Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Хоменка
New Living Translation
«Потім повернулись ми й рушили в пустиню, шляхом до Червоного моря, як велів мені Господь, і обходили довго гори Сеїр.
Годі вам ходити навкруги цих гір, поверніть на північ.
‘You have been wandering around in this hill country long enough; turn to the north.
Ти ж повели людям: Оце маєте перейти край братів ваших, синів Ісава, що живуть у Сеїрі. Вони боятимуться вас, ви однак уважайте.
Give these orders to the people: “You will pass through the country belonging to your relatives the Edomites, the descendants of Esau, who live in Seir. The Edomites will feel threatened, so be careful.
Не задирайтеся з ними; бо не дам вам ні п'яді їхньої землі, тому що Сеїр-гори віддав я Ісавові на власність.
Do not bother them, for I have given them all the hill country around Mount Seir as their property, and I will not give you even one square foot of their land.
Харчі купите в них за гроші, щоб ви мали що їсти, та й води придбаєте в них за гроші, щоб мали що пити.
If you need food to eat or water to drink, pay them for it.
Бо Господь, Бог твій, благословив тебе в усякім ділі рук твоїх, піклувався твоєю мандрівкою по тій великій пустині: ось уже сорок років Господь, Бог твій, був з тобою; нічого не бракувало тобі.
For the LORD your God has blessed you in everything you have done. He has watched your every step through this great wilderness. During these forty years, the LORD your God has been with you, and you have lacked nothing.”’
І пройшли, поодаль від наших братів, синів Ісава, що живуть у Сеїрі; звернувши з шляху на Араву, на Елат і на Еціон-Гевер, ми пустилися дорогою в Моав-пустиню.
“So we bypassed the territory of our relatives, the descendants of Esau, who live in Seir. We avoided the road through the Arabah Valley that comes up from Elath and Ezion-geber.
“Then as we turned north along the desert route through Moab,
“Then as we turned north along the desert route through Moab,
І промовив до мене Господь: Не зачіпай Моава й не починай війни з ним, бо не дам тобі ні клаптика з їхньої землі в посідання; я віддав бо Ар синам Лота в посілість.
the LORD warned us, ‘Do not bother the Moabites, the descendants of Lot, or start a war with them. I have given them Ar as their property, and I will not give you any of their land.’”
Спершу там жили емії, люд великий, численний і дебелий, як анакії;
(A race of giants called the Emites had once lived in the area of Ar. They were as strong and numerous and tall as the Anakites, another race of giants.
за рефаїв уважали їх, як і анакіїв; моавитяни ж звуть їх еміями.
Both the Emites and the Anakites are also known as the Rephaites, though the Moabites call them Emites.
А в Сеїрі жили спершу хорії; їх вигнали були сини Ісава й винищили перед собою, оселившись на їхньому місці, так, як це зробив Ізраїль у землі, що її дав йому Господь у посілість.
In earlier times the Horites had lived in Seir, but they were driven out and displaced by the descendants of Esau, just as Israel drove out the people of Canaan when the LORD gave Israel their land.)
Тож вставайте й переправляйтеся через потік Зеред. І ми перейшли потік Зеред.
Moses continued, “Then the LORD said to us, ‘Get moving. Cross the Zered Brook.’ So we crossed the brook.
Того ж часу, що йшли ми від Кадеш Барне, аж поки перейшли потік Зеред, було 38 років, поки не зник із табору ввесь рід вояків, як поклявсь був їм Господь.
“Thirty-eight years passed from the time we first left Kadesh-barnea until we finally crossed the Zered Brook! By then, all the men old enough to fight in battle had died in the wilderness, as the LORD had vowed would happen.
Сама рука Господня була проти них, щоб вигубити їх із табору дощенту.
The LORD struck them down until they had all been eliminated from the community.
І коли всі придатні до війни люди повимирали з-поміж народу,
“When all the men of fighting age had died,
Ти збираєшся сьогодні перейти через границю Моава, тобто Ар,
‘Today you will cross the border of Moab at Ar
і наблизитися проти синів Аммона; не зачіпай їх, ані не починай війни з ними, бо не дам тобі нічого в посідання з землі синів Аммона: я віддав її синам Лота в посілість.
and enter the land of the Ammonites, the descendants of Lot. But do not bother them or start a war with them. I have given the land of Ammon to them as their property, and I will not give you any of their land.’”
Ця земля теж уважалась землею рефаїв, і рефаї жили в ній спершу; аммонії звуть їх замзумміями;
(That area was once considered the land of the Rephaites, who had lived there, though the Ammonites call them Zamzummites.
люд це великий, численний і дебелий, як анакії, та вигубив їх Господь перед аммоніями, які прогнали їх і оселились на їхньому місці.
They were also as strong and numerous and tall as the Anakites. But the LORD destroyed them so the Ammonites could occupy their land.
Так, як учинив був синам Ісава, що живуть у Сеїрі, знищивши перед ними хоріїв; ті прогнали їх і живуть досі на їх місці.
He had done the same for the descendants of Esau who lived in Seir, for he destroyed the Horites so they could settle there in their place. The descendants of Esau live there to this day.
Так само, як і аввіїв, що жили хуторами аж до Гази, винищили й оселились на їхніх місцях кафторії, що вийшли з Кафтору.
Тож уставайте, рушайте в дорогу і переходьте через потік Арнон: ось я віддаю тобі в руки Сихона, царя хешбонського, аморія, разом з його землею; починай підбій, іди війною на нього!
Moses continued, “Then the LORD said, ‘Now get moving! Cross the Arnon Gorge. Look, I will hand over to you Sihon the Amorite, king of Heshbon, and I will give you his land. Attack him and begin to occupy the land.
Нинішнього дня почну наводити твій жах і страх на всі народи під небесами; як тільки почують вістку про тебе, дрижатимуть і тремтітимуть перед тобою.
Beginning today I will make people throughout the earth terrified because of you. When they hear reports about you, they will tremble with dread and fear.’”
Тоді послав я посланців з Кедемот-пустині до Сихона, хешбонського царя, з мирними словами, кажучи:
Victory over Sihon of Heshbon
Moses continued, “From the wilderness of Kedemoth I sent ambassadors to King Sihon of Heshbon with this proposal of peace:
Дозволь мені перейти через твою землю; я йтиму тільки по дорозі, не звертаючи, ні праворуч, ні ліворуч.
‘Let us travel through your land. We will stay on the main road and won’t turn off into the fields on either side.
Харчі за гроші продаватимеш мені, щоб я мав що їсти, та й воду даватимеш мені за гроші, щоб я мав що пити. — Дай мені тільки перейти,
Sell us food to eat and water to drink, and we will pay for it. All we want is permission to pass through your land.
як це вчинили мені сини Ісава, що живуть в Сеїрі, і моавитяни, що живуть в Арі, поки не переправлюсь через Йордан у землю, що її Господь, Бог наш, хоче нам дати.
The descendants of Esau who live in Seir allowed us to go through their country, and so did the Moabites, who live in Ar. Let us pass through until we cross the Jordan into the land the LORD our God is giving us.’
Але Сихон, цар хешбонський, не захотів перепустити нас через свою землю, бо Господь, Бог твій, зробив його дух запеклим, а серце його твердим, щоб віддати його тобі в руки, як воно і е сьогодні.
“But King Sihon of Heshbon refused to allow us to pass through, because the LORD your God made Sihon stubborn and defiant so he could help you defeat him, as he has now done.
І промовив тоді Господь до мене: Ось я віддаю тобі на поталу Сихона і його землю; починай, займай його землю.
“Then the LORD said to me, ‘Look, I have begun to hand King Sihon and his land over to you. Begin now to conquer and occupy his land.’
І виступив Сихон проти нас, він сам і ввесь його люд, до бою під Ягцою.
“Then King Sihon declared war on us and mobilized his forces at Jahaz.
Та Господь Бог віддав його на поталу, й ми побили його й синів його та ввесь люд його.
But the LORD our God handed him over to us, and we crushed him, his sons, and all his people.
Ми тоді забрали всі його міста, та й піддали знищенню кожне місто, чоловіцтво, жіноцтво й дітей, та й не зоставили живим нікого.
Тільки скотину взяли ми для себе як здобич та луп по містах, що їх ми звоювали.
We took all the livestock as plunder for ourselves, along with anything of value from the towns we ransacked.
Від Ароеру, що на берегах Арнон-потоку, та й міста, що в долині, аж до Гілеаду не було міста, яке було б для нас неприступним; все віддав нам Господь, Бог наш.
“The LORD our God also helped us conquer Aroer on the edge of the Arnon Gorge, and the town in the gorge, and the whole area as far as Gilead. No town had walls too strong for us.
Тільки до землі синів Аммона ти не наближався, ані до всієї долини Яббок-потоку, ані до міст у горах: усе так, як Господь, Бог наш, заповідав нам.»
However, we avoided the land of the Ammonites all along the Jabbok River and the towns in the hill country — all the places the LORD our God had commanded us to leave alone.