Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Та я, коли прийшов до вас, брати, — не прийшов звіщати вам свідоцтво Боже високомовними словами чи мудрістю.
Ні! Я вирішив не знати нічого іншого між вами, як тільки Ісуса Христа і то розп'ятого.
Я був у вас немічним, лякливим, увесь тремтів;
слово ж моє і проповідь моя не були в переконливих словах мудрости, а в доказі Духа та сили,
щоб ваша віра була не в мудрості людській, а в силі Божій.
Ми ж говоримо про мудрість між досконалими, — не про мудрість цього віку, ані про мудрість князів цього віку, що загибають;
але говоримо про мудрість Божу в тайні, закриту, що її Бог призначив перед віками нам на славу;
її ніхто з князів цього віку не спізнав, бо коли б спізнали, то не розп'яли б Господа Слави,
але, як написано: «Те, чого око не бачило й вухо не чуло, що на думку людині не спало, те наготував Бог тим, що його люблять.»
Нам же Бог об'явив Духом, бо Дух досліджує все, навіть глибини Божі.
Хто бо з людей знає, що в людині, як не дух людський, що у ній? Так само й того, що в Бозі, ніхто не знає, крім Духа Божого.
Ми ж прийняли не духа світу, а Духа, що від Бога, щоб знали, що нам дароване від Бога;
про це ми й говоримо не мовою, якої нас навчила людська мудрість, а якої навчив Дух, — духовні речі духовними словами подаючи.
Тілесна людина не приймає того, що від Духа Божого походить; це глупота для неї, і не може вона його зрозуміти, воно бо Духом оцінюється.
Духовна ж — судить усе, а її ніхто не судить.
«Хто бо спізнав задум Господній, щоб він його навчив?» Ми ж маємо задум Христовий.
← (1 Коринтян 1) | (1 Коринтян 3) →