Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Хоменка
Переклад Турконяка
Зібрали філістимляни свої війська до бою та й зійшлись у Сохо, що в Юдеї, а отаборились між Сохо і Азекою в Ефес-Даммімі.
Филистимці ж зібралися до своїх таборів на війну, прийшли до Сокхота юдейського і отаборилися між Сокхотом і між Азикою в Ефермемі.
Саул же й ізраїльтяни зібрались і отаборились в долині Дуба й приготувались до битви проти філістимлян.
А Саул і мужі Ізраїля зібралися й отаборилися в долині. Вони стали до бою напроти филистимців.
Філістимляни стали на горі з одного боку, а ізраїльтяни стали на горі з другого боку, так що між ними була долина.
Филистимці стояли на горі по одну сторону, а Ізраїль — на горі по іншу сторону, а між ними — долина.
І виступив з філістимлянського табору передовий борець, на ім'я Голіят, з Гату, ростом шість ліктів із п'яддю.
З табору филистимців вийшов сильний чоловік, ім’я його — Голіаф з Ґета, його зріст — чотири лікті й долоня.
На голові в нього був бронзовий шолом; одягнений був у лусковий панцер, що важив п'ять тисяч бронзових шеклів.
На його голові був шолом, і він був одягнений в лускоподібний панцир, а вага його панцира — п’ять тисяч сиклів міді та заліза.
На ногах у нього були бронзові наколінники й бронзовий спис за плечима.
Мідні надколінки — на його ногах і мідний щит — поміж його плечима.
Ратище його було завгрубшки, як ткацький вал, а блискучий кінець його списа важив шістсот шеклів заліза. Попереду нього виступав щитоноша.
Держак його списа, наче ткацький вал, а важив його спис шістдесят сиклів заліза. І той, хто носив його зброю, ішов перед ним.
Став він і загукав до лав ізраїльських: «Чого ви вийшли й стаєте до бою? Хіба я не філістимлянин, а ви не раби Саула? Виберіть собі одного, й нехай виступить проти мене!
Він став і закричав до ізраїльського табору, гукаючи їм: Для чого вийдете, щоб стати до бою напроти нас? Хіба я не є филистимцем, а ви — євреями Саула! Виберіть собі мужа, і нехай спуститься до мене,
Коли він зможе боротися зо мною і мене вб'є, ми будемо вашими рабами, а коли я подужаю його та його вб'ю, ви будете нашими рабами й будете нам служити.»
і якщо спроможеться зі мною воювати, і якщо поб’є мене, то ми будемо вам рабами, якщо ж я подолаю і поб’ю його, то ви будете нам рабами і служитимете нам!
І філістимлянин додав: «Оце я викликав ізраїльські лави нині. Дайте мені чоловіка, і ми поборемося разом!»
Ось я сьогодні, у цей день, — сказав филистимець, — зганьбив ізраїльський табір, дайте мені мужа, і боротимемось обидва!
Почувши ці слова, Саул і ввесь Ізраїль зжахнулись і налякались вельми.
Коли Саул і весь Ізраїль почули ці слова филистимця, то жахнулися і сильно перелякалися.
Давид же був син одного ефратія з Вифлеєму в Юдеї, на ім'я Єссей, в якого було вісім синів. За часів Саула цей чоловік був старий і мав багато років.
32 І Давид промовив до Саула: Хай не занепадає серце мого володаря в ньому. Твій слуга піде і воюватиме із цим филистимцем!
Троє старших синів Єссея пішли з Саулом на війну. Імена ж тих трьох синів, що вийшли на війну, були: найстарший Еліяв, другий Авінадав, а третій Шамма.
33 Та Саул промовив до Давида: Не зможеш виступити проти филистимця, щоб з ним воювати, бо ти є хлопчина, а він — військовий муж від своєї молодості!
Давид же був наймолодший, три старші пішли за Саулом.
34 А Давид сказав Саулові: Твій раб пас стадо своєму батькові, і коли приходив лев чи ведмедиця і хапали з отари овечку,
Давид приходив і повертавсь від служби при Саулі додому, щоб доглядати батькові вівці у Вифлеємі.
35 то я слідував за ним, і побивав його, і виривав з його пащі! Якщо ж він нападав на мене, то я хапав його за горло, бив і вбивав його.
Філістимлянин наближався, вранці й увечері, і так виступав сорок днів.
36 Твій раб побивав ведмедя чи лева, і необрізаний филистимець буде як один з них! Чи ж не піду і не поб’ю його, — і зніму сьогодні ганьбу з Ізраїля? Адже хто цей необрізаний, який ганьбить табір живого Бога!
Раз якось Єссей звелів своєму синові Давидові: «Візьми лишень твоїм братам ефу підсмаженого зерна та оцих десять буханців хліба й віднеси хутенько братам у табір.
37 Господь, Який вирвав мене з лап лева і з лап ведмедиці, Він вирве мене і з руки цього необрізаного филистимця! Тоді Саул сказав Давидові: Іди, і нехай з тобою буде Господь!
А оцих десять кусків сиру віднеси тисяцькому; та довідайсь про братів, як їм ідеться, і принеси якийнебудь знак, (що ти доручив їм).
38 І одягнув Саул Давида у вовняний одяг і мідний шолом довкола його голови,
Вони з Саулом і з усіма ізраїльськими мужами в долині Дуба воюють з філістимлянами.»
39 і підперезав Давида своїм мечем по своєму одязі. А той пройшовся раз і два, і змучився. І Давид промовив до Саула: Не можу в ньому ходити, бо я не звик! І знімають усе це з нього.
Устав Давид уранці, здав на сторожа отару, забрав усе й пустився в дорогу, як йому наказав Єссей. Прибув він до обозу саме тоді, як військо вирушало лавами до бою, вигукуючи військовим кличем.
40 А він узяв свою палицю у свою руку, і вибрав собі п’ять гладких камінців з потічка, і поклав їх у пастушу торбу, що була в нього для складання, і свою пращу взяв у свою руку, і підійшов до чоловіка-филистимця.
Ізраїльтяни та філістимляни вишикувались до бою, лава проти лави.
Скинув Давид із себе клунки і, передавши їх обозному сторожеві, побіг у бойові лави, прибув туди й спитав братів, як їм ідеться.
42 Голіаф побачив Давида та зневажливо віднісся до нього, бо він був хлопчиною, і він був рижий з гарними очима.
Та саме як він розмовляв з ними, виступив із рядів філістимлянських передовик-борець, на ім'я Голіят, філістимлянин з Гату, й промовляв, як звичайно, а Давид почув це.
43 І филистимець звернувся до Давида: Хіба я є наче пес, що ти йдеш проти мене з палицею і камінням? А Давид сказав: Ні, але гірше за пса! І филистимець прокляв Давида своїми богами.
Ізраїльські вояки, побачивши його, всі повтікали, бо злякались вельми.
44 І сказав филистимець Давидові: Давай, до мене, і дам твоє тіло небесним птахам та звірам землі!
Аж тут якийсь ізраїльтянин промовив: «Бачите того чоловіка, що он виходить? Він ступає, щоб зневажити Ізраїля. Того, хто його вб'є, цар збагатить превеликим багатством, видасть за нього свою дочку й звільнить у Ізраїлі родину його батька від податків.»
45 А Давид промовив до филистимця: Ти йдеш на мене з мечем, зі списом і зі щитом, а я йду на тебе в Ім’я Господа Саваота, Бога, наставника Ізраїля, Якого ти сьогодні зганьбив!
Давид допитувався в мужів, які стояли коло нього: Що буде тому, хто вб'є цього філістимлянина й змиє ганьбу з Ізраїля? Хто він, той філістимлянин, той необрізаний, що сміє так зневажати бойові лави живого Бога.
46 І Господь сьогодні видасть тебе в мою руку, я вб’ю тебе і зніму твою голову з тебе, і дам твій труп і трупи табору филистимців у цей день небесним птахам і звірам землі, і вся земля пізнає, що є Бог в Ізраїлі!
Народ йому відповів, як сказано вище, мовивши: «Так буде тому, хто його вб'є.»
47 І пізнає весь цей збір, що не мечем і не списом спасає Господь! Адже це війна Господа, тож Господь видасть вас у наші руки!
Якже почув найстарший брат Давида Еліяв, що він розмовляє з тими мужами, розсердивсь на Давида й мовив: «Чого ти прийшов сюди? На кого ти покинув тих трохи овечат у пустині? Знаю твою зухвалість і твоє лихе серце! Прийшов сюди лише, щоб подивитись на війну!»
48 І піднявся филистимець, і пішов назустріч Давидові.
А Давид відповів: «Що ж я таке зробив? Чи не можна ж про це говорити?»
49 А Давид простягнув свою руку до торби і взяв звідти один камінь, змахнув пращею і уразив филистимця в його чоло, — камінь пройшов через шолом в його чоло, — і той упав на землю долілиць.
І відвернувсь від нього, і заходивсь так само другого питати, й люди йому відповідали, як і за першим разом.
Чув дехто ті слова, які сказав Давид, і переказано їх Саулові, й Саул велів його покликати.
51 А Давид підбіг, став над ним, узяв його меч і вбив його, та й відтяв його голову.
Коли филистимці побачили, що їхній силач помер, то кинулися втікати.
Коли филистимці побачили, що їхній силач помер, то кинулися втікати.
Тоді Давид сказав до Саула: «Нехай ніхто не падає духом заради нього! Слуга твій виступить і буде битися з тим філістимлянином!»
52 А мужі Ізраїля і Юди піднялися, закричали і погналися за ними аж до входу в Ґет, до брами Аскалона, і поранені филистимці полягли в дорозі до брам Ґета і Аккарона.
Саул же Давидові: «Не тобі виходити проти цього філістимлянина, щоб із ним битись, бо ти ще хлопець, а він вояк із молодощів.»
53 А тоді ізраїльські мужі, які звернули вбік за филистимцями, повернулися і потоптали їхні табори.