Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання  
Переклад Хоменка
Переклад Турконяка
А як утихомирився заколот Павло скликав до себе учнів, утішив їх і, попрощавшися з ними, вибрався в дорогу до Македонії.
            Коли колотнеча вгамувалася, Павло скликав учнів, потішив і поцілував їх, та й вибрався йти до Македонії.
            Пройшовши через ті країни й підбадьоривши там вірних багатьма словами, він прибув у Грецію,
            Пройшовши ті краї й підбадьоривши тамтешніх багатьма виступами, він прибув до Греції
            де перебув три місяці. Юдеї вчинили проти нього змову, саме як він збирався відплисти в Сирію, і він вирішив повернутись через Македонію.
            і прожив там три місяці. Оскільки юдеї вчинили змову проти нього, коли він хотів відплисти до Сирії, то він надумав повернутися через Македонію.
            Разом з ним пішов Сопатр, син Пірра, з Верії, Аристарх та Секунд із Солуня, Гай з Дерби та Тимотей, а й азіяти Тихик та Трофим.
            З ним пішов [аж до Азії] син Пірра Сопатер з Вереї, солуняни Аристарх і Секунд, дервієць Гай, Тимофій та азійці Тихик і Трохим.
            ми ж відплили від Филиппів після днів Опрісноків і за п'ять день прибули до них у Тріаду, де ми сім день перебули.
            а ми відпливли після днів Опрісноків із Филип і прибули до них через п’ять днів у Троаду, де прожили сім днів.
            А першого дня тижня, як ми зібралися, щоб хліб ламати, Павло, що мав вибратися в дорогу наступного дня, розмовляв з ними і затягнув бесіду до півночі.
            Першого ж дня тижня, коли ми зібралися для ламання хліба, Павло промовляв до них і, бажаючи відбути наступного дня, затягнув слово до півночі.
            Було ж у горниці, де ми зібралися, світичів досить.
            У горниці, де ми зібралися, було багато світильників.
            Один юнак, Євтих на ім'я, сів на вікні, і коли Павло говорив задовго, його огорнув глибокий сон, і він зо сну схилився додолу, упав наниз із третього поверху, і його підняли мертвим.
            А один юнак на ім’я Євтих сидів на підвіконні. Оскільки Павло довго промовляв. Його здолав глибокий сон. Зморений сном, він упав додолу з третього поверху; його підняли мертвим.
            Павло зійшов додолу, припав до нього, обнявши, і мовив: «Не тривожтесь, бо його душа в ньому.»
            Зійшовши, Павло припав до нього, обняв і сказав: Не тривожтеся, бо його душа в ньому!
            Потім зійшов на гору, ламав хліб і їв. Довго вів він бесіду, аж до світанку, і лиш тоді пустився у дорогу.
            Повернувшись, він переломив хліб і спожив, і довго промовляв, аж до світанку, а після того відбув.
            А ми наперед пішли до корабля, і поплили в Ассос, звідки ми мали взяти Павла; бо так він був наказав, бажаючи сам простувати суходолом.
            Ми ж, прийшовши до корабля, відпливли до Асона, маючи намір звідти взяти Павла, — він так нам наказав, тому що сам бажав іти пішки.
            Коли ж він зійшовся з нами в Ассосі, ми взяли його й прибули в Мітилену.
            Коли ж він приєднався до нас у Асоні, ми взяли його, та й прибули до Мітилени;
            На другий день ми відпливли звідти і, попливши проти Хіосу, причалили до Самосу, а далі, наступного дня прибули в Мілет.
            наступного дня ми відпливли звідти і причалили напроти Хіоса. А через день відпливли до Самоса [і, перебувши в Трогилії], наступного дня прибули до Мілета,
            Бо Павло вирішив плисти попри Ефес, щоб не баритися в Азії; поспішав бо, щоб, по змозі, на день П'ятидесятниці бути в Єрусалимі.
            оскільки Павло надумав обминути Ефес, щоб не затриматися в Азії, бо він поспішав, аби при можливості бути в Єрусалимі на день П’ятидесятниці.
            З Мілету він послав у Ефес і прикликав пресвітерів Церкви.
            А з Мілета, пославши в Ефес, він закликав пресвітерів Церкви.
            Коли ж вони прийшли до нього, він до них промовив: «Ви знаєте, як з першого дня, коли я вступив у Азію, увесь час поводився я з вами,
            Коли вони прибули до нього, він промовив до них: Ви знаєте, що з першого дня, відколи прийшов до Азії, я перебував з вами весь час,
            служивши Господеві в повній покорі, в сльозах та у напастях, що їх я зазнав від підступів юдейських;
            служачи Господу з усією покірливістю, зі слізьми та випробуваннями, яких зазнав через змови юдеїв;
            як я не ухилявся ні від чого, що могло бути вам корисним, щоби вам звіщати та навчати прилюдно і по домах,
            я не ухилявся ні від чого, що вам корисне, аби говорити вам і навчати вас прилюдно і по домах,
            засвідчуючи юдеям та грекам, щоб повернулися до Бога й увірували в Господа нашого Ісуса.
            засвідчуючи юдеям і грекам покаяння перед Богом і віру в Господа нашого Ісуса.
            І ось тепер, зв'язаний Духом, я йду в Єрусалим, не відаючи, що там мене спіткає,
            І ось тепер я, зв’язаний Духом, іду в Єрусалим, не знаючи, що там мене спіткає,
            — тільки, що Дух Святий мені свідчить у кожнім місті, кажучи, що мене кайдани і муки чекають.
            проте Святий Дух у кожному місці свідчить мені, кажучи, що мене очікують кайдани та муки.
            Та я життя моє ні за що вважаю, щоби лише закінчити шлях свій і службу, що я прийняв від Господа Ісуса, — звіщати Євангелію Божої благодаті.
            Але Я [ні про що не турбуюся] і не дорожу [своєю] душею, лише б [з радістю] закінчити свою дорогу та служіння, яке я одержав від Господа Ісуса: засвідчити Радісну Звістку Божої благодаті!
            І ось тепер я знаю, що ви не бачитимете вже більше обличчя мого, ви всі, між якими я пройшов, проповідуючи Царство.
            І ось тепер я знаю, що більше не побачите мого обличчя всі ви, між якими я ходив, проповідуючи [Боже] Царство.
            Тому й свідкую перед вами нині, що я — чистий від крови всіх.
            Тому свідчу вам сьогодні, що я чистий від крові всіх!
            Я бо не ухилявся вам об'явити всю волю Божу.
            Адже я не ухилявся від того, щоб об’явити вам усю Божу волю.
            Зважайте на самих себе й на все стадо, над яким Дух Святий поставив вас єпископами, щоб пасли Церкву Божу, що її він придбав кров'ю власною.
            Пильнуйте себе та всю отару, в якій вас Дух Святий поставив єпископами, щоби пасти Церкву [Господа і] Бога, яку Він придбав Своєю кров’ю.
            Я знаю, що по моїм відході ввійдуть поміж вас вовки хижі, які не щадитимуть стада.
            [Бо] я знаю, що після мого відходу прийдуть до вас хижі вовки, які не будуть щадити отари.
            Та й з-поміж вас самих повстануть люди, що говоритимуть погубні речі, щоб потягнути за собою учнів.
            І з-поміж вас самих постануть мужі, які будуть говорити перекручене, аби потягти учнів слідом за собою.
            Тому чувайте, пригадуйте собі, що я три роки, ніч і день, не переставав кожного з вас із сльозами наводити на розум.
            Тому пильнуйте, пам’ятаючи, що я зі слізьми три роки, день і ніч, не переставав навчати кожного з вас.
            А тепер передаю вас Богові і слову його благодаті, що може збудувати й дати вам спадщину між усіма освяченими.
            І тепер доручаю вас Богові та Слову Його благодаті, яке може збудувати й дати спадщину між усіма освяченими.
            Ні срібла, ні золота, ані одежі я не вимагав ні від кого.
            Срібла, золота чи одягу я не жадав ні від кого.
            Ви самі знаєте, що моїм потребам і тих, які зо мною, служили оці руки.
            Самі знаєте, що моїм потребам і тим, хто був зі мною, послужили ось ці руки.
            У всьому я показав вам, що, так працюючи, треба допомагати слабосильним і пам'ятати слова Господа Ісуса, що сам сказав: «Більше щастя — давати, ніж брати.»
            Я вам увесь час показував, що так працюючи, треба захищати немічних і згадувати слова Господа Ісуса, Який Сам сказав: Блаженніше давати, ніж брати!
            Промовивши це, він упав на коліна і з усіма ними почав молитися.
            Промовивши це, він опустився на коліна та помолився з ними всіма.
            Усі тоді ревно заридали і, припавши Павлові на шию, цілували його,
            Великий же був плач усіх! Припадаючи Павлові до шиї, вони цілували його,