Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Хоменка
Переклад Куліша та Пулюя
Віра є запорукою того, чого сподіваємося, — доказ речей невидимих.
Віра ж єсть підстава того, на що вповаємо, доказ (певність) річей невидимих.
Вірою ми знаємо, що світ сотворений словом Божим, так що видиме з невидимого постало.
Вірою розуміємо, що віки стали ся словом Божим, щоб з невидимого видиме постало.
Вірою Авель приніс Богу кращу, ніж Каїн, жертву; вона засвідчила про нього, що він праведний, коли сам Бог дав свідоцтво на користь його дарів; нею він, хоч і мертвий, далі промовляє.
Вірою приніс Авель луччу жертву Богу нїж Каїн, через котру сьвідчено (йому), що він праведний, як сьвідкував про дари його Бог; нею він, і вмерши, ще говорить.
Вірою Енох був перенесений, щоб не бачити смерти; його не знайдено, бо Бог його переніс. Перед його перенесенням засвідчено було про нього, що він угодив Богові.
Вірою Єнох перенесен, щоб не бачити смерти, і "не знайдено його; бо перенїс його Бог": перед перенесеннєм бо його сьвідчено, "що угодив Богу."
Без віри не можливо подобатися Богу, бо хто приступає до Бога, мусить вірити, що він існує і дає нагороду тим, які його шукають.
Без віри ж не можна угодити; вірувати мусить бо, хто приходить до Бога, що Він єсть, і хто Його шукає, тих нагороджує.
Вірою Ной, повчений об'явленням небесним про те, чого не бачено ще, збудував богобоязно ковчег, щоб спасти дім свій; нею він осудив світ і став спадкоємцем праведности, яка з віри.
Вірою, звістку прийнявши Ной про те, чого нїколи не видано, в страсї (Божому) збудовав ковчег на спасеннє дому свого; котрим осудив сьвіт, і став ся наслїдником праведности, по вірі.
Вірою Авраам, покликаний, послухався і вийшов до краю, що мав, узяти у спадщину, і пішов, не знаючи, куди йде.
Вірою, покликаний Авраам, послухав, щоб вийти на те місце, котре мав прийняти в наслїддє, і вийшов, не знаючи, куди йде.
Вірою він перебував у обіцяній землі, як у чужій, живучи у наметах з Ісааком та Яковом, спадкоємцями, як і він, тієї самої обітниці.
Вірою оселивсь у землї обітуваній, яко чужій, живучи в наметах, з Ісааком і Яковом, спільними наслїдниками того ж обітування.
Бо чекав міста з непохитними основами, якого Бог будівничий і засновник.
Дожидав бо города, що має основини, котрого будівничий і творець Бог.
Вірою і сама Сара дістала силу прийняти насіння, дарма що вже була похила в літах, бо вважала вірним того, хто дав обітницю.
Вірою і сама Сарра прийняла силу на зачаттє насїння і мимо пори віку вродила, тим що вірним уважала Того, хто обітував.
Тож від одного, та ще й омертвілого, народилося так багато, як зір на небі, як піску край моря, без числа.
Тим же і від одного, та ще помертвілого, народилось множество, як зорі небесні і як піску край моря безлїч.
У вірі померли всі ці, не отримавши здійснення обітниць; вони лиш бачили й вітали їх здалека, визнаючи, що вони «чужинці на землі й захожі».
По вірі померли ті всї, не прийнявши обітниць, а оддалеки видївши їх, і вірували, і витали, і визнавали, що вони чуженицї і захожі на землї.
А ті, що так говорять, ясно показують, що шукають батьківщини.
Бо которі таке говорять, виявляють, що отчини шукають.
І якби вони пам'ятали про ту, з якої вийшли, мали б час повернутися.
І справдї, коли б ту памятали, з якої вийшли, мали б вони нагоду вернутись.
Та вони тепер кращої бажають, тобто небесної; тому й Бог не соромиться зватися їхнім Богом, бо він їм приготував місто.
Нинї ж луччої бажають, се єсть небесної; тим і не соромить ся їх Бог, називати ся Богом їх: наготовив бо їм город.
Вірою Авраам, поставлений на пробу, приніс у жертву Ісаака; і то єдинородного приніс у жертву сина, він, що обітниці одержав,
Вірою привів Авраам, спокушуваний, Ісаака (на жертву); єдинородного принїс, прийнявши обітницю,
до якого було сказано: «Від Ісаака тобі народиться потомство»,
про котрого було глаголано: "Що в Ісааку назветь ся тобі насїннє,"
думаючи, що Бог має силу і з мертвих воскресити; тому його й одержав назад, як символ.
подумавши, що і з мертвих силен Бог воскресити; тим і прийняв його в образї (воскресення).
Вірою Ісаак благословив Якова та Ісава на майбутнє.
Вірою в грядуще благословив Ісаак Якова та Ісава.
Вірою Яків, перед смертю, благословив кожного з синів Йосифа і поклонився, спираючись на кінець палиці своєї.
Вірою Яков, умираючи, благословив кожного сина Йосифого і "склонивсь на верх жезла свого".
Вірою Йосиф, вмираючи, згадав про вихід синів Ізраїля і розпорядився про свої кості.
Вірою Йосиф, умираючи, про виход синів Ізраїлевих згадав, а про костї свої заповів.
Вірою батьки Мойсея, як він народився, три місяці його ховали, бо бачили красу дитини, і не злякалися царського наказу.
Вірою Мойсей, народившись, хований був три місяцї від батьків своїх, коли видїли вони, що дитина гарна, і не злякались повелїння царського.
Вірою Мойсей, коли був виріс, відрікся зватися сином дочки фараона;
Вірою Мойсей, бувши великим, відрік ся звати ся сином дочки Фараонової,
волів радше страждати разом з людом Божим, ніж дознавати дочасної гріховної втіхи,
а лучче зволив страдати з людьми Божими, нїж дізнавати дочасної розкоші гріха,
бо, дивлячись на нагороду, вважав за більше багатство наругу вибраного народу від скарбів Єгипту.
більшим багацтвом над Єгипецькі скарби вважаючи наругу Христову; озиравсь бо на нагороду.
Вірою він покинув Єгипет, не побоявся царського гніву, бо стояв твердо, як той, що Невидимого бачить.
Вірою покинув Єгипет, не боячись гнїва царевого; устояв бо, яко такий, що Невидомого видить.
Вірою відсвяткував Пасху й скроплення кров'ю, щоб губитель не торкнувся їхніх первородних.
Вірою зробив пасху і пролиттє крови, щоб губитель первороджених не займав їх.
Вірою перейшли Червоне море, як по суходолі, що спробувавши єгиптяни, потопились.
Вірою перейшли вони Червоне море, як по суходолу; що спробувавши Єгиптяне, потопились.
Вірою єрихонські мури по семиденнім обході впали.
Вірою стїни Єрихонські попадали, після семидневних обходин.
Вірою Рахав, блудниця, прийнявши мирно вивідувачів, з невірними не загинула.
Вірою Раава блудниця не згинула з невірними, прийнявши підглядників з миром.
І що ще скажу? Часу не вистане мені, коли заходжуся розповідати про Гедеона, про Варака, про Самсона, про Єфту, про Давида й Самуїла та пророків,
І що менї ще казати? не стане бо менї часу оповідати про Гедеона, та Варака, та Самсона, та Єтая, та про Давида і Самуїла, та про пророків,
що вірою підбили царства, чинили справедливість, обітниць осягнули, загородили пащі левам,
котрі вірою побивали царства, робили правду, одержували обітування, загороджували пащі левам,
силу вогню гасили, вістря меча уникали, ставали сильні, бувши недолугі, на війні проявили мужність, наскоки чужинців відбивали.
гасили силу огняну, втїкали від гострого меча, робились потужними від немочи, бували міцні в бою, обертали в ростїч полки чужоземцїв;
Жінки діставали назад своїх померлих, які воскресали. Інші загинули в муках, відкинувши визволення, щоб осягнути ліпше воскресіння.
жінки приймали мертвих своїх з воскресення; инші ж побиті бували, не прийнявши збавлення, щоб лучче воскресеннє одержати;
Інші наруг і бичів зазнали та ще й кайданів і в'язниці;
другі ж наруги та ран дізнали, та ще й кайдан і темницї;
їх каменовано, розрізувано пилою, брано на допити; вони вмирали, мечем забиті; тинялися в овечих та козячих шкурах, збідовані, гноблені, кривджені;
каміннєм побиті бували, розпилювані, допитувані, смертю від меча вмирали, тинялись в овечих та козиних шкурах, бідуючи, горюючи, мучені,
вони, яких світ був невартий, блукали пустинями, горами, печерами та земними вертепами.
(котрих не був достоєн сьвіт,) по пустинях скитались та по горах та по вертепах і проваллях земних:
І всі вони, дарма що мали добре засвідчення вірою, не одержали обіцяного,
І всї цї, одержавши сьвідченнє вірою, не прийняли обітування,