Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Хоменка
Переклад Турконяка
Як же почули про те всі царі, що жили по тім боці Йордану, в горах та по долинах і вздовж берега Великого моря аж ген до Ливану: хеттити, аморії, ханааняни, перізії, хіввії і євусії,
А коли почули аморейські царі, які на другому березі Йордану, ті, які в горах, ті, які на рівнині, ті, які по всьому узбережжі Великого моря, і ті, які в Антиливані (хети, аморейці, ґерґесейці, ханаанці, ферезейці, евейці та євусейці)
зібралися вони разом, щоб одностайно стати проти Ісуса й Ізраїля.
то зібралися разом, щоб воювати проти Ісуса й Ізраїля — одночасно всі. 2a Тоді Ісус збудував на горі Ґевал жертовник Господу, Богові Ізраїля, 2b як і заповів Мойсей, Господній слуга, ізраїльським синам, як записано в законі Мойсея, — жертовник з нетесаного каміння, до яких не прикладали залізного знаряддя. І приніс там всепалення Господу та жертву спасіння. 2c І написав Ісус на каменях второзаконня, закон Мойсея, який записав перед ізраїльськими синами. 2d Весь Ізраїль, їхні старійшини, судді і їхні писарі переходили сюди і туди перед ковчегом, а священики і левіти взяли ковчег Господнього завіту (а тим часом половина народу, і чужинець, і місцевий житель, була поблизу гори Ґарізін, а половина — неподалік гори Ґевал, як і заповів Мойсей, Господній слуга) щоби спочатку благословити народ. 2e І таким чином після цього Ісус прочитав усі слова цього закону, благословення і прокляття, згідно з усім написаним у законі Мойсея. 2f Не було слова з усього, що заповів Мойсей Ісусові, чого б не прочитав Ісус до вух усього зібрання ізраїльських синів — чоловікам, жінкам, дітям і чужинцям, які приєдналися до Ізраїля.
Мешканці ж Гівеону, почувши про те, що вчинив Ісус із Єрихоном та з Аї,
А ті, хто жив у Ґаваоні, почули все, що вчинив Господь з Єрихоном і Ґаєм.
взялись і собі на хитрощі: вони пішли й набрали харчів на дорогу, обвішали своїх ослів драними мішками та старими подертими й позшиваними бурдюками на вино.
Тож і вони вчинили хитро: пішовши, заготовили їжу і підготувалися, і, взявши старі мішки на своїх ослів, старі міхи вина і подерті онучі,
На ногах у них були старі полатані сандалі й на собі вони мали стару одіж, а ввесь харчовий хліб у них був черствий та покришений.
середина ж їхнього взуття, їхні сандалі — старі й сходжені на їхніх ногах, їхній особистий верхній одяг — старий, їхній заготовлений хліб — сухий, запліснявілий і поїдений.
Отак прийшли вони до Ісуса в табір під Гілгал та й промовили до нього й до мужів ізраїльських; “З далекої землі прийшли ми, укладіть, отже, союз із нами.”
І вони прийшли до Ісуса, в ізраїльський табір, до Ґалґалу, і промовили до Ісуса й Ізраїля: Ми прийшли з далекої землі, тепер складіть з нами завіт!
Мужі Ізраїля відповіли хіввіям: “А може ви живете серед нас; як же нам тоді входити в союз із вами?”
Та ізраїльські сини запитали в хоррейця: Може ти посеред мене живеш, тож як складу я з тобою завіт?
Та вони сказали до Ісуса: “Слуги твої — ми”; Ісус до них і каже: “Хто ви такі, звідкіля ви?”
Вони ж сказали Ісусові: Ми — твої слуги! А Ісус запитав їх: Звідки ви, і звідки ви прибули?
Ті ж йому: “З вельми далекої землі прибули твої слуги заради імени Господа, Бога твого, бо чули ми про нього й про все, що він учинив був у Єгипті,
А ті відповіли: З дуже далекої землі прийшли твої слуги в Ім’я Господа, Бога твого. Оскільки ми почули Ім’я Його і те, що Він зробив у Єгипті,
і про все, що був учинив з двома царями аморійськими, що були по той бік Йордану, з Сихоном, царем хешбонським, та Огом, царем башанським, що в Аштароті.
і те, що Він учинив аморейським царям, які були на другому боці Йордану, — Сеонові, цареві Есевону, і Оґові, цареві Васану, який жив у Астароті та в Едраїні.
Тому наші старші й усі мешканці землі нашої сказали нам: Візьміть із собою харчів на дорогу та й ідіть назустріч їм і скажіть їм: Ми — ваші слуги, тож укладіть союз з нами.
І, почувши про це, наші старійшини і всі, хто живе на нашій землі, звернулися до нас, говорячи: Візьміть собі заготовлену їжу на дорогу, підіть їм назустріч і скажете їм: Ми є твоїми слугами! Тож тепер складіть з нами завіт.
Ось наш хліб. Взяли ми його на харчі гарячим з нашої домівки, коли вирушали до вас у дорогу; а тепер він почерствів і покришився.
Ці хлібини — теплими взяли ми їх у той день, в який вийшли, щоби прийти до вас, тепер же висохли і стали запліснявілими.
А оце бурдюки на вино: були вони нові, як ми їх наливали, а тепер подрані. Ось одіж наша й взуття наше: повитирались у далекій дорозі.”
Ось це — міхи вина, які ми наповнили новими, а вони подерлися. Наш одяг і наше взуття зносилися від надто довгої дороги.
І взяли мужі трохи харчів їхніх, не спитавши в Господа поради.
І старійшини попробували їхню їжу, а Господа не запитали.
Ісус уклав мир з ними й ухвалив угоду з ними, що зоставить їх живими. І поклялись їм князі громадські присягою.
Тож Ісус уклав з ними мир і склав з ними завіт, що збережуть їм життя, і старійшини громади дали їм клятву.
Та ось по трьох днях після того, як увійшли з ними в союз, виявилось, що вони були зблизька, жили серед них.
І сталося, через три дні, після того, як був складений з ними завіт, вони почули, що ті є поблизу від них, і що вони між ними живуть.
Тоді сини Ізраїля рушили з табору в дорогу й на третій день прийшли до їхніх міст; міста ж ті були: Гівеон, Кефіра, Беерот і Кіріят-Єарім.
Тож ізраїльські сини вирушили і пішли до їхніх міст. А їхні міста — Ґаваон, Кефіра, Вирот і місто Ярін.
Але сини Ізраїля не заподіяли їм ніякого лиха, бо князі громадські клялись їм Господом, Богом Ізраїля, у присязі. Вся ж громада нарікала на князів громадських.
Та ізраїльські сини не воювали з ними, бо поклялися їм усі старійшини Господом, Богом Ізраїля. І нарікала вся громада на старійшин.
Тоді князі промовили до всієї громади: “Ми заприсяглись їм Господом, Богом Ізраїля, тому й не можемо їх чіпати.
А старійшини сказали всій громаді: Ми поклялися їм Господом, Богом Ізраїля, і тепер не зможемо доторкнутися до них.
А зробимо їм ось що: нехай собі живуть, щоб не вдарив на нас гнів Божий за присягу, що ми заприсягли їм.”
Це зробимо, щоб їх залишити при житті, і залишимо їх, і не буде на нас гніву через клятву, якою ми їм поклялися.
Промовили до них князі громадські: “Нехай собі живуть, але хай будуть дроворубами та водоносами для всієї громади, за вирішенням князів громадських.”
Вони житимуть, та будуть лісорубами і носитимуть воду для всієї громади, як і сказали їм старійшини.
Тоді покликав їх Ісус і каже їм: “Чому ви нас ошукали, сказавши нам, що ви від нас далеко, коли ви живете посеред нас?
Тож Ісус закликав їх і сказав їм: Чому ви мене обманули, кажучи: Ми живемо дуже далеко від тебе? Адже ви — місцеві жителі, з тих, які живуть між нами!
Тож будьте прокляті, і нехай між вами ніколи не забракне раба, що буде дроворубом і водоносом для дому Бога мого.”
Тепер же ви прокляті, — не переведеться у вас раб і лісоруб для мене і мого Бога!
І відповіли вони Ісусові: “Переказано було нам, слугам твоїм, що Господь, Бог твій, велів Мойсеєві, слузі своєму, віддати вам увесь край і винищити перед вами всіх мешканців його. Тому ми вельми налякались перед вами за наше життя й тому так і зробили.
А вони відповіли Ісусові, кажучи: Донеслося до нас те, що заповів Господь, Бог твій, Мойсеєві, Своєму слузі, — дати вам цю землю і вигубити нас і всіх, хто на ній живе, з-перед вашого обличчя. І від вашого обличчя на нас напав великий страх за наші душі, і ми вчинили це діло.
Ось ми тепер у твоїх руках: чини з на-” ми, що тобі здається добрим і справедливим.”
Ось тепер ми у ваших руках, як вам подобається і як ви вважаєте, так з нами і вчиніть.
Так і вчинив Ісус з ними і врятував їх з рук синів Ізраїля, що вони їх не повбивали.
І вчинили з ними так, — Ісус врятував їх у той день з рук ізраїльських синів, тож їх не вигубили.
Але з того дня зробив їх Ісус дроворубами та водоносами для всієї громади й для Господнього жертовника, на тому місці, яке Господь собі вибрав би, аж по цей день.
І поставив їх Ісус у той день лісорубами, а також носити воду для всієї громади і для Божого жертовника. Через це стали ті, хто живе в Ґаваоні, лісорубами і носіями води для Божого жертовника до сьогоднішнього дня, — на місці, яке Господь вибере.