Переклад Хоменка

Переклад Куліша та Пулюя

Отож питаю: Чи не відкинув Бог народ свій? Ніколи в світі! Бо і я ізраїльтянин, з роду Авраама, з коліна Веніямина.

Глаголю ж оце: Чи вже ж відопхнув Бог людей своїх? Нехай не буде! Бо й я Ізраїльтянин, із насїння Авраамового, із роду Беняминового.

2

Бог не відкинув свого народу, що його наперед вибрав. Чи ж ви не знаєте, що Письмо про Іллю говорить, коли він скаржиться до Бога на Ізраїля?

2

Не відопхнув Бог людей своїх, котрих перше знав. Хиба не відаєте, що про Ілию глаголе писаннє? як він обертаєть ся до Бога проти Ізраїля, глаголючи:

3

«Господи! Пророків твоїх повбивали і жертовники твої поруйнували, лишився тільки я один, і шукають душі моєї.»

3

Господи, пророки Твої повбивали, і жертівнї Твої порозкидали; я зоставсь один, і шукають души моєї.

4

І що ж йому відповідає віще слово Боже? «Зоставив я собі сім тисяч чоловік, що перед Ваалом коліна не схилили.»

4

Що ж глаголе йому Божа відповідь? Зоставив я собі сїм тисяч мужів, що не приклонили колїна перед Ваалом.

5

Отак і нині є останок, вибраний за благодаттю.

5

Оттак же і в теперішнім часї єсть останок по вибору благодатї.

6

Коли ж за благодаттю, то не за діла; інакше благодать не була б благодаттю.

6

Коли ж по благодатї, то не по дїлам; ато благодать не була б уже більш благодаттю. Коли ж по дїлам, то більш нема благодатї; ато дїло не було б уже більш дїлом.

7

Що ж? Чого Ізраїль шукав, того не осягнув, вибрані ж осягнули. А решта затверділи,

7

Що ж? чого шукав Ізраїль, того не осяг, а вибір осяг, инші ж ослїпли,

8

як написано: «Бог дав їм аж по нинішній день дух приголомшення, очі, щоб не бачили, і вуха, щоб не чули.»

8

(яко ж писано: Дав їм Бог духа дрімоти; очі, щоб не бачили, й уші, щоб не чули) до днешнього дня.

9

А Давид каже: Нехай їхній стіл сильцем їм буде, пасткою: їм на падіння та на заплату.

9

І Давид глаголе: Нехай буде трапеза їх на сїть і на ловитву, і на поблазнь, і на відплату їм.

10

Нехай їхні очі потемніють, щоб не бачили, а їхній хребет зігнеться назавжди.»

10

Нехай оморочать ся очі їх, щоб не бачили, і хребет їх завсїди зігнутий.

11

Отож питаю: Хіба вони спотикнулися, щоб упасти? Ні, зовсім ні! Але їхнє падіння стало для поган спасінням, щоб викликати їхню заздрість.

11

Глаголю й питаю тепер: Чи вони спіткнулись, щоб (на завсїди) упали? Нехай не буде! їх-то упадком і спасеннє поганам, щоб завдати їм зависти.

12

А коли їхнє падіння це багатство для світу і коли їхній занепад це для поган багатство, то скільки більше повнота їх?

12

Коли ж упадок їх багацтво сьвіту, і відпаденнє їх багацтво поган, скільки ж більше повнота їх?

13

Я ж кажу вам, погани, — оскільки я апостол поган, то величатиму моє служіння, —

13

Вам бо, поганам, глаголю, на скільки я апостол поганам: Службу мою прославляю,

14

надіючись, що, може, мені якось пощастить розбудити заздрість своїх, споріднених тілом і декого з них спасти.

14

чи не завдам як зависти тїлу моєму, і не спасу которих із них.

15

Бо коли їхнє відкинення — примирення для світу, то що буде їхнє прийняття, як не життя з мертвих?

15

Коли бо відкинуттє їх примиреннє сьвітові, що ж (буде) прийняттє, коли не життє з мертвих?

16

І коли первісток святий, то й тіло; і коли святий корінь, то святе й галуззя.

16

Коли ж росчина сьвята, то й заміс; і коли корінь сьвят, то й віттє.

17

Коли ж деякі з галузок відламалися, а ти, будучи дичкою оливною, защеплений був між них і став співучасником кореня та оливкового соку,

17

Коли ж деякі з віття відломились, а ти, бувши дикою оливиною, прищепивсь єси замість них, і спільником коріння і туку оливного зробивсь єси,

18

то не вихваляйся перед галуззям. А коли вихваляєшся, то знай, що не ти носиш корінь, а корінь тебе.

18

то не величай ся перед віттєм. Коли ж величаєш ся, то (знай) не ти кореня носиш, а корінь тебе.

19

Ти скажеш: «Гілля відчахнуто, щоб мене нащепити.»

19

Ти ж кажеш: Відломилось віттє, щоб я прищепив ся.

20

Добре. Вони відламалися за невіру, а ти стоїш завдяки вірі. Тож не несися високо, а бійся!

20

Добре: невірою відломились вони, ти ж вірою стоїш. Не носись високо, а бій ся.

21

Бо коли Бог не пощадив природного галуззя, то може й тебе не пощадити.

21

Коли бо Бог природнього віття не пощадив, (гледи) що й тебе не пощадить.

22

Тож май на увазі доброту і суворість Божу: на відпалих суворість, а на тебе доброта Божа, коли перебудеш у доброті; а коли ні, то й ти будеш відтятий.

22

Вбачай же благость і непощадіннє Боже: на тих, що відпали, непощадіннє; на тебе ж благость, коли пробувати меш у благости; коли ж нї, то й ти будеш відтятий.

23

Та й вони, як не зостануться в невірі, будуть прищеплені, бо Бог має силу їх знову прищепити.

23

І вони ж, як не зостануть ся в невірстві, прищеплять ся; здолїє бо Бог знов прищепити їх.

24

Бо коли ти, відтятий від дикої з природи оливки, проти природи був прищеплений до доброї оливки, то скільки більше ті, що за природою будуть защеплені на власній оливці?

24

Коли бо ти відтятий від оливини, дикої по природї, і проти природи прищеплений до доброї оливини, то як більш сї, що по природї прищеплять ся до своєї оливини.

25

Не хочу бо, брати, щоб ви не відали цієї тайни — щоб не були самі в собі велемудрі, — що засліплення спало частинно на Ізраїля, поки не ввійдуть погани повнотою;

25

Не хочу бо, щоб ви не відали тайни сієї, брати (щоб не були самі в собі мудрими), що ослїпленнє від части Ізраїлеві стало ся, доки сповненнє поган увійде.

26

і так увесь Ізраїль спасеться, як написано: «Прийде з Сіону Визволитель, відверне від Якова безбожність.

26

І так увесь Ізраїль спасеть ся, яко ж писано: Прийде з Сіону Збавитель, і одверне безбожжє від Якова;

27

Такий буде завіт мій з ними, як відпущу гріхи їхні.»

27

і се їм од мене завіт, коли зниму гріхи їх.

28

З огляду на Євангелію, вони через вас вороги; а з огляду на вибір Божий, вони улюблені заради батьків,

28

По благовістю (вони) вороги задля вас; по вибранню ж полюблені задля отцїв.