Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Хоменка
Переклад Турконяка
По смерті Ісуса сини Ізраїля спитали в Господа: “Хто з нас має виступати першим проти ханаанян, щоб воювати з ними?”
І сталося, що після смерті Ісуса Ізраїльські сини звернулися до Господа, запитуючи: Хто з нас як вождь піде на Ханаанця, щоб воювати проти нього.
І сказав Господь: “Юда нехай виступає. Ось я віддаю край йому в руки.”
А Господь сказав: Юда піде! Ось Я дав цю землю йому в руки!
Юда й сказав своєму братові Симеонові: “Йди зо мною в мою частку, й будемо воювати з ханаанянами; а потім піду й я з тобою в твою частку.” І пішов Симеон разом з ним.
Юда ж сказав своєму братові Симеону: Піди зі мною до мого спадку, і воюватимемо проти ханаанців, — піду і я з тобою у твій спадок! І Симеон пішов з ним.
Виступив Юда, і віддав Господь ханаанян та перізіїв йому на поталу, і розбили вони з них під Безеком десять тисяч чоловік.
Тож Юда пішов, і Господь дав Ханаанця та Ферезейця йому в руки, і вони побили їх у Везеку — десять тисяч чоловік.
Біля Безеку зіткнулись вони з Адонівезеком, вдарили на нього й розбили ханаанян та перізіїв.
У Везеку вони знайшли Адонівезека, воювали проти нього і побили Ханаанця та Ферезейця.
Адонівезек утік, та вони кинулися за ним, схопили його й повтинали йому на руках і на ногах великі пальці.
Адонівезек же втік, та вони гналися за ним, схопили його і відрубали великі пальці його рук та його ніг.
Сказав тоді Адонівезек: “Сімдесят царів з повідтинаними пальцями на руках і ногах збирали кришки під столом у мене. Як я вчинив, так Господь відплатив мені!” І привели вони його в Єрусалим, де він і вмер.
Тоді Адонівезек сказав: Сімдесят царів із відрубаними великими пальцями їхніх рук і їхніх ніг збирали їжу під моїм столом. Отже, як учинив я, так і віддав мені Бог! Його відвели в Єрусалим, і він там помер.
І вдарили сини Юди на Єрусалим, опанували його, винищили лезом меча, а місто спалили.
Сини Юди воювали проти Єрусалима, взяли його і побили його вістрям меча, місто ж спалили вогнем.
Потім сини Юди спустились, щоб воювати з ханаанянами, що жили в горах, на півдні, та по узгір'ях.
Після цього сини Юди зійшлися воювати проти Ханаанця, який жив у горах, на півдні та на рівнині.
Далі виступив Юда проти ханаанян, що жили в Хевроні, — Хеврон же звавсь раніше Кіріят-Арба, — і розбили Шешая, Ахімана й Талмая.
Юда виступив проти Ханаанця, який жив у Хевроні, а жителі Хеврона вийшли назустріч. Раніше ім’я Хеврона було Каріатарвоксефер. Він побив Сесія, Ахімана і Толмія, з роду Енака.
А звідтіля пішов на мешканців Девіру, що звався колись Кіріят-Сефер.
А звідти вони пішли до тих, які жили в Давірі. Раніше ім’я Давіра було Місто писарів.
І обіцяв тоді Калев: “Хто нападе на Кіріят-Сефер і візьме його, за того віддам дочку мою Ахсу.”
І сказав Халев: Хто лиш поб’є Місто писарів і заволодіє ним, тому дам Асхану, мою дочку, за жінку.
І взяв його Отнієл, син Кеназа, меншого Калевового брата, і віддав він за нього дочку свою Ахсу.
І першим захопив його Ґотоніїл, син Кенеза, молодший брат Халева, тож він дав йому Асхану, свою дочку, за жінку.
А коли вона прибула, він підмовив її просити в батька поле; і як зіскочила з осла, Калев спитав її; “Що тобі?”
І сталося, коли вона відходила, він намовив її просити у свого батька поле, тож вона бурмотіла на осляті, а тоді закричала з осляти: У південну землю ти мене віддав! І Халев запитав її: Що тобі потрібно?
А та до нього: “Дай мені, — каже, — благословення: дав бо єси мені суху землю, дай мені і джерела вод! І дав він їй горішні й долішні джерела.
Асха ж відповіла йому: Дай мені благословення, бо ти мене віддав у південну землю, тож дай мені як придане водні джерела. І Халев дав їй придане за її серцем — Верхні і Нижні джерела, як придане.
Сини кенія Ховава, Мойсеєвого тестя, з Пальмового міста, повиходили разом із синами Юди в пустиню Юди, що на південь від Араду; пішли вони й оселились з амалекитянами.
І сини Йовава, кінейця, Мойсеєвого тестя, пішли з Міста фініків до синів Юди, у пустелю, що є на півдні біля схилу Арада, тож вони пішли і поселилися з народом.
Згодом двигнувся Юда з братом Симеоном, і розбили вони ханаанян, що жили в Цефаті, і цілком знищили його, тим і прозвано те місто Хорма.
А Юда зі своїм братом Симеоном виступили і побили Ханаанця, який жив у Сефеті. Вони зробили його закляттям — вигубили його — і дали назву місту: Загибель.
Далі завоював Юда Газу з її околицею, Аскалон з околицею й Екрон з околицею.
Юда не зміг отримати в спадок Ґазу та її околиці, Аскалон та його околиці, Акарон та його околиці, Азот та його околиці.
Господь був з Юдою, так що він посів гори. Подолян же не здолав прогнати, бо в них були залізні колісниці.
Та Господь був з Юдою, і він успадкував гору, оскільки не міг успадкувати тих, які жили на рівнині, бо Рихав протистояв йому на ній.
І дали вони Калевові Хеврон, як заповідав Мойсей, і повиганяв він звідтіль трьох синів Анака.
А Халевові віддали Хеврон, як і сказав Мойсей. Він успадкував там три міста і вигнав звідти трьох синів Енака.
Євусіїв же, мешканців Єрусалиму, не повиганяли сини Веніямина, так що живуть євусії в Єрусалимі з синами Веніямина по цей день.
Євусея, який жив у Єрусалимі, сини Веніаміна не вигнали, тож Євусей жив із синами Веніаміна, — і так є аж до цього дня.
Дім Йосифа виступив і собі проти Бетела, і Господь був з ними;
А сини Йосифа, — пішли і вони до Ветиля, і Юда — з ними.
бо як вони розглядали Бетел, що звався перше Луз,
Тож дім Ізраїля отаборився біля Ветиля. Раніше назва міста була Луза.
побачили розглядачі чоловіка, що виходив з міста, і сказали йому “Покажи нам, де можна вломитись у місто, й ми тебе помилуємо.”
А історія така: вартові побачили чоловіка, який виходив з міста, вони схопили його і сказали йому: Покажи нам прохід до міста, і вчинимо тобі милосердя!
І він показав їм вхід до міста, й вони побили його вістрям меча, чоловіка ж того й усю родину відпустили.
І той показав їм прохід до міста, і вони розгромили місто вістрям меча, а чоловіка і його рід відпустили.
Пішов той чоловік у хеттитську землю, збудував місто й назвав його Луз. Так зветься воно й по цей день.
І той чоловік пішов у землю хетів, збудував там місто і дав йому назву — Луза, і це його назва аж до цього дня.
Манассія не прогнав мешканців Бетшеану з його присілками, ані мешканців Танаху з його присілками, ані мешканців Дору з його присілками, ані мешканців Ївлеаму з його присілками, ані мешканців Мегіддо з його присілками. І зостались ханааняни вперто жити в цій країні.
Манасія не успадкував Ветсан, що є містом скитів, ні його дочірніх поселень, ні його околиці, ні Ектанаад та його дочірніх, ні тих, які жили в Дорі, її дочірніх, і тих, які жили у Валаамі, його дочірніх, і тих, які жили в Маґедоні, та його дочірніх, ні тих, які жили в Євламі, ні його дочірніх. І Ханаанець почав жити в цій землі.
Як же Ізраїль вбився в потугу, зробив він їх рабами, повиганяти ж їх — не повиганяв він.
Та сталося, коли Ізраїль став сильним, то зробив Ханаанця данником, та однак не прогнав [1] його повністю.
Та й Ефраїм теж не повиганяв ханаанян, що жили в Гезері, так і зостались ханааняни жити в Гезері.
І Єфрем не вигнав Ханаанця, який жив у Ґазері, і жив Ханаанець посеред нього в Ґазері, і був данником.
Завулон не повиганяв мешканців Кітрону і Нагалолу. Так і жили ханааняни поміж ними, але були їхніми рабами.
А Завулон не вигнав тих, які жили в Кедроні, і тих, які жили в Енаалі. Тож Ханаанець жив посеред нього, і був його данником.
Ашер не повиганяв мешканців Акко й мешканців Сидону, Хелеву, Ахзіву, Хелви, Афеку і Рехову,
Асир не вигнав тих, які жили в Акхоні, і вони були йому данниками, і тих, які жили в Дорі, і тих, які жили в Сідоні, і тих, які жили в Аалафі, Ахазіві, Хелві, Афеку і в Роові.
і жили ашерії серед ханаанян, мешканців краю, бо вони їх не повиганяли.
Тож Асир жив посеред Ханаанця, який проживав у землі, бо не зміг його вигнати.
Нафталі не повиганяв мешканців Бетшемешу і Бет-Анату, і жив серед ханаанян, що перебували в цій країні, але мешканці Бетшемешу і Бет-Анату стали їхніми рабами.
І Нефталим не вигнав тих, які жили у Ветсамусі, ні тих, які жили у Ветенеті, і жив Ізраїль посеред Ханаанця, який проживав у землі. А ті, які жили у Ветсамусі та у Ветенеті, були їм данниками.
Аморії ж відкинули даніїв у гори й не давали їм спускатись у долину.
І загнав Аморей синів Дана на гору, бо не дозволяв їм зійти в долину.
І жили аморії й далі в Гархересі, в Аялоні й у Шаалвімі. Як же почав дім Йосифа брати над ними гору, вони стали їхніми кріпаками.
І почав Аморей жити на горі Мурсінона, де ведмеді та лисиці. Та рука дому Йосифа стала важкою на Амореєві, і він став данником.