Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Синодальный перевод
Дивиться, коли ж колодязь на степу, і було там три отарі овець, що полягали коло його. З того бо колодязя наповано стада. Над усьтєм же колодязьним лежав камінь великий.
И увидел: вот, на поле колодезь, и там три стада мелкого скота, лежавшие около него, потому что из того колодезя поили стада. Над устьем колодезя был большой камень.
І скуплювались там усї стада, і одвалювано каменя від усьтя колодязного, і наповано вівцї, та й знов навалювано каменя на усьтє колодязне на місцї свойму.
Когда собирались туда все стада, отваливали камень от устья колодезя и поили овец; потом опять клали камень на своё место, на устье колодезя.
Рече ж їм Яков: Браттє, звідки ви? Вони ж кажуть: Ми з Гарану.
Иаков сказал им: братья мои! откуда вы? Они сказали: мы из Харрана.
Рече ж їм: Чи знаєте Лабана Нагоренка? Вони ж кажуть: Знаємо.
Он сказал им: знаете ли вы Лавана, сына Нахорова? Они сказали: знаем.
Рече ж їм: Чи жив, здоров? Вони ж кажуть: Жив і здоров. Ось і Рахеля, дочка його, йде з вівцями.
Он ещё сказал им: здравствует ли он? Они сказали: здравствует; и вот, Рахиль, дочь его, идёт с овцами.
І рече Яков: Ще дня багацько, не пора скуплювати докупи скотину. Понаповайте вівцї, та йдїть, пасїте.
И сказал: вот, дня ещё много; не время собирать скот; напоите овец и пойдите, пасите.
Вони ж кажуть: Не зможемо, докіль усї отарі скупляться докупи, та одвалять каменя з колодязного усьтя; тодї й понаповаємо вівцї.
Они сказали: не можем, пока не соберутся все стада, и не отвалят камня от устья колодезя; тогда будем мы поить овец.
Ще ж він говорив до них, аж ось Рахеля пригналась із отецькими вівцями; вона бо доглядала їх.
Ещё он говорил с ними, как пришла Рахиль с мелким скотом отца своего, потому что она пасла.
І сталось, як зуздрів Яков Рахелю, дочку Лабанову, брата матері своєї, приступив Яков, одвалив каменя від усьтя колодязного, та й напоїв вівцї Лабанові, брата материного.
Когда Иаков увидел Рахиль, дочь Лавана, брата матери своей, и овец Лавана, брата матери своей, то подошёл Иаков, отвалил камень от устья колодезя и напоил овец Лавана, брата матери своей.
І поцїлував Яков Рахелю, та й заплакав у голос.
И поцеловал Иаков Рахиль, и возвысил голос свой, и заплакал.
І повідав Рахелї, що він брат отця її, і що він син Ребечин. І побігши вона, повідала панотцеві свойму сї речі.
И сказал Иаков Рахили, что он родственник отцу её и что он сын Ревеккин. А она побежала и сказала отцу своему.
Сталось ж, як почув Лабан вістї про Якова, побіг зустріч йому, і обнявши його цїлував, і ввів його в господу свою, і повідав Лабанові всї речі сї.
Лаван, услышав о Иакове, сыне сестры своей, выбежал ему навстречу, обнял его и поцеловал его, и ввёл его в дом свой; и он рассказал Лавану всё сие.
І каже йому Лабан: Справдї від костей моїх і від тїла мого єси ти. І пробув з ним днїв місяць.
Лаван же сказал ему: подлинно ты кость моя и плоть моя. И жил у него Иаков целый месяц.
Каже ж Лабан Яковові: Що брат менї доводишся, чи то ж мусиш робити на мене дармо? Скажи менї, яка тобі плата.
И Лаван сказал Иакову: неужели ты даром будешь служить мне, потому что ты родственник? скажи мне, что заплатить тебе?
У Лабана ж та було дві дочцї: старша на імя Лея, меньша ж Рахеля.
У Лавана же было две дочери; имя старшей: Лия; имя младшей: Рахиль.
Лея недуговала очима, Рахеля ж була високого зросту, й принадна видом вельми.
Лия была слаба глазами, а Рахиль была красива станом и красива лицом.
Уподобав же Яков Рахелю, і каже: Парубкувати му в тебе сїм год за Рахелю, дочку твою меньшу.
Иаков полюбил Рахиль и сказал: я буду служить тебе семь лет за Рахиль, младшую дочь твою.
Каже ж йому Лабан: Лучче менї тобі оддати її, нїж мусїв би другому мужеві. Живи зо мною.
Лаван сказал: лучше отдать мне её за тебя, нежели отдать её за другого кого; живи у меня.
І парубкував Яков за Рахелю сїм років, і здались вони йому, наче кілька днїв, тим що любив її.
И служил Иаков за Рахиль семь лет; и они показались ему за несколько дней, потому что он любил её.
Каже ж тодї Яков Лабанові: Дай менї жену мою; бо сповнивсь речінець мій, щоб увійти до неї.
И сказал Иаков Лавану: дай жену мою, потому что мне уже исполнилось время, чтобы войти к ней.
Зібрав же Лабан усїх мужів громадських і зробив учту.
Лаван созвал всех людей того места и сделал пир.
І сталось у вечорі, що взяв він Лею, дочку свою, та й увів до Якова. І ввійшов до неї Яков.
Вечером же взял дочь свою Лию и ввёл её к нему; и вошёл к ней Иаков.
Дав же Лабан Леї, дочцї своїй, Зелфу, рабиню свою за служебку.
И дал Лаван служанку свою Зелфу в служанки дочери своей Лии.
Сталося ж у раньцї, дивиться, се була Лея. І каже Яков Лабанові: Що се ти вдїяв менї? Чи не задля Рахелї ж парубкував я в тебе? Про що ж так ошукав єси мене?
Утром же оказалось, что это Лия. И Иаков сказал Лавану: что это сделал ты со мною? не за Рахиль ли я служил у тебя? зачем ты обманул меня?
Відказав же Лабан: Неможна так чинити в нашій землї, видавати меньшу перше старшої.
Лаван сказал: в нашем месте так не делают, чтобы младшую выдать прежде старшей;
Скіньчай же тиждень сей; я дам тобі й ту за роботу, що робити меш на мене ще сїм других лїт.
окончи неделю этой, потом дадим тебе и ту за службу, которую ты будешь служить у меня ещё семь лет других.
Учинив же Яков так, та й скіньчив тиждень з сією; і дав йому Лабан Рахелю, дочку свою, за жінку.
Иаков так и сделал и окончил неделю этой. И Лаван дал Рахиль, дочь свою, ему в жену.
Дав же Лабан Рахелї дочцї своїй Баллу, рабиню свою, за служебку.
И дал Лаван служанку свою Валлу в служанки дочери своей Рахили.
І ввійшов до Рахелї, влюбив же Рахелю більш нїж Лею. І парубкував у його других сїм років.
Иаков вошёл и к Рахили, и любил Рахиль больше, нежели Лию; и служил у него ещё семь лет других.
Бачив же Господь, що ненавидна була Лея, відчинив утробу їй: Рахеля ж була неплідна.
Господь узрел, что Лия была нелюбима, и отверз утробу её, а Рахиль была неплодна.
І завагонїла Лея, і вродила сина, і дала йому імя Рубен, говорючи: Певно зглянувся Господь на моє горе. Тепер же любити ме мене чоловік мій.
Лия зачала и родила сына, и нарекла ему имя: Рувим, потому что сказала она: Господь призрел на моё бедствие, ибо теперь будет любить меня муж мой.
І завагонїла знов, і вродила сина і каже: Що почув Господь, яка я ненавидна, тим дав менї й сього сина. І дала йому імя: Симеон.
И зачала опять и родила сына, и сказала: Господь услышал, что я нелюбима, и дал мне и сего. И нарекла ему имя: Симеон.
І завагонїла знов, і вродила сина і каже: Тепер же буде мій чоловік прихилен до мене; породила бо йому три сини. Тим дала йому імя: Левій.
И зачала ещё и родила сына, и сказала: теперь-то прилепится ко мне муж мой, ибо я родила ему трёх сынов. От сего наречено ему имя: Левий.