Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
О нерозумні галати! Хто вас зачарував, вас, перед очима в яких був зображений Ісус Христос розп'ятий?
Одне лиш хочу від вас знати: Чи ви прийняли Духа завдяки ділам закону, а чи тому, що повірили проповіді?
Невже бо ви такі безглузді? Почавши духом, завершуєте тепер тілом?
Невже стільки ви натерпілися марно? Коли б лиш марно!
Чи ж той, хто подає вам Духа і творить чудеса між вами, чи ж він робить це завдяки ділам закону, а чи тому, що ви повірили проповіді?
Як Авраам “увірував у Бога, і це було зараховано йому за оправдання”,
— тож зрозумійте, що тільки віруючі — правдиві сини Авраама.
Тому й писання, бачивши наперед, що Бог оправдає поган вірою, дало Авраамові цю добру звістку: “У тобі будуть благословенні всі народи.”
Так, отже, ті, що вірують, благословляться з вірним Авраамом.
Усі бо, які покликаються на діла закону, — під прокляттям, бо написано: “Проклят усякий, хто не пильнує, щоб виконати все, що написано в книзі закону.”
А що ніхто законом не оправдується перед Богом, то це ясно, бо “праведний з віри буде жити.”
Закон же не від віри, бо каже: “Хто чинитиме його приписи, той буде ними жити”.
Христос нас викупив від прокляття закону, ставши за нас прокляттям, бо написано: “Проклят усякий, хто висить на дереві”, —
щоб благословення Авраама перейшло в Ісусі Христі на поган і щоб ми вірою прийняли обіцяного Духа.
Брати, я говорю по-людському: Навіть людського заповіту, укладеного, як годиться, ніхто не може скасувати чи до нього щось додати.
Обітниці ж були дані Авраамові та його потомкові. Не сказано: “Потомкам”, немов би про багатьох, лише про одного: “І твоєму потомкові”, яким є Христос!
Кажу бо це: Завіту, уже затвердженого Богом, закон, що надійшов по чотириста тридцятьох роках, не може скасувати й таким чином зробити недіючою обітницю.
Бо коли б спадщина була від закону, вона б не була вже від обітниці; Авраамові ж Бог дарував свою ласку через обітницю.
А що ж тоді закон? Його додано із-за переступів, доки не прийде потомство, якому була дана обітниця, проголошена ангелами через посередника.
Посередника ж нема, коли є хтось один; а Бог один.
То хіба закон проти обітниць Божих? Зовсім ні! Було б інакше, якби дано закон, який міг би оживляти. — тоді справді від закону було б оправдання.
Але Письмо все замкнуло під гріхом, щоб віруючим була дана обітниця завдяки вірі в Ісуса Христа.
Раніш, ніж прийшла віра ми були замкнені під охороною закону очікуючи віри, що мала відкритися,
так що закон був нашим вихователем, аж до Христа, щоб вірою ми оправдалися.
А як прийшла віра, ми вже не під вихователем.
Бо всі ви сини Божі через віру в Христа Ісуса.
Всі бо ви, що у Христа христилися, у Христа одягнулися.
Нема юдея ані грека, нема невільника ні вільного, немає ні чоловіка ані жінки, бо всі ви одно у Христі Ісусі.
А коли ви Христові, то ви потомство Авраама, спадкоємці за обітницею.
← (Галатів 2) | (Галатів 4) →