Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Хоменка
Новый русский перевод
І двигнулися всі сини Ізраїля й зібралась уся громада, як один чоловік, від Дана аж до Версавії, і Гілеад-землі, перед Господом у Міцпі.
Все израильтяне от Дана на севере до Вирсавии на юге и из земли Галаад вышли, как один, и собрались перед Господом в Мицпе.
І голови всього народу, усіх колін Ізраїля, з'явились на зборах Божого народу: чотириста тисяч чоловік піхотинців, озброєних мечами.
Вожди всего народа, всех родов Израиля заняли свои места в обществе Божьего народа — четыреста тысяч пеших воинов, вооруженных мечами.
Сини Веніямина довідалися, що сини Ізраїля пішли у Міцпу. Сини Ізраїля ж говорили: “Скажіть, як сталось те ганебне діло?”
(А вениамитяне услышали о том, что израильтяне пошли в Мицпу.) И тогда израильтяне сказали:
— Расскажите нам, как случилось это страшное дело.
— Расскажите нам, как случилось это страшное дело.
І відповів левіт, чоловік замученої молодиці: “Прибув я в Гівеа Веніямина з моєю наложницею, щоб там переночувати;
Левит, муж убитой женщины, сказал:
— Я и моя наложница пришли в Гиву, что в земле Вениамина, чтобы заночевать там.
— Я и моя наложница пришли в Гиву, что в земле Вениамина, чтобы заночевать там.
та горожани Гівеа піднялись проти мене й обступили вночі хату, де я перебував; мене мали на думці вбити, а наложницю мою насилували так, що вона й умерла.
Ночью жители Гивы пришли за мной и окружили дом, намереваясь меня убить. Они изнасиловали мою наложницу, и она умерла.
Тоді я взяв мою наложницю, порубав її на шматки та й Розіслав по всіх округах ізраїльського спадкоємства; бо вони вчинили ганебне та соромне діло в Ізраїлі.
Я взял ее, разрезал на части и послал в каждую область наследия Израиля, потому что они сделали это постыдное и подлое дело в Израиле.
Ось усі ви, сини Ізраїля, тут; тож розберіть цю справу й порадьте, що чинити.”
Итак, все вы, израильтяне, выскажитесь и дайте свой совет.
Піднявсь увесь народ, як один муж, і заявив: “Ніхто з нас не піде додому, ніхто не повернеться до хати!
Весь народ поднялся, как один человек, говоря:
— Никто из нас не пойдет домой. Нет, никто из нас не возвратится в свой дом.
— Никто из нас не пойдет домой. Нет, никто из нас не возвратится в свой дом.
От що зробимо з Гівеа: підемо проти неї по жеребку.
Но вот что мы сделаем с Гивой: мы пойдем на нее, как укажет жребий.
Візьмемо з усіх колін Ізраїля по десятку чоловік з кожної тисячі, по тисячі з кожної десятки тисяч, і нехай вони подбають про харчі для людей, щоб ці пішли на Гівеа Веніямина та зробили з нею відповідно до ганьби, що вона вчинила в Ізраїлі.”
Мы возьмем по десять человек из каждой сотни всех родов Израиля, сотню из тысячи и тысячу из десяти тысяч, чтобы достать для войска съестных припасов. И когда войско придет в Гиву, что в земле Вениамина, оно воздаст им по заслугам за эту подлость, совершенную ими в Израиле.
От і зібрались мужі Ізраїля проти міста, як один муж, одностайно.
Все воины Израиля собрались вместе и объединились, как один человек, против этого города.
І порозсилали коліна Ізраїля посланців по всьому коліну Веніямина сказати: “Що то за злочин між вами стався?
Роды Израиля послали людей по всему роду Вениамина, говоря:
— Что за страшное дело вы совершили в Израиле?
— Что за страшное дело вы совершили в Израиле?
Зараз же мусите видати нам тих нікчемних людців з Гівеа, а ми скараємо їх на горло й викорінимо ганьбу з Ізраїля.” Та веніяминяни не хотіли вволити волю братів своїх, синів Ізраїля.
Выдайте этих порочных людей из Гивы, чтобы мы могли предать их смерти и искоренить в Израиле зло.
Но вениамитяне не хотели слушать своих соплеменников-израильтян.
Но вениамитяне не хотели слушать своих соплеменников-израильтян.
Ба більше, вони позбиралися з інших міст у Гівеа, щоб виступити на війну з синами Ізраїля.
Из своих городов они собрались в Гиве, чтобы воевать с израильтянами.
І налічено того дня синів Веніямина з різних їхніх міст двадцять шість тисяч озброєних, опріч мешканців міста Гівеа, яких налічено сімсот добірних чоловік.
Вениамитяне тотчас же выставили двадцать шесть тысяч воинов, вооруженных мечами, от своих городов, не считая семисот отборных воинов из числа жителей Гивы.
Між усіма тими людьми було сімсот добірних ліваків; кожен з них був здатний влучити камінцем із пращі у волос, не схибивши.
Среди этого войска было семьсот отборных воинов, которые были левшами, каждый из них без промаха попадал из пращи камнем в волос.
Синів Ізраїля, без веніяминян, налічено чотириста тисяч чоловік, озброєних мечами, всі завзяті вояки.
Израиль, не считая Вениамина, выставил четыреста тысяч человек, вооруженных мечами; все они были воинами.
Рушили сини Ізраїля й пішли в Бетел питати Бога й казали: “Хто з нас має виступити першим у бій із синами Веніямина?” Господь відказав: “Юда буде перший!”
Израильтяне пришли в Вефиль92 и вопросили Бога. Они сказали:
— Кто из нас должен идти воевать с вениамитянами первым?
Господь ответил:
— Первым пойдет Иуда.
— Кто из нас должен идти воевать с вениамитянами первым?
Господь ответил:
— Первым пойдет Иуда.
Двигнулися сини Ізраїля вранці й отаборились під Гівеа;
На следующее утро израильтяне встали и разбили лагерь неподалеку от Гивы.
потім сини Ізраїля виступили до бою проти веніяминян, ставши навпроти них лавою коло Гівеа.
Израильтяне вышли, чтобы сразиться с вениамитянами, и выстроились в боевой порядок напротив Гивы.
Виступили сини Веніямина з Гівеа та й поклали того дня двадцять дві тисячі ізраїльтян трупом.
Вениамитяне вышли из Гивы и сразили в тот день на поле боя двадцать две тысячи израильтян.
Але народ, мужі ізраїльські, наповнилися знову духом та й вишикувались до бою на тім самім місці, що першого дня,
Но израильтяне, ободряя друг друга, вновь выстроились в боевой порядок там же, где и в первый день.
бо коли вони пішли були й стали плакати перед Господом у Бетелі до вечора й питали в Господа: “Чи виступати нам знову на синів Веніямина, нашого брата?” — Господь відказав: “Виступайте проти нього!”
Израильтяне пошли, плакали перед Господом до самого вечера и спрашивали Господа. Они сказали:
— Идти ли нам опять сражаться с нашими братьями вениамитянами?
Господь ответил:
— Идите против них.
— Идти ли нам опять сражаться с нашими братьями вениамитянами?
Господь ответил:
— Идите против них.
І вдарили сини Ізраїля другого дня на синів Веніямина.
Тогда израильтяне приблизились к Вениамину во второй день.
Але й другого дня вийшли веніяминяни проти них з Гівеа та й знов поклали трупом вісімнадцять тисяч синів Ізраїля, вояків, озброєних шаблями.
На этот раз вениамитяне, выйдя из Гивы им навстречу, сразили еще восемнадцать тысяч израильтян, вооруженных мечами.
Тоді сини Ізраїля всім військом знялися й пішли в Бетел, і сиділи там, плачучи перед Господом, і постили того дня до самого вечора, й приносили Господеві всепалення та мирні жертви.
Израильтяне, весь народ, пришли в Вефиль и плакали там, сидя перед Господом. Они постились в тот день до вечера и принесли Господу жертвы всесожжения и жертвы примирения.
І питали сини Ізраїля в Господа — бо там того часу був ковчег Божого свідоцтва,
Затем они спросили Господа. (В те дни ковчег Божьего завета был там,
й Пінхас, син Єлеазара, сина Арона, служив того часу перед ним і питався: “Чи наступати нам знову боєм на синів Веніямина, нашого брата, чи залишити?” І відказав Господь: “Наступайте, бо взавтра я дам їх у ваші руки!”
а Пинехас, сын Элеазара, сына Аарона, служил перед ним.) Они спросили:
— Идти ли нам опять сражаться с нашими братьями вениамитянами или нет?
Господь ответил:
— Идите. Завтра Я отдам их в ваши руки.
— Идти ли нам опять сражаться с нашими братьями вениамитянами или нет?
Господь ответил:
— Идите. Завтра Я отдам их в ваши руки.
Третього дня вийшли сини Ізраїля проти синів Веніямина й вишикувалися лавами до бою при Гівеа, як і за перших разів.
Они пошли на вениамитян в третий день и встали в боевой порядок напротив Гивы, как и прежде.
Сини Веніямина вирушили проти війська й віддалились від міста й заходились, як перші рази, класти декого трупом на шляхах, з яких один веде в Бетел, а другий на Гівеа, і вбили до тридцять мужів ізраїльських.
Вениамитяне вышли им навстречу, и их увели от города. Они начали, как и прежде, наносить израильтянам потери, так что около тридцати человек пало убитыми в поле и на дорогах, одна из которых ведет к Вефилю, а другая к Гиве.
Сини Веніямина думали собі: вони, мовляв, полягли перед нами, як і першим разом. А сини Ізраїля умовились: “Утікаймо, щоб відтягнути їх від міста на биті шляхи.”
Пока вениамитяне говорили: «Мы бьем их, как и прежде», израильтяне говорили: «Будем отступать и уведем их от города на дороги».
Схопились тоді мужі Ізраїля зо свого місця та й стали лавами під Ваал-Тамаром, а засідка Ізраїля вийшла зо свого сховку на захід від Гівеа.
Основные силы израильтян перенесли свой боевой порядок к Баал-Тамару, а те, кто был в засаде, ринулись со своего места к западу от93 Гивы.
І наступило тоді на Гівеа десять тисяч добірного війська з усього Ізраїля, й зчинився запеклий бій. Та веніяминянам і на думку не спало, що на них насувається лихо.
На Гиву устремилось десять тысяч отборных израильских воинов, и началась такая жестокая битва, что вениамитяне даже не понимали, как близка беда.
І розбив Господь Веніямина перед Ізраїлем, і поклали сини Ізраїля того дня трупом двадцять п'ять тисяч і сто чоловік веніяминян, озброєних мечами.
Господь разбил Вениамина перед Израилем, и в тот день израильтяне сразили двадцать пять тысяч сто вениамитян, вооруженных мечами.
Нарешті сини Веніямина збагнули, що їх розгромлено. Мужі ізраїльські відступили перед Веніямином, бо звірились на засідку, що її поставили коло Гівеа.
И вениамитяне увидели, что они разбиты.
Израильтяне отступили перед вениамитянами, потому что надеялись на засаду, которую поставили неподалеку от Гивы.
Израильтяне отступили перед вениамитянами, потому что надеялись на засаду, которую поставили неподалеку от Гивы.
Кинулась та засідка раптом на Гівеа й, двигнувшись наперед, вибила лезом меча все місто.
Воины, которые были в засаде, стремительно бросились на Гиву, вступили в город и предали его мечу.
Між мужами ізраїльськими та тими, що сиділи в засідці, було умовлено, що дадуть знак: пустять угору великий дим над містом.
А израильтяне договорились с воинами из засады об условном знаке: когда над городом начнет подниматься дым,
І от, коли мужі ізраїльські обернулись у бою, немов до втечі, веніяминяни заходилися класти їх трупом, поклавши щось із тридцять чоловік та думавши собі: розбили ми їх, мовляв, цілком, як у першому бою.
основные силы израильтян должны будут перейти в наступление.
Вениамитяне уже начали наносить израильтянам потери, убив около тридцати из них; они думали: «Конечно, мы бьем их, как и в первой битве».
Вениамитяне уже начали наносить израильтянам потери, убив около тридцати из них; они думали: «Конечно, мы бьем их, как и в первой битве».
Аж тут почав здійматися знак над містом, отой стовп диму, і, як озирнулись веніяминяни позад себе, то все місто полум'яніло під саме небо.
Но когда из города начал подниматься столб дыма, вениамитяне повернулись и увидели, как от всего города к небу поднимается дым.
Обернулись тоді мужі ізраїльські, а веніяминяни настрахались, бо зрозуміли, що над ними зависла погибель,
А израильтяне перешли в наступление, и вениамитяне испугались, потому что поняли, что пришла беда.
тож подались від мужів ізраїльських шляхом на пустиню. Але військо натискало на них, та й ті, що вискочили з міста, нищили їх зосередженим наступом.
И они побежали перед израильтянами к пустыне, но битва настигла их, и те, кто уже выходили из города, разили их, зажав посередине.
І обступили вони Веніямина й гнали його безупину, й били аж до місця, що проти Гівеа, на схід сонця.
Окружив вениамитян, они без отдыха преследовали и разили их до восточной стороны94 Гивы.
Полягло тоді в Веніямина вісімнадцять тисяч чоловік, а все ж то були відважні вояки.
Из вениамитян пало восемнадцать тысяч человек, все они были храбрыми воинами.
Решта веніяминян пішла врозтіч у пустиню, на Ріммон-скелю, але ізраїльтяни на шляхах вистинали ще з п'ять тисяч чоловік і гналися за ними аж до Гідеону, вбивши з тих дві тисячі чоловік.
Когда они повернулись и побежали к пустыне, к скале Риммон, израильтяне перебили пять тысяч человек на дорогах. Они гнались за ними до самого Гидома и сразили еще две тысячи.
Усіх же веніяминян, що того дня загинули, було двадцять п'ять тисяч чоловік, озброєних мечами, й усі були вони хоробрі вояки.
В тот день пало двадцать пять тысяч вениамитян, носивших меч; все они были храбрыми воинами.
У пустиню ж завернуло й втекло на Ріммон-скелю шістсот чоловік, і сиділи вони чотири місяці на Ріммон-скелі.
Но шестьсот человек повернулись и бежали в пустыню к скале Риммон, и там оставались четыре месяца.
Мужі ж ізраїльські обернулись назад проти синів Веніямина й вистинали лезом меча все місто, і людину, й скотину, й усе, що їм попалося; та й міста, що їм зустрілись, пустили вони з димом.
Израильтяне вернулись к вениамитянам и предали их мечу — людей, животных и все, что нашли. И все города на их пути они подожгли.