Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Хоменка
Переклад Куліша та Пулюя
Нема, отже, тепер ніякого засуду для тих, що в Христі Ісусі.
Тим же то тепер нема нїякого осуду тим, що в Христї Ісусї не по тїлу ходять, а по духу.
Бо закон духа, (що дає) життя в Христі Ісусі, визволив тебе від закону гріха і смерти.
Закон бо духа життя в Христї Ісусї визволив мене від закону гріха і від смерти.
Бо те, що було неможливим для закону, ослабленого тілом, Бог, — пославши свого Сина в тілі, схожім на гріховне тіло, ради гріха, осудив гріх у тілі,
Позаяк закон, ослаблений тїлом, був безсилен, то Бог, піславши Сина свого в подобі тїла гріховного і ради гріха, осудив гріх у тїлї,
щоб оправдання закону здійснилося на нас, що ходимо не за тілом, а за духом.
щоб оправданнє закону сповнилось в нас, которі не по тїлу ходимо, а по духу.
Бо ті, що живуть за тілом, думають про тілесне; ті ж, що за духом, — про духове.
Которі бо по тїлу, ті думають про тїлесне, которі ж по духу, — про духовне.
Бо прагнення тіла (веде) до смерти, а прагнення духа — до життя і миру;
Думаннє бо тїлесне — смерть, а думаннє духовне — життє і впокій.
тому що прагнення тіла вороже Богові — бо не кориться законові Божому, та й не може.
Тим що думаннє тїлесне — ворогуваннє проти Бога; законові бо Божому не корить ся, та й не може.
Ви ж не тілесні, але духовні, якщо Дух Божий живе у вас. Коли ж хтось Духа Христового не має, той йому не належить.
Ви ж не по тїлу, а в дусї, коли тільки Дух Божий домує в вас. Коли ж хто Духа Христового не має, то сей не Його.
А як Христос у вас, то тіло мертве через гріх, але дух живий через праведність.
Коли ж Христос в вас, тодї тїло мертве для гріха, дух же живий ради праведности.
І коли Дух того, хто воскресив Ісуса з мертвих, мешкає у вас, то той, хто воскресив Христа з мертвих, оживить і ваші смертні тіла Духом своїм, що живе у вас.
Коли ж Дух Того, хто воскресив Ісуса з мертвих домує в вас, то Воскресивший Христа із мертвих оживить і смертні тїла ваші Духом своїм, що домує в вас.
Тим то, брати, ми боржники не тілу, щоб за тілом жити;
Тим же то, браттє, ми довжники не тїлу, щоб по тїлу жити.
бо коли живете за тілом, то помрете. Якже ви духом умертвляєте тілесні вчинки, будете жити.
Коли бо живете по тїлу, то помрете; коли ж духом дїла тїлесні мертвите, будете живі.
Усі бо ті, що їх водить Дух Божий, вони — сини Божі.
Котрі бо Духом Божим водять ся, ті сини Божі.
Бо ви не прийняли дух рабства, щоб знову підлягати боязні, але прийняли дух усиновленя, яким кличемо: «Авва! — Отче!»
Бо не прийняли ви духа неволї, знов на боязнь, а прийняли духа всиновлення, нимже покликуємо: Авва, Отче!
Сам цей Дух свідчить разом із нашим духом, що ми — діти Божі;
Сей самий Дух сьвідкує нашому духові, що ми дїти Божі,
а коли діти, то й спадкоємці ж Божі — співспадкоємці Христа, якщо ми страждаємо разом із ним, щоб разом з ним і прославитися.
коли ж дїти, то й наслїдники, наслїдники Божі, а спільні наслїдники Христові, коли тільки з Ним страждемо, щоб з Ним і прославитись.
Гадаю бо, що страждання нинішнього часу негідні майбутньої слави, яка має нам з'явитися.
Думаю бо, що муки теперішнього часу недостойні слави, що має явитись в нас.
Бо створіння очікує нетерпляче виявлення синів Божих.
Бо дожиданнє творива дожидає одкриття синів Божих.
Створіння було підпорядковане суєті не добровільно, а через того, хто його підкорив, у надії,
Суєтї бо твориво підневолилось не по волї, а через підневолившого, в надїї,
що й саме створіння визволиться від рабства тління, на свободу слави дітей Божих.
що й саме твориво визволить ся з неволї зотлїння на волю слави дїтей Божих.
Бо знаємо, що все створіння разом понині стогне і разом страждає у тяжких муках.
Знаємо бо, що все твориво вкупі стогне і мучить ся аж досї.
Не тільки вони, а й ми самі, що маємо зачаток Духа, ми самі в собі стогнемо, очікуючи усиновлення, визволення нашого тіла,
Не тільки ж (воно), та й ми самі, первоплід духа маючи, й ми самі в собі стогнемо, ждучи всиновлення, избавлення тїла нашого.
бо ми надією спаслися. Коли ж хтось бачить те, чого надіється, то це не є вже надія; бо що хтось бачить, хіба того надіється?
Надїєю бо спаслись ми; надїя ж видима не єсть надїя; що бо хто бачить, чого й надїятись?
Якже ми сподіваємося, чого не бачимо, очікуємо його витривало.
Коли ж надїємось, чого не бачимо, терпіннєм ждемо.
Так само й Дух допомагає нам у немочі нашій; про що бо нам молитися як слід, ми не знаємо, але сам Дух заступається за нас стогонами невимовними.
Так же само й Дух помагає нам в немощах наших; про що бо молитись нам так, як треба, не знаємо, та сам Дух заступаєть ся за нас стогнаннєм невимовним.
А той, хто досліджує серця, знає, яке бажання Духа і що він заступається за святих згідно з Божою волею.
Той же, хто вивідує серця, знає, яка думка в Духа; бо по Богу промовляє за сьвятих.
Ми знаємо, що тим, які люблять Бога, — покликаним за його постановою, усе співдіє на добро.
Знаємо ж, що люблячим Бога, усе допомагає до доброго, котрі по постанові (Його) покликані;
Бо яких він передбачив, тих наперед призначив, щоб були подібні до образу Сина його, щоб він був первородний між багатьма братами;
бо котрих наперед узнав, тих наперед і призначив бути подобним образу Сина Його, щоб Він був первородним між многими братами.
яких же наперед призначив, тих і покликав; а яких покликав, тих оправдав; яких же оправдав, тих і прославив.
А кого наперед призначив, тих і покликав; а кого прикликав, тих і оправдив, а кого оправдив, тих і прославив.
Що скажемо на це? Коли Бог за нас, хто проти нас?
Що ж скажемо на се? Коли Бог за нас, хто на нас?
Він власного Сина свого не пощадив, а видав його за всіх нас, — як же разом із ним не подарує нам усього?
Він, що свого Сина не пощадив, а за всїх нас видав Його, хиба ж з Ним і всього нам не подарує?
Хто буде винуватити вибраних Божих? Бог — той, що оправдує;
Хто буде винуватити вибраних Божих? Бог же, той, що оправдує!
хто ж той, що засудить? Христос Ісус, який умер, ба й воскрес, що по правиці Божій, — він заступається за нас.
Хто ж се, що осуджує? (Та ж) Христос умер, ба й воскрес; Він і по правицї в Отця, Він і заступаєть ся за нас!
Хто нас відлучить від Христової любови? Горе чи утиск, чи переслідування, чи голод, чи нагота, чи небезпека, чи меч?
Хто нас розлучить од любови Христової? чи горе, чи тїснота, чи гоненнє, чи голод, чи нагота, чи біда, чи меч?
Як написано: «За тебе нас увесь день убивають, уважають нас за овець (призначених) на заріз.»
Яко ж писано: задля тебе вбивають нас увесь день, полїчено нас як овечок на заріз.
Але в усьому цьому ми маємо повну перемогу завдяки тому, хто полюбив нас.
Та у всьому тому ми побіждаємо через Возлюбившого нас.
Бо я певний, що ні смерть, ні життя, ні ангели, ні князівства, ні теперішнє, ні майбутнє, ні сили,
Упевнив ся бо я, що нї смерть, нї життє, нї ангели, нї князївства, нї сили, нї теперішнє, нї будуче,