Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Хоменка
New Living Translation
Врятувавшися, ми довідалися, що острів зветься Мальта.
Paul on the Island of Malta
Once we were safe on shore, we learned that we were on the island of Malta.
Once we were safe on shore, we learned that we were on the island of Malta.
Тубільці поводилися з нами з неабияким милосердям: вони нас прийняли коло вогню, що його були запалили з-за дощу, який саме йшов, та задля холоду.
The people of the island were very kind to us. It was cold and rainy, so they built a fire on the shore to welcome us.
Коли ж Павло назбирав жмут хмизу й поклав на вогонь, змія, з приводу жару, вискочила та вчепилася до руки його.
As Paul gathered an armful of sticks and was laying them on the fire, a poisonous snake, driven out by the heat, bit him on the hand.
Якже побачили тубільці, що гадина звисає з руки його, говорили між собою: «Цей чоловік напевно вбивця; він урятувався від моря, але помста не дає йому жити.»
The people of the island saw it hanging from his hand and said to each other, “A murderer, no doubt! Though he escaped the sea, justice will not permit him to live.”
А він, скинувши у вогонь гадину, не зазнав ніякого лиха.
But Paul shook off the snake into the fire and was unharmed.
Вони гадали, що він спухне або впаде зненацька мертвим. Довго чекали та, бачачи, що нічого незвичайного з ним не сталося, змінили думку й почали говорити, що він — бог.
The people waited for him to swell up or suddenly drop dead. But when they had waited a long time and saw that he wasn’t harmed, they changed their minds and decided he was a god.
А був поблизу того місця маєток начальника острова, на ім'я Публій, що прийняв нас і гостив три дні ласкаво.
Near the shore where we landed was an estate belonging to Publius, the chief official of the island. He welcomed us and treated us kindly for three days.
Та якраз сталося, що батько Публія, хворий на гарячку й на червінку, лежав у ліжку. Павло ввійшов до нього, помолився і, поклавши на нього руки, оздоровив його.
As it happened, Publius’s father was ill with fever and dysentery. Paul went in and prayed for him, and laying his hands on him, he healed him.
Коли ж це сталось, теж інші на острові, які мали недуги, приходили й оздоровлялись.
Then all the other sick people on the island came and were healed.
Вони нас за те всякими почестями вшанували, а коли ми відпливали, понакладали все для нас необхідне.
As a result we were showered with honors, and when the time came to sail, people supplied us with everything we would need for the trip.
Після трьох місяців ми відпливли на олександрійськім кораблі, що перезимував на острові й мав ознаку Діоскурів.
Причаливши в Сиракузах, ми там перебули три дні.
Звідси, обпливши, прибули в Реґію. А по однім дні, через те, що знявся південний вітер, причалили на другий день у Путеолі,
де знайшли братів, які нас запросили перебувати в них сім день. Так прибули ми до Риму.
А звідтіля брати, довідавшись, що ми прибули, вийшли нам назустріч аж до Форуму Аппія та до Трьох Таверн. Побачивши їх, Павло подякував Богові і посмілішав.
І коли ввійшли у Рим, Павлові було дозволено жити окремо разом з вояком, який його стеріг.
When we arrived in Rome, Paul was permitted to have his own private lodging, though he was guarded by a soldier.
Через три дні Павло скликав до себе знатніших юдеїв. А як вони зійшлися, він до них промовив: «Я, мужі брати, нічого не зробив проти народу чи батьківських звичаїв, а всеж ув'язнено мене в Єрусалимі і передано в руки римлян.
Paul Preaches at Rome under Guard
Three days after Paul’s arrival, he called together the local Jewish leaders. He said to them, “Brothers, I was arrested in Jerusalem and handed over to the Roman government, even though I had done nothing against our people or the customs of our ancestors.
Вони, розсудивши мою справу, хотіли мене відпустити, бо в мені не було ніякої смертної вини.
The Romans tried me and wanted to release me, because they found no cause for the death sentence.
А що юдеї противилися тому, я був примушений покликатися на кесаря, — не щоб я хотів у чомусь народ мій оскаржити.
But when the Jewish leaders protested the decision, I felt it necessary to appeal to Caesar, even though I had no desire to press charges against my own people.
З отого приводу я покликав вас, щоб вас побачити й порозмовляти, бо то за надію Ізраїля мене заковано в оці кайдани.»
I asked you to come here today so we could get acquainted and so I could explain to you that I am bound with this chain because I believe that the hope of Israel — the Messiah — has already come.”
А ті йому сказали: «Ми ані листів про тебе не одержали з Юдеї, ані з братів ніхто не прийшов, і не звістив і не говорив про тебе щось лихе.
They replied, “We have had no letters from Judea or reports against you from anyone who has come here.
Однак, ми бажали б довідатися від тебе, що ти думаєш, бо про цю секту нам відомо, що їй спротивляються всюди.»
But we want to hear what you believe, for the only thing we know about this movement is that it is denounced everywhere.”
І призначивши йому день, прийшло їх більше до його домівки. Він викладав їм, свідчивши про Царство Боже, і переконував їх про Ісуса з закону Мойсея та пророків, — від ранку аж до вечора.
So a time was set, and on that day a large number of people came to Paul’s lodging. He explained and testified about the Kingdom of God and tried to persuade them about Jesus from the Scriptures. Using the law of Moses and the books of the prophets, he spoke to them from morning until evening.
Деяких переконували його слова, а деякі не йняли віри.
Some were persuaded by the things he said, but others did not believe.
І бувши в незгоді між собою, почали розходитися, коли Павло до них промовив лиш одне це слово: «Добре прорік був Святий Дух через пророка Ісаю до батьків ваших кажучи:
And after they had argued back and forth among themselves, they left with this final word from Paul: “The Holy Spirit was right when he said to your ancestors through Isaiah the prophet,
Піди до цього народу і скажи: Ви слухатимете вухами, і не зрозумієте, дивитиметесь очима, і не побачите.
‘Go and say to this people:
When you hear what I say,
you will not understand.
When you see what I do,
you will not comprehend.
When you hear what I say,
you will not understand.
When you see what I do,
you will not comprehend.
Бо серце цього народу затовстіло й вони вухами тяжко чули, і очі свої зажмурили, щоб часом не бачити очима, і вухами щоб не чути, щоб не зрозуміти серцем і не навернутись, та щоб я не оздоровив їх.
Нехай, отже, буде вам відомо, що це спасіння Боже було послане поганам: і вони почують.»
Павло перебув повних два роки в найнятій хаті та приймав усіх, що приходили до нього,