Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Хоменка
Cовременный перевод WBTC
Авімелех, син Єрувваала, прибув у Сихем до братів матері своєї і мовив до них і до всієї родини дому матері своєї:
Авимелех, сын Иероваала (Гедеона), пошёл в город Сихем к братьям своей матери и сказал своим дядям и всей семье матери:
“Скажіть так, щоб було чути всім господарям Сихему: що, мовляв, краще для вас: чи щоб правили вами 70 чоловік, тобто всі сини Єрувваала, а чи щоб правив вами один? Та пам'ятайте, що я ваша кість і ваше тіло.”
"Спросите у вождей города Сихема: что лучше для вас: чтобы управляли вами все семьдесят сынов Иероваала, или чтобы управлял вами один? И помните, что я ваш родственник".
Брати його матері сказали все те мешканцям Сихему так, що чули всі, і прихилилося їхнє серце до Авімелеха, бо вони говорили: “Він брат нам.”
Дяди Авимелеха спросили об этом вождей города Сихема, и вожди решили последовать за Авимелехом. "В конце концов он наш брат", — сказали они.
То й дали вони йому сімдесят шеклів срібла з капища Ваал-Беріта; за них найняв Авімелех пройдисвітів та зухвальців, що пішли за ним.
Вожди Сихема дали Авимелеху семьдесят кусков серебра из храма Ваалверифа. Авимелех нанял на это серебро никчёмных и безрассудных людей, и они всюду за ним следовали.
Наскочив він на дім батька свого в Офрі та й повбивав братів своїх, синів Єрувваала, сімдесят чоловік, на одному камені. Один тільки Йотам, найменший син Єрувваала, лишився живим, бо сховався.
Авимелех пошёл в дом своего отца в Офре и убил своих братьев, семьдесят сыновей своего отца Иероваала (Гедеона), всех у одного камня. Один Иофам, младший сын Иероваала, скрылся от Авимелеха. Он спрятался и поэтому остался в живых.
Зібралися тоді мешканці Сихему й увесь Бет-Мілло та пішли й обрали собі Авімелеха за царя під пам'ятковим дубом, що був біля Сихему.
Затем вожди Сихема и весь дом Милло собрались возле священного дуба в Сихеме и сделали Авимелеха своим царём.
Коли переказано це Йотамові, він вийшов і став на верху гори Герізім і голосно кликнув до них, кажучи: “Слухайте мене, городяни сихемські, щоб і Бог вас слухав!
Когда Иофам услышал, что вожди Сихема сделали Авимелеха своим царём, он встал на вершине горы Гаризима и, крича, громко говорил народу: Слушайте меня, вожди Сихема, а потом пусть вас выслушает Бог.
Давно колись пустились дерева в дорогу, щоб помазати царя над собою. І сказали вони до оливки: Царюй над нами!
Однажды деревья решили выбрать себе царя, который будет править ими. Они сказали оливковому дереву: "Царствуй над нами".
Оливка ж їм відповіла: Чи я ж мою оливу занедбаю, якою шанують Бога і людей, і піду хитатися над деревами?
Но оливковое дерево ответило им: "Люди и боги чествуют меня за моё масло. Так должно ли я перестать давать масло, чтобы править над другими деревьями?".
Тоді сказали дерева до смоковниці: Ходи ти, царюй над нами!
Тогда деревья сказали фиговому дереву: "Иди ты и царствуй над нами".
Смоковниця ж їм відказала: Чи то ж солодощі мої занедбаю та смачний плід мій, і піду хитатися над деревами?
Но фиговое дерево ответило: "Должно ли я перестать давать свои хорошие и сладкие плоды и идти царствовать над другими деревьями?".
Тоді до виноградини дерева сказали: Ходи вже ти, царюй над нами!
Тогда деревья сказали виноградной лозе: "Царствуй над нами",
А й виноградина їм каже: Чи то я могла б та вино моє занедбати, що звеселяє Бога й людей, та піти гойдатися над деревами?
Но виноградная лоза ответила: "Мое вино веселит народ и царей. Так должна ли я перестать давать вино, чтобы царствовать над деревьями?".
Нарешті всі дерева кажуть до тернини: Іди хоч ти, царюй над нами!
Наконец все деревья сказали терновнику: "Иди ты и царствуй над нами".
Тернина ж до дерев відказала: Коли ви справді хочете помазати мене царем над вами, то йдіть у моїм холодку ховайтесь; а як ні, вибухне огонь з тернини та й пожере кедри ливанські.
Терновник сказал деревьям: "Если вы действительно хотите, чтобы я был царём над вами, то идите и укройтесь под моей тенью. Если же нет, то пусть вспыхнет огонь из терновника и сожжёт даже кедры ливанские".
Отож, якщо ви чесно й правдиво вчинили, наставивши царем Авімелеха, і якщо ви гарно вчинили з Єрувваалом і з його домом, і якщо ви відплатили йому добродійства по заслузі, —
"Если вы выбрали Авимелеха своим царём, поступив по совести, то вы будете счастливы с ним. И хорошо, если вы были справедливы к Иероваалу и его семье и отнеслись к нему как подобает.
за вас бо воював мій батько і покладав свою душу і визволив вас із рук мідіян,
Подумайте, что мой отец сделал для вас. Он сражался за вас и рисковал своей жизнью, спасая вас от мадианитян.
ви ж сьогодні постали проти дому батька мого, і синів його, сімдесят чоловік, стяли на однім камені та й поставили Авімелеха, сина його рабині, царем над городянами Сихему, бо він брат вам;
А теперь вы восстали против семьи моего отца и убили семьдесят сынов его у одного камня. Вы сделали Авимелеха своим царём потому, что он ваш родственник. Но он всего лишь сын рабыни моего отца!
якщо сьогодні, кажу, ви чесно й правдиво вчинили з Єрувваалом та з його домом, то тіштеся собі Авімелехом, і нехай він втішається вами.
Если вы ныне поступили честно по отношению к Иероваалу и его семье, то радуйтесь со своим царём Авимелехом, и пусть он будет счастлив с вами.
Якщо ж ні, то нехай вибухне вогонь від Авімелеха й пожере городян Сихему й Бет-Мілло, і нехай вибухне вогонь від мешканців Сихему й Бет-Мілло й пожере Авімелеха!”
Но если вы поступили не по совести, то пусть огонь изойдёт от Авимелеха и сожжёт жителей Сихема и весь дом Милло. И пусть огонь изойдёт от жителей Сихема и от дома Милло и сожжёт Авимелеха!".
І втік Йотам щоскоріш та, прибувши до Бееру, оселився там далеко від Авімелеха, брата свого.
Сказав всё это, Иофам бежал и скрылся от брата своего Авимелеха в городе Беер.
Тоді попустив Бог злому духові ввійти між Авімелеха та мешканців сихемських, так що городяни сихемські перестали йому коритися,
И послал Бог злого духа между Авимелехом и жителями Сихема. Вождям Сихема больше не нравился Авимелех, и они стали думать, как бы ему навредить.
щоб відомстився злочин супроти сімдесятьох синів Єрувваала й щоб кров їхня впала на Авімелеха, їхнього брата, який повбивав їх, і на мешканців сихемських, які допомогли йому вбити своїх братів.
Потому что Авимелех убил семьдесят сыновей Иероваала, которые были его братьями, и жители Сихема помогали ему в этом.
Отож влаштували мешканці сихемські на нього засідку на верхах гір і грабували кожного, хто проходив тудою проз них; і донесено про це Авімелехові.
Они посадили на вершинах гор людей, которые грабили всякого, проходящего мимо, и Авимелеху донесли об этом.
Тим часом Гаал, син Еведа, трапився проходом з братією своєю в Сихемі, й сихемські мешканці звірились на нього.
Гаал, сын Еведа, пришёл со своими братьями в Сихем, и вожди Сихема решили довериться ему и пойти за ним.
І вийшовши в поле, визбирали виноград свій і видавили вино та й весело забенкетували, а далі ввійшли в капище бога свого та їли й пили і кляли Авімелеха.
Однажды жители Сихема вышли в поле собирать виноград. Они выдавили виноград, сделали вино и устроили праздник в доме своего бога. Они ели, пили и проклинали Авимелеха.
Ось тут Гаал, син Еведа, й промовив: “Яке право має Авімелех до Сихему, щоб ми йому служили? Чи син Єрувваала та його намісник Зевул не служили колись людям Хамора, пращура Сихема? То чого ж маємо ми йому служити?
Гаал, сын Еведа, сказал: "Мы — народ Сихема. Почему мы должны подчиняться Авимелеху? Кто он такой? Не сын ли он Иероваала? Не сделал ли Иероваал Зевула главным начальником? Мы не должны служить Авимелеху! Его народ был слугой Еммора, основателя Сихема.
Коли б так народ цей був під моїми наказами! Я прогнав би Авімелеха й сказав би йому: Досить уже твого володіння, забирайся геть!”
Если бы я командовал этими людьми, я бы прогнал Авимелеха. Я сказал бы ему: "Собери своё войско и выходи на битву"".
Дочувся Зевул, начальник міста, про слова Гаала, сина Еведа, і запалав він гнівом;
Зевул, начальник города, услышав слова Гаала, сына Еведова, очень рассердился
і послав він посланців до Авімелеха в Аруму, щоб йому сказати: “Прийшов оце Гаал, син Еведа, зо своєю братією в Сихем та й підбурюють проти тебе місто.
и отправил послов к Авимелеху в город Арум. Вот его послание: Гаал, сын Еведа, и братья его пришли в Сихем и настраивают всех жителей города против тебя.
Тож вирушай цієї ночі, ти й твій люд, що при тобі, та заляж засідкою в полі;
Так вот: ты и твой народ должны подойти ночью к городу и спрятаться в поле,
завтра ж уранці, як тільки зійде сонце, встанеш хутко й нападеш на місто. Бо він якраз виходитиме з людьми своїми на тебе, то й зробиш із ним, що і як зможеш.”
а утром, на восходе солнца, атакуй город. Гаал со своими людьми выйдет из города, чтобы сразиться с тобой, и, когда они выйдут на битву, делай с ними, что в твоих силах.
Устав Авімелех вночі з усіма людьми, що мав при собі, та й засіли вони чотирма загонами проти Сихему.
Ночью Авимелех и его воины встали и подошли к городу. Разделившись на четыре группы, они сели в засаду.
Як же Гаал, син Еведа, вийшов і став при вході в міську браму, Авімелех з людьми, що мав при собі, вискочив із засідки.
Когда Гаал, сын Еведа, вышел к городским воротам, Авимелех и те, кто был с ним, вышли из засады.
Побачив Гаал людей та й сказав до Зевула: “Он спускається військо з вершин гір.” А Зевул йому: “То тінь від гір здається тобі людьми.”
Увидев людей, Гаал сказал Зевулу: "Смотри, люди спускаются с гор". "Ты принимаешь тень от гор за людей", — ответил Зевул.
Озвавсь Гаал удруге та й сказав: “Он таки справді спускається військо з середини країни, й один загін простує дорогою від дуба чародіїв.”
Но Гаал снова сказал: "Смотри, вот люди спускаются с возвышенности. Я вижу головы людей, идущих от Дерева Колдунов".
Тут Зевул йому й каже: “Де ж вона, твоя губа, що нею ти вихвалявся: Хто він такий, отой Авімелех, щоб ми йому служили? Оце ж і є ті люди, що ти зневажав. Вийди тепер і бийся з ними!”
Зевул сказал Гаалу: "Почему ты не хвастаешься сейчас? Ты говорил, что Авимелех — никто и что мы не должны подчиняться ему. Это те люди, над которыми ты смеялся. Так иди теперь и сразись с ними".
І вирушив Гаал на чолі городян сихемських і став з Авімелехом битися.
И вышел Гаал, ведя за собой жителей Сихема, на битву с Авимелехом.
Та Авімелех розбив його, й він утік від нього; і полягло багато вбитих аж до самої міської брами.
Авимелех погнался за Гаалом и его людьми, которые бежали назад к городским воротам, и многие из них были убиты прежде, чем добежали до ворот.
Тоді Авімелех повернувся назад у Таруму; Зевул же прогнав Гаала й братію його, так що вони в Сихемі вже більше не жили.
Затем Авимелех вернулся в город Арум, а Зевул выгнал Гаала и его братьев из Сихема.
На другий день вийшов народ у поле, і донесено про це Авімелехові.
На другой день вышел народ Сихема на работу в поле. Авимелех узнал об этом.
Узяв він своїх людей і, розділивши на три загони, засів у полі. Скоро він побачив, що народ виходить з міста, наскочив на них і побив їх.
Авимелех хотел неожиданно напасть на жителей Сихема. Он разделил свой народ на три отряда и поставил их в засаду в поле. Когда они увидели людей, идущих из города, они поднялись и атаковали их.
Сам же Авімелех і загін, що був при ньому, кинулись наперед і зайняли становище при вході в міську браму, тим часом, як другі два загони напали на тих, що були в полі, та й повбивали їх.
Авимелех со своими отрядами побежал к городским воротам и стал там, а два других отряда напали на тех, кто был в поле, и убили их.
І бив Авімелех на місто увесь той день, завоював його і вибив людей, що були в ньому, саме ж місто зруйнував і засіяв сіллю.
Авимелех сражался с городом Сихем весь тот день. Они захватили город и убили всех его жителей, а город разрушили и посыпали руины солью.
Довідавшись, мешканці Сихемської башти кинулись у вземлища під капищем Ел-Беріта.
Когда те, кто жил в Сихемской башне, услышали, что произошло в Сихеме, они собрались в безопасной комнате храма бога Ваал-Верифа.
Як же донесено Авімелехові, що мешканці Сихемської башти збились у ній докупи,
Когда Авимелеху донесли, что живущие в Сихемской башне собрались все вместе,
пішов він з усім людом, що мав при собі, на Цалмон-гору і, вхопивши сокиру, відтяв з дерева гілляку, підняв її, закинув собі на плечі та й сказав народові, що був з ним: “Мерщій, що зробив я, зробіть і ви!”
он пошёл со своим народом на гору Селмон, взял топор, нарубил сучьев, положил их себе на плечи и сказал народу: "Скорее! Делайте то же, что и я".
І ввесь народ теж нарубав кожен для себе по гілляці, й вони рушили за Авімелехом, накидали гілляк до вземлищ та й запалили вогонь у ньому так, що мешканці Сихемської башти також загинули, до тисячі душ, чоловіків та жінок.
И каждый из них нарубил сучьев и пошёл за Авимелехом. Они положили сучья возле безопасной комнаты храма Ваал-Верифа, подожгли их и сожгли всех, кто там находился. Так погибло около одной тысячи мужчин и женщин, живущих в башне Сихемской.
Тоді рушив Авімелех на Тевец, обложив і здобув його.
Потом Авимелех и его люди напали на город Тевец и захватили его.
Була ж посеред міста кріпка башта. І повтікали туди всі чоловіки й жінки, усі мешканці міста, замкнулись у ній та й повиходили наверх, на покрівлю башти,
В городе была крепкая башня. Все жители города побежали туда, заперлись и поднялись на крышу башни.
Авімелех підійшов до башти, щоб здобувати її, і наблизився до дверей башти, щоб її підпалити.
Авимелех со своими людьми атаковал башню. Он подошёл к дверям башни, чтобы сжечь её огнём.
Та одна жінка кинула йому на голову верхній жорновий камінь і провалила череп.
Но, пока он стоял около дверей, женщина, стоявшая на крыше, сбросила ему на голову точильный камень и проломила ему череп.
Притьмом кликнув він на джуру зброєносця свого, й повелів йому “Добудь меча твого й убий мене щоб не говорили про мене: баба його, мовляв, убила!” Пробив його тоді джура, й він помер.
Авимелех тотчас подозвал оруженосца и сказал ему: "Обнажи свой меч и убей меня, чтобы не говорили, что Авимелеха убила женщина". Тогда слуга пронзил Авимелеха мечом, и он умер.
Ізраїльтяни ж, побачивши, що Авімелех помер, розійшлися по своїх домівках.
Израильтяне увидели, что Авимелех умер, и разошлись по домам.
Так відплатив Бог Авімелехові за злочин, що заподіяв батькові своєму, вбивши сімдесятьох братів своїх.
Так Бог наказал Авимелеха за все злодеяния, которые он сделал отцу своему, убив семьдесят своих братьев.