сказали: «Ти його учень! Ми — Мойсеєві учні!
Налаяли його тодї, і казали: Ти ученик Його, ми ж Мойсейові ученики.
Ми знаємо: до Мойсея промовляв Бог. А цього не знаємо, звідкіля він.»
Ми знаємо, що Мойсейові глаголав Бог; Сього ж не знаємо, звідкіля Він.
У відповідь чоловік сказав їм: «Ось воно, власне, і дивно, що ви не знаєте, звідкіля він, а він мені очі відкрив.
Озвавсь чоловік, і каже їм: Тим воно й дивно, що ви не знаєте, звідкіля Він, а відкрив очі мої.
Ми знаємо, що Бог не вислухує грішників, коли ж хтось побожний і його волю чинить — ось того він вислухує!
Ми ж знаємо, що грішників Бог не слухає; хто ж побожний та волю Його чинить, того слухає.
Нечувано одвіку, щоб хтонебудь відкрив очі сліповродженому.
Од віку не чувано, щоб одкрив хто очі зроду слїпому.
Був би він не від Бога — нічого не спроможен би був зробити!»
Коли б Сей не був від Бога, не міг би робити нїчого.
Озвались і сказали йому: «Ти ввесь у гріхах уродився, а нас навчаєш?» І прогнали його геть.
Озвались і казали йому: У гріхах ти родивсь увесь, і ти навчаєш нас? Та й вигнали його геть.
Довідався Ісус, що вони геть його прогнали, отож, зустрівши його, промовив до нього: «Віруєш у Чоловічого Сина?»
Почув Ісус, що вигнали його геть, і, знайшовши його, сказав йому: Ти віруєш у Сина Божого?
А той: «А хто він, Господи, щоб я вірував у нього?»
Озвав ся той, і сказав: Хто Він, Господи, щоб увірував я в Него?
Ісус же йому: «Ти бачив його; він — той, хто говорить з тобою.»
Рече ж йому Ісус: І видїв єси Його, й хто говорить з тобою, се Він.
Тоді той і сказав: «Вірую, Господи!» — і поклонився йому.
Він же каже: Вірую, Господи, та й поклонивсь Йому.
І мовив Ісус: «На суд у цей світ прийшов я: щоб ті, які не бачать, бачили, а ті, які бачать, — сліпими стали.»
І рече Ісус: На суд я в сьвіт сей прийшов, щоб которі не бачять, почали бачити, й щоб которі бачять, слїпими робились.
Почули те деякі з фарисеїв, що були при ньому, і кажуть йому: «Невже і ми сліпі?»
І почули се деякі з Фарисеїв, що були з Ним, і казали Йому: То й ми слїпі?