Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Хоменка
Переклад Куліша та Пулюя
Я кажу в Христі правду, не обманюю, як свідчить мені моя совість у Святім Дусі.
Правду кажу в Христї, не обманюю, як сьвідкує менї (й) совість моя Духом сьвятим,
Смуток мені великий і безнастанний біль у моїм серці.
що великий менї смуток, і безустання болесть серцю моєму.
Бо я бажав би сам бути відлученим від Христа за братів моїх, рідних мені тілом;
Бо я сам бажав би бути відлученим від Христа за братів моїх, рідних менї по тїлу;
вони — ізраїльтяни, їм належить усиновлення і слава, і завіти, і законодавство, і богослужба, й обітниці;
вони ж Ізраїльтяне, їх усиновленнє, і слава, й завіти, й даваннє закону, й судженнє, і обітування;
їхні отці, з них і Христос тілом, який над усім — Бог, благословенний повіки. Амінь.
їх і отцї, з них і Христос по тїлу, що над усїм Бог, благословенний по віки. Амінь.
Воно не так, щоб слово Боже не здійснилося: бо не всі ті, що від Ізраїля — ізраїльтяни;
Не те ж воно, наче б слово Боже не сповнилось; бо не всї ті, що від Ізраїля, сї Ізраїльтяне,
і не тому, що нащадки Авраама — всі діти, але: «Від Ісаака назоветься твоє потомство»,
анї всї дїти, тим що вони насїннє Авраамове; нї, в Ісаакові (рече) назветь ся тобі насїннє.
тобто, не тілесні діти — то діти Божі, але діти обітниці вважаються за нащадків.
Се єсть: не дїти тїлесні, се дїти Божі, а дїти обітування полїчені в насїннє.
Слово ж обітниці таке: «Цієї самої пори я прийду, і буде син у Сари.»
Слово бо обітування таке: Пори сієї прийду, і буде Сарі син.
Ба більше: Ревека зачала від одного ложа батька нашого Ісаака;
Не тільки ж (се); а й Ревека, що почала за одним разом од Ісаака, отця нашого;
коли ж вони ще й не народились і нічого доброго чи злого не зробили, — щоб постанова Божа була за вибором,
ще бо не родились, анї зробили нїчого доброго або лихого (щоб постанова Божа у вибранню пробувала, не по дїлам, а від Того, хто кличе),
не від діл, але від того, який кличе, — їй було сказано: «Старший молодшому буде служити!»
сказано їй, що більший служити ме меншому,
Як написано: «Якова полюбив я, Ісава ж зненавидів.»
яко ж писано: Якова злюбив я, а Ісава зненавидїв.
Що ж скажемо? Що Бог несправедливий? Зовсім ні!
Що ж скажемо? чи вже ж несправедливість у Бога? Нехай не буде.
Бо він каже Мойсеєві: «Помилую, кого хочу помилувати, і змилосерджусь, над ким хочу змилосердитися.»
Глаголе бо Мойсейові: Помилую, кого помилую, і змилосерджусь, над ким змилосерджусь.
Отже це — не справа того, хто хоче, ані того, хто біжить, але Бога, що милує.
Тим же воно нї від того, хто хоче, нї від того, хто біжить, а від милуючого Бога.
Письмо бо каже фараонові: «Власне, на те я тебе поставив, щоб на тобі показати мою силу і щоб по всій землі славилося моє ім'я.»
Глаголе бо писаннє й Фараонові: Що на се іменно підняв я тебе, щоб показати на тобі силу мою, і щоб звістилось імя моє по всїй землї.
Отож, кого він хоче, того милує, а кого хоче, того чинить затверділим.
Тим же то, кого хоче, милує, а кого хоче, ожорсточує (окаменює).
Скажеш, отже, мені: «Чому ще хтось докоряє? Хто бо спротивиться його волі?»
Скажеш же менї: Чого ж іще й винуватить? хто встояв проти волї Його?
А хто ти такий, чоловіче, що сперечаєшся з Богом? Хіба виріб із глини скаже тому, хто його зробив: «Навіщо зробив єси мене так?»
Хто ж се ти, чоловіче, що змагаєш ся з Богом? Хиба скаже зроблене тому, хто зробив його: Нащо зробив єси мене так?
Хіба ганчар не має над глиною влади, щоб із того самого місива зробити одну посудину на честь, а другу на нечесть?
Або не має власти ганчар над глиною, щоб з того самого місива зробити одну посудину на честь, а другу на нечесть?
Коли ж Бог, хотівши показати гнів свій і виявити свою силу, зносив з великим довготерпінням посудини гніву, що вже були готові на погибель,
Коли ж, хотячи Бог показати гнїв свій, і явити силу свою, щадив у великому довготерпінню посуди гнїва, наготовлені на погибель,
щоб виявити багатство своєї слави на посудинах милосердя, котрі він наперед приготував на славу,
і щоб явити богацтво слави своєї на посудах милости, котрих наперед наготовив на славу,
— на нас, яких покликав не тільки від юдеїв, а й від поган, —
як і над нами, котрих покликав не тільки з Жидів, та й з поган?
як і в Осії він говорить: «Назву не мій народ моїм народом, і нелюбу — улюбленою.
Як і в Осії глаголе: Назву немоїх людей людьми моїми, і неполюблену полюбленою.
І на тім місці, де було їм сказано: «Ви — не мій народ!», там їх назвуть синами Бога живого.»
І буде на місцї, де сказано їм: Не мій ви народ, там назвуть ся синами Бога живого.
Ісая ж про Ізраїля проголошує: «Хоч би число синів Ізраїля було, як морський пісок, тільки останок спасеться»,
Ісаїя ж покликує про Ізраїля: Хоч би було число синів Ізраїлевих як пісок морський, останок (тільки) спасеть ся:
Господь бо негайно і цілковито виконає своє слово на землі.
скінчивши бо слово, поскорить ся в правдї; бо скоро слово зробить Господь на землї.
І як прорік Ісая: «Якби Господь сил не лишив нам насіння, ми були б, як Содом, і стали б подібні до Гомори.»
І яко ж прорік Ісаїя: Коли б Господь Саваот не зоставив нам насїння, були б ми, як Содома, й уподобились би Гоморі.
Що ж скажемо? Що погани, які не шукали праведности, осягли праведність, і то праведність, що від віри;
Що ж скажемо? Що погане, котрі не вганяли за праведностю, настигли праведність, праведність, що од віри;
Ізраїль же, що шукав закону праведности, не досяг закону праведности.
Ізраїль же, вганяючи за праведностю, не настиг закону праведности.
Чому? Бо вони спирались не на віру, а неначе на діла. Вони спотикнулись об камінь спотикання,
Чому? Тому, що (шукали праведности) не од віри, а якби од учинків закону; спіткнулись бо на камінь спотикання.