Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!

Ти можеш змінити мову читання: ru en


Паралельне читання

← (2 Коринтян 4) | (2 Коринтян 6) →

Переклад Хоменка

Сучасний переклад

  • Бо знаємо, що коли земне наше житло, намет, розпадається, то маємо будівлю Божу, будинок нерукотворний, вічний на небі.
  • Ми знаємо, що коли наша земна оселя (наші тіла), буде зруйнована, ми матимемо дім, дарований Богом, житло на Небесах, вічне і нерукотворне.
  • Тому в ньому й зідхаємо, бажаючи надягнути поверх того наше небесне житло,
  • Тим часом, ми втомлені від земного тіла, та прагнемо вдягнутись у нашу Небесну оселю.
  • якщо будемо ще вдягнені, а не нагі.
  • Та вдягнувши його, ми ніколи не будемо голими.
  • Доки ми в цім наметі, — стогнемо під гнітом, бо не хочемо роздягнутися, лише — вдягнутися, аби те, що в нас смертне, було проглинуте життям.
  • Бо ті з нас, хто перебуває в своєму земному тілі, зітхають і стогнуть. Ми не хочемо позбутися цього земного вбрання, ми радше хотіли б носити новий, Небесний одяг поверх цього, щоб те, що смертне, було поглинуте життям.
  • Бог же, що створив нас саме для цього, він дав нам завдаток Духа.
  • І створив нас для цього Бог, і дав нам Дух, як запоруку Своєї обіцянки майбутнього життя.
  • Увесь час, отже, ми повні відваги і знаємо, що поки в тілі живемо, перебуваємо далеко від Господа,
  • Тож ми завжди впевнені, бо знаємо, що поки ми вдома в тілах своїх, ми далекі від дому нашого з Господом.
  • — бо ходимо вірою, а не видінням, —
  • Бо живемо згідно з тим, у що віримо, а не з тим, що бачимо.
  • ми ж відважні й радше воліємо вийти з тіла, щоб жити біля Господа.
  • Ми впевнені, повторюю, і воліємо покинути нашу оселю в тілі й оселитися в домі Господа.
  • Тому й намагаємося з усіх сил йому подобатися: чи ми в тілі, чи поза тілом.
  • І тому ревно прагнемо догодити Йому як у земному тілі, так і в оселі Господа нашого.
  • Всім бо нам треба з'явитися перед судом Христовим, щоб кожний прийняв згідно з тим, що зробив, як був у тілі: чи добре, чи зле.
  • Бо всі ми маємо постати перед престолом Христовим для Його суда. І тоді кожен отримає те, що заслуговує, відповідно до того, що він робив, перебуваючи у своєму тілі — добро чи зло.
  • Знаючи, отже, що таке острах Господній, ми переконуємо людей; Богові ж ми стали явні, та надіюся, що й у ваших сумліннях ми — явні.
  • Знаючи, що то значить боятися Господа, ми переконуємо людей прийняти істину. Бог знає все про нас, але я сподіваюсь, що в серцях ваших ви теж знаєте нас.
  • Не хочемо самих себе вам знову поручати, але даємо вам нагоду хвалитися нами, щоб ви мали що відповісти тим, які хваляться видимим, — не тим, що в серці.
  • Ми не вихваляємося знову перед вами. Ми просто хочемо, щоб ви мали підстави пишатися нами. Тоді ви знатимете, що відповісти тим, хто вихваляється своєю зовнішністю, та не звертає уваги на те, що в серці.
  • Бо коли ми не при собі, то для Бога; а коли розсудливі, то для вас.
  • Бо якщо ми безумні, то це для Бога. Якщо ж у здоровому глузді, то для вас.
  • Бо любов до Христа спонукує в нас цю думку: Коли один умер за всіх, то всі вмерли.
  • Любов Христова панує над нами, бо ми усвідомлюємо, що одна Людина померла заради всіх, і тому всі померли.
  • А він умер за всіх, щоб ті, що живуть, жили вже не для самих себе, а для того, хто за них умер і воскрес.
  • І Він помер заради всіх, щоб живі не жили більше заради себе, а щоб ми жили заради Того, Хто помер і воскрес із мертвих для них.
  • Так що віднині по-людському ми не знаємо нікого. Коли ж і уявляли собі Христа по-людському, то його вже тепер так собі не уявляємо.
  • Тому віднині ми ні про кого не думаємо як мирські люди. Хоч колись ми й про Христа думали так, проте більше так не думаємо.
  • Тому, коли хтось у Христі, той — нове створіння. Старе минуло, настало нове.
  • Отже, хто перебуває в Христі, той є вже новим створінням. [8] Старе минуло, а нове настало!
  • Усе ж від Бога, який примирив нас із собою через Христа і дав нам службу примирення.
  • І все це йде від Бога, Який примирив нас із Собою через Христа. Він уповноважив нас служити примиренню людей з Богом.
  • Бо то Бог у Христі примирив собі світ, не враховуючи людям їхніх переступів, поклавши в нас слово примирення.
  • І зміст послання нашого в тому, що Бог примирив світ з Собою в Христі, незважаючи на людські гріхи. Він довірив нам Слово примирення людей з Богом.
  • Ми ж посли замість Христа, немов би сам Бог напоумлював через нас. Ми вас благаємо замість Христа: Примиріться з Богом!
  • Отож ми є посланцями Христа. Бог звертається до вас через нас. Від імені Христа ми благаємо: «Примиріться з Богом».
  • Того, хто не знав гріха, він за нас зробив гріхом, щоб ми стали Божою праведністю в ньому.
  • Того, хто не знав гріха,[9] Бог зробив жертвою за гріх,[10] щоб через Нього ми могли стати праведними перед Богом.

  • ← (2 Коринтян 4) | (2 Коринтян 6) →

    Історія оновлень Історія оновлень

    © UA biblenet - 2025