Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Хоменка
Переклад Турконяка
Тому і ми, маючи навколо себе таку велику хмару свідків, відкиньмо всякий тягар і гріх, що так легко обмотує, і біжімо витривало до змагання, що призначене нам,
Тому й ми, маючи довкола себе таку велику хмару свідків, відкиньмо всяку гордість та гріх, що нас легко обплутує, з терпінням прямуймо до тієї боротьби, яка перед нами,
вдивляючися пильно в Ісуса, засновника й завершителя віри, який, замість радости, що перед ним була, витерпів хрест, на сором не звертаючи уваги, і який возсів праворуч Божого престолу.
дивлячись на Проводиря і Вершителя віри, на Ісуса, Який, незважаючи на сором, замість належної Йому радості перетерпів хрест і сів праворуч Божого престолу.
Тож думайте про того, хто витерпів від грішників таке велике проти себе противенство, щоб ви, ізнемігшись, не впали духом.
Подумайте ж про Того, Хто від грішників перетерпів таку наругу над Собою, щоб ви не знемоглися та не ослабли вашими душами.
Ви ще не протиставились до крови в боротьбі проти гріха.
Ви ще не боролися до крові, воюючи з гріхом.
І ви забули попередження, що вам, як синам, говорить: «Мій сину, не легковаж Господнім каранням і не падай духом, коли він тебе картає,
І забули про заклик, що звернений до вас як до синів: Сину мій, не нехтуй Господніми картаннями і не падай духом, коли Він докоряє.
бо кого Господь любить, того карає, і б'є кожного сина, якого приймає.»
Адже кого Господь любить, того й карає, і б’є кожного сина, якого приймає.
На вашу науку ви терпите. Бог поводиться з вами, як із синами. Хіба є такий син, що його батько не карає?
Якщо зазнаєте докору, то з вами Бог поводиться, як із синами. Хіба є такий син, якого батько не картає?
Коли ж вас виховано без картання, — якого всі зазнають, — то ви незаконновроджені, а не сини.
Якщо ж ви залишаєтеся без картання, якого зазнавали всі, тоді ви незаконні діти, а не сини.
А втім, коли ми мали батьків тілесних як виховників і їх поважали, то чи ж не багато більш ми маємо коритися Отцеві духів, і будем жити?
До того ж ми мали наших тілесних батьків, які карали, і ми соромилися, то чи не значно більше повинні коритися Отцеві духів, аби жити?
Ті бо на короткий час, як знали, нас карали; він же — нам на користь, щоб нас зробити учасниками святости своєї.
Ті — на короткий час нас карали, коли вважали це за потрібне, а Цей — для нашої користі, щоб ми стали учасниками Його святості.
Усяка кара на хвилину здається не чимсь веселим, а сумним, та згодом тим, що на собі її зазнали, вона приносить мирний плід праведности.
Усяке ж покарання в даний час не здається радістю, але смутком; та згодом ті, які навчені ним, приносять мирний плід праведності.
Ось чому випростайте ваші охлялі руки та зомлілі коліна
Тому випростайте опущені руки і знеможені коліна,
і зробіть вашим ногам стежки прості, щоб кульгаве не збочило, а радше видужало.
і стежки для ваших ніг зробіть прямими, аби кульгаве не збочило, але радше щоб виправилося.
З усіма дбайте про мир та про святість, без якої ніхто Господа не побачить.
Майте мир з усіма і святість, без яких ніхто не побачить Господа.
Пильнуйте, щоб ніхто не залишився без Божої благодаті, щоб якесь гірке коріння, пустивши паростки угору, не наробило заколоту та щоб не заразило багатьох;
Пильнуйте, щоб ніхто не був позбавлений Божої благодаті, аби хто не наробив прикрощів, коли випустить гіркий корінь, та щоб ним багато хто не опоганився;
щоб не було ніякого блудника чи нечестивця, як Ісав, що за одну лиш страву запродав власне первородство.
аби не був хто блудником або нечестивим, як Ісав, який за одну страву віддав своє первородство.
Ви бо знаєте, що потім, як він хотів одержати благословення, він був відкинутий, бо не було в нього змоги змінити рішення, хоч його і просив про це з сльозами.
Тож знайте, що й тоді, коли він забажав успадкувати благословення, — був відкинутий, хоча зі слізьми його шукав, бо не знайшов можливості покаятися.
Ви ж не приступили до гори, до якої можна рукою доторкнутись, ані до вогню палкого, ані до хмари, ані до темряви, ані до бурі,
Адже ви приступили не [до гори], до котрої можна доторкнутися, ні до палаючого вогню, і хмари, і темряви, і бурі,
ні до гомону сурми, ані до якогось голосу слів, від якого ті, що його чули, випрошувалися, щоб до них і слова більш не говорити;
і звука сурми, і голосу мови; його почувши, вони просили, аби більше не звучало до них слово,
бо не могли знести наказу: «Навіть і скотина, як до гори діткнеться, буде камінням побита.»
тому що не могли знести наказу: Коли б і тварина доторкнулася до гори, то нехай буде побита камінням!
І таке страшне було видіння, що Мойсей промовив: «Я повен страху і тремчу ввесь!»
І таким страшним було те видовище, що Мойсей сказав: Я наляканий і тремчу.
Але ви приступили до гори Сіону й міста Бога живого, до небесного Єрусалиму, до безлічі ангелів, до святкових зборів,
Але ви приступили до гори Сіон, до міста Живого Бога, до небесного Єрусалима, до десятків тисяч ангелів, до торжества,
до церкви первородних, записаних на небі, і до судді всіх — Бога, до духів праведників, що вже дійшли до досконалости,
до Церкви первістків, записаних на небі, до Бога — Судді всіх, до духів праведників, які досягли досконалості,
і до Ісуса, посередника нового завіту, і до крови очищення, що промовляє краще, ніж кров Авелева.
до Посередника Нового Завіту — Ісуса — і до крові очищення, яка краще промовляє від крові Авеля.
Глядіть, не відвертайтеся від того, хто промовляє; бо коли ті, що зреклися того, який говорив на землі, не уникнули кари, то скільки більше ми, коли відвернемося від того, хто говорить з неба.
Пильнуйте, аби не відректися Того, Хто говорить. Якщо ті, котрі зреклися того, хто пророкував на землі, не уникнули кари, то тим більше ми, коли зрікаємося Того, Хто з неба,
Того, голос якого колись був захитав землю, а нині обіцяв, кажучи: «Ще раз я захитаю не лиш землю, але й небо.»
і голос Якого тоді захитав землею, і Який тепер обіцяв, кажучи: Ще раз Я захитаю не тільки землею, але й небом.
Те «ще раз» вказує, що захитане, тому що створене, — переміниться, щоб перебувало непохитне.
Оце «ще раз» означає заміну того, що хитається, як такого, що створене, аби залишилося непохитним.
Тому що ми приймаємо непохитне царство, зберігаймо благодать, то й служімо нею довподоби Богові з побожністю й острахом.
Тому, одержуючи непохитне Царство, маємо благодать, якою служимо до вподоби Богові з побожністю і страхом.