Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Хоменка
Переклад Турконяка
Один чоловік, на ім'я Ананія, з своєю жінкою Сафірою продав маєток
А один чоловік на ім’я Ананій зі своєю дружиною Сапфірою продав маєток
і сховав дещо з ціни, — а знала про те і його жінка; решту ж приніс і поклав у ногах апостолів.
і приховав частину грошей — про це знала й дружина, — а якусь частину приніс і поклав біля ніг апостолів.
Тоді Петро сказав: «Ананіє, чому то сатана наповнив твоє серце, щоб обманути Святого Духа і ховати частину ціни поля?
Петро сказав: Ананію, як це так, що сатана наповнив твоє серце, щоб обманути Святого Духа й приховати частину вартості поля?
Хіба те, що ти мав, не твоє було, і коли його продав, гроші не були у твоїй владі? Чому ж ото ти зважився у своєму серці на той учинок? Ти обманув не людей, а Бога.»
Невже воно не твоє було? Хіба продане не було у твоїй владі? Навіщо ти поклав це діло у своє серце? Ти ж сказав неправду не людям, а Богові!
Почувши ці слова, Ананія впав та й умер. І страх великий огорнув усіх тих, що чули те.
Почувши це, Ананій упав і помер. І найшов великий страх на всіх, хто це почув.
Тоді молодші встали, обгорнули його, взяли набік і поховали.
Юнаки встали, обгорнули його, винесли й поховали.
Через яких може три години, не знаючи, що сталося, увійшла його жінка.
Коли минуло зо три години, прийшла його дружина, ще не знаючи того, що трапилося.
Озвався Петро до неї: «Скажи мені, чи ви за стільки то були продали поле?» Вона відповіла: «Так, за стільки.»
Петро промовив до неї: Скажи мені, чи за стільки ви продали поле? Вона відповіла: Так, за стільки.
Тоді Петро до неї: «Як то, що ви змовилися, щоб спокушувати Господнього Духа? Ось ноги тих, що поховали твого чоловіка на порозі, вони й тебе винесуть.»
А Петро до неї: Як це сталося, що ви змовилися випробовувати Господнього Духа? Ось при дверях ті, які поховали твого чоловіка, — і тебе винесуть!
І вмить вона впала йому в ноги та й умерла. Хлопці ж увійшли й застали її мертву, і, винісши, поховали біля її чоловіка.
Упала й вона одразу біля його ніг і померла. Юнаки, увійшовши, виявили її мертвою; винесли й поховали біля її чоловіка.
Великий страх обняв усю Церкву і всіх, що чули про те.
І великий страх напав на всю Церкву, на всіх, хто це чув.
Руками апостолів робилося багато знаків і чудес у народі. Усі вони перебували однодушно у притворі Соломона,
Руками апостолів у народі здійснювалися численні ознаки та чудеса. І всі однодушно перебували в притворі Соломона.
і ніхто сторонній не насмілювався до них пристати; однак народ хвалив їх вельми.
Ніхто зі сторонніх не наважувався приєднатися до них, але народ їх величав.
Віруючих дедалі більше й більше приставало до Господа, сила жінок і чоловіків;
Віруючих у Господа множилося — багато чоловіків та жінок.
так, що й на вулиці виносили недужих і клали на постелях і на ліжках, щоб, як ітиме Петро, бодай тінь його на когонебудь з них упала.
Недужих виносили на роздоріжжя і клали на носилках і постелях, щоб, як проходить Петро, хоч тінь його впала на декого з них.
Сила людей збиралась навіть з довколишніх міст Єрусалиму, несучи хворих та тих, що їх мучили нечисті духи, і вони всі видужували.
Багато людей сходилося з довколишніх міст до Єрусалима; вони приносили недужих і тих, які страждали від злих духів. Усі вони одужували.
Устав тоді первосвященик і всі ті, що були з ним, — то була секта садукеїв, — і, повні заздрощів,
Піднявся первосвященик і всі його прибічники із садукейської течії, — вони наповнилися заздрощами,
наклали руки на апостолів і вкинули їх до громадської в'язниці.
наклали [свої] руки на апостолів і посадили їх у громадську в’язницю.
Але вночі ангел Господень відчинив двері в'язниці й, вивівши їх, мовив:
Та ангел Господній уночі відчинив двері в’язниці, вивів їх і сказав:
«Ідіть і, ставши в храмі, говоріть до народу всі слова життя цього.»
Ідіть, ставайте у храмі й кажіть народові всі слова цього життя!
Почувши це, вони удосвіта ввійшли у храм і почали навчати. Тим часом прийшов первосвященик і ті, що були з ним, скликали синедріон і всіх старших синів Ізраїля і послали у в'язницю привести їх.
Почувши це, вони пішли вдосвіта до храму й навчали. Тим часом первосвященик і ті, котрі з ним, прийшовши, скликали синедріон, усіх старших з-поміж синів Ізраїля і послали до в’язниці, щоб їх привести.
Та як слуги прибули, не знайшли їх у в'язниці і, повернувшися, оповіли:
Слуги пішли, та у в’язниці їх не знайшли. Повернувшись, сповістили,
«В'язницю ми знайшли замкнену з усякою безпекою і сторожів на варті при дверях, та, відчинивши, всередині ми не знайшли нікого.»
кажучи, що в’язницю знайшли ретельно замкненою, з охороною, яка стояла перед дверима. Але, відчинивши, усередині вони нікого не знайшли.
Почувши ці слова, наставник храму і перовосвященики збентежилися, (не знаючи), що воно могло статися.
Коли почули ці слова [священик], начальник охорони храму та первосвященики, то дивувалися, як це все могло статися.
Аж тут прибув хтось і звістив: «Он ті мужі, яких ви вкинули у в'язницю, стоять у храмі і народ навчають.»
Тут прийшов хтось і сповістив їм, що мужі, яких вони посадили до в’язниці, перебувають у храмі, стоять і навчають народ.
Тоді наставник пішов із слугами, привів їх, та не насильно, боялись бо народу, щоб не побив їх камінням.
Тоді начальник охорони пішов зі слугами, привів їх без застосування сили, бо боялися народу, щоб не побив їх камінням.
Привівши їх, поставили перед синедріоном, а первосвященик спитав їх:
Привівши, вони поставили їх у синедріоні. І первосвященик запитав їх,
«Чи ж ми не були вам заборонили строго цим ім'ям не навчати? І ось ви вашою наукою сповнили Єрусалим і хочете навести на нас кров цього чоловіка!»
кажучи: Чи не з погрозою заборонили ми вам навчати в це Ім’я? А ви наповнили Єрусалим вашою наукою і хочете навести на нас кров цього Чоловіка?
Озвавшись тут Петро й апостоли, сказали: «Слухатися слід більше Бога, ніж людей!
Та Петро й апостоли у відповідь сказали: Потрібно більше слухатися Бога, ніж людей!
Бог батьків наших воскресив Ісуса, якого ви вбили, повісивши на дереві.
Бог батьків наших воскресив Ісуса, Якого ви вбили, повісивши на дереві.
Його Бог підняв правицею своєю, як князя і Спаса, щоб дати Ізраїлеві покаяння і відпущення гріхів.
Бог підняв Його Своєю правицею як Князя і Спасителя, щоби дати Ізраїлеві покаяння і прощення гріхів.
І ми свідки цих подій, і Дух Святий, що його Бог дав тим, які йому коряться.»
І ми та Дух Святий, Якого дав Бог тим, хто кориться Йому, є [Його] свідками щодо цих слів!
Почувши це, вони розлютилися і задумали їх убити.
Почувши це, вони лютували і змовлялися їх убити.
Тоді один фарисей, на ім'я Гамалиїл, законовчитель, поважаний усім народом, устав серед синедріону, повелів вивести на хвилину людей,
Та один фарисей у синедріоні на ім’я Гамалиїл, — законовчитель, шанований усім народом, — уставши, наказав, щоб апостолів вивели на короткий час,
і сказав до них: «Мужі ізраїльські! Зважайте на те, що маєте робити цим людям.
а їм сказав: Мужі ізраїльські, поміркуйте між собою щодо цих людей, що ото хочете з ними зробити.
Останніми цими днями встав був Тевда і казав, що він хтось великий; до нього пристало яких чотириста чоловіка; його вбито, й усі, що за ним тягнули, розпорошилися і зійшли нінащо.
Недавно об’явився Тевда, кажучи, що він є кимось, — до нього пристало щось із чотириста людей. Він був убитий, і всі, котрі вірили в нього, розсіялися і зійшли на ніщо.
А після цього, під час перепису, устав був Юда галилейський і потягнув народ за собою, але й він загинув, і всі ті, що за ним тягнули, були розігнані.
Після нього під час перепису об’явився галилеєць Юда, потягнувши за собою [чимало] народу. І він також загинув, а всі, хто слухав його, розпорошилися.
Отож, я нині кажу вам: Зоставте тих людей, лишіть їх, бо коли від людей цей задум чи ця справа, вона сама собою розпадеться.
І нині кажу вам: відступіться від цих людей і залишіть їх. Бо якщо цей задум і ця справа від людей, — вона загине;
Коли ж від Бога, ви не здолієте звести їх зо світу, — щоб ви часом не стали противниками Бога.» Послухалися вони його ради.
якщо ж від Бога, то ви не зможете зруйнувати її, — щоби часом не стати вам богоборцями! Тож вони послухали його,
І, прикликавши апостолів, вибили їх і, заборонивши говорити в ім'я Ісуса, відпустили.
і, покликавши апостолів, побили їх, пригрозили не говорити в Ім’я Ісуса й відпустили.
Вийшли апостоли з синедріону, раді, що удостоїлися перенести зневагу за ім'я Ісуса.
А вони вийшли із синедріону, радіючи, що за Ім’я Господа [Ісуса] удостоїлися прийняти зневагу.