Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Хоменка
Переклад Огієнка
Я кажу в Христі правду, не обманюю, як свідчить мені моя совість у Святім Дусі.
Кажу́ правду в Христі, не обманюю, як сві́дчить мені моє сумлі́ння через Духа Святого,
Смуток мені великий і безнастанний біль у моїм серці.
що маю велику скорбо́ту й невпинну му́ку для серця свого!
Бо я бажав би сам бути відлученим від Христа за братів моїх, рідних мені тілом;
Бо я бажав би сам бути відлу́чений від Христа замість братів моїх, рідних мені тілом;
вони — ізраїльтяни, їм належить усиновлення і слава, і завіти, і законодавство, і богослужба, й обітниці;
вони ізра́їльтяни, що їм належить сині́вство, і слава, і заповіти, і законода́вство, і богослужба, і обі́тниці,
їхні отці, з них і Христос тілом, який над усім — Бог, благословенний повіки. Амінь.
що їхні й отці, і від них же тілом Христос, що Він над усіма́ Бог, благослове́нний, навіки, амі́нь.
Воно не так, щоб слово Боже не здійснилося: бо не всі ті, що від Ізраїля — ізраїльтяни;
Не так, щоб Слово Боже не збуло́ся. Бо не всі ті ізра́їльтяни, хто від Ізраїля,
і не тому, що нащадки Авраама — всі діти, але: «Від Ісаака назоветься твоє потомство»,
і не всі діти Авраамові, хто від насіння його, але: „в Ісаку буде насіння тобі“.
тобто, не тілесні діти — то діти Божі, але діти обітниці вважаються за нащадків.
Цебто, не тілесні діти — то діти Божі, але діти обі́тниці признаю́ться за насіння.
Слово ж обітниці таке: «Цієї самої пори я прийду, і буде син у Сари.»
А слово обі́тниці таке: „На той час прийду́, і бу́де син у Сари“.
Ба більше: Ревека зачала від одного ложа батька нашого Ісаака;
І не тільки це, але й Реве́кка зачала́ дітей від одно́го ложа отця нашого Ісака,
коли ж вони ще й не народились і нічого доброго чи злого не зробили, — щоб постанова Божа була за вибором,
бо коли вони ще не народились, і нічо́го доброго чи злого не вчинили, — щоб позоста́лась постанова Божа у вибра́нні
не від діл, але від того, який кличе, — їй було сказано: «Старший молодшому буде служити!»
не від учинків, але́ від То́го, Хто кличе, — сказано їй: „Більший служитиме меншому“,
Як написано: «Якова полюбив я, Ісава ж зненавидів.»
як і написано: „Полюбив Я Якова, а Ісава знена́видів“.
Що ж скажемо? Що Бог несправедливий? Зовсім ні!
Що ж скажемо? Може в Бога неправда? Зо́всім ні!
Бо він каже Мойсеєві: «Помилую, кого хочу помилувати, і змилосерджусь, над ким хочу змилосердитися.»
Бо Він каже Мойсеєві: „Помилую, кого хочу помилувати, і змилосе́рджуся, над ким хочу змилосе́рдитись“.
Отже це — не справа того, хто хоче, ані того, хто біжить, але Бога, що милує.
Отож, не залежить це ні від то́го, хто хоче, ні від того, хто біжить, але від Бога, що милує.
Письмо бо каже фараонові: «Власне, на те я тебе поставив, щоб на тобі показати мою силу і щоб по всій землі славилося моє ім'я.»
Бо Писа́ння говорить фараонові: „Власне на те Я поставив тебе, щоб на тобі показати Свою силу, і щоб звістилось по ці́лій землі Моє Йме́ння“.
Отож, кого він хоче, того милує, а кого хоче, того чинить затверділим.
Отож, кого хоче — Він милує, і кого хоче — ожорсто́чує.
Скажеш, отже, мені: «Чому ще хтось докоряє? Хто бо спротивиться його волі?»
А ти скажеш мені: „Чого ж іще Він докоря́є, бо хто може проти́витись волі Його?“
А хто ти такий, чоловіче, що сперечаєшся з Богом? Хіба виріб із глини скаже тому, хто його зробив: «Навіщо зробив єси мене так?»
Отже, хто́ ти, чоловіче, що ти спереча́єшся з Богом? Чи скаже тво́риво творце́ві: Пощо ти зробив мене так?
Хіба ганчар не має над глиною влади, щоб із того самого місива зробити одну посудину на честь, а другу на нечесть?
Чи ганча́р не має вла́ди над глиною, щоб із того самого міси́ва зробити одну посу́дину на честь, а одну на нечесть?
Коли ж Бог, хотівши показати гнів свій і виявити свою силу, зносив з великим довготерпінням посудини гніву, що вже були готові на погибель,
Тож Бог, бажаючи показати гнів і виявити могутність Свою, щади́в із великим терпінням посу́дини гніву, що готові були на погибіль,
щоб виявити багатство своєї слави на посудинах милосердя, котрі він наперед приготував на славу,
і щоб виявити багатство слави Своєї на посудинах милосердя, що їх приготува́в на славу,
— на нас, яких покликав не тільки від юдеїв, а й від поган, —
на нас, що їх і покликав не тільки від юдеїв, але й від поган.
як і в Осії він говорить: «Назву не мій народ моїм народом, і нелюбу — улюбленою.
Як і в Осії Він говорить: „Назву Своїм наро́дом не людей Моїх, і не улю́блену — улю́бленою,
І на тім місці, де було їм сказано: «Ви — не мій народ!», там їх назвуть синами Бога живого.»
і на місці, де сказано їм: Ви не Мій наро́д, там на́звані будуть синами Бога Живого!“
Ісая ж про Ізраїля проголошує: «Хоч би число синів Ізраїля було, як морський пісок, тільки останок спасеться»,
А Ісая взиває про Ізраїля: „Коли б число синів Ізра́їлевих було, як мо́рський пісок, то тільки останок спасеться,
Господь бо негайно і цілковито виконає своє слово на землі.
бо вирок закінчений та скорочений у праведності учинить Господь на землі!“
І як прорік Ісая: «Якби Господь сил не лишив нам насіння, ми були б, як Содом, і стали б подібні до Гомори.»
І як Ісая віщував: „Коли б Госпо́дь Савао́т не лишив нам насіння, то ми стали б, як Содо́м, і подібні були б до Гомо́рри!“
Що ж скажемо? Що погани, які не шукали праведности, осягли праведність, і то праведність, що від віри;
Що ж скажемо? Що погани, які не шукали праведности, досягли праведности, тієї праведности, що від віри,
Ізраїль же, що шукав закону праведности, не досяг закону праведности.
а Ізраїль, що шукав Закона праведности, не досяг Закону праведности.
Чому? Бо вони спирались не на віру, а неначе на діла. Вони спотикнулись об камінь спотикання,
Чому́? Бо шукали не з віри, але якби з учинків Зако́ну; вони бо спіткнулись об камінь спотика́ння,