Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Хоменка
New Living Translation
Як же почули про те всі царі, що жили по тім боці Йордану, в горах та по долинах і вздовж берега Великого моря аж ген до Ливану: хеттити, аморії, ханааняни, перізії, хіввії і євусії,
The Gibeonites Deceive Israel
Now all the kings west of the Jordan River heard about what had happened. These were the kings of the Hittites, Amorites, Canaanites, Perizzites, Hivites, and Jebusites, who lived in the hill country, in the western foothills,a and along the coast of the Mediterranean Seab as far north as the Lebanon mountains.
Now all the kings west of the Jordan River heard about what had happened. These were the kings of the Hittites, Amorites, Canaanites, Perizzites, Hivites, and Jebusites, who lived in the hill country, in the western foothills,a and along the coast of the Mediterranean Seab as far north as the Lebanon mountains.
зібралися вони разом, щоб одностайно стати проти Ісуса й Ізраїля.
These kings combined their armies to fight as one against Joshua and the Israelites.
Мешканці ж Гівеону, почувши про те, що вчинив Ісус із Єрихоном та з Аї,
But when the people of Gibeon heard what Joshua had done to Jericho and Ai,
взялись і собі на хитрощі: вони пішли й набрали харчів на дорогу, обвішали своїх ослів драними мішками та старими подертими й позшиваними бурдюками на вино.
they resorted to deception to save themselves. They sent ambassadors to Joshua, loading their donkeys with weathered saddlebags and old, patched wineskins.
На ногах у них були старі полатані сандалі й на собі вони мали стару одіж, а ввесь харчовий хліб у них був черствий та покришений.
They put on worn-out, patched sandals and ragged clothes. And the bread they took with them was dry and moldy.
Отак прийшли вони до Ісуса в табір під Гілгал та й промовили до нього й до мужів ізраїльських; “З далекої землі прийшли ми, укладіть, отже, союз із нами.”
When they arrived at the camp of Israel at Gilgal, they told Joshua and the men of Israel, “We have come from a distant land to ask you to make a peace treaty with us.”
Мужі Ізраїля відповіли хіввіям: “А може ви живете серед нас; як же нам тоді входити в союз із вами?”
The Israelites replied to these Hivites, “How do we know you don’t live nearby? For if you do, we cannot make a treaty with you.”
Та вони сказали до Ісуса: “Слуги твої — ми”; Ісус до них і каже: “Хто ви такі, звідкіля ви?”
They replied, “We are your servants.”
“But who are you?” Joshua demanded. “Where do you come from?”
“But who are you?” Joshua demanded. “Where do you come from?”
Ті ж йому: “З вельми далекої землі прибули твої слуги заради імени Господа, Бога твого, бо чули ми про нього й про все, що він учинив був у Єгипті,
They answered, “Your servants have come from a very distant country. We have heard of the might of the LORD your God and of all he did in Egypt.
і про все, що був учинив з двома царями аморійськими, що були по той бік Йордану, з Сихоном, царем хешбонським, та Огом, царем башанським, що в Аштароті.
We have also heard what he did to the two Amorite kings east of the Jordan River — King Sihon of Heshbon and King Og of Bashan (who lived in Ashtaroth).
Тому наші старші й усі мешканці землі нашої сказали нам: Візьміть із собою харчів на дорогу та й ідіть назустріч їм і скажіть їм: Ми — ваші слуги, тож укладіть союз з нами.
So our elders and all our people instructed us, ‘Take supplies for a long journey. Go meet with the people of Israel and tell them, “We are your servants; please make a treaty with us.”’
Ось наш хліб. Взяли ми його на харчі гарячим з нашої домівки, коли вирушали до вас у дорогу; а тепер він почерствів і покришився.
“This bread was hot from the ovens when we left our homes. But now, as you can see, it is dry and moldy.
А оце бурдюки на вино: були вони нові, як ми їх наливали, а тепер подрані. Ось одіж наша й взуття наше: повитирались у далекій дорозі.”
These wineskins were new when we filled them, but now they are old and split open. And our clothing and sandals are worn out from our very long journey.”
І взяли мужі трохи харчів їхніх, не спитавши в Господа поради.
So the Israelites examined their food, but they did not consult the LORD.
Ісус уклав мир з ними й ухвалив угоду з ними, що зоставить їх живими. І поклялись їм князі громадські присягою.
Then Joshua made a peace treaty with them and guaranteed their safety, and the leaders of the community ratified their agreement with a binding oath.
Та ось по трьох днях після того, як увійшли з ними в союз, виявилось, що вони були зблизька, жили серед них.
Three days after making the treaty, they learned that these people actually lived nearby!
Тоді сини Ізраїля рушили з табору в дорогу й на третій день прийшли до їхніх міст; міста ж ті були: Гівеон, Кефіра, Беерот і Кіріят-Єарім.
The Israelites set out at once to investigate and reached their towns in three days. The names of these towns were Gibeon, Kephirah, Beeroth, and Kiriath-jearim.
Але сини Ізраїля не заподіяли їм ніякого лиха, бо князі громадські клялись їм Господом, Богом Ізраїля, у присязі. Вся ж громада нарікала на князів громадських.
But the Israelites did not attack the towns, for the Israelite leaders had made a vow to them in the name of the LORD, the God of Israel.
The people of Israel grumbled against their leaders because of the treaty.
The people of Israel grumbled against their leaders because of the treaty.
Тоді князі промовили до всієї громади: “Ми заприсяглись їм Господом, Богом Ізраїля, тому й не можемо їх чіпати.
But the leaders replied, “Since we have sworn an oath in the presence of the LORD, the God of Israel, we cannot touch them.
А зробимо їм ось що: нехай собі живуть, щоб не вдарив на нас гнів Божий за присягу, що ми заприсягли їм.”
This is what we must do. We must let them live, for divine anger would come upon us if we broke our oath.
Промовили до них князі громадські: “Нехай собі живуть, але хай будуть дроворубами та водоносами для всієї громади, за вирішенням князів громадських.”
Let them live.” So they made them woodcutters and water carriers for the entire community, as the Israelite leaders directed.
Тоді покликав їх Ісус і каже їм: “Чому ви нас ошукали, сказавши нам, що ви від нас далеко, коли ви живете посеред нас?
Joshua called together the Gibeonites and said, “Why did you lie to us? Why did you say that you live in a distant land when you live right here among us?
Тож будьте прокляті, і нехай між вами ніколи не забракне раба, що буде дроворубом і водоносом для дому Бога мого.”
May you be cursed! From now on you will always be servants who cut wood and carry water for the house of my God.”
І відповіли вони Ісусові: “Переказано було нам, слугам твоїм, що Господь, Бог твій, велів Мойсеєві, слузі своєму, віддати вам увесь край і винищити перед вами всіх мешканців його. Тому ми вельми налякались перед вами за наше життя й тому так і зробили.
They replied, “We did it because we — your servants — were clearly told that the LORD your God commanded his servant Moses to give you this entire land and to destroy all the people living in it. So we feared greatly for our lives because of you. That is why we have done this.
Ось ми тепер у твоїх руках: чини з на-” ми, що тобі здається добрим і справедливим.”
Now we are at your mercy — do to us whatever you think is right.”
Так і вчинив Ісус з ними і врятував їх з рук синів Ізраїля, що вони їх не повбивали.
So Joshua did not allow the people of Israel to kill them.
Але з того дня зробив їх Ісус дроворубами та водоносами для всієї громади й для Господнього жертовника, на тому місці, яке Господь собі вибрав би, аж по цей день.
But that day he made the Gibeonites the woodcutters and water carriers for the community of Israel and for the altar of the LORD — wherever the LORD would choose to build it. And that is what they do to this day.