Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Хоменка
Cовременный перевод WBTC
Тому, лишивши початкове вчення про Христа, звернімся до досконалішого, не закладаючи знову підвалин, — тобто про покаяння в ділах мертвих та про віру в Бога,
Поэтому давайте оставим позади зачатки учения Христова и перейдём к зрелости. Давайте не будем возвращаться к тому, с чего начали. Мы начали с того, что отреклись от греха и уверовали в Бога,
про навчання хрищення та про рукоположення, про воскресіння мертвих та суд вічний.
с учения о крещении и возложении рук, воскресении из мёртвых и о вечном суде. Теперь же, мы должны двигаться вперёд, к более зрелому учению.
Воно бо неможливо тих, — які раз просвітились були, що скуштували небесного дару й стали учасниками Святого Духа,
Разве можно обратить к покаянию тех, кто отвернулся от Христа?
скуштували доброго Божого слова й сил майбутнього віку,
Я говорю о тех, кто познал истину, получил дар Божий и приобщился Святого Духа.
та й відпали! — знов оновлювати до покаяння, тих, які знову собі самим розпинають Божого Сина і прилюдно зневажають.
Эти люди слышали слово Божье, видели великую силу нового мира Божьего и удостоверились в том, что всё это — добро, а потом отступились от Христа. Их не вернуть на путь раскаяния, ибо они вновь распинают Сына Божьего и при всех подвергают Его унижению.
Земля бо, що п'є дощ, який падає на неї часто, та родить зілля добре для тих, що її обробляють, приймає від Бога благословення;
Земля, пьющая дождь, который часто проливается на неё, и приносящая урожай на пользу тем, кто её обрабатывает, получает благословение Божье.
а та, що приносить терня і будяки, непотрібна, близька до прокляття: кінчається тим, що її спалять.
Земля же, которая приносит только тернии и чертополох, ничего не стоит, и ей грозит быть проклятой Богом. Она будет уничтожена пожаром.
Однак, любі, дарма що так говоримо, ми переконані про вас краще та про те, що торкається спасіння.
Хотя мы говорим так, возлюбленные друзья, мы уверены, что вас ждёт лучшее будущее — будущее, которое принесёт вам спасение.
Бо Бог не є несправедливий, щоб забути ваші діла й любов, яку ви виявили до його імени, і послуги, що ви святим робите понині.
Ибо не так несправедлив Бог, чтобы забыть о ваших трудах и о той любви, которую оказали вы Ему, когда помогали и помогаете Его людям.
Ми лиш бажаємо, щоб кожний з вас являв таку саму старанність для повного осягнення надії аж до кінця,
Но нам хотелось бы, чтобы вы до конца оказывали такое же рвение, и тогда исполнятся ваши надежды;
щоб ви не стали недбайливі, а, навпаки, наслідували тих, які вірою і витривалістю успадковують обітниці.
и чтобы вы не ленились, а подражали тем, кто благодаря своей вере и своему терпению унаследует обещанное.
І справді, коли Бог учиняв Авраамові обітницю, не маючи поклястися ніким вищим, то поклявся самим собою,
Когда Бог дал обещание Аврааму, то поклялся Собою, ибо не было никого, кто стоял бы выше Него.
кажучи: «Справді поблагословлю тебе щедро й розмножу тебе вельми.»
Он сказал: "Я осыплю тебя благословениями и дарую тебе великое множество потомков."
І він, завдяки довгій терпеливості, осягнув обітницю:
И после терпеливого ожидания Авраам получил обещанное Богом.
люди клянуться більшим від себе, і всякі їхні суперечки кінчаються клятвою на ствердження.
Люди всегда клянутся именем Того, Кто выше их, и клятва эта подтверждает сказанное и кладёт конец всем спорам.
Тому й Бог, бажаючи дати спадкоємцям обітниці якнайсильніший доказ, що його рішення непорушне, вжив клятви,
Бог пожелал, чтобы всем наследникам обещания было совершенно ясно, что Его замысел неизменен, и потому скрепил Своё обещание клятвой,
щоб двома незмінними речами, в яких неможливо, щоб Бог казав неправду, ми мали сильну заохоту — ми, що прибігли прийняти надію, призначену нам.
чтобы мы черпали великое ободрение в двух вещах, в которых невозможно Богу солгать, — мы, те, кто подхватил предложенную нам надежду.
В ньому маємо, неначе якір душі, безпечний та міцний, що входить аж до середини за завісу,
Мы храним эту надежду, как якорь наших душ, незыблемый и надёжный. Эта надежда проникает в святилище за завесой,