Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Хоменка
Переклад Куліша та Пулюя
Закон бо, мавши лиш тінь майбутніх благ, а не самий образ речей, ніколи не може тими самими жертвами, які приносяться щороку, повсякчасно зробити досконалими тих, які приступають до Бога.
Маючи бо закон тїнь будучих благ, а не самий образ річей, щороку тими самими жертвами, які приносять без перестану, нїколи не може звершити приступаючих.
Чи ж їх не перестали б приносити, коли б ті, що служать, очистившись раз назавжди, не мали більше ніякої свідомости гріхів?
Ато б перестали приносити їх, не мавши вже ті, хто служить, нїякої совісти за гріхи, раз очистившись.
бо неможливо, щоб кров волів та козлів усунула гріхи.
Не можна бо, щоб кров волова та козлина знимала гріхи.
Тому, входячи у світ, говорив: «Ти не хотів ні жертв, ані приносу, але приготував єси тіло мені.
Тим же, входячи у сьвіт, глаголе: "Жертви і приносу не схотїв єси, тїло ж наготовив Менї єси.
Ти не вподобав собі ні всепалень, ні жертви за гріхи.
Огняні жертви і (жертви) за гріх не вподобав єси.
Тоді я сказав: Ось іду, бо у сувої книги написано про мене, щоб учинити твою волю, Боже.»
Тодї я сказав: Ось, ійду (у починї книги написано про мене) вчинити волю Твою, Боже."
Сказавши вище: «Ні жертв, ані приношень, ні всепалень, ані жертви за гріхи ти не схотів і не вподобав собі», дарма що вони приносяться за законом, тоді сказав:
Сказавши вище: "Що жертва і принос і огняні жертви і (жертви) за гріхи не схотїв єси, анї вподобав єси," котрі по закону приносять ся,
«Ось я іду вчинити твою волю.» Касує, отже, перше, щоб установити друге.
потім рече: "Ось, ійду вчинити волю Твою, Боже." Зносить перве, щоб друге поставити.
Силою тієї волі ми освячені приносом тіла Ісуса Христа раз назавжди.
По сїй-то волї осьвячені ми одним приносом тїла Ісус-Христового.
Кожен священик стоїть щодня, служачи і часто приносячи ті самі жертви, які ніколи не можуть гріхів змити.
І всякий же сьвященик стоїть щодня служачи і много раз ті ж самі жертви приносячи, котрі нїколи не можуть зняти гріхів.
Він же, принісши лиш одну за гріхи жертву, возсів назавжди по правиці Бога,
Він же, принїсши одну жертву за гріхи, сїв на завсїди по правицї Бога,
чекаючи далі, поки його вороги не будуть покладені, як підніжок, йому під ноги.
дожидаючи далїй, доки положять ся вороги Його підніжком ніг Його.
Бо він лиш одним приносом удосконалив назавжди тих, що освячуються.
Одним бо приносом звершив на віки осьвячуємих.
Про це й Дух Святий теж свідчить, коли каже:
Сьвідкує ж нам і Дух сьвятий; по реченому бо перше:
«Ось той завіт, що його я по тих днях заключу з ними, каже Господь: вкладу мої закони в серця їхні, й на умах їхніх випишу їх.
"Се завіт, що завітувати му з ними після тих днїв", глаголе Господь: "Давши закони мої в серця їх, і в думках їх напишу їх,
Ні їхніх гріхів, ні беззаконня більше не згадуватиму.»
і гріхів їх і беззаконий їх не споминати му вже."
А де прощення гріхів, там непотрібно вже приносу за гріхи.
А де відпущеннє гріхів, там нема вже приносу за гріхи.
Отож, брати, маючи завдяки крові Ісуса свобідний вступ до святині,
Оце ж, браттє, маючи свободу входити у сьвятиню кровю Ісусовою,
який він нам відкрив дорогою новою і живою, через завісу, що є його тілом,
дорогою новою і живою, котру обновив нам Він завісою, се єсть тїлом своїм,
приступаймо з щирим серцем, у повноті віри, очистивши серця від лукавої совісти й омивши тіло чистою водою.
приступаймо з щирим серцем в повнотї віри, окропивши серця від совісти лукавої, і обмивши тїло водою чистою;
Держімо непохитне визнання надії, — бо той, хто обіцяв, вірний.
держімо непохибне визнаннє надїї (вірен бо Той, хто обіцяв)
І зважаймо один на одного, заохочуючи до любови й до діл добрих;
і назираймо один одного, заохочуючи до любови і добрих дїл,
не залишаймо своїх сходин, як то в декого є звичай, а, навпаки, втішаймо себе, і то тим більше, що бачите, як зближається день.
не покидаючи громади своєї, як у деяких є звичай, а один одного піддержуючи, і стілько більше, скілько більше бачите, що наближуєть ся день.
Бо коли ми, одержавши повне спізнання правди, грішимо добровільно, то вже немає за гріхи жертви,
Бо коли ми самохіть грішимо, прийнявши розум правди, то вже не зостаєть ся жертви за гріхи,
а якесь страшне очікування суду й вогонь помсти палаючий, який має пожерти супротивників.
а якесь страшне сподїваннє суду і огняний гнїв, що має пожерти противників.
Коли хтось відкидав закон Мойсея, він немилосердно гинув смертю при двох чи трьох свідках.
Хто відцурав ся закону Мойсейового, при двох або трьох сьвідках, смерть йому без милосердя:
Оскільки гіршої, подумайте самі, заслужить кари той, хто потоптав Божого Сина й уважав кров завіту, якою освятився, за звичайну, і Духа благодаті зневажив?
Скільки ж, думаєте, гіршої муки заслужить, хто Сина Божого потоптав і кров завіту, котрою осьвятив ся, вважав за звичайну, і Духа благодати зневажив?
Знаємо того, хто мовив: «До мене належить відплата, я відплачу!» І ще: «Господь судитиме народ свій.
Знаємо Того, хто промовив: "Менї відомщеннє, я віддам, глаголе Господь"; і знов: "Господь судити ме людей своїх."
Згадайте перші дні, коли ви, тількищо просвітлені, перенесли терпляче таку велику боротьбу страждань:
Згадайте ж перші днї, в котрі ви, просьвітившись, перенесли велику боротьбу терпіння,
ви були чи то самі виставлені прилюдно на зневаги та на знущання, чи то ставши спільниками тих, що того зазнали.
то на зневагу і знущаннє виставлювані, то буваючи спільниками тих, що так жили.
Ви бо й разом із в'язнями страждали і грабунок вашого майна ви з радістю приймали, знаючи, що маєте багатство краще і постійне.
Бо і в моїх кайданах ви зо мною мучились, і жакуваннє маєтків ваших з радістю приймали, відаючи, що маєте собі маєток на небесах вічний і луччий.
Не покидайте, отже, цього вашого довір'я, бо воно має велику нагороду.
Не кидайте ж сьміливости вашої, котра має нагороду велику.
Вам бо треба терпеливости, щоб ви, виконуючи Божу волю, одержали обітницю.
Терпіннє бо вам треба мати, щоб, волю Божу вчинивши, прийняли обітуваннє.
Ще бо трохи, дуже мало часу, і той, хто має прийти, прийде, не забариться.
Вже бо незабаром ось, ось Грядущий прийде, і не загаєть ся.
А праведник мій з віри буде жити; коли ж він відступить, моя душа не матиме вподобання у ньому.
"А праведний з віри жив буде," і: "Коли хто малодушен, не вподобає душа моя його."