Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Хоменка
Cовременный перевод WBTC
І заспівала того дня Девора з Вараком, сином Авіноама, примовляючи:
В тот день, когда Сисара был разбит, Девора и Варак, сын Авиноама, пели такую песнь:
“Коли в Ізраїлі волосся запускають, коли народ іде у битву доброхітно, благословіте Господа!
Слава Господу! Вожди подняли армию Израиля, И шли они на битву добровольно.
Ось слухайте, царі, і ви, князі, вважайте! Я заспіваю Господеві, я воздам хвалу Господеві, Богові Ізраїля.
Слушайте, цари. Внимайте, правители. Тебе пою я песню эту, Боже, И музыкой своей тебя, Господь, восславлю.
Ой Господи, коли ти рушив був із Сеїру, коли виступив єси з полів едомських, земля здригнулась, небо краплями бризнуло, й хмари ринули водою.
Господь, когда Ты вышел из Сеира И шёл маршем с земли Едомской, земля тряслась, небеса текли и облака проливали воду.
Гори стряслись перед обличчям Господнім, отой Синай перед лицем Господа, Бога Ізраїля.
И сотрясались горы перед Господом, Богом горы Синай, перед Господом, Богом Израиля.
За днів Шамгара, сина Аната, за днів Яели дороги опустіли, і подорожні мусіли ходити обхідними стежками.
Когда правил сын Анафов Семигар, во времена Иаили, караваны и путники окольными дорогами ходили, а главные дороги были пусты.
Князі в Ізраїлі перевелися, їх не стало, покіль не встала ти, Деворо, в Ізраїлі не встала матір'ю.
Не стало воинов в селениях Израиля, пока к ним ты, Девора, не пришла. Пока ты не пришла, чтоб матерью им стать.
Нових богів собі вибирали, і ось війна у брамі. Ледве щита чи списа видно було в Ізраїлі на сорок тисяч!
Война пришла к воротам городским, когда они пошли за новыми богами. И никто не нашёл ни щита, ни меча в сорокатысячном войске Израиля.
Серце моє до дуків Ізраїля, до доброхітних у народі, — благословіте Господа!
Вожди Израиля, сердце моё с вами. С теми, кто шёл на войну добровольно. Слава Господу!
Ой ви, що їздите звичайно на ослицях білих, ви, що сідаєте на килимах і ви, що мандруєте шляхами, співайте!
Внимайте, люди, на белых ослицах едущие, на коврах сидящие и по дороге идущие!
Голосніш від лучників, що при водопійлах стада зганяють; там прославлятимуть Господні благодійства, благі діла його оруди в Ізраїлі; тоді Господній люд зійшов до брами.
У водопоев, где собираются стада, цимбал мы слышим голоса. О подвигах Господних народ поёт. О подвигах вождей Его в Израиле. О том, как сыны Господа в битве у ворот победу одержали.
Прокинсь, прокинсь, Деворо! Прокинсь, прокинся, заспівай пісню! Встань Вараче, і веди твоїх бранців, сину Авіноама!
Вставай, Девора, вставай! И песню свою запевай! Восстань, Авиноама сын, Барак, и в плен пусть будет взят твой враг!
Тоді й останні стали немов вельможі, народ Господній став витязем!
Вы, уцелевшие, к вождям своим идите. Люди Господа, ко Мне вы мощь свою несите.
З Ефраїму спустились у долину, за тобою ж слідкував Веніямин зо своїм народом. З Махіру прийшли полководці, та й від Завулона ті, що держать берла.
От Ефрема из страны Амилака пришли и следом за тобою, Вениамин, пошли. Начальники шли из семьи Махира. А те, кто бронзовым жезлом владел, пришли из семьи Завулона.
Князі, що в Іссахарі, з Деворою; і Іссахар такий, як і Варак, у долину кидались вони слідом за ним. Та в загонах Рувима вагалися люди вельми.
Вожди Иссахара были с Деворой. Народ его преданным был Бараку. И пешими шли в долину за ним. Много бравых солдат в твоей армии, Рувим.
Чому ти серед кошар розлігся? Щоб слухати серед отар сопілку? Поміж загонами Рувима довго серце вагалось.
Так почему же вы у стен овчарен ваших сидели, слушая песни пастухов? И почему отряды Рувима погружены в раздумья были?
Гілеад розсівся за Йорданом; а Дан — чого ж він при кораблях перебуває? Ашер сидить при лукомор'ї, при затоках своїх зостався.
Народ Галаада спокойно жил за Иорданом. И с кораблями люди Дана оставались. На берегу морском народ Асира спокойно жил у пристаней своих.
Завулон же, люд, що на смерть життям своїм важив, і Нафталі на плоскогір'ях країни.
А народ Неффалима и народ Завулона, рискуя своей жизнью, в горах вели сраженье.
Прийшли царі та й заходилися воюватись; зчинили битву царі ханаанські під Танаахом, при Мегіддо-водах, здобичі-срібла не здобули.
Цари пришли сразиться. Ханаанские цари сражались в Фанаахе у вод Магедонских, но добыча не досталась им.
З неба зчинили битву зорі, з путей своїх ударили проти Сісери.
С небес сражались звёзды, с путей своих с Сисарой воевали.
Потік Кішон ухопив їх, потік старовинний, потік Кішон! Благослови, душе моя, силу Господню!
Поток Киссона, эта древняя река, увлёк людей Сисары. Душа моя, вперёд иди, набирая силу!
Тоді задудніли кінські копита, як гонили-мчали їхні потужні.
Стук копыт лошадиных о землю был слышен, когда Сисары мощные кони скакали.
Кленіть Мероз, сказав ангел Господній, кленіть його мешканців гірко, бо не прийшли на поміч Господеві, на поміч Господеві витязями.
Ангел Господний произнёс: "Пусть будет проклят город Мероз и жители пусть будут прокляты его за то, что с храбрыми солдатами на помощь Господу не вышли".
Благословенна Яела серед жінок, дружина Хевера, кенія, благословенна серед жінок, що в шатрах.
Да будет Иаиль, Хевера Кенеянина жена, благословенна среди женщин, в шатрах живущих!
Води прохав, вона ж молока подала, у пишній чаші піднесла сметани.
Сисара воды просил напиться. Она же молока ему дала, в сосуде, подобающем вождям, принесла ему молока лучшего.
Рукою ж по кілок сягнула, правицею за молотком трударів, та й ударила Сісеру і голову йому пробила, наскрізь пробила, скроню йому прошила.
И, выйдя, взяла кол от шатра, а в правую руку работников молот. Кол к виску Сисары приложила и голову ему пронзила!
До ніг її він похилився, упав, простягнувся; до ніг її похилився, повалився, — де поточився, там і впав, бездушний.
И к ногам он её опустился. Сражённый пал, к ногам её склонился и мёртвый там лежал.
Через вікно, вихилившись, виглядає, мати Сісери дивиться крізь ґрати: Чому загаялась його колісниця, не приходить? Чому забарилися його повози?
В окно выглядывает мать Сисары и громко плачет, спрашивая: "Что колесницы сына долго так не едут? И почему не слышен звук копыт их лошадей?"
Найрозумніша з її князівен їй і відповідає, сама до себе стиха промовляє:
И отвечали ей служанки мудрые, как и сама она себе ответила:
Певно знайшли, певно паюють здобич: по дівчині, по дві на кожного вояка. Барвисті тканини для Сісери, барвисті гаптовані тканини. По дві гаптованих тканин на шию кожному здобиччю.
"Наверное, они сейчас ликуют и делят меж собой добычу. Берут себе бойцы одну иль две девицы каждый. Сисара же выбирает разноцветные одежды из добычи. Одежды, вышитые с двух сторон, какие носит победитель".