Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Переклад Турконяка
Сталося ж у концї двох повних лїт, Фараон бачив сон. Бачся, стояв він при ріцї.
І сталося, що через два роки часу фараон побачив сон. Здавалося йому, що він стоїть біля ріки,
І се, нїби з річки, вийшло семеро корів гарних і ситих, та й пасуться в лузї.
і ось, наче з ріки вийшло сім корів, гарних на вигляд і добірних тілом, і паслися в очереті.
Аж ось і других семеро корів вийшло поганих на вид і худих, да й стоять коло тих корів на річному березї.
А слідом за ними вийшли з ріки інших сім корів — жалюгідні на вигляд і виснажені тілом — і паслися з коровами на березі ріки.
І пожерли семеро корови погані сїмох корів гарних і ситих. І прокинувсь Фараон.
І сім жалюгідних та виснажених тілом корів з’їли сімох добірних, гарних на вигляд корів. І фараон прокинувся.
І заснув, і снилось йому в друге: бачся семеро колосків жита виходило з одного стебла, товстих і повних.
І вдруге побачив сон: ось сім колосків виростали з одного стебла — добірні й гарні;
А ж ось других семеро колосків, тоненьких і висушених східним вітром, виросло за ними.
аж ось інших сім колосків — тонких та спалених суховієм — виросли після них;
І пожерли семеро колоски тоненькі і вітром спалені семеро колосків товстих та повних. Прокинеться ж Фараон, аж то сон.
і сім тонких та спалених суховієм колосків поглинули сім добірних, повних колосків. Фараон прокинувся — то був сон.
І сталось уранцї, стрівожився дух його, і пославши скликав усїх віщунів Египецьких і всїх мудрагелїв тамошнїх. І росказав їм Фараон сон свій, та й не було нїкого, щоб умів його витолкувати Фараонові.
А вранці сталося таке: його душа стривожилася, і він послав, щоби покликали всіх віщунів Єгипту і всіх його мудреців. Фараон розповів їм сон, але не було нікого, хто б його міг пояснити фараонові.
Озветься ж дука винарський до Фараона: Мушу спогадати кривду мою.
Та до фараона звернувся головний виночерпій, кажучи: Я пригадую собі сьогодні свій гріх.
Розгнївився Фараон на раби свої та й укинув нас у темницю в дому гетьмана вартовницького, мене та дуку пекарського.
Якось фараон розгнівався на своїх слуг і вкинув нас до в’язниці в тюрмі начальника в’язниці, — мене та головного пекаря.
І бачили ми сон обидва тієї ночі, я й він, кожному проти иншого снилось.
Однієї ночі ми бачили сон, я і він, — кожний бачив свій власний сон.
Був же там із нами молодик Єврей, раб гетьманський вартовницький; і росказали ми йому, і виложив нам наші сни, кожному виложив сон його.
Був же там з нами молодий єврей, раб начальника в’язниці, і ми розповіли сни йому, а він їх нам пояснив.
Сталося ж, як виложив нам, так і справдилось: мене вернено на моє дуківство, а того повішено.
І сталося: так, як нам пояснив, — отак і збулося: мене відновили на моїй посаді, а того повісили.
Пославши ж Фараон, прикликав Йосифа. І виведено його негайно з хурдиги. І остригся він і перемінив одїж на собі, і прийшов до Фараона.
Тоді фараон послав покликати Йосифа, і його вивели з в’язниці. Його підстригли, змінили його одяг, і він пішов до фараона.
Каже ж Фараон Йосифові: Бачив я сон, а хто б витолкував, такого нема; я ж чув про тебе, кажуть, що, чувши сни, вмієш толкувати.
А фараон сказав Йосифові: Я бачив сон і немає нікого, хто би його міг пояснити. Та я чув, що про тебе кажуть, ніби ти, почувши сни, можеш їх пояснити.
Відказуючи ж Фараонові Йосиф каже: Не я, нї! Бог дасть Фараонові відповідь упокійну.
У відповідь Йосиф сказав фараонові: Без Бога не сповіститься фараонові спасіння.
Каже ж Фараон Йосифові: Снилось менї: бачся, стою на березї річному.
А фараон промовив до Йосифа, кажучи: У моєму сні мені здалося, що я стояв на березі ріки,
Аж се — із ріки вийшло семеро корів гарних і ситих, та й пасуться в лузї.
і наче з ріки вийшло сім корів, гарних на вигляд і добірних тілом, і паслися в очереті.
Аж се — других семеро вийшло слїдом за ними, сухі і дуже погані видом і худі тїлом такі, що й не бачив я по всїй землї Египецькій.
Аж ось за ними вийшли з ріки інших сім корів — нещасних і жалюгідних на вигляд та виснажених тілом, — гірших за них я не бачив в усій Єгипетській землі.
І пожерли семеро корови погані сїмох корів ситих.
І сім жалюгідних і худих корів з’їли сімох перших — гарних і добірних корів.
І як вони пожерли їх, не знати було, що вони ввійшли в утробу їх, і вид їх був такий самий, як і перш. Прокинувся я та й знов заснув.
І попали ті в їхнє черево, але не було помітно, що потрапили в їхнє черево, бо вигляд у них залишився таким жалюгідним, як і на початку. Я прокинувся — та згодом заснув.
І бачив я вві снї мойму, неначе семеро колосків виросло з одного стебла повних і добрих.
І знову побачив я у своєму сні, наче сім колосків виросли з одного стебла — повні та гарні.
Другі ж семеро колосків тоненьких и спалених вітром виросли слїдом за ними.
А після них виросли інші сім колосків, тонкі та спалені суховієм.
І пожерли семеро засохлі колоски і спалені вітром сїмох колосків добрих і повних. І росказав я віщунам, та не було нїкого, щоб менї те з'ясувати.
І сім тонких та спалених суховієм колосків поглинули сім гарних та повних колосків. Отже, я розповів сон віщунам — та не було нікого, хто пояснив би його мені.
І каже Йосиф Фараонові: Сон Фараонів один: що Бог творити ме, показав Фараонові.
І сказав Йосиф фараонові: сон фараона — один. Бог показав фараонові те, що Він чинить.
Семеро коров гарних — сїм років, і семеро колосся доброго — сїм років; сон один.
Сім гарних корів — це сім років, і сім гарних колосків — також сім років. Сон фараона — один.
І семеро коров худих і поганих, що вийшло за ними, сїм років, і семеро порожних колосків, спалених східним вітром, се буде сїм років голодних.
І сім худих корів, які виходили після них, — є сім років, і сім тонких та спалених суховієм колосків — це сім років голоду.
Оце воно, що я сказав Фараонові: Що хоче Бог творити, він показав Фараонові.
Це саме те, про що я сказав фараонові: Бог показав фараонові те, що Він чинить.
Дивись, оце настануть сїм лїт великого врожаю по всїй Египецькій землї.
Ось надходять сім років великого достатку в усій Єгипетській землі.
Прийде ж і сїм лїт голодних за ними; і забудуть про наддостаток в Египецькій землї, і погубить землю сю голоднеча.
А після цього настане сім років голоду, і в усій Єгипетській землі забудуть про достаток, і голод спустошить землю.
І не знати муть уроджаю в землї сїй від голоднечі тієї, що йде за ним; тяжка бо буде вельми.
І не буде видно достатку на землі через голод, що настане після цього, бо він буде дуже тяжкий.
Приснився ж сон Фараонові двічі про те, що се постане від Бога, і незабаром приведе Бог се в дїло.
А повторився сон фараонові двічі тому, що неодмінно здійсниться сказане Богом, і Бог не забариться з його виконанням.
Тим нехай Фараон вигледить чоловіка мудрого й зугадного, та й поставить його над Египецькою землею.
Тому підшукай тепер мудрого й розумного чоловіка і постав його над Єгипетською землею.
Нехай се вчинить Фараон і поставить доглядника по землї, і нехай одбирає пятину в Египецькій землї у сїм роках уроджайних.
Тож нехай так зробить фараон: нехай настановить на землі місцевих правителів, і хай збирають п’яту частину всього врожаю на Єгипетській землі за сім років достатку,
І нехай громадять усяку харч за сїм добрих лїт, що настають, і нехай ссипають пшеницю під руку Фараонові, і нехай харчі приховують по городах.
і хай зберуть усі запаси їжі за цих сім сприятливих років, що надходять; нехай буде зібране зерно в розпорядження фараона. І ці запаси їжі хай зберігаються в містах.
І буде харч прихована про запас землї на сїм років голодних, що настануть у землї Египецькій, щоб земля не погибла в голоднечу.
І буде зроблено запас їжі в краю на сім років голоду, які настануть у Єгипетській землі, і не загине край від голоду.
Угодно ж се було в очу Фараонові і в очу всїх дворян його.
Сподобалися ці слова фараонові й усім його слугам.
І каже Фараон дворянам своїм: Чи можна ж нам ізнайти чоловіка такого, щоб на йому та був дух Божий?
І фараон сказав усім своїм слугам: Чи знайдемо таку людину, яка має в собі Божого Духа?
Каже ж Фараон Йосифові: Після того, як Бог показав тобі се все, нема нїкого такого зугадного й мудрого, як ти.
Тож фараон сказав Йосифові: Оскільки Бог показав усе це тобі, то немає людини мудрішої та розумнішої за тебе.
Ти сам будеш над моїм домом, і слухати ме слова твого все царство моє; тілько престолом я більший над тебе буду.
Ти будеш над моїм домом, і слів твоїх уст буде слухатися весь мій народ. Тільки престолом я буду вищий за тебе.
Промовив же Фараон до Йосифа: Се поставляю тебе над усїєю землею Египецькою.
Ось, сьогодні, — сказав фараон Йосифові, — ставлю тебе над усією Єгипетською землею.
І знявши Фараон перстеня з руки своєї, надїв його на руку Йосифові, і вдїг його в шати білі, і возложив ланьцух золотий йому на шию.
І, знявши перстень зі своєї руки, фараон заклав його Йосифові на руку й одягнув його в червоний одяг, а золотий ланцюжок одягнув йому на шию.
І посадив його на колесницю свою другу, і вигукувано перед ним: Навколїшки! Сим робом поставив його над усїєю землею Египецькою.
Він посадив його на свою другу колісницю, а вісник виголошував перед ним; і він поставив його над усією Єгипетською землею.
Промовив же Фараон до Йосифа: Я Фараон, та без тебе не махне й рукою і не поступить ногою нїхто в землї Египецькій.
І сказав фараон Йосифові: Я — фараон! Без тебе ніхто не поворухне своєю рукою в усій Єгипетській землі.
І дав Фараон імя Йосифові Зафнат Панеях*, і дав йому за жену Аснату, дочку Потифера, сьвященника Онського**. І знявсь Йосиф над Египтом.
І дав фараон Йосифові ім’я Псонтомфаних, а за дружину дав йому Асенету, дочку Петефрія, жерця міста Сонця.
І було Йосифові трийцять лїт, як він став перед Фараоном, царем Египецьким. І вийшов Йосиф од Фараона та й пройшов по всїй землї Египецькій.
Йосифові ж було тридцять років, коли постав перед фараоном, царем Єгипту. Відійшов же Йосиф від присутності фараона і пройшов усю Єгипетську землю.
Земля ж зародила сїм год урожаєм, наче жменями.
І впродовж семи років достатку земля давала щедро родила;
І назбирав усякої харчі за сїм год, яка була на землї Египецькій, та й поприховував харч по городах. Харчі з поля, навкруги города, поприховував у тому ж городї.
і Йосиф зібрав усі запаси їжі за сім років, коли був достаток у Єгипетському краю, і склав припаси в містах; у кожному місті він склав запаси полів, які були довкола нього.
І назбирав Йосиф пшеницї, мов би піску морського, багато вельми, що погубив і лїки; було бо безлїч.
І зібрав Йосиф зерна — як морського піску: так багато, що не можна було порахувати, бо не було числа.
В Йосифа ж родилось два сини до настання семи год голодних, що вродила йому Асната, дочка Потифара, сьвященника Онського.
До того, як настали сім років голоду, у Йосифа було двоє синів, яких народила йому Асенет — дочка Пентефрія, жерця міста Сонця.
Дав же Йосиф імя первому Манассїй: Менї бо, рече, дав Бог забути всю недолю мою й усе в господї панотцевій.
Первенцеві Йосиф дав ім’я Манасія [1] , бо сказав: Бог дав мені забути весь мій біль і все, що пов’язане з моїм батьком.
Імя ж другому нарік Ефрем; бо зробив мене плодющим Бог у землї бідування мого.
Ім’я ж другому дав Єфрем [2] , бо сказав: Розмножив мене Бог у землі моєї недолі.
Минуло ж сїм років урожайних, що були в землї Египецькій.
Та сім років достатку, що були в Єгипетській землі, минули
І почали голодних сїм год наставати по слову Йосифовому. І був голод по всїй землї; у всїй же землї Египецькій був хлїб.
і почалися сім років голоду — як і казав Йосиф. І настав голод по всьому краю, а в усій Єгипетській землі був хліб.
Як же заголодала й земля Египецька, заквилили люде до Фараона про хлїб. Каже ж Фараон усїм Египтянам: Ідїте до Йосифа, і, що скаже вам, чинїте.
Та почався голод і по всій Єгипетській землі, тож народ заволав до фараона про хліб. А фараон сказав усім єгиптянам: Ідіть до Йосипа, і що лише скаже вам, — зробіть.
А голоднеча придавила ввесь сьвіт. Поодчиняв же Йосиф усї житницї, та й продавав хлїб усїм Египтянам.
І голод був по всій землі. А Йосип відчинив усі зерносховища і продавав усім єгиптянам;