Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!

Ти можеш змінити мову читання: ru en


Паралельне читання

← (Дії 1) | (Дії 3) →

Переклад Хоменка

Сучасний переклад

  • А як настав день П'ятидесятниці, всі вони були вкупі на тім самім місці.
  • Коли настала П’ятдесятниця, всі вони зібралися разом у одному місці.
  • Аж ось роздався зненацька з неба шум, неначе подув буйного вітру, і сповнив увесь дім, де вони сиділи.
  • Несподівано з неба долинув звук, подібний до завивань лютого вітру. Він заповнив увесь будинок, де були апостоли.
  • І з'явились їм поділені язики, мов вогонь, і осів на кожному з них.
  • Вони побачили щось подібне до язиків вогню, що осіли на кожному з них.
  • Усі вони сповнились Святим Духом і почали говорити іншими мовами, як Дух давав їм промовляти.
  • І всі вони сповнилися Духом Святим, та почали говорити іншими мовами, бо Святий Дух дав їм таку здатність.
  • А перебували в Єрусалимі між юдеями побожні люди з усіх народів, що під небом.
  • У тий час побожні юдеї з усіх країн світу жили в Єрусалимі.
  • І як зчинився той шум, зійшлась велика юрба і хвилювалася, бо кожний чув, як вони говорили його мовою.
  • Коли пролунав цей звук, зібрався великий натовп, і всі люди дивувалися з цього, бо кожен із них почув свою рідну мову.
  • Здивовані й остовпілі, вони один до одного казали: «Хіба не галилеяни всі оці, що розмовляють?
  • Люди були вражені. Вони здивовано перепитували один одного: «Чи всі ці люди, які розмовляють, не ґалилеяни?
  • Як же воно, що кожний з нас чує нашу рідну мову:
  • Як же могло таке статися, що тепер кожен із нас чує від них свою рідну мову?
  • партяни, мідяни, еламії, і мешканці Месопотамії, Юдеї і Каппадокії, Понту й Азії,
  • Серед нас же тут парфяни, мидяни й еламіти! Тут мешканці Месопотамії, Юдеї і Каппадокії, Понту і Азії, Фриґії та Памфилії, з Єгипту і лівійських земель поблизу Кирени, гості з Рима, як юдеї, так і новонавернені, критяни й араби. Ми всі чуємо, що ці люди говорять про величні Божі діла нашими рідними мовами!»
  • Фригії і Памфілії, Єгипту й околиць Лівії, що біля Кирени, римляни, що тут перебувають,
  • юдеї і прозеліти, крітяни й араби — ми чуємо їх, як вони нашими мовами проголошують величні діла Божі?»
  • Всі дивувались і, збентежені, один до одного казали: «Що б це могло бути?»
  • Усі присутні були здивовані й збентежені, та все перепитували одне одного: «Що б це могло означати?»
  • Інші ж з насмішкою казали: «То вони молодим вином повпивалися.»
  • А інші навпаки, насміхалися з них, говорячи: «Вони випили надто багато вина».
  • Тоді Петро виступив з одинадцятьма, підняв свій голос і так до них промовив: «Мужі юдейські та всі ви, мешканці Єрусалиму! Нехай це буде вам відомим, і вислухайте моє слово:
  • Тоді Петро встав з одинадцятьма апостолами, і голосно звернувся до людей: «Брати юдейські і ви всі, хто мешкає в Єрусалимі, дозвольте сказати, що це все означає. Добре вслухайтеся в мої слова!
  • Люди ці не п'яні, як ви гадаєте, бо тільки третя година дня.
  • Ці люди не п’яні, як ви думаєте, адже тільки дев’ята ранку.
  • Але це те, що був сказав Пророк Йоіл:
  • А сталося якраз те, про що пророк Йоіл говорив:
  • — І буде останніми днями, — каже Бог, — я виллю мого Духа на всяке тіло. Ваші сини й ваші дочки будуть пророкувати, і ваші юнаки будуть бачити видіння, і старшим вашим будуть сни снитись.
  • „В останні дні, — говорить Бог, — Я проллю Мій Дух на всіх людей, і ваші сини і дочки будуть пророкувати, а ваші юнаки бачимуть з’яви, старим же снитимуться сни.
  • І на слуг моїх і на слугинь моїх я сими днями виллю мого Духа, і вони будуть пророкувати.
  • Так, у ті дні Я проллю Дух Мій на слуг Моїх: чоловіків і жінок — і ті почнуть пророкувати.
  • І я дам чуда вгорі на небі, і знаки внизу на землі: кров, вогонь і кіптяву диму.
  • Знамення покажу Я в Небесах, і знаки різні на землі: кров і вогонь, і клуби диму.
  • Сонце обернеться у темряву, місяць у кров, перш, ніж настане день Господній, великий і славний.
  • Сонце стане темним, а місяць — кривавим у переддень великого і славного приходу Господа.
  • А кожний, хто призве ім'я Господнє, той спасеться.
  • Та кожен, хто вірить у Господа,[3] буде помилуваний”.
  • Мужі ізраїльські! Послухайте оці слова: Ісуса Назарянина, якого Бог засвідчив серед вас силою, чудами і знаками, що їх Бог зробив між вами через нього, як ви самі знаєте, —
  • Ізраїльтяни, послухайте мої слова: Ісус із Назарета був Чоловіком, Якого Бог прославив перед вами чудесами і знаменнями. Усе це Бог чинив серед вас Його руками. Ви й самі це знаєте.
  • отого (Ісуса), згідно з визначеною постановою і передбаченням Божим, ви видали і вбили руками беззаконних, прибивши до хреста;
  • Ісус був виданий вам з певною метою і передбаченням Божим. Але ви, руками лихих людей, вбили Його, розіп’явши на хресті.
  • його Бог воскресив, порвавши пута смерти, бо неможливо було, щоб вона держала його в своїй владі.
  • Бог звільнив Його від смертельних страждань і воскресив із мертвих, бо смерть не могла втримати Його.
  • Бо Давид про нього казав: Я бачив Господа передо мною завжди, бо він у мене по правиці, щоб я не захитався.
  • Адже ще Давид говорив про Нього:
    „Я завжди бачив Господа перед собою. Він незмінно праворуч від мене, щоб я був у безпеці.
  • Ось чому звеселилось моє серце і зрадів мій язик. До того й тіло моє відпочине в надії.
  • І через це радіє моє серце і вуста мої радіють, і тіло моє буде жити з надією, тому що не залишиш Ти мою душу у країні мертвих,[4] Ти не даси Своєму Святому [5] зазнати тління.
  • Бо ти не зоставиш душі моєї в аді і не даси твоєму святому бачити зітління.
  • Ти дав мені дороги життя знати; сповниш мене радощами перед твоїм видом.
  • Ти відкрив мені дороги життя. Ти наповниш мене радістю у присутності Своїй”».
  • Мужі брати! Дозвольте мені сміло вам сказати про патріярха Давида, що помер і був похований, і гріб його у нас по цей день.
  • «Брати мої, — продовжував Петро, — я можу розповісти вам довірчо про Давида, нашого патріарха. Він помер і був похований. Могила його тут із нами й сьогодні.
  • Але, бувши пророком і знавши, що Бог клятвою йому поклявся посадити на його престолі потомка з його лона,
  • Але він був пророком і знав, що Бог пообіцяв йому посадити на його трон одного з Давидових нащадків.[6]
  • він предвидів і говорив про Христове воскресіння, що ані його душа не була зоставлена в аді, ані його тіло не бачило зітління.
  • Він дивився в майбутнє, маючи на увазі Ісусове воскресіння, коли говорив:
    „Душа Його не залишиться в країні мертвих, і тіло Його не зазнає тління”.
  • Оцього Ісуса Бог воскресив, — ми всі цьому свідки.
  • Бог воскресив Ісуса, і всі ми були свідками цього.
  • Він, отже, вознесений Божою правицею, одержав від Отця обіцяного Святого Духа й вилив його: ось воно те, що ви бачите й чуєте.
  • Ісус був вознесений на Небеса і зараз знаходиться по праву руку від Бога. Христос одержав обіцяний Дух Святий від Отця, і пролив його неначе дощ. Саме це ви зараз бачите і чуєте.
  • Давид бо не зійшов на небо, сам же він каже: Господь мовив Владиці моєму: Сядь праворуч мене,
  • Адже Давид не вознісся на Небеса, але сам він говорив:
    „Господь мовив до Господа мого: „Сядь по праву руку від Мене, доки не покладу Я ворогів Твоїх Тобі підніжком [7]””.
  • поки не покладу ворогів твоїх підніжком ніг твоїх.
  • Нехай, отже, ввесь дім Ізраїля напевно знає, що Бог зробив Господом і Христом оцього Ісуса, якого ви розіп'яли.»
  • Ось чому нехай весь Ізраїль знає напевно: Бог зробив Ісуса, Якого ви розіп’яли, водночас і Господом, і Христом!»
  • Почувши це, вони розжалобилися серцем і сказали до Петра й до інших апостолів: «Що нам робити, мужі брати?»
  • Почувши це, люди були дуже засмучені. Вони запитали Петра й інших апостолів: «Браття, що нам робити?»
  • Петро ж до них: «Покайтесь», каже, «і нехай кожний з вас охриститься в ім'я Ісуса Христа на відпущення гріхів ваших, і ви приймете дар Святого Духа.
  • Петро відповів їм: «Покайтеся! Тоді нехай кожний з вас охреститься в ім’я Ісуса Христа на прощення ваших гріхів. І тоді ви приймете Дар Святого Духа.
  • Для вас бо ця обітниця і для дітей ваших та й для всіх тих, що далеко, скільки б їх покликав Господь, наш Бог.»
  • Бо ця обітниця для вас і для ваших дітей, і для всіх, хто далеко. Це обітниця для всіх, кого Господь Бог наш кличе до Себе».
  • І ще іншими багатьма словами він свідчив їм та умовляв їх: «Рятуйтеся від цього лукавого поріддя.»
  • І ще багато чого говорив Петро, застерігаючи людей, і молив їх: «Рятуйтеся від цього лукавого роду!»
  • Ті ж, що прийняли його слово, охристились, і того дня до них пристало яких три тисячі душ.
  • Хто сприйняв Петрове послання, той охрестився. Близько трьох тисяч людей додалося до числа віруючих того дня.
  • Вони постійно перебували в апостольській науці та спільності, на ламанні хліба й молитвах.
  • Віруючі присвячували життя своє вивченню вчення апостолів. Вони їли разом [8] і молилися разом.
  • І страх напав на кожну душу: багато було чудес і знаків, що їх апостоли робили.
  • Пошана до Бога перебувала в серці кожного з них, й багато чудес і знамень чинили апостоли.
  • Всі віруючі були вкупі й усе мали спільним.
  • Всі віруючі були разом і ділилися всім, що мали.
  • Вони продавали свої маєтки та достатки й роздавали їх усім, як кому чого треба було.
  • Вони продавали своє майно і власність, та розподіляли їх між усіма за потребою кожного.
  • Щодня вони однодушно перебували у храмі, ламали по домах хліб і споживали харчі з радістю і в простоті серця;
  • Щодня вони всім товариством зустрічалися в Храмі. В вдома вони розламували хліб і їли разом. І були вони щасливі й щирі серцями.
  • хвалили Бога і втішалися любов'ю всього люду. Господь же додавав щодня (до церкви) тих, що спасалися.
  • Віруючі славили Бога і втішалися з того, що всі люди добре ставилися до них, й щодня Господь додавав до їхньої спільноти тих, хто спаслися.

  • ← (Дії 1) | (Дії 3) →

    Історія оновлень Історія оновлень

    © UA biblenet - 2025