Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Синодальный перевод
І послав Господь (пророка) Натана до Давида, й сей прийшов до його та й сказав йому: Було собі два чоловіки в одному городї, багатий й вбогий;
И послал Господь Нафана к Давиду, и тот пришёл к нему и сказал ему: в одном городе были два человека, один богатый, а другой бедный;
У багатого були вівцї й корови у великому множестві;
у богатого было очень много мелкого и крупного скота,
В убогого ж не було нїчого, тільки одна ягничка, що він собі купив і згодував, та що росла в його разом з його дїтьми; з його хлїба їла вона, з його кубка пила, на його лонї спала й була йому, наче дочка.
а у бедного ничего, кроме одной овечки, которую он купил маленькую и выкормил, и она выросла у него вместе с детьми его; от хлеба его она ела, и из его чаши пила, и на груди у него спала, и была для него, как дочь;
Аж ось якось прийшов хтось одвідати багатого чоловіка, та й сей пожалував взяти з овечок або коров своїх, щоб наготовити гостеві, що прибув до його, а взяв ягничку в убогого чоловіка та й зготовив її тому, що одвідав його.
и пришёл к богатому человеку странник, и тот пожалел взять из своих овец или волов, чтобы приготовить обед для странника, который пришёл к нему, а взял овечку бедняка и приготовил её для человека, который пришёл к нему.
І закипів Давид гнївом на того чоловіка та й каже Натанові: Так певно, як жив Господь, чоловік, що вкоїв таке, заслужив смерть;
Сильно разгневался Давид на этого человека и сказал Нафану: жив Господь! достоин смерти человек, сделавший это;
А за ягничку мусить вернути вчетверо, за те що вчинив такий учинок і не змилосердивсь!
и за овечку он должен заплатить вчетверо, за то, что он сделал это, и за то, что не имел сострадания.
І відказав Натан Давидові: Чоловік той — се ти сам! Тако глаголе Господь: Я, Бог Ізрайлїв, помазав тебе царем над Ізраїлем і рятував тебе з рук у Саула,
И сказал Нафан Давиду: ты — тот человек. Так говорит Господь, Бог Израилев: Я помазал тебя в царя над Израилем и Я избавил тебя от руки Саула,
І передав тобі дом пана твого, й жени пана твого на твоє лоно, й передав тобі дом Ізрайлїв і Юдин, а коли б сього було з тебе мало, я дав би тобі ще й більш тим або сим робом.
и дал тебе дом господина твоего и жён господина твоего на лоно твоё, и дал тебе дом Израилев и Иудин, и, если этого для тебя мало, прибавил бы тебе ещё больше;
На що ж ти так змаловажив слово Господнє й вчинив те, що менї не до вподоби? Гетїя Урію вбив єси мечем, а жену його взяв єси за жінку собі, самого ж його вбив єси мечем Аммонїйським.
зачем же ты пренебрёг слово Господа, сделав злое пред очами Его? Урию Хеттеянина ты поразил мечом; жену его взял себе в жену, а его ты убил мечом Аммонитян;
Оце ж не відойде на віки меч від дому твого за те, що зневажив єси мене й одняв жену в Гетїя Урії, щоб вона була тобі жінкою.
итак, не отступит меч от дома твоего вовеки, за то, что ты пренебрёг Меня и взял жену Урии Хеттеянина, чтоб она была тебе женою.
Тако глаголе Господь: Нашлю лиху годину на тебе з твого таки дому й відніму в тебе жен твоїх перед віччу в тебе та й передам їх иншому, щоб він перед лицем оцього сонця пригортавсь до жінок твоїх;
Так говорит Господь: вот, Я воздвигну на тебя зло из дома твоего, и возьму жён твоих пред глазами твоими, и отдам ближнему твоему, и будет он спать с жёнами твоими пред этим солнцем;
Бо хоч ти се вчинив потай, то я мою грізьбу справджу перед усїм Ізраїлем і перед очима самого сонця!
ты сделал тайно, а Я сделаю это пред всем Израилем и пред солнцем.
І промовив Давид Натанові: Провинив я Господеві гріхом. І відказав Натан Давидові: Й Господь прощає тобі гріх твій, ти не вмреш.
И сказал Давид Нафану: согрешил я пред Господом. И сказал Нафан Давиду: и Господь снял с тебя грех твой; ты не умрёшь;
А що ти тим учинком подав ворогам Господнїм привід, його хулити, так син твій, що тобі народивсь, мусить умерти.
но как ты этим делом подал повод врагам Господа хулить Его, то умрёт родившийся у тебя сын.
І пійшов собі Натан додому. Господь же вдарив дитину, що її вродила Давидові жінка Уріїна, так що воно занедужало.
И пошёл Нафан в дом свой. И поразил Господь дитя, которое родила жена Урии Давиду, и оно заболело.
І моливсь Давид Богу задля хлопятка, й постив, і на самотї лежав цїлу ніч долї.
И молился Давид Богу о младенце, и постился Давид, и, уединившись, провёл ночь, лёжа на земле.
І ввійшли старші з дворян до його, благати його, щоб устав із землї, та він затявсь і не їв нїчого з ними.
И вошли к нему старейшины дома его, чтобы поднять его с земли; но он не хотел, и не ел с ними хлеба.
І вмерла семого дня дитина. Та дворяне страхались ясувати йому, що дитина вмерла, бо думали: як воно ще було живе, він не слухав нашого розважаня; як же тепер сказати йому: дитинка вмерла! він може щось заподїяти собі?
На седьмой день дитя умерло, и слуги Давидовы боялись донести ему, что умер младенец; ибо, говорили они, когда дитя было ещё живо, и мы уговаривали его, и он не слушал голоса нашего, как же мы скажем ему: «умерло дитя»? Он сделает что-нибудь худое.
Давид же постеріг, що дворяне його перешептуються одно з одним, та й догадавсь, що дитина вмерла. І поспитав Давид у своїх дворян: Чи дитина вмерла? І відказали: Так, умерла.
И увидел Давид, что слуги его перешёптываются между собою, и понял Давид, что дитя умерло, и спросил Давид слуг своих: умерло дитя? И сказали: умерло.
Тодї встав Давид із долївки, помився й намазався й перемінив одїж свою, й пійшов до Божого дому та й помолився; потім прийшов до дому й приказав дати собі їсти, й попоїв.
Тогда Давид встал с земли и умылся, и помазался, и переменил одежды свои, и пошёл в дом Господень, и молился. Возвратившись домой, потребовал, чтобы подали ему хлеба, и он ел.
І питали в його дворяне: Що се в тебе за спосіб; що се значить: як дитя було ще живе, ти постив та плакав, а тепер, як дитина вмерла, ти встав і їв?
И сказали ему слуги его: что значит, что ты так поступаешь: когда дитя было ещё живо, ты постился и плакал; а когда дитя умерло, ты встал и ел хлеб?
І відказав: Покіль іще дитина була жива, я постив і плакав, бо думав: Хто знає, може, Господь змилосердиться до мене, так що воно й жити ме.
И сказал Давид: доколе дитя было живо, я постился и плакал, ибо думал: кто знает, не помилует ли меня Господь, и дитя останется живо?
Тепер же воно вмерло, про що ж менї постити? Хиба ж його вернеш? Я пійду до його, воно ж не прийде вже до мене.
А теперь оно умерло; зачем же мне поститься? Разве я могу возвратить его? Я пойду к нему, а оно не возвратится ко мне.
І розважав тодї Давид свою супругу Бетсабу, й ввійшов до неї та й пригорнувсь до неї. І вродила вона сина, й назвав його він Соломон, і Господь улюбив його;
И утешил Давид Вирсавию, жену свою, и вошёл к ней и спал с нею; и она родила сына, и нарекла ему имя: Соломон. И Господь возлюбил его
І передав його під догляд пророкові Натану, а сей назвав його Едидіа* по слову Господа.
и послал пророка Нафана, и он нарёк ему имя: Иедидиа по слову Господа.
Йоаб же воював Раббу Амнонїйську й добував се царське місто.
Иоав воевал против Раввы Аммонитской и взял почти царственный город.
І послав Йоаб посланця до Давида сказати йому: Я воював Раббу й треба здобути Водяний Город:
И послал Иоав к Давиду сказать ему: я нападал на Равву и овладел водою города;
Так збирай до купи останок військового люду та й обляжи город і звоюй його, щоб не я звоював город і щоб моє ймя не вязалось із ним.
теперь собери остальной народ и подступи к городу и возьми его; ибо, если я возьму его, то моё имя будет наречено ему.
І зібрав Давид круг себе ввесь військовий люд, двинув проти Рабби, воював і впокорив її.
И собрал Давид весь народ и пошёл к Равве, и воевал против неё и взял её.
І взяв Давид вінець із голови царя їх, важив же він талант золота й на йому був дорогий камінь, і надїв його Давид собі на голову, та вивіз із города велике множество здобичі.
И взял Давид венец царя их с головы его, — а в нём было золота талант и драгоценный камень, — и возложил его Давид на свою голову, и добычи из города вынес очень много.
А людей, що в йому були, повиводив і ставляв їх під пили, їздив по них кованими возами й переводив через цегольні печі. Так само чинив він і з другими городами Аммонїйськими. І вернувсь Давид з усїм народом у Ерусалим.
А народ, бывший в нём, он вывел и положил их под пилы, под железные молотилки, под железные топоры, и бросил их в обжигательные печи. Так он поступил со всеми городами Аммонитскими. И возвратился после того Давид и весь народ в Иерусалим.