Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Хоменка
New International Version
А як утихомирився заколот Павло скликав до себе учнів, утішив їх і, попрощавшися з ними, вибрався в дорогу до Македонії.
Through Macedonia and Greece
When the uproar had ended, Paul sent for the disciples and, after encouraging them, said goodbye and set out for Macedonia.
When the uproar had ended, Paul sent for the disciples and, after encouraging them, said goodbye and set out for Macedonia.
Пройшовши через ті країни й підбадьоривши там вірних багатьма словами, він прибув у Грецію,
He traveled through that area, speaking many words of encouragement to the people, and finally arrived in Greece,
де перебув три місяці. Юдеї вчинили проти нього змову, саме як він збирався відплисти в Сирію, і він вирішив повернутись через Македонію.
where he stayed three months. Because some Jews had plotted against him just as he was about to sail for Syria, he decided to go back through Macedonia.
Разом з ним пішов Сопатр, син Пірра, з Верії, Аристарх та Секунд із Солуня, Гай з Дерби та Тимотей, а й азіяти Тихик та Трофим.
He was accompanied by Sopater son of Pyrrhus from Berea, Aristarchus and Secundus from Thessalonica, Gaius from Derbe, Timothy also, and Tychicus and Trophimus from the province of Asia.
ми ж відплили від Филиппів після днів Опрісноків і за п'ять день прибули до них у Тріаду, де ми сім день перебули.
But we sailed from Philippi after the Festival of Unleavened Bread, and five days later joined the others at Troas, where we stayed seven days.
А першого дня тижня, як ми зібралися, щоб хліб ламати, Павло, що мав вибратися в дорогу наступного дня, розмовляв з ними і затягнув бесіду до півночі.
Eutychus Raised From the Dead at Troas
On the first day of the week we came together to break bread. Paul spoke to the people and, because he intended to leave the next day, kept on talking until midnight.
On the first day of the week we came together to break bread. Paul spoke to the people and, because he intended to leave the next day, kept on talking until midnight.
Було ж у горниці, де ми зібралися, світичів досить.
There were many lamps in the upstairs room where we were meeting.
Один юнак, Євтих на ім'я, сів на вікні, і коли Павло говорив задовго, його огорнув глибокий сон, і він зо сну схилився додолу, упав наниз із третього поверху, і його підняли мертвим.
Seated in a window was a young man named Eutychus, who was sinking into a deep sleep as Paul talked on and on. When he was sound asleep, he fell to the ground from the third story and was picked up dead.
Павло зійшов додолу, припав до нього, обнявши, і мовив: «Не тривожтесь, бо його душа в ньому.»
Paul went down, threw himself on the young man and put his arms around him. “Don’t be alarmed,” he said. “He’s alive!”
Потім зійшов на гору, ламав хліб і їв. Довго вів він бесіду, аж до світанку, і лиш тоді пустився у дорогу.
Then he went upstairs again and broke bread and ate. After talking until daylight, he left.
А хлопця привели живого і втішились безмірно.
The people took the young man home alive and were greatly comforted.
А ми наперед пішли до корабля, і поплили в Ассос, звідки ми мали взяти Павла; бо так він був наказав, бажаючи сам простувати суходолом.
Paul’s Farewell to the Ephesian Elders
We went on ahead to the ship and sailed for Assos, where we were going to take Paul aboard. He had made this arrangement because he was going there on foot.
We went on ahead to the ship and sailed for Assos, where we were going to take Paul aboard. He had made this arrangement because he was going there on foot.
Коли ж він зійшовся з нами в Ассосі, ми взяли його й прибули в Мітилену.
When he met us at Assos, we took him aboard and went on to Mitylene.
На другий день ми відпливли звідти і, попливши проти Хіосу, причалили до Самосу, а далі, наступного дня прибули в Мілет.
The next day we set sail from there and arrived off Chios. The day after that we crossed over to Samos, and on the following day arrived at Miletus.
Бо Павло вирішив плисти попри Ефес, щоб не баритися в Азії; поспішав бо, щоб, по змозі, на день П'ятидесятниці бути в Єрусалимі.
Paul had decided to sail past Ephesus to avoid spending time in the province of Asia, for he was in a hurry to reach Jerusalem, if possible, by the day of Pentecost.
З Мілету він послав у Ефес і прикликав пресвітерів Церкви.
From Miletus, Paul sent to Ephesus for the elders of the church.
Коли ж вони прийшли до нього, він до них промовив: «Ви знаєте, як з першого дня, коли я вступив у Азію, увесь час поводився я з вами,
When they arrived, he said to them: “You know how I lived the whole time I was with you, from the first day I came into the province of Asia.
служивши Господеві в повній покорі, в сльозах та у напастях, що їх я зазнав від підступів юдейських;
I served the Lord with great humility and with tears and in the midst of severe testing by the plots of my Jewish opponents.
як я не ухилявся ні від чого, що могло бути вам корисним, щоби вам звіщати та навчати прилюдно і по домах,
You know that I have not hesitated to preach anything that would be helpful to you but have taught you publicly and from house to house.
засвідчуючи юдеям та грекам, щоб повернулися до Бога й увірували в Господа нашого Ісуса.
I have declared to both Jews and Greeks that they must turn to God in repentance and have faith in our Lord Jesus.
І ось тепер, зв'язаний Духом, я йду в Єрусалим, не відаючи, що там мене спіткає,
“And now, compelled by the Spirit, I am going to Jerusalem, not knowing what will happen to me there.
— тільки, що Дух Святий мені свідчить у кожнім місті, кажучи, що мене кайдани і муки чекають.
I only know that in every city the Holy Spirit warns me that prison and hardships are facing me.
Та я життя моє ні за що вважаю, щоби лише закінчити шлях свій і службу, що я прийняв від Господа Ісуса, — звіщати Євангелію Божої благодаті.
However, I consider my life worth nothing to me; my only aim is to finish the race and complete the task the Lord Jesus has given me — the task of testifying to the good news of God’s grace.
І ось тепер я знаю, що ви не бачитимете вже більше обличчя мого, ви всі, між якими я пройшов, проповідуючи Царство.
“Now I know that none of you among whom I have gone about preaching the kingdom will ever see me again.
Тому й свідкую перед вами нині, що я — чистий від крови всіх.
Therefore, I declare to you today that I am innocent of the blood of any of you.
Я бо не ухилявся вам об'явити всю волю Божу.
For I have not hesitated to proclaim to you the whole will of God.
Зважайте на самих себе й на все стадо, над яким Дух Святий поставив вас єпископами, щоб пасли Церкву Божу, що її він придбав кров'ю власною.
Я знаю, що по моїм відході ввійдуть поміж вас вовки хижі, які не щадитимуть стада.
I know that after I leave, savage wolves will come in among you and will not spare the flock.
Та й з-поміж вас самих повстануть люди, що говоритимуть погубні речі, щоб потягнути за собою учнів.
Even from your own number men will arise and distort the truth in order to draw away disciples after them.
Тому чувайте, пригадуйте собі, що я три роки, ніч і день, не переставав кожного з вас із сльозами наводити на розум.
So be on your guard! Remember that for three years I never stopped warning each of you night and day with tears.
А тепер передаю вас Богові і слову його благодаті, що може збудувати й дати вам спадщину між усіма освяченими.
“Now I commit you to God and to the word of his grace, which can build you up and give you an inheritance among all those who are sanctified.
Ні срібла, ні золота, ані одежі я не вимагав ні від кого.
I have not coveted anyone’s silver or gold or clothing.
Ви самі знаєте, що моїм потребам і тих, які зо мною, служили оці руки.
You yourselves know that these hands of mine have supplied my own needs and the needs of my companions.
У всьому я показав вам, що, так працюючи, треба допомагати слабосильним і пам'ятати слова Господа Ісуса, що сам сказав: «Більше щастя — давати, ніж брати.»
In everything I did, I showed you that by this kind of hard work we must help the weak, remembering the words the Lord Jesus himself said: ‘It is more blessed to give than to receive.’ ”
Промовивши це, він упав на коліна і з усіма ними почав молитися.
When Paul had finished speaking, he knelt down with all of them and prayed.
Усі тоді ревно заридали і, припавши Павлові на шию, цілували його,
They all wept as they embraced him and kissed him.