Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Хоменка
Синодальный перевод
Бо знаємо, що коли земне наше житло, намет, розпадається, то маємо будівлю Божу, будинок нерукотворний, вічний на небі.
Ибо знаем, что, когда земной наш дом, эта хижина, разрушится, мы имеем от Бога жилище на небесах, дом нерукотворенный, вечный.
Тому в ньому й зідхаємо, бажаючи надягнути поверх того наше небесне житло,
Оттого мы и воздыхаем, желая облечься в небесное наше жилище;
Доки ми в цім наметі, — стогнемо під гнітом, бо не хочемо роздягнутися, лише — вдягнутися, аби те, що в нас смертне, було проглинуте життям.
Ибо мы, находясь в этой хижине, воздыхаем под бременем, потому что не хотим совлечься, но облечься, чтобы смертное поглощено было жизнью.
Бог же, що створив нас саме для цього, він дав нам завдаток Духа.
На сие самое и создал нас Бог и дал нам залог Духа.
Увесь час, отже, ми повні відваги і знаємо, що поки в тілі живемо, перебуваємо далеко від Господа,
Итак, мы всегда благодушествуем; и как знаем, что, водворяясь в теле, мы устранены от Господа, —
ми ж відважні й радше воліємо вийти з тіла, щоб жити біля Господа.
то мы благодушествуем и желаем лучше выйти из тела и водвориться у Господа.
Тому й намагаємося з усіх сил йому подобатися: чи ми в тілі, чи поза тілом.
И потому ревностно стараемся, водворяясь ли, выходя ли, быть Ему угодными;
Всім бо нам треба з'явитися перед судом Христовим, щоб кожний прийняв згідно з тим, що зробив, як був у тілі: чи добре, чи зле.
ибо всем нам должно явиться пред судилище Христово, чтобы каждому получить соответственно тому, что он делал, живя в теле, — доброе или худое.
Знаючи, отже, що таке острах Господній, ми переконуємо людей; Богові ж ми стали явні, та надіюся, що й у ваших сумліннях ми — явні.
Итак, зная страх Господень, мы вразумляем людей, Богу же мы открыты; надеюсь, что открыты и вашим совестям.
Не хочемо самих себе вам знову поручати, але даємо вам нагоду хвалитися нами, щоб ви мали що відповісти тим, які хваляться видимим, — не тим, що в серці.
Не снова представляем себя вам, но даём вам повод хвалиться нами, дабы имели вы что сказать тем, которые хвалятся лицом, а не сердцем.
Бо коли ми не при собі, то для Бога; а коли розсудливі, то для вас.
Если мы выходим из себя, то для Бога; если же скромны, то для вас.
Бо любов до Христа спонукує в нас цю думку: Коли один умер за всіх, то всі вмерли.
Ибо любовь Христова объемлет нас, рассуждающих так: если один умер за всех, то все умерли.
А він умер за всіх, щоб ті, що живуть, жили вже не для самих себе, а для того, хто за них умер і воскрес.
А Христос за всех умер, чтобы живущие уже не для себя жили, но для умершего за них и воскресшего.
Так що віднині по-людському ми не знаємо нікого. Коли ж і уявляли собі Христа по-людському, то його вже тепер так собі не уявляємо.
Потому отныне мы никого не знаем по плоти; если же и знали Христа по плоти, то ныне уже не знаем.
Тому, коли хтось у Христі, той — нове створіння. Старе минуло, настало нове.
Итак, кто во Христе, тот новая тварь; древнее прошло, теперь всё новое.
Усе ж від Бога, який примирив нас із собою через Христа і дав нам службу примирення.
Всё же от Бога, Иисусом Христом примирившего нас с Собою и давшего нам служение примирения,
Бо то Бог у Христі примирив собі світ, не враховуючи людям їхніх переступів, поклавши в нас слово примирення.
потому что Бог во Христе примирил с Собою мир, не вменяя людям преступлений их, и дал нам слово примирения.
Ми ж посли замість Христа, немов би сам Бог напоумлював через нас. Ми вас благаємо замість Христа: Примиріться з Богом!
Итак, мы — посланники от имени Христова, и как бы Сам Бог увещевает через нас; от имени Христова просим: примиритесь с Богом.